Нагляд за додержанням законів при відбуванні покарання у виді арешту для військовослужбовців

Відповідно до ст. 60 КК України кримінальне покарання у виді арешту полягає в триманні засудженого в умовах ізоляції і встановлюється на строк від 1 до 6 місяців. Статтею 55 КВК України встановлено, що військовослужбовці, засуджені до арешту, відбувають покарання на гауптвахті (на даний час у системі Міністерства оборони України функціонує 8 гауптвахт). Комплексні перевірки на гауптвахтах згідно з п.10 галузевого наказу Генерального прокурора України повинні проводитись щодекадно, ця періодичність встановлена як мінімальна. Як свідчить практика, для з’ясування реального стану додержання законності під час відбування військовослужбовцями покарання у виді арешту, прокурору необхідно відвідувати ці установи частіше, у різні періоди доби, у тому числі, у нічний час, особливу увагу звертати на усунення порушень, що виявлялись при попередніх перевірках.

На виконання вимог зазначеного наказу військовими прокурорами лише у 2008 році проведено 104 перевірки стану додержання законів при виконанні покарань щодо засуджених військовослужбовців, на усунення виявлених порушень внесено 80 документів реагування. Винних посадових осіб притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

Питання щодо підвищення ефективності прокурорського нагляду на зазначеному напрямі обговорювались на оперативних та міжвідомчих нарадах, для надання допомоги військовим прокурорам розроблено методичні рекомендації, здійснюються інші організаційні та практичні заходи, спрямовані на подальше удосконалення прокурорського нагляду за додержанням законів при виконанні кримінальних покарань щодо військовослужбовців.

Порядок і умови виконання покарання у виді арешту встановлені ст.ст. 51-55 КВК України та виданими на їх підставі нормативно-правовими актами Міністерства оборони України, якими деталізовано виконання покарання у виді арешту для військовослужбовців. Засуджені до покарання у виді арешту військовослужбовці тримаються на гауптвахті в умовах ізоляції. Відповідно до ч. 2 ст. 55 КВК України забезпечується їх роздільне тримання за такими категоріями:

засуджені військовослужбовці з числа офіцерського складу окремо від інших категорій військовослужбовців;

засуджені військовослужбовці, які мають звання прапорщиків, мічманів, сержантів і старшин, окремо від військовослужбовців рядового складу;

засуджені військовослужбовці, які проходять службу за призовом, окремо від засуджених військовослужбовців, які проходять службу за контрактом.

За останні 3 роки (2006-2008) військовими місцевими судами гарнізонів засуджено до арешту 452 військовослужбовця, з них 404 солдата строкової служби, 29 сержантів строкової служби, 8 військовослужбовців контрактної служби, 3 прапорщики, 3 молодших та 2 старших офіцерів.

Військовослужбовці, засуджені до арешту, направляються на гауптвахту для відбування арешту у десятиденний строк після одержання розпорядження суду про виконання вироку. На засуджених до арешту поширюються обмеження, встановлені кримінально-виконавчим законодавством для осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі. Матеріально-побутове і медичне забезпечення таких осіб здійснюється відповідно до норм, встановлених для осіб, позбавлених волі.

Засудженим до арешту забороняється:

- побачення з родичами та іншими особами, за винятком адвокатів або інших фахівців у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи;

- одержання посилок (передач) і бандеролей, за винятком посилок (передач), що містять предмети одягу за сезоном.

Засуджені до арешту мають право витрачати на місяць для придбання продуктів харчування і предметів першої потреби гроші в сумі до 70% мінімального розміру заробітної плати, їм надається прогулянка тривалістю до однієї години, за виняткових обставин може бути надано право на телефонну розмову з близькими родичами. Вони можуть залучатися без оплати праці до допоміжних робіт, як правило, в порядку черговості і не більше як на дві години на день.

Під час відбування арешту засудженим військовослужбовцям виплачується оклад за військове звання. Засуджений військовослужбовець не може бути представлений до присвоєння чергового військового звання, призначений на вищу посаду, переведений на нове місце служби, звільнений з військової служби, за винятком визнання його непридатним до військової служби за станом здоров’я.

Час відбування арешту до загального строку військової служби і вислуги років для присвоєння чергового військового звання не зараховується. Проте за сумлінну поведінку і ставлення до військової служби до засуджених військовослужбовців можуть застосовуватися заходи заохочення у виді подяки, дострокового зняття раніше накладеного стягнення, а також зарахування часу відбування арешту в загальний строк військової служби повністю або частково.

Правом застосування заходу заохочення у виді зарахування часу відбування арешту до загального строку військової служби користується начальник органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України. Правом застосування інших заходів заохочення і стягнення користуються начальник органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України і начальник гарнізону.

За порушення порядку відбування покарання до засуджених до арешту військовослужбовців можуть застосовуватися заходи стягнення у виді догани чи переведення в одиночну камеру на строк до десяти діб. Стаття 55 КВК України регулює також інші загальні питання по­рядку та умов відбування арешту військовослужбовцями, які більш де­тально регламентовані спеціальним відомчим норматив­но-правовим актом Міністерства оборони України — Інструкцією про по­рядок і умови утримання засуджених, узятих під варту та затриманих військовослужбовців, затвердженою наказом Міністра оборони України від 16.12. 2004 № 618.

Слід зазначити, що відповідно до п. 1 Інструкції вона стосується не тільки питань відбування арешту військовослужбовцями Збройних Сил України, але й іншими військовослужбовцями, які належать до будь-яких, утворених відповідно до законів України, військових формувань (Державної прикордонної служби України, Міністерства з питань над­звичайних ситуацій та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, внутрішніх військ МВС України, Державного департаменту України з питань виконання покарань та інших). На військовослужбовців, засуджених до арешту, поширюється дія відповідних норм КВК України та додатку 12 до Статуту гарнізон­ної та вартової служби Збройних Сил України.

Крім того, наказ Міністра оборони України від 16.12.2004 №618 визначає, що гауптвахти Служби правопорядку є приміщеннями для нагляду за військовослужбовцями, які засуджені до арешту, узяти під варту або затримані.

Засуджені до арешту військовослужбовці жіночої статі відбувають покарання на гауптвахті Центрального управління Служби правопорядку МО України по місту Києву і Київській області.

Засуджені до арешту військовослужбовці направляються на гаупт­вахту для відбування покарання в десятиденний строк після отриман­ня розпорядження суду про виконання вироку. Про відправлення засуджених до арешту військовослужбовців до місця відбування покарання командування військової частини зо­бов'язано у десятиденний термін повідомити його сім'ю або близьких родичів про те, куди і коли він відряджений.

Військовослужбовці, засуджені до арешту, направляються на гарні­зонну гауптвахту за вироком суду під вартою, яка озброюється штатною зброєю. При цьому, для супроводу засуджених військовослужбовців із числа офіцерського складу, прапорщиків, мічманів призначаються офіцерські варти або з числа прапорщиків, мічманів відповідно. Для супроводу до місця відбування покарання військовослужбовців-жінок призначається варта з числа військовослужбовців-жінок від підрозділів територіальних управлінь військової Служби правопорядку.

Приймання військовослужбовців, засуджених до арешту, на гаупт­вахту здійснюється начальником територіального управління Служби правопорядку або одним з його заступників разом з начальником гарнізонної гауптвахти у спеціально обладнаній кімнаті. Усі військовослужбовці, засуджені до арешту, які прибули на гаупт­вахту, підлягають обов'язковому медичному огляду. Організація медич­ного огляду та надання медичної допомоги покладається на начальни­ка медичної служби гарнізону.

Військовослужбовець, засуджений до арешту, передається безпосе­редньо начальником варти разом із документами, особистими речами, які дозволяється мати при собі засудженим, начальнику територіально­го управління Служби правопорядку або одному з його заступників у присутності начальника гарнізонної гауптвахти. При цьому начальник територіального управління Служби правопорядку або його заступник у присутності начальника гарнізонної гауптвахти, який приймає засу­дженого військовослужбовця, повинен:

- прийняти від начальника варти доставлених військовослужбовців, засуджених до арешту, про що зробити запис у другому примірнику опи­су документів і предметів та завірити його гербовою печаткою;

- прийняти за відомістю на тимчасове зберігання зброю та боєпри­паси варти, забезпечити їх збереження у кімнаті зберігання зброї чер­гового варти або у спеціально обладнаному для цього приміщенні, ор­ганізувати розміщення та відпочинок особового складу варти, а за по­треби — миття у лазні із заміною натільної білизни;

- повідомити (у день приймання) начальника штабу оперативного командування та командира військової частини, звідки прибув військо­вослужбовець, про приймання зазначеного військовослужбовця та час прибуття варти у зворотному напрямку.

Командиром військової частини через начальника варти надсила­ються до гауптвахти такі документи на засудженого:

супровідний лист;

копія вироку суду, а у разі зміни вироку — копія постанови чи ухвали відповідного суду;

особова справа (обліково-послужна картка);

службова картка;

медична книжка;

посвідчення офіцера (прапорщика або мічмана), військовий квиток;

продовольчий, речовий та грошовий атестати (розрахункова книжка);

особисті речі та опис особистих речей засудженого. До опису за­носяться предмети першої потреби, які дозволяється мати засуджено­му протягом усього строку покарання у спеціальній кімнаті для зберіган­ня особистих речей повсякденного користування. Час та порядок от­римання предметів першої необхідності визначається внутрішнім розпорядком гарнізонної гауптвахти.

Предметами першої необхідності Інструкцією визначені, зокрема бритва електрична (механічна) або безпечна з касетними головка­ми разового користування, предмети туалету тощо.

Розділ 3 Інструкції щодо порядку і умов відбування арешту засудже­ними військовослужбовцями визначає їх правове становище і встанов­лює, що засуджені військовослужбовці несуть відповідальність і кори­стуються правами, які встановлені чинним законодавством України, з обмеженнями, що передбачені законодавством для цієї категорії засу­джених, а також випливають з вироку суду та встановлені КВК України і нормативно-правовими актами Міністерства оборони України для відбування покарання даного виду.

У пункті 3.2 Інструкції наведений перелік загальних прав засуджених військовослужбовців, які їм надаються під час відбування арешту. Зокре­ма, засуджені військовослужбовці мають право:

на щоденну прогулянку тривалістю одна година;

на восьмигодинний сон у нічний час;

мати при собі і зберігати в камері особисті речі і предмети, перелік яких наведено вище;

одержувати і відправляти листи без обмеження їх кількості;

в індивідуальному порядку відправляти релігійні обряди, корис­туватися релігійною літературою;

користуватися настільними іграми;

прослуховувати радіо;

користуватися книгами, журналами і газетами гарнізонної гаупт­вахти;

мати побачення з захисником для одержання правової допомоги в установленому кримінально-виконавчим законодавством порядку;

звертатися з пропозиціями, заявами і скаргами до органів держав­ної влади, громадських організацій, а також до посадових осіб за ос­таннім місцем служби.

Слід мати на увазі, що пропозиції, заяви і скарги, адресовані Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини, Європейському суду з прав людини, а також іншим відповідним органам міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, уповноваженим особам таких міжнародних організацій та прокуророві, пере­глядові не підлягають і не пізніш як у добовий строк надсилаються за належністю.

У разі виникнення надзвичайних обставин (при наявності технічних можливостей та за погодженням з начальником територіального управління Служби правопорядку ) засудженим військовослужбовцям може бути надано право платної телефонної розмови з близькими родичами.

Пункт 3.3 Інструкції визначає обов'язки засуджених військовослуж­бовців, які відбувають арешт, а саме:

бути ввічливими у стосунках між собою та до посадових осіб гарнізону, територіального управління Служби правопорядку та варти;

додержуватись розпорядку, встановленого на гарнізонній гаупт­вахті, і виконувати законні вимоги начальника гарнізону, посадових осіб територіального управління Служби правопорядку та варти;

дотримуватись санітарно-гігієнічних правил, мати охайний зовнішній вигляд, постійно підтримувати чистоту в камерах, згідно з графіком чергувати в них;

дбайливо ставитись до інвентарю, обладнання та іншого держав­ного майна;

виходячи на прогулянку, дотримуватись встановлених на час про­гулянки правил поведінки;

при відвідуванні приміщень, де тримаються засуджені, посадови­ми особами правоохоронних органів, гарнізону, Служби правопорядку, начальником варти та його помічником додержуватись правил поведінки, військового вітання та ввічливості, визначених для військовослужбовців.

Відповідно до п.3.4 Інструкції засудженим військовослужбовцям забороняється:

встановлювати зв'язки з особами, які тримаються в інших камерах;

зберігати та користуватися засобами мобільного зв'язку;

придбавати, дарувати чи відчужувати іншим шляхом на користь інших осіб предмети, вироби і речовини, що перебувають в особисто­му користуванні;

придбавати, виготовляти, уживати і зберігати предмети, вироби і речовини, зберігання яких засудженим заборонено;

грати в настільні та інші ігри з метою отримання матеріальної або іншої користі;

наносити собі або іншим засудженим татуювання;

завішувати чи міняти спальні місця без дозволу посадових осіб та варти, затуляти оглядове віконце;

придбавати продукти харчування і предмети першої потреби;

мати побачення з родичами та іншими особами, за винятком за­хисників;

одержувати грошові перекази, а також посилки (передачі) і бан­деролі, за винятком посилок (передач), що містять предмети форми одягу за сезоном, туалету, письмове приладдя та необхідні для лікуван­ня медичні препарати.

Розділ 5 Інструкції про порядок і умови відбування арешту засудже­ними військовослужбовцями врегульовує питання щодо технічного об­ладнання камер та інших приміщень гарнізонної гауптвахти, де відбу­вають покарання засуджені до арешту. У зазначеному розділі Інструкції містяться також і інші ви­моги до обладнання вікон, дверей, освітлення та радіофікації камер.

Засуджені військовослужбовці тримаються на гарнізонних гауптвах­тах в окремих камерах по 2-5 осіб у кожній за відповідними категоріями, при цьому норма житлової площі на одного засудженого відводиться з розрахунку не менше 2,5 квадратних метрів.

У разі потреби та з метою захисту засудженого військовослужбовця від можливих посягань на його життя з боку іншого засудженого чи за­побігання вчиненню ним нового злочину або за наявності медичного висновку за мотивованим рішенням начальника гауптвахти їх можуть тримати в одиночних камерах.

При розміщенні засуджених у камерах обов'язково враховуються рекомендації заступника начальника гарнізону з виховної роботи. На відміну від виконання покарання у виді позбавлення волі, при відбуванні арешту для засуджених військовослужбовців праця не є обов'язковою. Але відповідно до положень розділу 7 Інструкції началь­ник територіального управління Служби правопорядку має право залу­чати засуджених військовослужбовців до робіт з господарського обслу­говування та благоустрою території управління без оплати їхньої праці, але не більш як на дві години на день. При цьому засуджені військово­службовці виводяться на роботу за категоріями, під наглядом вивідно­го, яким під час роботи забезпечується надійна ізоляція від контакту з іншими засудженими військовослужбовцями. Залучення засуджених військовослужбовців до робіт за межами управління Служби правопо­рядку чи гауптвахти забороняється.

Для відбування покарання засуджені мають прибувати до гауптвах­ти у польовій формі одягу, яка перебуває в їхньому особистому корис­туванні. Перелік речей, які належать до цієї форми, наводиться у п. 8.1 Інструкції. При цьому термін носіння обмундирування (крім польово­го та білизни) зупиняється з дня набрання чинності вироком суду

Крім зазначених речей засудженим військовослужбовцям надається індивідуальне спальне місце і видаються: матрац ватяний, ковдра, по­душка ватяна, простирадло, наволочка, рушники для обличчя та ніг.

Прання білизни та миття у лазні засуджених військовослужбовців здійснюється щотижня з одночасною заміною комплекту натільної і постільної білизни за рахунок коштів Міністерства оборони України. Мило для туалетних потреб видається безкоштовно згідно з діючими у Збройних Силах нормами.

Засуджені до арешту військовослужбовці забезпечуються триразовим гарячим харчуванням за нормами, визначеними постановою Кабінету Міністрів України від 29 березня 2002 №426 «Про норми харчування військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань». Засуджені приймають їжу у камерах або в їдальні при гарнізонній гауптвахті. В їдальні їжа видається у різний час: окремо для солдат (ма­тросів), окремо для сержантів (старшин) й окремо для прапорщиків (мічманів) та офіцерів. Засуджені, які тримаються в одиночній камері, їжу отримують у камері.

Медичне обслуговування військовослужбовців, засуджених до аре­шту, здійснюється у порядку, встановленому для осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі.

Відповідно до ч. 6 ст. 55 КВК України під час відбування арешту засуджений військовослужбовець не може бути представлений до присвоєння чергового військового звання, призначений на вищу посаду, переведений на нове місце служби, звільнений з військової служби, за винятком випадків визнання його непридатним до військової служби за станом здоров'я.

Засудженим військовослужбовцям під час відбування арешту вип­лачується оклад за військове звання. Фінансовим органом, який забез­печує діяльність гарнізонної гауптвахти, ці кошти зараховуються на осо­бистий рахунок засудженого. На його прохання ці кошти можуть бути переведені поштовим переказом його рідним.

Час відбування арешту в загальний строк військової служби і вис­луги років для присвоєння чергового військового звання не зарахо­вується, крім випадків, коли зарахування строку арешту може відбува­тися як захід заохочення за сумлінну поведінку і ставлення до військо­вої служби. Правом застосування заходу заохочення у виді зарахування часу відбування арешту в загальний строк військової служби користується начальник управління Служби правопорядку. Крім цього, до заходів заохочення ч. 8 ст. 55 КВК України відносить: подяку і дострокове зняття раніше накладеного стягнення.

За порушення порядку відбування покарання до засуджених вій­ськовослужбовців можуть застосовуватись заходи стягнення у виді догани або переводу в одиночну камеру на строк до десяти діб.

Особливості соціально-психологічної та виховної роботи із засудженими військовослужбовцями визначені у розділі 6 Інструкції, у пункті 6.1 якої зазначається, що соціально-психологічна робота із засудженими військовослужбовцями спрямована на формування та збереження навичок військової служби, нейтралізацію нега­тивного впливу умов ізоляції на особистість засуджених, профілактику та попередження їх агресивної поведінки щодо посадових осіб гауптвах­ти та варти, інших засуджених військовослужбовців та до себе, усвідо­млення провини за вчинений злочин.

Основними формами соціально-психологічної та виховної роботи із засудженими військовослужбовцями є:

індивідуальна робота;

гуманітарна та культурно-виховна робота;

правове виховання.

Індивідуальна робота проводиться офіцерами територіального уп­равління Служби правопорядку та офіцерами з виховної роботи гарнізо­ну на основі вивчення особи кожного засудженого з урахуванням вчи­неного ним злочину, посади, військового звання, сімейного стану, фаху та інших обставин, що характеризують засудженого.

Гуманітарна та культурно-виховна робота є формою реалізації ви­ховного впливу посадових осіб гарнізону та Служби правопорядку на засуджених, яка грунтується на засадах Конституції України, ідеях гу­манізму, демократизму та вірності Військовій присязі, сумлінності і чес­ності під час виконання військового обов’язку. Гуманітарна та культур­но-виховна робота проводиться у часи, відведені розкладом занять, два рази на тиждень з метою формування у засуджених високих морально-психологічних якостей, уміння розбиратися у політичних ситуаціях і брати участь у житті держави та її Збройних Сил.

Правове виховання є однією з форм виховної роботи з боку представни­ків військової прокуратури, Служби правопорядку та посадових осіб гар­нізону, спрямованої на формування у засуджених правової культури, по­ваги до закону та прагнення до його точного та неухильного виконання.

Якщо засуджений до арешту військовослужбовець після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання, вчинив новий злочин, суд на підставі ст. 71 КК України до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком. За правилами, встановленими ст.72 КК України, один день арешту відповідає одному дню позбавлення волі.