4. Основні напрями здійснення зовнішньоекономічних операцій.

Поняття зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД) з'явилось в 1987 р. з переходом на нову систему управління і початком здійснення зовнішньоекономічних реформ. Суть їх зводилася до децентралізації зовнішньої торгівлі і переходу від міжурядових зовнішньоекономічних зв'язків (ВЕС) до (ЗЕД) на рівні підприємств. У результаті зовнішньоекономічних реформ склалося поняття - зовнішньоекономічна діяльність.

ЗЕД здійснюється на рівні виробничих структур (фірм, організацій, підприємств і т.д.) з повною самостійністю у виборі іноземного партнера, номенклатури товару для експортно-імпортної угоди, у визначенні ціни і вартості контракту, обсягів і термінів постачання і є їх виробничо- комерційною діяльністю як з внутрішніми, так і зарубіжними партнерами. Таким чином, ЗЕД являє собою сукупність виробничо-господарських, організаційно-економічних і комерційних функцій.

У якості видів ЗЕД слід назвати зовнішньоторговельну діяльність, виробничу кооперацію, інвестиційне співробітництво, валютні та фінансово-кредитні операції. При цьому під зовнішньоторговельною діяльністю розуміється підприємництво в області міжнародного обміну товаром, роботами, послугами, інформацією, результатами інтелектуальної діяльності. Обов'язковими супутніми ЗЕД умовами є виконання певних операцій по забезпеченню просування товару від продавця до покупця, щодо своєчасного надання різного роду зовнішньоторговельних послуг - транспортних, експедиторських, страхових, банківських, по здійсненню платіжно-розрахункових операцій, а також наявність комерційної і валютно-фінансової інформації про кон'юнктурі зовнішніх товарних і грошових ринків.

Вихідним принципом ЗЕД підприємств служить комерційний розрахунок на основі принципів господарської та фінансової самостійності і самоокупності з урахуванням власних валютно-фінансових і матеріально-технічних можливостей. Відповідальність за результати ЗЕД лежить на самому підприємстві не тільки на частині експортних поставок, а й імпортних закупівель для розвитку експортного та імпортозамінного виробництва, технічної реконструкції.

Відносини виникають при здійсненні ЗЕД регулюються державою і уніфікованими міжнародними правилами, встановленими міжнародними організаціями.

Відносини суб'єктів ЗЕД на території України регулюються Законом України «Про економічну самостійність України» від 3 серпня 1990 р., Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16 травня 1991 р. і ін нормативними актами.

Нова стратегія ЗЕД Україні була розроблена в середині 1992 р. з урахуванням внутрішньої обстановки, що склалася після розпаду СРСР: руйнування господарських зв'язків; невизначеність нормативно-договірної бази ЗЕД; ослаблення контролю держави над експортно-імпортними та платіжно-розрахунковими операціями через відсутність митних кордонів і недієздатності системи регулювання торгівлі по країнах СНД з використанням колишніх методів; криза неплатежів і грошового обігу.

5. Фактори, що впливають на організацію зовнішньоекономічної діяльності підприємства.

Одним із головних суб’єктів ЗЕД є підприємство. У сучасних умовах суттєво змінюється роль та місце підприємства в зовнішньоекономічній діяльності країни. На це впливає як характер внутрішньої сфери діяльності підприємства так і зовнішнього середовища.

Внутрішня сфера діяльності українського підприємства визначається перехідним характером економіки країни. Вже створена встановлена та визначена інфраструктура ринку, сформовані нормативно-правові документи даного середовища та підприємницького клімату.

До факторів зовнішньоекономічного середовища, що впливають та стимулюють розвиток зовнішньоекономічної діяльності українських підприємств , відносять такі [1,с.25; 2,с.12]:

• зміна впливу факторів часу та простору;

• розвиток інституційних механізмів: удосконалюється діяльність суспільних інститутів, інфраструктура бізнесу;

• зміна конкуренції в світовому господарстві. У зв’язку із зростанням світової конкуренції на світовому ринку, розвитком системи комунікацій, інформації, транспорту, лібералізацією торгівлі підприємства відчувають все більше відчувають вплив міжнародних ринків;

• недостатні ресурсні можливості більшості українських підприємств для широкої діяльності на зовнішніх ринках;

• недостатнє знання світової практики та відносне відставання у ефективному використанні ринкових механізмів у ЗЕД;

• високий рівень агресивності західних фірм як на світовому , так і на внутрішньому ринку України;

Для українських підприємств створені певні умови для здійснення ЗЕД: вони самостійно визначають свій організаційно-правовий статус , форми та методи ЗЕД, а також формують підприємницьку стратегію, товарну, фінансову, цінову та іншу політику. Це надає можливість підприємствам комплексно та ефективно використовувати свої переваги та регіону в якому вони знаходяться , а також зовнішні фактори у вигляді інвестицій, нових технологій тощо; одужувати додаткові переваги від самостійної ЗЕД.

В той же час існує певна низка обставин , що стримують розвиток ЗЕД України. Основними з них є:

• воєнні конфлікти , стихійні лиха, економічні блокади, страйки тощо.

• відсутність гнучкого та збалансованого механізму державного регулювання в умовах кон’юктури внутрішнього та світового ринку;

• недостатність договірного-правового механізму торгівельно-економічних відносин із зарубіжними партнерами;

• невиконання договірних зобов’язань;

• технічна відсталість виробництва, низька якість виробництва;

• розбіжність структур управління в різних країнах;

• економічні обмеження та заборони з боку інших країн, що зумовлено конкуренцією;

• недостатнє володіння українськими підприємцями інформацією щодо економічних, організаційно-правових умов роботи на зарубіжних ринках[6].

Як свідчить світова практика, високим критеріям міжнародного ринку повинні відповідати не тільки окремі товари, галузеві підприємства, а також національна виробнича система та господарський механізм конкретної країни.

Тому законодавча та виконавча влада України на сучасному етапі становлення незалежної держави повинна побачити у підвищенні міжнародної конкурентноздатності національної економіки та зовнішньоекономічної діяльності одну з найважливіших цілей економічної політики України [7, с. 34-37 ].