8. Витоки вітчизняної системи реферування: види реферативних видань галузевих центрів інформації

Реферативні видання галузевих центрів інформації було представлено кількома видами: науково-технічними реферативними збірниками (РЗ), експрес-інформацією, рефератами на картах, а з питань будівництва та агропромислового комплексу — ще і РЖ.

Науково-технічні РЗ здебільшого вміщували інформацію про раціоналізаторські пропозиції та винаходи, рекомендовані до впровадження. До недоліків цих видань слід віднести: розміщення повних текстів статей замість рефератів і затримка строків їх випуску (понад 75 днів від дня отримання першоджерел).

Основним напрямом реферативної діяльності галузевих центрів був випуск експрес-інформації з вузькогалузевих або проблемно-тематичних питань. Вітчизняний і зарубіжний виробничий досвід висвітлювався в окремих випусках. Головними вимогами під час створення експрес-інформацій були: розкриття змісту у вигляді розширеного реферату найактуальнішого та найважливішого для галузі досвіду й матеріалів наукових конференцій (70 %), а також неопублікованих документів (до 30 %), які потребували оперативного висвітлення.

Реферати на картах включали матеріали про неопубліковану нормативно-технічну документацію, що надходили по висхідному потоку від підприємств та організацій.

Підготовкою РЖ з питань будівництва та архітектури ще в 1959-1964 рр. займалася Академія будівництва і архітектури. 1981 р. було поновлено випуск РЖ з цієї тематики, виходило 12 серій, які розглядали всі загальні питання будівництва та промислові об'єкти будівництва. ЦНТІ Держкомархітектура випускав дві серії РЖ ("Архитектура. Районная планировка. Градостроительство" та "Жилые и общественные здания").

Республіканські (регіональні) інститути науково-технічної інформації були провідними установами в республіці з питань інформування про документи міжгалузевої тематики, науково-технічні досягнення та передовий досвід з різних міжгалузевих питань промисловості, будівництва, транспорту, економіки, а також щодо видань національними мовами. Республіканські інформаційні органи мали виконувати посередницькі та інформаційні функції. З одного боку, центри пристосовували бібліографічну, реферативну, оглядову інформацію всесоюзних та галузевих центрів до потреб фахівців регіону, з іншого, надсилали до цих органів відомості про найперспективніші розробки в регіоні і, таким чином, ставали виробниками вторинної інформації.

9. Витоки вітчизняної системи реферування: історія створення та діяльності Інституту наукової інформації з суспільних наук

Складовою частиною ДСНТІ була інформаційна система з суспільних наук, головним центром якої був Інститут наукової інформації з суспільних наук (ІНІСН), що координував інформаційну діяльність у галузі суспільних та гуманітарних наук і опрацьовував вітчизняну та зарубіжну наукову літературу відповідного профілю. Серед основних завдань ІНІСН слід відзначити: інформаційне обслуговування наукових установ, вищих учбових закладів, державних і громадських організацій; комплектування та реферування вітчизняних і зарубіжних матеріалів з суспільних наук; випуск реферативних і бібліографічних видань, аналітичних оглядів наукової літератури тощо [57, 88, 131].

ІНІСН здійснював випуск цілого комплексу науково-інформаційних видань. За змістом вони поділялися на поточні та ретроспективні проблемно-тематичні; за типом інформації — на бібліографічні, реферативні та науково-аналітичні. На початку 1990-х років результатом реферативної та аналітичної діяльності відділів і лабораторій Інституту був щорічний випуск 500 інформаційних видань [22, с. 10]. Центральне місце в системі інформаційних видань посідали РЖ ІНІСН. З 1973 р. у світ виходили РЖ "Общественные науки в СССР" у 7 серіях: "Экономика", "Государство и право", "История", "Языкознание" тощо; "Общественные науки за рубежом" в 11 серіях — "Науковедение", "Востоковедение и африканистика", "Философия и социология", "Литературоведение" та ін. Починаючи з 1990-х років РЖ ІНІСН виходять за назвами "Общественные науки в России", "Социальные и гуманитарные науки. Отечественная и зарубежная литература".

Однією з суттєвих особливостей діяльності ІНІСН було охоплення всіх основних напрямів розвитку суспільних наук, що давало змогу готувати інформацію комплексного, концептуального характеру з широкого кола проблем, висвітлювати нові явища у розвитку суспільних наук. Для реалізації цих завдань слугували проблемно-тематичні реферативні та бібліографічні збірники, а також аналітичні огляди наукової літератури, які готувалися в ІНІСН у співпраці з академічними інститутами та іншими науковими установами, котрі активно брали участь у визначенні тематики збірників, відборі літератури та її реферуванні.

Інститут готував і науково-аналітичні огляди літератури. Це найбільш складний, синтетичний вид інформації. В них узагальнювалися основні тенденції розвитку наукової думки в галузі суспільних наук (стан дослідження найголовніших проблем у будь-якій галузі знання, наукові школи чи теорії, презентувалися праці провідних представників суспільно-наукової думки тощо). Теми оглядів торкалися комплексних проблем.

Важливим напрямом діяльності був випуск сигнальної бібліографічної інформації. У 80-90-ті рр. ІНІСН видавав 28 щомісячних покажчиків літератури з провідних галузей суспільних наук: 7 випусків висвітлювали радянську літературу; 7 — зарубіжну за серіями: "Экономика", "Философия", "История. Археология. Этнография", "Государство и право", "Науковедение", "Литературоведение", "Языкознание"; решта — вміщувала інформацію в цілому про літературу, опубліковану в СРСР та за кордоном (щодо європейських соціалістичних країн, країн Азії та Африки тощо). Інститут передплачував літературу зі 115 країн і отримував більш ніж 4 тис. іноземних журналів. Річний комплект із 28 покажчиків літератури вміщував інформацію приблизно про 250 тис. книг та статей, опублікованих мовами народів СРСР, а також 35 іноземними мовами [21, с.30].

Інформаційна система з суспільних наук крім ІНІСН (центрального органу) мала також ряд галузевих центрів, регіональних інформаційних органів і мережу інформаційних відділів у наукових установах та вузах.