Холмська ікона Богородиці (візантійська традиція). 11 ст.
Холмська ікона Божої Матері — чудотворна ікона Божої Матері, особливо шанована християнами Західної України. Ікона знаходиться в Музеї Волинської Ікони в місті Луцьку.
По легенді, намалював її сам євангеліст Лука, а привезла в Київ молода візантійська княгиня Ганна ...
Холмська ікона Божої Матері написана олійними фарбами на кипарисових дошках у візантійському стилі. На Іконі зображено Божу Матір, яка тримає на правій руці дитину Ісуса, який правою рукою благословляє, а в лівій тримає сувій. Розміри ікони — 95,5х66,5 сантиметра. Товщина дощок нерівномірна, становить від 1,7 до 2,5 сантиметра. Підтверджено також і те, «що за стилістичними ознаками найближчою аналогією до образу Холмської Богородиці є ікона Володимирської (Вишгородської) Богородиці, яка датується кінцем ХІ століття». Проте авторський живопис краще зберігся на іконі Холмської Богородиці — він становить 60%. На Володимирській іконі цей показник не перевищує п’яти відсотків.
Першу письмову згадку за Холмську Богородицю знаходимо у Галицько-Волинському літопису при описі подій за 1259 рік. Ікону Божої Матері, яку пізніше назвуть Холмською, князь Данило Галицький привіз орієнтовно в 1223—1237 роках з Києва в засноване ним місто Холм (нині місто Хелм в Польщі).
Дорогобузька ікона Богородиці(остання третина 13 ст.) Дорогобузька ікона Богородиці (остання третина 13 ст.)
Дорогобузька ікона, дбайливо очищена від пізніших нашарувань і відновлена львівськими фахівцями-реставраторами - це чудове свідчення того, що ознаки оригінальної школи іконного малювання, започатковані в Києві Алімпієм Іконописцем та його учнями, поширилися на периферії, стали набутком регіональних мистецьких осередків. Дорогобузька ікона вражає осяжністю - жодна деталь постаті Марії й Христа не є площинна, а деталі ці вималювані, до того ж, із чудовим відчуттям декоративної доцільності, філігранним акцентуванням прикрас на рукаві, на Богородичному плащі-мафорії й тонким лінеарним промальовуванням численних складок одягу Ісуса Христа (зображення міститься на грудях Марії), котрий благословляє людей характерним жестом правої руки й наче вказує на Богоматір як на об'єкт надії віруючих.
При всій монументальності постаті Марії плечі в неї вузькі й вельми похилі. Для всієї композиції характерна округлість, завершеність малюнка й пластичність форми. Обличчя облямоване прекрасно орнаментованою широкою стрічкою, що немовби світиться, кидаючи неяскраві рефлекси на лик Марії. Риси Богородиці східні, їх ще не торкнулася українізація ликів святих, яка настане дещо пізніше. Але якраз східна зовнішність Матері Божої з неодмінно збільшеними очима допомогла анонімному волинському майстрові передати унікальну промовистість Марії, її звертальність до кожного віруючого, що приходить до неї. Як тут не згадати сирійського архідиякона Павла Алеппського, котрий, відвідавши Україну в середині XVII століття, писав, що українські ікони, і зокрема Богородичні, "неначе говорять"? Так промовляє до глядача своїм поглядом і маленькими вустами й Богородиця на Дорогобузькій іконі, яка датується XII чи XIII століттям. Це саме Провідниця (Одигітрія) - у найточнішому значенні цього слова! І благословляючий жест Христа до Матері, і зустрічний рух руки Марії в напрямі до Сина, і погляд, що "заглядає в душу", і вуста, що "ворушаться",- усе це ознаки розмови Богородиці з віруючими людьми: це її настанови, виражені мовою жестів, нюансами погляду.
Дорогобузька iкона, зберігається в історико-краєзнавчому музеї м. Рівне.
