1.3. Форми подання інформації

Основними формами подання інформації є символьна, текстова й графічна. Символьна форма ґрунтується на використанні символів – літер, цифр, знаків тощо, є найбільш простою і практично застосовується тільки для передачі сигналів про різні події.

Більш складною є текстова форма подання інформації. Тут, як і у попередній формі, використовуються символи – літери, цифри, математичні знаки. Однак інформація закладена не тільки у цих символах але й у їх сполученні, порядку проходження. Завдяки взаємозв'язку символів і відображенню мови людини, текстова інформація надзвичайно зручна і широко використовується у повсякденному житті.

Найбільш місткою але й найбільш складною є графічна форма подання інформації. Образи природи, фотографії, креслення, схеми, малюнки мають велике значення у нашому житті і містять величезну кількість інформації.

Хоча інформація не має ні маси, ні геометричних розмірів, жодних фізичних або хімічних властивостей, проте для її існування обов'язкова наявність певного матеріального об'єкта, який передає або зберігає інформацію. Таких об'єктів досить багато і їх кількість постійно зростає.

1.4. Форми адекватності інформації

Важливою умовою практичного використання інформації є її своєчасність і адекватність.

Адекватність інформації – це певний рівень відповідності створюваного за допомогою отриманої інформації образу реального світу (об’єкта, процесу, явища тощо).

Адекватність виражають у трьох основних формах:

• Синтаксична адекватність – визначає формально-структурні характеристики інформації не торкаючись його змісту. На синтаксичному рівні враховується тип носія інформації, спосіб представлення та сам процес передачі інформації – швидкість, точність, систему кодування, наявність перешкод тощо.

• Семантична (змістовна) адекватність – враховує зміст переданої інформації, відповідність образа об'єкта і його реального аналога. На цьому рівні аналізуються ті відомості, які відображує інформація, розглядаються змістовні зв’язки. Ця форма слугує для формування понять і уявлень, виявлення сенсу, змісту інформації та її узагальнення.

Інформацію, яка розглядають з позицій семантики, зазвичай називають даними, тому що при цьому не враховується її змістовна сторона.

• Прагматична адекватність – визначає відношення інформації і її користувача, відповідність отриманої інформації меті управління, яка реалізується на її базі. Проява прагматичних властивостей інформації відбувається тільки при наявності єдності інформації (об’єкта), користувача та мети управління. Ця форма адекватності безпосередньо пов’язана з практичним використанням інформації.

Щоб краще усвідомити собі ці поняття, давайте візьмемо приклад із життя. Ви є менеджером фірми, яка працює на автомобільному ринку. Ви отримуєте запрошення відвідати виставку автомобільної техніки. Дане запрошення містить певну інформацію про місце, час проведення виставки, склад учасників тощо.

Якщо запрошення отримано після закриття виставки, то інформація у ньому для вас буде вже несвоєчасною, а значить марною, тому що цією інформацією вже не можна скористатися.

Для задоволення вимог синтаксичної адекватності, бланк запрошення повинен бути цілим, виготовленим з щільного паперу, шрифт легко читабельним тощо. Тут йде мова лише про процес передачі повідомлення, незважаючи на те, що надруковано на бланку.

Семантична адекватність вимагає, щоб зміст повідомлення у запрошенні відповідав дійсності. Збігалися номера павільйонів, імена учасників, розклад заходів тощо.

Прагматична адекватність визначається корисністю відомостей надрукованих у запрошенні. Якщо, керуючись запрошенням, Ви швидко найдете потрібний виставочний павільйон, вчасно попадете на семінар і тим самим заощадите свій час і нерви, значить ця інформація є корисною і вимога прагматичної адекватності буде виконана.