24. Типи грошових систем та їх еволюція

Залежно від форми, в якій функціонують гроші, виділяють такі типи грошових систем:

Система металевого обігу, коли грошовий метал безпосередньо перебувае в обігу та виконує всі функції грошей, а банкноти залишаються розмінними на метал;

Система паперово-кредитного обігу, за якої в обігу перебувають лише нерозмінні на грошовий метал знаки – казначейські банкноти.

Системи металевого обігу - являють собою грошові системи, за яких в обігу знаходяться повноцінні монети, що виконують усі функції грошей, а неповноцінні гроші мають змогу вільно обмінюватись на метал. Системи металевого обігу були саморегульованими. Металеві грошові системи виступають у 2 формах: біметалізму та монометалізму.

Біметалізм - це грошова система, в якій роль загального еквівалента законодавче закріплялася за двома металами - золотом і сріблом. Різновиди біметалізму: система паралельної валюти, за якою співвідношення між золотими та срібними монетами встановлювалося на ринку стихійно; відповідно до ринкової вартості золота та срібла.;система подвійної валюти - держава встановлювала у законодавчому порядку обов’язкове вартісне співвідношення між двома металами, що оберталися на рівних засадах. Той метал, який був за законом недооціненим, витіснявся з обігу металом, вартість якого за законом була завищена.

Монометалізм це грошова система, за якої роль загального еквіваленту виконує один метал (золото або срібло), а паперові знаки вартості розмінні на грошовий метал. Золотий монометалізм існував у кількох видах: Золотомонетного стандарту; Золотозливкового стандарту; Золотодевізного стандарту.Золотомонетний стандарт являє собою найбільш стабільну саморегульовану грошову систему. Однак ця система вимагала від держави значних витрат золота на забезпечення монетою потреб обігу. Для зменшення їх широко емітувались паперові банківські білети.

Системи паперово-кредитного обігу - являють собою грошові системи, за яких обіг обслуговують грошові знаки, що не мають внутрішньої вартості. Такі грошові системи є регульованими, бо держава бере на себе зобов'язання щодо забезпечення сталості емітованих грошей.

25.Фактори, що визначають зміну попиту на гроші

Попит на гроші слід розглядати як запас грошей, яким економічні суб'єкти прагнуть володіти на певний момент.

Виділяються три групи мотивів попиту на гроші:

Трансакційний мотив визначає потребу в грошах, пов'язану з необхідністю їх використання в обслуговуванні поточних господарських операцій, що забезпечують реалізацію ВВП.

Мотив завбачливості визначає попит на гроші для покриття непередбачених витрат, пов'язаних із певними нерегулярними платежами або придбання товарів і послуг у майбутньому.

Спекулятивний мотив визначає потребу у грошах для вкладання іх у дохідні фінансові активи з метою капіталізації прибутків.

Сукупний попит на гроші цими трьома мотивами. Спекулятивна частина попиту на гроші залежить від дохідності активів і насамперед від норми процента, який склався на фінансовому ринку. Ризикові вклади будуть робитися лише тоді, коли приноситимуть достатньо високий дохід.

З урахуванням чинників впливу на попит формулу його можна записати у такому вигляді:

Попит на гроші значною мірою залежить від велични ВВП або Р*Q. Підвищення рівня ВВП збільшує обсяг господарських операцій, що потребує для їх виконання додаткової кількості грошей (запасу грошей).

Попит на певний запас грошей вимірюється у визначальний момент часу: МV=PQ. MD= сума PQ/V.

MD – попит на гроші.

З цього рівняння випливає що величина попиту на троші залежить від 3 факторів:

1. Абсолютного рівня цін. Чим вище ціни, тим більше потрітно грошей. Інфляція.

2. Швидкість обігу грошей. Чим більша швидкість обігу грошей, тим менше потрібно грошей.

3. Рівня реального об`єму національного продукту( номінальні доходи)