2.2. Оркестрово-ансамблева робота.

Основним завданням оркестрово-ансамблевої роботи є надбання музикантами навиків, за допомогою яких підвищується рівень оркестрового звучання.

Оркестрово-ансамблева підготовка включає в себе вивчення таких основних питань: настройка оркестру, досягнення чистоти інтонування при грі, ритмічна, темпова і агагічна узгодженість в групах і в оркестрі в цілому, досягнення постійної і контрастної динаміки, одноманітність виконання штрихів, правильна і своєчасна зміна дихання у відповідності будови фрази, вдосконалення технічної підготовки, розвиток навиків читання нот з аркуша.

Для досягнення ритмічного ансамблю в оркестрі необхідне розуміння і вивчення однакового і точного письма, музичного тексту, узгодженість в групі, які об’єднані загальним ритмом, ритмічність узгодженості між різними елементами фактури(наприклад, мелодія і супровід).

Ритмічна узгодженість є одна із важливих компонентів ансамблю. Своєю реакцією на всяке, навіть незначне відхилення від правильного ритму, диригент прищеплює виконанням необхідні навички точного ритмічного виконання.

Гнучкість і виразність теж важливі якості виконавської майстерності оркестру. Велике значення має динамічна узгодженість у всіх оркестрових групах, яка відпрацьовується постійною увагою до неї при роботі над спеціальними вправами або музичними творами. Спочатку треба працювати над спеціальними вправами, написаними в повільному темпі, з відносно постійною динамікою в нюансах меццо форте, потім можна переходити до поступового засвоєння нюансів більшої сили  (форте і фортісімо, але не допускати при цьому форсування звуку.

Корисно при роботі над вправами в нюансах форте і фортесімо періодично вертатися до вдосконалення звучання в нюансах п’яно і п’янісімо, щоб закріпити асоціацію музикантів у вказаних нюансах.

Дуже важливо звернути увагу на те, щоб при п’яно і п’янісімо не втратити природного звучання інструменту. Не забувати, щоб у кожного духового інструменту є своя динамічна мережа. Необхідно слідкувати також за стійкою інтонацією.

Щоб досягти злагодженого ансамблю, велике значення має однакове розуміння і виконання штрихів. Внаслідок недостатньої уваги до цієї важливої ділянки виконання, далеко не всі оркестри, на жаль вміють користуватися хоча би основними видами штрихів. Це призводить до втрати виразних засобів, ансамблевої узгодженості.

2.3. Організація репетиційного процесу та підготовка нотного матеріалу до репетиції.

Основним завданням репетиційного процесу є підготовка музичного твору до виконання і удосконалення виконавської культури оркестру.

Підготовка твору до концертного виконання вимагає від оркестрового колективу великої психологічної напруги, творчої самовіддачі, професійної виучки і ансамблевої досконалості.

Досвідчений диригент завжди знає, чого він хоче від оркестру, вміє донести свої переконання до колективу,при необхідності допомагає тому чи іншому виконавцю. Він надихає оркестр і направляє його зусилля на реалізацію своєї виконавської думки.

Репетиція – творчий процес, постійний пошук художнього втілення музичних образів.

В репетиційному процесі диригент постійно впливає на професійне зростання музикантів, але навчання окремих музикантів щодо техніки володіння своїм своїм інструментом на репетиції повинно зводитись до мінімуму.

Для цього він включає в репетиційну роботу різні за формою, стилем, жанром та складністю твори, які ввійдуть у програму майбутніх концертів.

У процесі глибокого вивчення партитури у диригента поступово складається слухова уява про реальне звучання художнього змісту твору або так званий – виконавський задум. Цей етап роботи над твором можна назвати першим етапом – формуванням виконавської думки

Другим етапом є обдумування виконавського плану. Він може бути коротким або довгим у залежності від умов, часу, індивідуальних здібностей диригента.

Третій етап – складання плану (письмово або усно) практичної реалізації задуму у репетиційному процесі. Він полягає в чіткому оприділенні основних вимог до оркестру, у чіткій уяві про засоби, способи і прийоми здійснення виконавського задуму і досягнення звукового втілення.

Для якісної репетиційної роботи велике значення має добросовісне попереднє коректування нотного матеріалу, партитури і оркестрових партій твору. Ця вимога стосується нових інструментованих і не опробуваних творів. Не відкоректований нотний матеріал негативно впливає на планомірність репетиції: виконавці нервують, послаблюється їх увага і втрачається активність. Темп репетиції знижується, втрачається час, відведений на заняття.

Диригент у пошуках найкращого звучання може робити часткові зміни авторської динаміки, а інколи й інструментовки. Однак, навіть незначні зміни робляться з великою обережністю і знанням справи.

Наступним етапом роботи диригента у підготовці нотного матеріалу до репетиції є коректування оркестрових партій. Цей процес простий – оркестрові партії звіряються з партитурою і усуваються розбіжності. В партіях передбачається зручне перегортання листка, при необхідності вказуються орієнтири.