8.Системність фонем у різних мовах.

Своєрідність фонологічної системи кожної мови полягає в загальній кількості фонем, співвідношенні голосних і приголосних, характері опозицій, варіантів і варіацій фонем та їх сполучуваності.

У мові може бути від 10 до 80 фонем. Наприклад, у гавайській мові їх 13, у литовській – 61.

Що стосується пропорцій голосних і приголосних, то тут амплітуда коливань також дуже широка: в гавайській мові 5 голосних та 8 приголосних, в укр..- 6 і 32 і т.д.

Характер опозицій у різних мовах не збігається . Якщо опозиція приголосних за твердістю/мякістю в укр. мові є превалюючою, то в західноєвропейських мовах приголосні за твердістю/мякістю опозицій не утворюють, зате в них є опозиція голосних за короткістю/довготою.

Положення, яке в одній мові є сильною позицією, в іншій мові може бути слабкою, як позиція кінця слова навіть для споріднених мов, як укр.,рос.

Те, що в одній мові є окремою фонемою, в іншій мові може бути варіантом або навіть варіацією. Так [р] та [л] в укр. мові є окремими фонемами, а в корейській та китайській – варіантами однієї фонеми.

В мовознавстві існують різні фонологічні школи, в трактування фонем яких є деякі відмінності.

Тема 9: лексикологія.

1.Лексикологія як розділ мовознавства, її проблематика.

Лексикологія – розділ науки про мову, який вивчає лексику (словниковий склад мови).

Лексикологія суттєво відрізняється від фонетики і фонології. Якщо фонетика і фонологія вивчають односторонні одиниці, що мають лише план вираження, то лексикологія – двосторонні одиниці, які мають план вираження і план змісту.

Розрізняють загальну, конкретну, історичну, зіставну й прикладну лексикологію.

Загальна лексикологія встановлює загальні закономірності будови, функціонування й розвитку лексики.

Конкретна лексикологія вивчає словниковий склад однієї мови.

Історична лексикологія займається історією словникового складу, причинами й закономірностями його зміни.

Зіставна лексикологія досліджує словниковий склад двох чи більше мов із метою виявлення структурно-семантичних подібностей і відмінностей між ними або з метою виведення спільних семантичних закономірностей.

Прикладна лексикологія вивчає питання укладання словників, перекладу, лінгводидактики й культури мовлення.

Основні проблеми лексикології:

1)обґрунтування загальної теорії слова;

2)опис парадигматичних відношень(полісемія, синонімія і т.д);

3)дослідження варіантності слова;

4)аналіз лексичних категорій груп та полів;

5)систематизація типів значень слів;

6)стратифікація словникового масиву мови;

7)дослідження синтагматичного потенціалу;

8)опис лінгвістичних та екстралінгвістичних чинників деталізації лексикону слів.

2.Розділи лексикології. Особливості вивчення слова різними розділами лексикології.

Кочерган розглядаючи питання лексикології, як багатоаспектної науки, яка вивчає природу і суть слова, його виникнення на зміну, визначення значення слів та їх уживання, структура словникового складу, акцентує свою увагу на широкий спектр лексикологічних проблем, який зумовив необхідність розрізняти лексикологію у вузькому й широкому значеннях.

До лексикології в широкому значенні слова належать такі науки:

1)власне лексикологія – наука про словниковий склад;

2)семасіологія - це наука про значення слів. Її ще називають лексичною семантикою. Слово семантика дуже часто вживається в розумінні “значення”. Деякі лінгвісти семасіологію і семантику називають тільки вивчення значень слів, але не інших одиниць мови. Однак останнім часом під семантикою розуміють:

а) весь зміст, інформацію, передавані мовою або якоюсь її одиницею (морфемою, словом);

б) розділ мовознавства, який вивчає цей зміст, інформацію.

3) ономасіологія - наука , яка вивчає процеси найменування. Її називають ще теорією номінацій. Ономасіологія протиставляється семасіології за спрямуванням, напрямком дослідження. Якщо семасіологія йде від позначення (слова) до значення, то ономасіологія веде дослідження від речі або явища до думки про них і до їх позначення мовними засобами;

4) етимологія – наука, яка досліджує походження слів;

5) фразеологія – наука про стійкі словосполучення.

6) ономастика - наука про власні назви, яка складається з антропоніміки – науки про імена людей і топоніміки – науки про географічні назви.

7) лексикографія – наука про укладання словників. Лексикологія як окремий розділ мовознавства виділилася від інших розділів, наприклад – граматики. Ще в першій половині ХХ ст. деякі мовознавці, як, скажімо, американський мовознавець Леонард Блумфільд та його школа, вважали, що мовознавство загалом не повинно займатися семантикою, яка насправді становить ядро лексикології.