Успенський собор у Володимирі. 1161. Реконструкція Успенський собор у Володимирі. 1161. Реконструкція
Свято-Успенський собор у Володимирі-Волинському – єдина пам’ятка на Волині, що дійшла до нас із часів Київської Русі. 1156р. правнук Володимира Мономаха, Мстислав Ізяславич, котрий був удільним князем у Володимирі, а пізніше великим Київським князем, збудував новий храм на честь Успіня Пресвятої Богородиці. Освячення храму було після розпису в 1160 р. Собор був усипальницею князів, бояр і єпископів. Під храмом є 6 великокнязівських, 2 єпископські і багато гробниць знатних осіб. Тут похований і будівничий храму князь Мстислав. Він був розорений полчищами Батия і знову відновлений. У першій половині XV століття спустошений, а в кінці століття стараннями Володимирського єпископа Васіана відбудований. Постраждав храм і в міжконфесійній боротьбі між православними і уніатами, зазнаючи невдалих перебудов. У 1596 р., коли Володимирський єпископ Іпатій Потій прийняв унію, храм став уніатським. Під час пожежі 1683 р., яка спустошила все місто, собор дуже постраждав і був відновлений лише в 1753 р. Уніати переробили візантійську архітектуру храму на латинський зразок. У 1772 р. собор прийшов у запустіння. Використовувався як «казенний магазин» (склад). На 1829 р. він перетворився на суцільну руїну – обвалились склепіння і купол. Своїм відродженням собор завдячує турботам відкритого в грудні 1887 р. у Володимирі-Волинському Свято-Володимирського братства, яке поставило перед собою релігійно-просвітницькі і церковно-упоряджувальні завдання. У 1896 р. був прийнятий проект реставрації храму архітектора І.І.Котова. У 1896–1900 рр. собор відновлений у формах XII століття. Успенський собор є пам’яткою давньоруського зодчества. Розташований він у самому центрі міста Володимира-Волинського поруч з древніми міськими валами. Разом з єпископським будинком і дзвіницею складає своєрідний комплекс так званого «замочку» – укріпленої резиденції волинських єпископів.
Загальна довжина храму 34 м, ширина 20,6 м, висота близько 18,5 м. Стіни мають товщину близько 1,5 метра. Стіни храму складено з цегли-плінфи. Деякі мають на поверхні хвилясті полоси "розчеси". Розчин вапняний, рожевий. Підлога встелена керамічною плиткою прямокутної, трикутної та ромбовидної форми, жовтого, зеленого, темно-коричневого і темно-синього кольорів. При дослідженні було виявлено залишки фрескового розпису. Конструкція цього храму, техніка кладки цегли та архітектурні форми нагадують Кирилівську церкву у м. Києві. Його архітектурні форми прості і лаконічні. Фасади розчленовані пілястрами і напівколонами, прикрашені аркатурним поясом. Успенський собор є пам’яткою архітектури України, входить до державного реєстру Національного культурного надбання (реєстрац. № 803) і охороняється державою.
Собор є кафедральним у Володимир-Волинській єпархії ПЦ МП.
Церква Святого Пантелеймона поблизу Галича. Кінець 12 ст.
Церква Святого Пантелеймона поблизу Галича. Кінець 12 ст.
Церква Святого Пантелеймона — найстаріший і єдиний із збережених храмів Галицько-Волинського князівства. Розташований у селі Шевченкове (колишній Станіслав) поблизу Галича (Івано-Франківська область). У 1194 році тут, на Виноградній горі, князь Роман Мстиславич побудував величний храм. Він був освячений ім'ям Святого Пантелеймона, на честь діда Романа Мстиславича київського князя Ізяслава, християнське ім'я якого Пантелеймон.
У споруді церкви Святого Пантелеймона переплелися риси старо-української і романської архітектур. Вона являє собою чотиристовпний хрестовобанний храм, в якому на підпружних арках, що спираються на стовпи, здіймається кругла баня з купольним завершенням.
Це монументальна хрестобанна церква зі зразками вишуканої білокам'яної різьби і численними рисунками та графіті на стінах, раніше був розташований у центрі добре укріпленого городища.
Під час реставрації 1926 року церкві майже повернули її попередній вигляд, за винятком сигнатурки. Невідреставрованим залишився й головний портал. В інтер'єрі храму зі стін зняли штукатурку і відслонили тесаний камінь. Власне тоді на нижній верстві тиньку було виявлено сліди фрескового живопису, а на кам'яних блоках — графіті.
У 1998 році церкву було знову реставровано і вона отримала сучасний вигляд — максимально наближений до вигляду традиційних білокамінних храмів княжої доби. Того ж року її було переосвячено в греко-католицький храм.
В теперішній час церква Святого Пантелеймона входить до складу Національного заповідника «Давній Галич».