- •1 Виникнення та основні етапи розвитку політичної економії.
- •2.Суспільне виробництво: суть, мета, стадії (фази).
- •3. Суть та структура продуктивних сил.
- •4. Економічне зростання: суть, типи та показники. Нтп та нтр.
- •5. Власність у системі виробничих відносин. Приватизація та роздержавлення власності.
- •6. Економічні закони: суть, особливості, класифікація.
- •7.Метод економічної теорії.
- •8.Форми суспільного виробництва.
- •9.Суспільний поділ праці та його характеристика.
- •10.Товар та його властивості. Двоїстий характер праці, втіленої в товарі.
- •11.Величина вартості товару та фактори, що на неї впливають.
- •12.Гроші: суть, виникнення та функції.
- •13.Закони грошового обігу. Інфляція.
- •14. Вартість як економічна категорія. Закон вартості та його функції.
- •15. Технологічні та суспільні способи виробництва.
- •16.Капітал: суть та структура. Первісне нагромадження капіталу.
14. Вартість як економічна категорія. Закон вартості та його функції.
У товарному виробництві діє закон вартості. Його сутність полягає у тому, що обмін товарів і послуг між виробниками та їх купівля на ринку здійснюються відповідно до суспільно необхідних витрат на їх виготовлення. Це є процесом-наслідком закону вартості. В умовах розвиненого товарного виробництва закон вартості діє як закон цін. Це зумовлено тим, що здійснювати безпосередній облік кожного товару в робочих годинах неможливо. Для цього застосовують опосередкований вимірювач, яким є загальний еквівалент у вигляді грошей. Через механізм цін закон вартості виконує функції регулятора товарного виробництва, рушійної сили розвитку продуктивних сил, диференціації товаровиробників. Функція закону вартості як стихійного регулятора виробництва полягає в тому, що через механізм цін він сприяє поділу праці за різними галузями відповідно до суспільних потреб. Якщо, наприклад, певного блага виробляється менше, ніж існує суспільна потреба в ньому, то попит на нього зростатиме, і відповідно ціна буде вищою, ніж вартість. Той, хто виробляє такі товари, отримуватиме більші прибутки, що сприятиме припливу в цю галузь капіталу. Виробництво товарів розширюватиметься. Проте, як тільки випуск цієї продукції перевищить платоспроможний попит, ціна стане нижчою за суспільну вартість. Тоді розпочнеться зворотний процес: згортатиметься виробництво і відбуватиметься переливання капіталу, всіх елементів виробництва у галузі, де виробляється благо, суспільна потреба в якому не задовольняється. Функція закону вартості як рушійної сили зумовлена тим, що обмін товарів за суспільною вартістю стимулює товаровиробників постійно зменшувати індивідуальні випрати виробництва. Кому це вдається, той отримує найбільші вигоди і додатковий прибуток. Для того щоб не програти у конкурентній боротьбі або утримати свої позиції на ринку, товаровиробник мас постійно вдосконалювати виробництво, запроваджувати нову техніку і технологію, поліпшувати якість продукції, що сприяє розвитку продуктивних сил, зростанню суспільної продуктивності праці. Закон вартості активно впливає на суспільну диференціацію товаровиробників, перетворюючи певну частину з них на тих, хто збільшує масштаби виробництва, і на тих, хто розорюється і виштовхується з ринку. Цей процес охоплює різні групи товаровиробників, особливо дрібних і середніх, посилюючи їхню майнову диференціацію. Зазнає банкрутства і розорюється переважно та група підприємців, у якої індивідуальні витрати виробництва вищі за суспільні. І навпаки, товаровиробники, в яких вони нижчі за суспільні, розширюють виробництво і збагачуються особисто.
15. Технологічні та суспільні способи виробництва.
На сучасному етапі розвитку людства йде процес розгортання технологічної революції. Значення її виходить далеко за сутр технологічні рамки. Підготовка й освоєння нової технічної бази' - це не тільки технічна й навіть не суто економічна проблема. Це проблема насамперед, соціальна, оскільки вона визначає долю людства на перспективу.
Соціальні системи не можуть бути байдужими до змін у технологічному базисі суспільства. Що ж собою являє технологічний базис і яке місце він посідає в суспільно-економічній системі? Щоб відповісти на це питання, необхідно поруч із суспільними способами виробництва, про які мова йшла раніше, виділяти й технологічні способи виробництва.
Технологічний спосіб виробництва (ТСВ) - це історично визначений спосіб поєднання різних компонентів у системі продуктивних сил, насамцеред людини та технічних засобів праці.
Такі відносини, на відміну від виробничих соціально-економічних відносин, виникають не в процесі привласнення засобів виробництва, а безпосередньо у виробничому процесі. Тому слід відрізняти ТСВ від суспільно-економічного способу виробництва. Останній, як історично визначене поєднання продуктивних сил і виробничих відносин, поняття більш широке, ніж ТСВ.
У процесі свого розвитку людство змінило декілька ТСВ. В ос- % нові цих змін лежали серйозні зрушення в розвитку різних елементів, що входять до складу ТСВ, і насамперед у самій людині та знаряддях її праці.
Суспільний спосіб виробництва — суспільно-економічна форма поєднання безпосередніх виробників із засобами виробництва і діалектична єдність продуктивних сил і відносин економічної власності.
У межах суспільного способу виробництва окреслилися два основні типи відносин:
1) відносини людини і природи, взаємодія безпосередніх виробників у процесі праці відповідно до законів природи;
2) відносини людей між собою з приводу привласнення засобів виробництва, робочої сили, предметів споживання, послуг тощо в усіх сферах суспільного відтворення, які регулюються законами економічної власності і господарським механізмом.
Ці типи відносин взаємодіють відповідно до вимог закону відповідності виробничих відносин рівню і характеру розвитку продуктивних сил, а також закону єдності праці і власності. Розрізняють первіснообщинний, рабовласницький, феодальний, капіталістичний і соціалістичний способи виробництва. Соціалістичний спосіб виник і розвивається в межах капіталістичного способу виробництва відповідно до закону соціалізації капіталістичної економіки.
Суспільний спосіб виробництва у поєднанні з соціальними, політичними, правовими, національними, ідеологічними та іншими відносинами утворює суспільно-економічні формації, яких налічується стільки ж, скільки й суспільних способів виробництва.