
- •1.Мова як засіб професійного спілкування.
- •2.Поняття про сучасну українську літературну норму. Типи мовних норм. Форми сучасної української літературної мови.
- •3.Понятя усного та писменого мовлення. Майстерність публічного виступу. Види підготовки до виступу.
- •4.Кодифікація мови. Місце мови в комунікативній деонтиці юриста.
- •5.Функціональна диференціація сучасної українськой мови.
- •6.Офіційно-діловий стиль як один із функціональних стилів сучасної української мови. Особливості офіційно-ділового стилю. Кліше.
- •7.Сучасна українська ділова мова: етапи становлення, проблеми та перспективи розвитку.
- •8.Поняття про документ, його властивості та вимоги до його оформлення. Мовностильові особливості тексту документу.
- •9.Поняття спілкування. Особливості професійного спілкування.
- •10.Правила культури спілкування (за і. Томаном).
- •11. Сутність і зміст етики спілкування правознавців.
- •12. Вербальні і невербальні засоби спілкування.
- •13.Закон про мови в урср — нормативно-правова основа утвердження української мови як державної в Україні.
- •14.Конституція України про функціонування та розвиток мов в Україні.
- •17. Синтаксичні особливості ділових паперів
- •18. Синтаксичні структури у діловому мовленні
- •19.Види документів та їх класифікація.
- •22.Види службових листів. Ділове листування. Вимоги до офіційного листування.
- •25. Протокол Витяг з протоколу
- •26. Протокол слідчої дії
- •27. Постанова
- •28.Позовна заява.
- •29. Договір Трудова угода
- •33. Професійна лексика
- •34.Фразеологія у професійному спілкуванні юристів. Українська лексикографія.
- •37.Словники енциклопедичні, тлумачні, перекладні та інші типи словників.
- •38.Українська юридична термінологічна система. З історії розвитку мови права.
- •40.Труднощі, що вивникають в перекладі з російської на українську мову. Синоніми, омоніми та пароніми в юридичній термінологіі.
- •42. Правопис прізвищ та імен по батькові
- •43. Правопис закінчень родового відмінка однини іменників II відміни
- •44. Рід невідмінюваних іменників
- •48. Займенник
- •51. Прийменник
- •52. Апостроф
- •53. М'який знак
- •54. Подвоєння та подовження приголосних
- •55. Чергування приголосних звуків
- •56. Правопис слів іншомовного походження
- •57. Правопис складних прикметників
- •58. Прислівник
- •59. Складні випадки вживання великої літери
- •60.Складноскорочені слова, абревіатури та графічні скорочення. Абревіатури загальновживані та вузькоспеціалізовані в юридичному тексті.
55. Чергування приголосних звуків
У сучасній українській мові при відмінюванні слів та утворенні нових відбувається чергування приголосних звуків. До найпоширеніших належать:
1. Чергування г, к, х з ж, ч, ш. Наприклад: плуг —плужок, друг —дружба, дорога —дорожній, вік —вічний, око —очі, рука —ручний, юнак —юначе, пастух —пастуше, сухий — сушити;
2. Чергування г, к, х з з, ц, с. Це чергування відбувається перед закінченням -і в давальному відмінку однини іменників жіночого роду та в місцевому відмінку однини іменників чоловічого, жіночого та середнього родів. Наприклад:
Давальний відмінок: знахідка — знахідці, книга —книзі, облога — облозі, опалубка — опалубці, папка — папці, пересадка — пересадці, плаха — пласі, покупка — покупці, сім 'янка — сім 'янці, фабрика — фабриці
Місцевий відмінок: берег — на березі, блок —у блоці, відпустка — у відпустці, капелюх — на капелюсі, колега — на колезі, палатка — в палатці, поріг — на порозі, рейка — на рейці, техніка — в техніці
Чергування відбувається також при словотворенні, наприклад: аптека — аптеці, універмаг — в універмазі, літфак — на літфаці.
СПРОЩЕННЯ В ГРУПАХ ПРИГОЛОСНИХ
Збіг кількох приголосних ускладнює вимову, тому вони спрощуються.
У сучасній українській мові найчастіше спрощуються такі групи: -ждн-, -здн-, -стн-, -стл-, -слн-, в яких випадає середній звук. Наприклад: користь — корисний, тиждень — тижня, честь — чесний, щастя — щасливий, якість — якісний
Це спрощення відбувається у вимові й на письмі. Виняток становлять слова: хвастливий, кістлявий, пестливий, шістнадцять.
Зберігається також -т- і в прикметниках, утворених від іменників іншомовного походження: компостний, контрастний, баластний, форпостний.
У групах приголосних -скн-, -зкв- випадає к у дієсловах, утворених за допомогою суфікса -ну-.
Наприклад: блиск — блиснути, бризк — бризнути, брязк — брязнути, тиск — тиснути, тріск — тріснути
але: випускний.
Спростилися групи приголосних і в словах: серце, сонце, міський.
56. Правопис слів іншомовного походження
У сучасній українській мові написання слів іншомовного походження визначається такими правилами:
Звук л на письмі передається твердо і м'яко (залежно від того, як узвичаєно вимовляти дані слова в сучасній українській мові). Наприклад, твердий л передаємо у словах: аероплан бал, план, повела, блок, баланс, лупа, соціологія та інші; м'який л передаємо у словах: асфальт, табель, автомобіль, пляж:, канцелярія, ілюстрація., полярний тощо.
Після л в іншомовних словах пишеться завжди е, а не є: пленум, легенда, лекція та ін.
У загальних словах іншомовного походження приголосні не подвоюються: ащшдзцш, сума, маса, каса, колектив, група, метал, комісія.
Але в деяких загальних іншомовних словах подвоєння зберігається: тонна, манна, ванна, брутто, нетто.
Це ж стосується і слів із префіксами: ап-, ім-, ір-, контр-, сюр-, якщо префікс закінчується, а корінь починається однаковим звуком, наприклад: апперцепція, імміграція, контрреволюційний, ірраціональний, сюрреалізм та ін.
Подвоєння зберігається у власних іншомовних іменах і назвах: Діккенс, Руссо, Уеллс, Шіллер; Голландія, Марокко, Міссурі.
У всіх похідних від них словах подвоєння також зберігається: голландський (бо Голландія), марокканець (бо Марокко), міссурійський (бо Міссурі), руссоїст (бо Руссо) і т. д.
На початку і в середині слова перед голосним та й пишеться і, а не и: індустрія, історія, тріумф, матеріал, Індія, Ібсен та ін.
В основах іншомовних слів сполучення голосних іа, іу, іо не змінюється: аксіома, діалектика, радіус та ін. А сполучення іе змінюється на іє: дієта, гігієна, клієнт та ін.
Літера и пишеться у власних географічних назвах: Америка, Африка, Британія, Париж, Рим, Сицилія, Чикаго, Мадрид, Алжир.
Літера і пишеться в кінці невідмінюваних слів: журі, колібрі, таксі, поні та ін.
Після приголосних б, п, в, ф, м, г, к, х, л, н в основах іншомовних слів завжди пишеться і: білет, вітрина, графік, економіка, кіно, хірург, літератор та ін.
Після приголосних л, т, з, с, ц, р, ж, ч, ш у загальних іншомовних назвах перед наступним приголосним пишеться и.
директор, тираж, позиція, система, фабрика, режим, шифр, критика, фізика, поетичний та ін.
В основах іншомовних слів після голосних пишеться ї: Енеїда, героїчний, архаїчний, егоїзм тощо.
Після апострофа, ь, й, е, і пишеться є, а не е: кур'єр, кар'єра, портьєра, гігієна, реєстрація та ін.
У словах іншомовного походження після м'яких приголосних д, т, з, с, ц, л, н перед я, ю, є, ї, йо пишеться ь: брильянт, бульйон, мільйон, досьє, кольє, марсельєза, трельяж, Ньютон, Віньї (але мадяр).
Запам'ятайте правопис слів: журі, феєрверк.