Управління нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах та інших примусових заходів Генеральної прокуратури України

Кафедра підтримання державного обвинувачення та нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах Інституту підвищення кваліфікації кадрів Національної академії прокуратури України

Л Е К Ц І Я

на тему: „Прокурорський нагляд за додержанням законів при виконанні покарань (адміністративних стягнень) у виді громадських і виправних робіт”

Київ – 2011

П Л А Н

1. Загальні положення

1.1. Завдання прокурорського нагляду

2. Організація нагляду за додержанням законів при виконанні кримінальних покарань, не пов’язаних з позбавленням волі

2. Нагляд за додержанням встановленого законом порядку звернення до

виконання вироків (постанов) щодо осіб, засуджених до громадських чи виправних робіт

2.1. Нагляд за додержанням кримінально-виконавчими інспекціями встановленого порядку прийняття вироків (постанов) до виконання

2.2. Нагляд за додержанням вимог закону щодо розшуку осіб, засуджених до покарань (притягнутих до адміністративної відповідальності) у виді громадських та виправних робіт

3. Нагляд за додержанням законів при виконанні громадських робіт

4. Нагляд за додержанням законів при виправних робіт

1. Загальні положення

1.1. Завдання прокурорського нагляду

Завдання нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, у тому числі при виконанні кримінальних покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, і повноваження прокурорів при його здійсненні визначені п.4 статті 121 Конституції України, статтями 20,44, 45 Закону України “Про прокуратуру”, статтею 22 Кримінально-виконавчого кодексу України, статтею 415 Кримінально-процесуального кодексу України та галузевим наказом Генерального прокурора України № 7гн від 06 квітня 2011 “Про організацію прокурорського нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян”.

Статтею 51 Кримінального кодексу України визначено вичерпний перелік видів покарань, які можуть бути застосовані судом до осіб, визнаних винними у вчиненні злочину. До покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, відносяться:

-штраф;

-позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу;

-позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю;

-громадські роботи;

-виправні роботи;

-конфіскація майна

-службові обмеження для військовослужбовців.

Відповідно до ст.98 КК України до неповнолітніх, визнаних винними у вчиненні злочину, судом можуть бути застосовані основні види покарань, не пов’язані з позбавленням волі: штраф, громадські та виправні роботи, а також додаткові покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

Контроль за покарання у виді штрафу здійснюють суди.

Конфіскацію майна виконують органи державної виконавча служби у складі Міністерства юстиції України.

Контроль за виконанням покарання у виді позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу покладається на суд, який постановив вирок.

Покарання у виді службових обмежень для військовослужбовців виконує командування військових частин Міністерства оборони України.

Виконання інших видів кримінальних покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, покладено на кримінально-виконавчі інспекції Державної кримінально-виконавчої служби України..

У наглядовій діяльності прокурор зобов’язаний вживати заходів до запобігання, виявлення та своєчасного усунення будь-яких порушень закону, відновлення порушених прав і притягнення винних до встановленої законом відповідальності.

Органи прокуратури здійснюють нагляд за додержанням законів у діяльності 701 кримінально-виконавчої інспекції центрального органу виконавчої влади з питань виконання покарань, на обліку яких станом на 1 січня 2011 року перебувало понад 140 тис. засуджених до покарань, не пов’язаних з позбавленням волі. Серед них 1,6 тис. засуджених до громадських робіт і 4,7 тис. - до виправних робіт.

Пунктом 6 галузевого наказу Генерального прокурора України нагляд за додержанням законів у кримінально-виконавчих інспекціях покладено на районних, міських, міжрайонних прокурорів відповідно до розмежування їх повноважень, розташування та підпорядкування цих органів. Пунктом 9 наказу встановлено, що перевірки в КВІ повинні проводитись щоквартально, з урахуванням стану законності в їх діяльності.

При здійсненні нагляду за додержанням законів при виконанні кримінальних покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, і зокрема громадських і виправних робіт, прокурор у межах своєї компетенції зобов’язаний перевірити:

- законність судових рішень, на підставі яких особа відбуває призначене судом покарання;

- додержання законів щодо порядку і умов відбування покарання, заходів, спрямованих на виправлення та ресоціалізацію засуджених;

- забезпечення встановлених законом прав засуджених і виконання ними своїх обов’язків, а також інтересів держави.

Оскільки головна мета призначеного судом покарання (ст.1 КВК, ст.50 КК України)– виправлення і ресоціалізація засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як ними, так і іншими особами, зростає роль кримінально-виконавчих інспекцій як профілактичної служби. Від ефективності їх роботи певною мірою залежить і стан рецидивної злочинності.