
- •1. Зовнішньоекономічна діяльність та її роль у розвитку національної економіки.
- •2. Мотиви розвитку зовнішньоекономічної діяльності.
- •3. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності.
- •4. Основні напрями здійснення зовнішньоекономічних операцій.
- •5. Фактори, що впливають на організацію зовнішньоекономічної діяльності підприємства.
- •6. Принципи зовнішньоекономічної діяльності.
- •7. Теорії зовнішньоекономічної діяльності.
- •8. Тарифні методи регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
- •9. Нетарифні методи регулювання
- •10. Сутність, функції та види мита.
- •11. Економічна дія квот в зовнішньоекономічній діяльності.
- •12. Ембарго та сфера його застосування.
- •13. Демпінг та сфера його застосування в зед.
- •14. Функції зовнішньоекономічного контракту (угоди).
- •15. Види зовнішньоекономічних контрактів (угод).
- •16. Підготовка, укладання та виконання зовнішньоекономічного контракту.
- •17. Джерела правового регулювання зовнішньоекономічних контрактів (угод).
- •18. Документи, що використовуються при укладенні експортної угоди (контракту).
- •19. Документи, що використовуються при укладенні імпортної угоди (контракту).
- •20. Зовнішньоторгові документи, що підтверджують виконання контракту.
- •21. Типова структура міжнародного контракту купівлі-продажу.
- •22. Умови зовнішньоекономічних контрактів.
- •23. Опубліковані та розрахункові ціни в зед.
- •24. Зовнішньоторгова ціна.
- •25. Способи фіксації ціни в зовнішньоекономічному контракті.
- •26. Технічні і комерційні поправки до ціни в зед.
- •27. Види знижок, що застосовуються у міжнародній торговій практиці.
- •30. Класифікація цін на світовому ринку.
- •31. Тенденції взаємозв'язку внутрішніх і зовнішніх цін.
- •32. Ціноутворюючі фактори на світовому ринку.
- •33. Валютне регулювання зовнішньоекономічної діяльності підприємства.
- •34. Маркетингове забезпечення зовнішньоекономічної діяльності підприємства.
- •35. Підходи до вибору зарубіжного ринку.
- •36. Схема дослідження міжнародних ринків.
- •37. Міжнародна сегментація ринку.
- •38. Модель сегментації ринку.
- •39. Основні способи виходу на зовнішні ринки.
- •40. Прямий і непрямий експорт.
- •41. Транспортне забезпечення зовнішньоекономічної діяльності.
- •42. Страхове забезпечення зовнішньоекономічної діяльності.
- •43. Посередники у зовнішній торгівлі.
- •44. Зустрічна торгівля в зовнішньоекономічній діяльності.
- •45. Особливості міжнародної торгівлі послугами.
- •46. Міжнародний трансфер технологій.
- •47. Міжнародний інжиніринг.
- •48. Міжнародний лізинг.
- •49. Особливості франчайзингового бізнесу в зовнішньоекономічній діяльності.
- •50. Техніка укладення ліцензійних угод.
- •51. Організація та функціонування спільних підприємств.
- •52. Зовнішньоекономічна стратегія підприємства.
- •53. Оцінка ефективності зовнішньоекономічної діяльності підприємства.
51. Організація та функціонування спільних підприємств.
В українській господарській практиці разом з терміном «спільне підприємництво» вкоренився й інший — «спільні підприємства» (надалі — СП). При цьому другий термін розуміють як такий, що позначає інститут, який уособлює в собі ті структури, механізми та цілі, що випливають із першого. Разом з тим для обох термінів у англійській мові є поняття «joint venture» з тим уточненням, що «наші» СП на Заході часто могли б сприйматися просто як підприємства з іноземними інвестиціями.
Адже чимало великих інвестиційних проектів, які відіграють помітну роль у процесі економічного відродження національної економіки в нашій державі, здійснено саме у такій формі. З іншого боку, помилки та зловживання, яких було допущено під час організації спільного підприємництва, ускладнили спроби сформувати здорове конкурентне середовище, негативно позначилися на соціально-економічних процесах, експортно-імпортному балансі та транскордонному русі капіталів.
Тому проблематика функціонування спільних підприємств заслуговує на особливу увагу як в теоретичному аспекті, щодо визначення природи цього явища, так і в прикладному, практичному сенсі, у контексті міжнародного досвіду спільного підприємництва та реальних проблем із його здійсненням і регулюванням в нашій державі.
Спільні підприємства — це такі господарські підприємницькі структури, які утворюються різнонаціональними засновниками та характеризуються наявністю спільного майна, спільним управлінням та спільним розподілом прибутку й ризику.
У міжнародній практиці відомі чотири головні типи СП, які пов’язані з рухом інвестиційного капіталу. Ними є:
• акціонерне товариство (підприємство, капітал якого складається з внесків акціонерів; засновники такого товариства емітують акції);
• товариство з обмеженою відповідальністю (об’єднання осіб, які беруть участь у діяльності фірми, причому відповідальність кожного з учасників за зобов’язаннями цієї фірми обмежується його внеском до статутного фонду підприємства в однаковій для всіх учасників пропорції до суми внеску);
• командитне товариство (різновид господарської організації у сфері виробництва та торгівлі, учасники якої поділяються на таких, що беруть на себе ризик щодо діяльності підприємства усім своїм майном (як правило, йдеться про одного такого учасника) та командитистів або вкладників, які відповідають за зобов’язаннями тільки внесеним ними капіталом та отримують відповідну частку прибутку);
• холдинг (акціонерне товариство, яке володіє контрольним пакетом акцій юридично самостійних організацій (банків, підприємств) з метою здійснення контролю над їхніми операціями).
СП, як форма господарювання на базі міжнародного усуспільнення капіталів, пайового володіння різнонаціональних власників, постають ще одним проявом, а також інструментом взаємного проникнення, інтеграції національних відтворювальних комплексів, науково-технічних, соціально-культурних потенціалів. В умовах поглиблення інтернаціоналізації господарського життя СП є таким важливим чинником зближення макроекономічних структур, який сприяє утворенню єдиного господарського простору в регіональному і світовому масштабах.
Спільні підприємства — підприємства, які базуються на спільному капіталі суб’єктів господарської діяльності України та іноземних суб’єктів господарської діяльності, на спільному управлінні та на спільному розподілі результатів та ризиків.
Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність».
Оскільки СП мають корпоративну природу, то з погляду їх походження можна виділити такі організаційно-інституційні шляхи:
• купівля зарубіжним інвестором частки власності діючого підприємства, пакету його акцій;
• створення заінтересованими сторонами-засновниками нової підприємницької організації;
• виділення частини виробничих потужностей зі складу великого концерну, об’єднання, підприємства, а також кардинальна технологічна реконструкція і організаційно-структурна перебудова тих або інших господарських формувань з утворенням нової самостійної підприємницької одиниці за участі різнонаціональних капіталів.
Сфера діяльності СП дуже широка й охоплює передвиробничу стадію (науково-дослідні й дослідно-конструкторські роботи, попередні інформаційно-консалтингові послуги), власне процес виробництва товарів, їх збут, а також післяпродажне обслуговування складних технічних виробів, співробітництво в галузі фінансів, страхування, транспорту, туризму та ін.
Спільне підприємництво передбачає глибоку в технологічному і в організаційному плані міжнародну співпрацю комерційних структур, причому на довгостроковій основі. Така взаємодія поширюється на всі фази виробничого циклу «наука — техніка — виробництво — збут» та охоплює широкий набір інструментів маркетингу: від розроблення самої концепції господарсько-виробничої діяльності, окремих номенклатурних позицій товарів, що випускаються, до практичної реалізації продукції, продажу товарів (послуг) та післяпродажного обслуговування.