
- •1. Зовнішньоекономічна діяльність та її роль у розвитку національної економіки.
- •2. Мотиви розвитку зовнішньоекономічної діяльності.
- •3. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності.
- •4. Основні напрями здійснення зовнішньоекономічних операцій.
- •5. Фактори, що впливають на організацію зовнішньоекономічної діяльності підприємства.
- •6. Принципи зовнішньоекономічної діяльності.
- •7. Теорії зовнішньоекономічної діяльності.
- •8. Тарифні методи регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
- •9. Нетарифні методи регулювання
- •10. Сутність, функції та види мита.
- •11. Економічна дія квот в зовнішньоекономічній діяльності.
- •12. Ембарго та сфера його застосування.
- •13. Демпінг та сфера його застосування в зед.
- •14. Функції зовнішньоекономічного контракту (угоди).
- •15. Види зовнішньоекономічних контрактів (угод).
- •16. Підготовка, укладання та виконання зовнішньоекономічного контракту.
- •17. Джерела правового регулювання зовнішньоекономічних контрактів (угод).
- •18. Документи, що використовуються при укладенні експортної угоди (контракту).
- •19. Документи, що використовуються при укладенні імпортної угоди (контракту).
- •20. Зовнішньоторгові документи, що підтверджують виконання контракту.
- •21. Типова структура міжнародного контракту купівлі-продажу.
- •22. Умови зовнішньоекономічних контрактів.
- •23. Опубліковані та розрахункові ціни в зед.
- •24. Зовнішньоторгова ціна.
- •25. Способи фіксації ціни в зовнішньоекономічному контракті.
- •26. Технічні і комерційні поправки до ціни в зед.
- •27. Види знижок, що застосовуються у міжнародній торговій практиці.
- •30. Класифікація цін на світовому ринку.
- •31. Тенденції взаємозв'язку внутрішніх і зовнішніх цін.
- •32. Ціноутворюючі фактори на світовому ринку.
- •33. Валютне регулювання зовнішньоекономічної діяльності підприємства.
- •34. Маркетингове забезпечення зовнішньоекономічної діяльності підприємства.
- •35. Підходи до вибору зарубіжного ринку.
- •36. Схема дослідження міжнародних ринків.
- •37. Міжнародна сегментація ринку.
- •38. Модель сегментації ринку.
- •39. Основні способи виходу на зовнішні ринки.
- •40. Прямий і непрямий експорт.
- •41. Транспортне забезпечення зовнішньоекономічної діяльності.
- •42. Страхове забезпечення зовнішньоекономічної діяльності.
- •43. Посередники у зовнішній торгівлі.
- •44. Зустрічна торгівля в зовнішньоекономічній діяльності.
- •45. Особливості міжнародної торгівлі послугами.
- •46. Міжнародний трансфер технологій.
- •47. Міжнародний інжиніринг.
- •48. Міжнародний лізинг.
- •49. Особливості франчайзингового бізнесу в зовнішньоекономічній діяльності.
- •50. Техніка укладення ліцензійних угод.
- •51. Організація та функціонування спільних підприємств.
- •52. Зовнішньоекономічна стратегія підприємства.
- •53. Оцінка ефективності зовнішньоекономічної діяльності підприємства.
41. Транспортне забезпечення зовнішньоекономічної діяльності.
Транспортне забезпечення зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД) — це система, яка складається із сукупності технічних та технологічних елементів, економічних, комерційно-правових, організаційних впливів, різних методів управління транспортними операціями у сфері обігу і споживання виробництва, обігу і споживання продукції, товарів, які перевозяться між сторонами.
Продукцією транспорту є безпосередньо сам процес переміщення товарів від виробника до споживача. В цьому й полягає суть транспортних послуг. Вони – основна ланка, що зв'язує продавця та покупця
Етапи транспортного забезпечення ЗЕД
На першому етапі, до укладання контракту, необхідно:
провести аналіз кон'юнктури ринків транспортних послуг, умов постачання товарів, рівня тарифних і фрахтових ставок (тобто вартості доставки одиниці вантажу наземним, водним або повітряним транспортом);
визначити і конкретизувати транспортні умови і базисні умови постачання для їх включення в договір купівлі-продажу, організувати виконання цих умов;
визначити частку витрат на транспортні операції (транспортну складову) в контрактній ціні товару;
передбачити в кошторисі транспортні витрати.
На другому етапі, у процесі реалізації зовнішньоторговельної операції, необхідно:
укласти договори на перевезення товарів, оформити їх відповідними транспортними документами (накладними, чартером, коносаментом);
запланувати перевезення вантажів, що проходять через морські, річкові порти і прикордонні станції (оперативне місячне планування);
підготувати товар до перевезення (упакувати, замаркірувати тощо);
оформити договір транспортного страхування вантажів, одержати страховий поліс;
підготувати й оформити технічну і товаросупровідну документацію;
перевірити розрахункову документацію і зробити розрахунки з перевізником;
виконати необхідні прикордонні, митні, санітарні, ветеринарні формальності;
оформити відповідні документи: вантажну митну декларацію, паспорт угоди, необхідні сертифікати; оплатити митні збори, податки, мито;
організувати нагляд за просуванням вантажу по всьому транспортному циклу від вантажовідправника до вантажоодержувача.
На третьому етапі, після завершення зовнішньоторговельної операції, необхідно:
зробити додаткові взаєморозрахунки, якщо є така необхідність;
вирішити спірні питання, якщо вони виникли між учасниками транспортного процесу;
за необхідності пред'явити у встановленому порядку претензії і позови, оформити необхідну документацію. Вказані етапи транспортного забезпечення організовуються і проводяться під контролем продавця і покупця товару, які обумовлюються і фіксуються у договорах у вигляді базису поставки і транспортних умов
42. Страхове забезпечення зовнішньоекономічної діяльності.
Серед методів управління ризиками у ЗЕД значна увага приділяється страхуванню. Страхування зовнішньоекономічної діяльності підприємств — це міжнародні економічні відносини з захисту майнових інтересів суб'єктів господарювання протягом періоду, в якому відбуваються певні події (страхові випадки), за рахунок майнових коштів, що формуються зі сплачених ними внесків (страхових премій). У процесі страхування зовнішньоекономічних відносин беруть участь два суб'єкти: страхувальник та страховик.
Страховик — юридична особа будь-якої організаційно-правової форми, яка має державний дозвіл (ліцензію) на проведення операцій страхування. Страхувальник — юридична чи фізична особа, яка має страховий інтерес і вступає у взаємини зі страховиком на підставі чинного законодавства або двосторонньої угоди про страхування. Страховик має право створювати і витрачати кошти страхового фонду. Страховиками можуть виступати державні страхові організації, акціонерні страхові товариства, товариства взаємного страхування і перестрахування.
Для засвідчення укладеної угоди страховик надає страхувальнику страхове свідоцтво (поліс), в якому вказуються правила страхування, перелік страхових ризиків, розмір страхової суми і страхової премії (внеску), порядок зміни і припинення дії договору, інші умови, що регулюють відносини сторін. Страхування зовнішньоекономічної діяльності означає страхування ризиків, які виникли в ході її здійснення, і є комплексом різновидів страхування, що забезпечують захист інтересів вітчизняних і зарубіжних суб'єктів господарювання в міжнародному співробітництві.
Страхування зовнішньоекономічної діяльності, як і будь-якої діяльності, включає майнове, особисте та страхування відповідальності. Об'єктом майнового страхування є товарно-матеріальні цінності та майнові інтереси страхувальників. Серед майнових видів страхування найчастіше застосовуються такі:
— страхування вантажів;
— страхування морських суден (морське каско);
— страхування повітряних суден;
— страхування автомобілів;
— страхування експортно-імпортних кредитів;
— страхування збитків від зупинки виробництва або комерційної діяльності;
— страхування майна, що знаходиться за кордоном, від вогню й інших небезпек;
— страхування майна нерезидентів від вогню й інших небезпек;
— інші види майнового страхування.
Об'єктом страхування відповідальності є відповідальність перед третіми особами (фізичними або юридичними) внаслідок будь-якої діяльності або бездіяльності страхувальника. Така відповідальність може виникати (і досить часто) у силу дії законів щодо відшкодування збитку винуватцем, яким може виявитися (у тому числі випадково) підприємство — учасник ЗЕД. До цієї галузі в зовнішньоекономічній діяльності відносять:
— міжнародний поліс страхування цивільної відповідальності власників автотранспорту;
— страхування цивільної відповідальності власників повітряних суден, що є обов'язковим при польотах за кордон;
— страхування цивільної відповідальності перевізників;
— страхування відповідальності виробників товарів;
— страхування професійної відповідальності, зокрема митних брокерів, юридичних консультантів і юридичних фірм, приватних нотаріусів, аудиторів та інших видів підприємницької діяльності;
— інші види страхування відповідальності.
Об'єктом особистого страхування є життя і здоров'я громадян. В зовнішньоекономічній сфері до такого виду відносять страхування життя туристів, медичне страхування, страхування пасажирів і працівників транспорту при міжнародних перевезеннях тощо.
Комплексні види страхування, що передбачають поєднання в одному полісі декількох видів страхування, також застосовуються в зовнішньоекономічній сфері. Наприклад, популярні в усьому світі поліси страхування будівельного підприємця від усіх ризиків і страхування всіх монтажних ризиків. Ці поліси покривають ризики ушкодження і знищення майна в процесі будівництва об'єктів і монтажу різного устаткування, а також відповідальність перед третіми особами при роботах, що ведуться, і післяпускові гарантійні зобов'язання підрядника. Страхове покриття забезпечується від усіх ризиків будівництва і монтажу на повну вартість контрактів, що виконуються.