1918 Році тут протягом кількох тижнів працював уряд Української Народної Республіки.

Прагнучи врятувати столицю від знищення більшовицькими військами. Центральна Рада прийняла рішення вивести війська й артилерію з центра

у передмістя, а державні органи евакуювати до Житомира. В ніч з 27 на 28 січня 1918 року Центральна Рада УНР прибула на спеціальному потязі до

Житомира. її поява у місті не викликала захоплення ані в місцевих обивателів, ані у міських властей. Як свідчать матеріали Державного архіву

Житомирської області, 28 січня відбулося екстрене засідання міської думи, на якому розглядалося питання «Про становище в м. Житомирі у

зв'язку з поточними подіями й заняття м. Києва більшовиками».Із заявою виступив представник Центральної Ради Слопицький, який повідомив,

що уряд має намір зайняти приміщення гімназії Н. Покрамович (цей будинок по вулиці Пушкінській тепер перебудовано, і в ньому знаходиться

факультет іноземних мов Житомирського державного університету імені Івана Франка). Заява Слоницького викликала вкрай негативну реакцію

у більшості гласних міської думи. Принаймні гласний Айнгорн зазначив, що дума в політичній боротьбі не може стати на той чи інший бік, її мета -

турбота про безпеку населення цілого міста. Тому потрібно, щоб Центральна Рада залишила Житомир. З категоричними запереченнями щодо

перебування Центральної Ради в Житомирі, у зв'язку з присутністю якої може статися розгром міста, виступили й інші гласні думи. Та, незважаючи

на далеко не гостинну зустріч, Центральна Рада все ж таки залишилась у Житомирі.

Не отримавши притулку у місті, члени Центральної Ради змушені були залишатися жити у ... залізничних вагонах безпосередньо на станції Житомир.

Та навіть і в цих складних умовах Центральна Рада продовжувала займатися законотворчою діяльністю.

Хід військових дій вплинув на перебіг подій - і, під загрозою зайняття Житомира більшовиками, Мала Рада та уряд змушені були увечері 1 лютого виїхати

у напрямку Сарн. Після звернення уряду В. Голубовича до німців за допомогою, останні не забарилися. Німці послали в Україну корпус фельдмаршала 

Германа фон Ейхгорна, який невдовзі окупував Житомир та інші міста Правобережної України.

Та повернімося до подій лютого 1918 року. Після того, як 11 лютого Житомира зайняли війська куреня П. Болбочана, Центральна Рада та Рада народних

міністрів 13 лютого переїздять з Коростеня знову до Житомира. 14 лютого Рада народних міністрів призначає Комірного головним комісаром уряду УНР

при головнокомандуючому німецькими військами в Україні, затверджується спеціальна інструкція про права та обов'язки комісара. 15 лютого, з метою

підсилення влади на місцях, видається наказ про запровадження посад губерніальних та повітових комендантів для «боротьби з анархією взагалі і для охорони

майна військового». З цього ж дня в Житомирі почала виходити газета «Народна воля», редакція якої переїхала з Києва. Вона однією з перших надрукувала

прийняті на території Житомирщини закони УНР. Вже в першому числі газети, що вийшла в Житомирі 15(28) лютого, вміщено статтю М. Грушевського

 «Український державний герб», а наступного дня - «Очищення огнем».Наприкінці лютого Житомир став епіцентром передислокації військ УНР перед

наступом на Київ. Події цих днів, зокрема 25-27 лютого 1918 р., у своїх спогадах описує генерал-хорунжий Генерального штабу УНР Всеволод Петрів,

у майбутньому в еміграції військовий літератор, педагог, один з провідних діячів ОУН. Додамо, що В. Петрів з січня по червень 1919 р. був начальником

житомирської юнацької школи, яка готувала старшин для армії УНР.У першій декаді березня засідання Малої Ради в Житомирі відбувалися майже щоденно.

Було ухвалено закон про грошову одиницю - гривню та про друк кредитних державних білетів вартістю 2, 5, 10, 20, 100. 500 і 1000 гривень, а також випуск монет

вартістю 20 гривень, 1 гривня, 1, 2, 5, 10, 20, 50 шагів. Ухвалено закони про громадянство УНР, тимчасовий статут про громадські роботи, реєстрацію громадянства УНР.

На засіданні Малої Ради в Житомирі, що відбулося на початку березня, було також схвалено закон про адміністративно-територіальний устрій УНР, згідно з яким с

касовувався поділ України на губернії, повіти, встановлювався поділ на землі - 32 одиниці. За новим поділом Житомир, зокрема, мав стати центром Болохівської землі.

Активній законотворчості Центральної Ради (у її другий приїзд до Житомира) сприяв, очевидно, і той фактор, що цього разу нона мала пристойне приміщення і гарні

умови для своєї роботи. Містилась Центральна Рада, як повідомляє газета «Трудовая Волынь», у будинку дворянського зібрання. Це було одне з найкращих приміщень

на той час у місті. На жаль, під час Другої світової війни цей історичний будинок було зруйновано.

Після Українсько-радянської війни, почалися масові будівництва і реконструкції міста. Були створені 1-й Волинський чавуноливарний завод і механічний завод "Сельмаш",

що згодом організувалися в машинобудівний, а пізніше в мотороремонтний завод. Почали випуск продукції нові підприємства – фабрики музичних інструментів, панчішна,

лакофарбова, шліфовально-граніровочна, реконструйований меблевий комбінат, цегельні заводи, кондитерська і макаронна фабрики. Було відновлено рух залізницею,

що з'єднала Житомир із Коростенем і Бердичевом, а також було відкрито в 1935 році залізничну лінію Житомир-Фастів, що зв'язує Житомир із Києвом.

33.

Валуєвський циркуляр 18 липня 1863 року — таємне розпорядження міністра внутрішніх справ Російської

імперії Петра Валуєва до територіальних цензурних комітетів, в якому наказувалося призупинити видання

значної частини книг, написаних «малоросійською», тобто українською мовою. Згідно з указом заборонялась

публікація релігійних, навчальних і освітніх книг, однак дозволялась публікація художньої літератури.

Емський указ — розпорядження російського імператора Олександра II вiд 18(30) травня 1876, спрямоване

на витіснення української мови з культурної сфери і обмеження її побутовим вжитком

Емський указ доповнював основні положення так званого Валуєвського циркуляра 1863 року. Указ забороняв ввозити

на територію Російської імперії з-за кордону книги, написані українською мовою, видавати нею оригінальні твори і робити

переклади з іноземних мов, тексти для нот, театральні вистави і публічні читання. Дозволялося видавати українською

історичні літературні пам'ятки та художні твори, але лише за умови їх написання згідно з загальноросійською орфографією

та отримання попереднього дозволу на публікацію від Головного управління у справах друку. Місцевій адміністрації наказувалося

посилити нагляд, щоб у початкових школах не велося викладання українською мовою, та щоб з бібліотек були вилучені книги

українською мовою, що не відповідають зазначеним вимогам.

Преслідування Т.Г Шевченка та ін.