11.2. Підходи до побудови сппр

Мета і призначення сучасних СППР – надати допомогу при з’ясуванні проблеми, яка потребує вирішення при її розв’язуванні та під час аналізу розв’язків. У загальному випадку – це структуризація проблеми, генерування постановки задачі, виявлення переваг, формування критеріїв, генерування і вибір моделей та методів, збирання та підготовка даних, оформлення і видача результатів, проведення аналізу типу „що…, якщо..?”, пояснення розв’язку задачі, пошук і видача аналогічних розв’язків у минулому та їх наслідків.

Отже, СППР – це інструмент інформатики, що являє собою відповідну комбінацію комп’ютера, програмного забезпечення, а також бази даних і бази моделей (рис.11.1).

Рис. 11.1. Структура СППР

Це дуже складні системи. В методологію їх побудови зробили внесок різні за фахом учені, причому найвагоміший – представники трьох наукових галузей: інформатики, теорії організації та управління, психології. На початку 80-х рр. ХХ ст. визначилися три основних підходи до побудови СППР: організаційний, управлінський, інструментальний.

Представники організаційного підходу акцентують увагу на побудові СППР, сумісної з реальними процесами та особами, які приймають рішення, з відповідною стратегією і тактикою об’єкта управління тощо. Такі системи мають на меті удосконалення праці управлінців і є специфічними СППР. Адже йдеться не про типове застосування результатів обробки даних, а про те, що вони дають змогу відповідальній особі або колективу впоратися зі специфічною сукупністю проблем. Прикладом такої системи є фінансування інвестицій в банках країн Заходу.

Управлінський підхід полягає в тому, що першочергове значення надається характеру розв’язуваних проблем (стратегічні, тактичні, операційні тощо) у процесах прийняття рішень.

Для створення СППР застосовуються пакети пов’язаних між собою „м’яких” програмних продуктів (генераторів). Наприклад, інформаційна система керівництва складається з різноманітних елементів: підготовка звітів, пошук інформації, мова моделювання, засоби проекції графічних образів, а також сукупності моделей фінансового та статистичного аналізу. Базу такого типу генераторів становлять мови специфічного призначення. Мови планування і мови моделювання, які оснащені також засобами підготовки звітів і графічного проектування результатів, – це приклади генераторів СППР.

Третій підхід – створення інструментальних СППР – охоплює головний напрям технології, яка застосовується для побудови СППР. Найбільша кількість розробок припадає саме на ті категорії інформаційних засобів, до яких належать передусім нові мови спеціальної спрямованості, удосконалені операційними системами.

Вимоги еластичності й постійні зміни, притаманні для СППР, призводять до того, що прямо застосовувати інструменти СППР стає важко й дорого. Один із найважливіших факторів ускладнення цього завдання – потреба активного залучення користувача до внесення змін і модифікацій системи.

Побудова СППР пов’язана з вибором комп’ютера або відповідного йому машинного програмного забезпечення(hardware), а також доступних пакетів спеціального програмного забезпечення (software).

Існує велика кількість розвинених елементів software (наприклад, спеціальна мова ЕКСПРЕС, яка дає змогу виконувати необхідні функції СППР). Набули розвитку мови моделювання, такі як ІІПСм, СІМПЛАН тощо.