Вежа в селі Стовп поблизу Холма. Середина 13 ст. Вежа в селі Стовп поблизу Холма. Середина 13 ст.
Вежа у Столп'є — руїни середньовічної вежі у селі Столп'є на Холмщині, на відстані 8 кілометрів від Холма. Найстаріша мурована будівля на теренах сьогоднішньої східної Польщі, що не має відомих аналогів.
Згідно з проведеним радіологічним аналізом вуглецю вежа була збудована наприкінці ХІІ ст. з тесаних блоків вапняку. Вірогідно, її заклав князь Данило Галицький біля дороги до його стольного Холма на штучно насипаному пагорбі. За свідчення цієї події наводять запис в Руському літописі 1259 про будівництво князем для посилення захисту Холма збудував неподалік нього оборонні вежі. Їх ідентифікують як вежі у Белавіно і Столп'є.
Вежа має зовні план прямокутника (6,6 на 5,7 м) та круглий внутрішній простір діаметром 3-3,6 м, що переходить у верхніх ярусах у восьмикутник. До сьогодні дійшли мури трьох ярусів вежі висотою у 17 м. Припускають, що вежа при будівництві мала 4-5 ярусів. На верхньому ярусі вірогідно знаходилась каплиця у формі грецького хреста з підлогою вкритою поливаною плиткою та вітражами у вікнах. Припускають, що висота каплиці вдвічі перевищувала висоту нижніх ярусів вежі. У мурах верхнього ярусу збереглись наскрізні отвори, у які вірогідно встановлювали балки зовнішньої оборонної галереї по типу гурдиції. Біля південної стіни вежі віднайдено кам'яний фундамент будівлі (12,5 на 15,4 м). Із західної сторони вежі дерев'яний поміст вів до джерела. Біля 1280-х років вежа виконувала оборонні функції і пагорб, на якому вона зведена, було обведено частоколом та ровом.
Після знищення татарами на межі ХІІІ-XIV ст. вона не відбудовувалась у вигляді оборонної споруди, хоча могла використовуватись для іншої мети.
Ікона Богородиці з пророками з церкви у Підгородцях
Верхній замок у Луцьку. 2 пол.14 ст. Верхній замок у Луцьку. 2 пол.14 ст.
Верхній замок - своєрідна історико-архітектурна емблема Луцька. Він добре зберігся і зараз реставрований. В народі, а подекуди і в краєзнавчій літературі цей замок називають Любартовим — за ім'ям литовсько-волин-ського князя Любарта, який одружився з волинською князівною Бушею і якому 1340 року дісталася Волинь.
Сьогоднішній архітектурний комплекс Луцького Верхнього замку включає в себе В’їздову, Владичу та Стирову башти, сполучені мурами, будинок шляхетських судів XVIІІ ст., повітову скарбницю поч. ХІХ ст., а також археологічні залишки собору Івана Богослова ХІІ ст. та князівського палацу XІV–XVI ст.
Посередині замкового двору від давньоруських часів існувала соборна церква Івана Богослова. В ній захоронені луцькі князі та єпископи, серед них і будівничий замку Дмитро-Любарт. Зараз над розкритими археологами мурами древньої святині, що 600 літ була духовною столицею східної Волині, споруджено павільйон, в якому планується створення музею.
Будиночок з колонами – повітова скарбниця військового відомства – постав на місці двору владики у 1807 році і нині пристосований під виставки приватних колекцій.
За повітовою скарбницею розташована Владича башта, утримувана в давні часи на кошти владики, від чого і одержала відповідну назву. В ній окрім експозиції замкового арсеналу можна відвідати і єдиний в Україні музей дзвонів. Під муром, що змикає Владичу і Стирову башти, знаходиться досить великий підвал, в якому зберігались запаси продуктів на випадок облоги замку. Стирова башта використовувалась замковою канцелярією і архівом, тож, власне, завдяки їй збережено півтора мільйони документів в так званих гродських книгах. Підвальний поверх вежі служив в’язницею для засуджених до страти. В ній провів останні дні свого життя поет і громадський діяч XVIІ – початку XVIІІ ст. Данило Братковський.
Майбутнє національного пам’ятника архітектури України – Луцького замку – бачиться дирекції Луцького державного історико-культурного заповідника у відновленні його історичного архітектурного образу шляхом дальшої реставрації та показу функцій через музеєфікацію замкових об’єктів.
