2.3. Участь Німеччини в міжнародних організаціях європейського простору (обсє, рє) (прибрати)

Специфіка зовнішньополітичних підходів Німеччини полягає у сильнішому, порівняно з її союзниками по НАТО, підкресленні ролі і завдань ОБСЄ в структурі європейської безпеки. З точки зору ФРН, ОБСЄ являє собою “дах”, під яким 56 держав-учасниць намагаються об’єднатися на основі дотримання правил мирного розв’язання конфліктів, норм поваги до прав людини і національних меншин. ОБСЄ має найтіснішим чином співпрацювати з ООН, НАТО, ЄС та Радою Європи.

Засади такого співробітництва були визначені на конференції ОБСЄ у Копенгагені у грудні 1997 року при суттєвій підтримці ФРН. До них належить: запобігання дублюванню у роботі і виникненню синергетичних ефектів, недопущення відносин з іншими організаціями на основі конкуренції чи їхнього поділу на більш і менш важливі.

На пропозицію Німеччини на Гельсінській зустрічі НБСЄ 1992 року було створено інституцію Верховного комісара організації у справах національних меншин, яка має максимально швидко виявляти потенційні зони етнічної нестабільності і допомагати врегулюванню конфліктів шляхом консультацій із зацікавленими сторонами. Франція і ФРН стали ініціаторами підписання Конвенції про узгоджувальні процедури і третейське вирішення спорів у рамках ОБСЄ, яка вступила в силу 1994 року.

Завдяки німецькій ініціативі у 1998 році було запроваджено посаду Уповноваженого ОБСЄ з питань свободи преси. Уповноважений є апеляційною інстанцією для журналістів і має сприяти виконанню зобов’язань держав-членів у галузі свободи ЗМІ [18, 127-128].

Політика Німеччини спрямована на подальшу інституалізацію, посилення легітимності та підвищення авторитету ОБСЄ на міжнародній арені, що має відбуватися шляхом посилення механізмів та оперативних функцій організації у поєднанні з більшою міжнародно-правовою силою її рішень. Підкреслення Німеччиною ролі ОБСЄ може бути пояснене тим фактом, що Федеративна Республіка, яка традиційно звикла бачити себе в ролі організуючої та авангардної сили у загальноєвропейському процесі, найкраще реалізувати ці устремління може через ОБСЄ.

У ФРН розглядають ОБСЄ як механізм подальшої розробки та введення в дію спільних цінностей та норм, гармонізації й поглиблення довіри, контролю над озброєннями у Європі, а також попередження й врегулювання криз і конфліктів.

У той же час політичним керівництвом ФРН підкреслюється необхідність прагматичнішого підходу до ОБСЄ. Організація розглядається як своєрідний міжнародний форум, який, проте, не може і не мусить заміняти НАТО. Її інституції мають діяти у площині несилової політики (soft power), тобто займатися попередженням конфліктів, організацією консультацій між зацікавленими сторонами, спостереженнями за дотримання прав людини і свободою виборів. Там, де конфлікт уже розгорівся і потрібне вжиття військової сили (hard power) для його придушення, має діяти НАТО, по можливості, за мандатом Ради Безпеки ООН або ОБСЄ [18, 128].

Під час саміту ОБСЄ в Астані, який проходив 1 грудня 2010 року канцлер Німеччини Анґела Меркель заявила, що Організація з безпеки та співробітництва у Європі ще далека від того, щоб бути ефективним інструментом вирішення різного роду конфліктів.  Канцлер Німеччини зазначила, що належить зробити ще багато для того, щоб ОБСЄ перетворилася на організацію, учасники якої працюють в тісній співпраці, основаній на принципах свободи й демократії.

Меркель також закликала країни-члени ОБСЄ суворо дотримуватися прав людини, демократичних стандартів, а також свободи слова та ЗМІ. Водночас вона не конкретизувала, яких саме країн це стосується. «Завдання краще дотримуватися наших спільних зобов'язань у сфері захисту прав людини та основних свобод громадян, як і раніше, залишається на порядку денному. Я хотіла б у цьому зв'язку окремо згадати тему вільних мас-медій, які у великій кількості потрібні країнам-членам нашої організації. Дотримання основоположних прав усе ще залишається темою, над якою деяким країнам потрібно ґрунтовно працювати», - підкреслила Меркель.

Найважливішими завданнями ОБСЄ канцлер Німеччини назвала розв'язання регіональних конфліктів, контроль над озброєннями та захист демократії та соціальної ринкової економіки. При цьому Меркель особливо звернула увагу учасників форуму на придністровський та нагорно-карабахський конфлікти. За її словами, на порядок денний організації необхідно внести відновлення переговорів щодо Придністров’я у форматі «5+2» (представники Росії, України, ОБСЄ, спостерігачі від США та ЄС плюс Молдова та Придністров’я).

«Важку кризу довіри» в ОБСЄ викликав військовий конфлікт між Росією та Грузією в серпні 2008 року, зазначила Меркель. Водночас вона додала, що поступово довіра відновлюється, цьому сприяє, зокрема, зближення Росії з НАТО. «Ми підтримуємо територіальну цілісність та суверенітет Грузії», - підкреслила глава німецького уряду. За її словами, необхідно й надалі зміцнювати безпеку Грузії, а також поліпшувати ситуацію в гуманітарній сфері та в галузі захисту прав людини.

А де висновки до розділу 2

РОЗДІЛ III МІСЦЕ УКРАЇНИ У ЗОВНІШНЬОПОЛІТИЧНИХ СТРАТЕГІЯХ НІМЕЧЧИНИ