27. Конститу́ція Пили́па о́рлика — договір гетьмана Війська Запорозького

Пилипа Орлика зі старшиною та козацтвом Війська (від усієї старшини та

козацтва конституцію Орлика підписав кошовий отаман Кость Гордієнко),

який визначав права і обов'язки усіх членів Війська. Укладений 1710 року.

Затверджений шведським королем Карлом XII. Написаний латиною і староукраїнською.

Складається з преамбули та 16 статей. Пам'ятка української політико-філософської та

правової думки. За оцінкою українських істориків є однією з перших європейських

конституцій нового часу .Чинності не набула, оскільки була написана в умовах вигнання.

Історія створення

Після поразки в битві під Полтавою гетьман Іван Мазепа зі своїми найближчими прибічниками

з числа козацької старшини разом із залишками українсько-шведської армії опинились на

території Османської імперії, рятуючись від російської армії. Тут, не витримавши великих потрясінь

року, помер Іван Мазепа. Найімовірнішим наступником був близький до гетьмана генеральний

писар — Пилип Орлик. При його обранні на раді старшин було прийнято документ, що визначав

права і обов'язки гетьмана.

Таким чином, конституцію було прийнято 5(16) квітня 1710 року на зборах козацтва

біля містечка Тягина на правому березі річки Дністер (турецька назва — Бендери, нині

це територія Молдови). Тому її інколи називають ще Бендерською конституцією.

28. Після остаточного утвердження Речі Посполитої на Правобережжі

(Прутський мир 1711 р.) продовжується процес зміцнення феодальної власності.

Існували такі форми землеволодіння: королівська (державна), магнатська. шляхетська,

церковно-монастирська. Продовжував діяти принцип абсолютної неподільної спадкової

шляхетської власності. Закони Речі Посполитої забороняли не шляхетську власність.

Право власності на землю давало право господаря і влади над підданими. Цей порядок

був затверджений Конституцією 1768 року.

Отже, для аграрних відносин другої половини XVII – XVIII ст. у західних і правобережних

українських землях було характерним зростання й зміцнення феодальної власності на землю,

її концентрація в руках магнатів. Господарство розвивалося на основі фільварково-панщинної

системи, що на кінець 60-х років XVIII ст. поширилася по всій території. В західноукраїнських

і правобережних, північно-західних землях продовжувала панувати відробіткова рента.

У північно-східних районах Правобережної України еволюція йшла від особистої свободи

селян до слобод, грошової, відробіткової ренти, що свідчило про повторне закріпачення.

Головна роль в організації виробництва перейшла від селянського до феодального господарства.

29 - 20 (воно пов"язане)

В 1802-1809 роках у Житомир неодноразово приїжджав великий російський полководець М. І. Кутузов. З вересня

1811 року тут жив відомий російський воєначальник, герой Вітчизняної війни 1812 року П. І. Багратіон, що командував

Подільською, а потім 2-ю Західною армією. Кур'єром для особливих доручень при штабі армії був Денис Давидов - майбутній о

рганізатор партизанського руху у війні з військами Наполеона і відомий поет.

На початку XIX сторіччя почали діяти просвітні і культурні заклади: чоловіча гімназія, чотирьох класове повітове училище,

пізніше пансіон шляхетних дівиць, бібліотека, театр, на підмостках якого виступали видатні актори М. С. Щепкін, В. Н. Давидов,

Г. Н. Федотова, композитор А. Г. Рубінштейн.

Скасування кріпосного права, розвиток капіталістичних відношень сприяли перетворенню Житомира в промислово-торговий центр.

У 1896 році була споруджена вузькоколійна залізниця Житомир—Бердичів, а під час першої світової війни широка колія зв'язала Житомир із Бердичевом і Коростенем.

Житомир, як і більшість всіх українських міст, переніс усім відомі події трагічного 1917 року. За цей час у місті змінювалася влада тринадцять разів.