2.Нагляд за додержанням законів при виконанні громадських робіт

Громадські роботи, як альтернатива ув’язненню були введені в Англії та Уельсі у 1975 року, пізніше – ще в багатьох інших країнах Європи після того, як були вивчені переваги цього покарання над іншими видами покарань.

У вітчизняному кримінальному законодавстві громадські роботи встановлено в 2001 році.

В особливій частині КК України передбачено застосування покарання у виді громадських робіт, як основного покарання у 14 статтях із 447 або 3,13%. Крім цього вони можуть призначатись і у випадках, коли не передбачені у санкції статті КК України, зокрема, і в разі:

• заміни штрафу при неможливості його сплати /частина 4 статті 53 КК України/;

• призначення більш м`якого покарання, ніж те, що передбачене у санкції відповідно до статті КК /частина 1 статті 69 КК України/;

• заміни невідбутої частини у виді обмеження або позбавлення волі більш м`яким покаранням /стаття 82 КК України/;

• заміни більш м`яким покаранням обмеження або позбавлення волі звільненим від відбування покарання вагітним жінкам і жінкам, які мають дітей віком до трьох років, після досягнення дитиною трирічного віку або в разі її смерті /частина 4 статті 83 КК України/;

• Заміни покарання або відбутої його частини більш м`яким покаранням на підставі закону України про амністію або акта про помилування /стаття 85 КК України/.

Цей вид покарання має строковий характер і застосовується у межах від 60 до 240 годин та відбувається не більш як чотири години на день, Громадські роботи, як альтернатива ув’язненню були введені в Англії та Уельсі 1975 року, пізніше – ще в багатьох інших країнах Європи після того, як були вивчені переваги цього покарання над іншими видами покарань.

У вітчизняному кримінальному законодавстві такий новий вид покарання, як громадські роботи було встановлено в 2001 році. Своє закріплення він отримав у ст. 56 КК України і є одним із видів покарання, при якому особа примусово залучається до роботи.

Покарання у виді громадських робіт полягає у виконанні засудженим у вільний від роботи чи навчання час безоплатних суспільно корисних робіт, вид яких визначають органи місцевого самоврядування.

В особливій частині КК України передбачено застосування покарання у виді громадських робіт, як основного покарання у 14 статтях із 447 або 3,13%. Крім цього вони можуть призначатись і у випадках, коли не передбачені у санкції статті КК України, зокрема, і в разі:

• заміни штрафу при неможливості його сплати /частина 4 статті 53 КК України/;

• призначення більш м`якого покарання, ніж те, що передбачене у санкції відповідно до статті КК /частина 1 статті 69 КК України/;

• заміни невідбутої частини у виді обмеження або позбавлення волі більш м`яким покаранням /стаття 82 КК України/;

• заміни більш м`яким покаранням обмеження або позбавлення волі звільненим від відбування покарання вагітним жінкам і жінкам, які мають дітей віком до трьох років, після досягнення дитиною трирічного віку або в разі її смерті /частина 4 статті 83 КК України/;

• Заміни покарання або відбутої його частини більш м`яким покаранням на підставі закону України про амністію або акта про помилування /стаття 85 КК України/.

Цей вид покарання має строковий характер і застосовується у межах від 60 до 240 годин та відбувається не більш як чотири години на день, а щодо неповнолітніх – у межах від 30-ти до 120-ти годин з тривалістю виконання ними таких робіт не більше двох годин на день. При заміні інших видів покарання громадськими роботами і складанні покарань за сукупністю злочинів або вироків строк громадських робіт також не може перевищувати 240 годин. У той же час при призначенні більш м`якого покарання, ніж те, що передбачено законом, або при заміні покарання на більш м`яке відповідно до положень статті 69 КК України суд не має права призначити таке покарання на менший строк, ніж 60 годин /для неповнолітнього – на менший, ніж 30 годин/.

Статтею 100 КК України передбачено, що неповнолітньому у віці від 16 до 18 років громадські роботи можуть бути призначені на строк від 30 до 120 годин з відбуванням не більше 2 годин на день.

При заміні інших видів покарання громадськими роботами і складанні покарань за сукупністю злочинів або вироків строк громадських робіт також не може перевищувати 240 годин.

Законом України N 586-VI ( 586-17 ) від 24.09.2008 Кодекс України про адміністративні правопорушення доповнено статтею 30-1. Громадські роботи, які призначаються районним, районним у місті, міським чи міськрайонним судом (суддею) на строк від 20 до 60 годин і полягають у виконанні особою, яка вчинила адміністративне правопорушення, безоплатних суспільно корисних робіт у вільний від роботи чи навчання час не більш як 4 години на день. Вид робіт визначають органи місцевого самоврядування, виконують КВІ.

Громадські роботи не повинні призначатись особам, визнаним інвалідами першої або другої групи, вагітним жінкам, особам, які досягли пенсійного віку, а також військовослужбовцям строкової служби. Стосовно особи, яка після винесення вироку визнана інвалідом першої чи другої групи або досягла пенсійного віку, а також жінки, яка стала вагітною, кримінально - виконавча інспекція надсилає до суду подання про звільнення її від подальшого відбування покарання на підставі ч.3 ст.56 КК України та ст.37 КВК України.

Порядок та умови виконання покарання у виді громадських робіт, обчислення строку покарання, обов’язки власника підприємства (установи, організації) або уповноваженого ним органу за місцем відбування засудженим цього виду покарання та відповідальність засуджених врегульовані статтями 36 - 40 КВК України.

При перевірці додержання вимог закону при виконанні цього виду покарання прокурору необхідно з’ясувати в інспекції чи визначено заздалегідь з органами місцевого самоврядування перелік підприємств, на яких засуджені відбуватимуть громадські роботи. Слід пам’ятати, що ці роботи не повинні бути пов’язані із шкідливим виробництвом, ризиком для життя чи здоров’я, а у випадку ушкодження здоров’я, відшкодування шкоди здійснюється відповідно до законодавства про страхування від нещасного випадку.

Обчислення строку покарання у виді громадських робіт врегульоване статтею 38 КВК України і прокурору слід пам’ятати, що:

- строк громадських робіт обчислюється в годинах, протягом яких засуджений працював за визначеним місцем роботи;

- власником підприємства за місцем відбування покарання складається графік відбування громадських робіт та заповнюється табель виходу на роботу;

- до строку відбування покарання зараховується лише час, фактично відпрацьований засудженим за місцем відбування покарання;

- власник підприємства зобов’язаний контролювати виконання засудженими визначених для них робіт та дотримання правил техніки безпеки, вести облік відпрацьованого часу та щомісячно інформувати кримінально-виконавчу інспекцію про кількість відпрацьованих засудженим годин і його ставлення до праці; своєчасно повідомляти інспекцію про ухилення засудженого від відбування покарання та переведення його до іншого місця роботи, появу на роботі в нетверезому стані, в стані наркотичного або токсичного сп’яніння, порушення громадського порядку.

Кримінально-виконавча інспекція здійснює контроль за додержанням умов відбування покарання засудженими і власником підприємства, веде сумарний облік відпрацьованого засудженим часу.

У разі систематичного невиконання власником підприємства визначених статтею 39 КВК України обов’язків, інспекція надсилає матеріали прокуророві для вирішення питання про притягнення винних посадових осіб до відповідальності згідно з законом.

За порушення порядку та умов відбування покарання у виді громадських робіт, а також порушення громадського порядку, за яке засудженого було притягнуто до адміністративної відповідальності, до нього застосовується застереження у виді письмового попередження про притягнення до кримінальної відповідальності.

Стосовно особи, яка ухиляється від відбування покарання, інспекція надсилає матеріали прокуророві для вирішення питання про притягнення її до кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого частиною 2 статті 389 КК України.

Ухиленням від відбування громадських робіт слід вважати:

- невиконання встановлених обов’язків, порушення порядку та умов відбування покарання, а також притягнення до адміністративної відповідальності за порушення, які були вчинені після письмового попередження;

- невихід більше двох разів протягом місяця на громадські роботи без поважних причин, а також допущення більше двох порушень трудової дисципліни протягом місяця, поява на роботі в нетверезому стані, в стані наркотичного або токсичного сп’яніння. Цей перелік визначений ч.3 статті 40 КВК України, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Ведення індивідуально-профілактичної роботи за місцем проживання засудженого покладається на органи внутрішніх справ.

Засуджений до громадських робіт, розшук якого оголошено у зв’язку з ухиленням від покарання, затримується і конвоюється органами внутрішніх справ у порядку, передбаченому кримінально-процесуальним законодавством.

Після відпрацювання встановленої вироком суду кількості годин інспекція надсилає власнику підприємства повідомлення про припинення відбування покарання засудженим, і він знімається з обліку. Прокурор шляхом вивчення матеріалів особової справи засудженого, опитування посадових осіб за місцем відбування покарання тощо зобов’язаний перевірити правильність обчислення строку відбутого покарання, своєчасність зняття засудженого з обліку та направлення повідомлення на підприємство про припинення громадських робіт.

Ч.6 ст. 154 КВК України в редакції ЗУ від 21.01.2011 встановлено положення - якщо особа, засуджена до громадських робіт, визнається інвалідом І чи ІІ групи, КВІ вносить подання до суду про її дострокове звільнення разом з поданням до суду надсилається висновок медико-соціальної експертної та спеціальної лікарської комісії. Слід також пам’ятати, що ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання до цієї категорії засуджених не застосовується.

Відповідно до ст.57 КК України покарання у виді виправних робіт встановлюється на строк від 6 міс. до 2-х років і відбувається за місцем роботи засудженого, із суми заробітку якого провадиться відрахування в доход держави у розмірі, встановленому вироком суду в межах від 10 до 20 відсотків. Виправні роботи не застосовуються до вагітних жінок та жінок, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною, до непрацездатних, до осіб, що не досягли 16 років, та тих, що досягли пенсійного віку, військовослужбовців, працівників правоохоронних органів, нотаріусів, суддів, прокурорів, адвокатів, державних службовців, посадових осіб органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ст.100 КК України виправні роботи можуть бути призначені неповнолітньому в віці від 16 до 18 років за місцем роботи на строк від 2-х міс. до 1 року з відрахуванням в доход держави в розмірі, встановленому вироком суду, в межах від 5 до 10 відсотків.

Особам, які стали непрацездатними після постановлення вироку суду, виправні роботи суд може замінити штрафом із розрахунку 3-х встановлених законодавством неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за 1 місяць виправних робіт.

Відповідно до ст.31 Кодексу України про адміністративні правопорушення до осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, можуть застосовуватись виправні роботи на строк до 2-х місяців з відбуванням за місцем їх постійної роботи з відрахуванням в розмірі, визначеному постановою суду - до 20 відсотків заробітку в доход держави. Стаття 322 Кодексу встановлює, що постанови про застосування виправних робіт надсилаються органу (КВІ)Державного департаменту України з питань виконання покарань на виконання не пізніш як наступного дня після її винесення.

Статтею 325 Кодексу встановлена відповідальність за ухилення особи від відбування виправних робіт, застосованих за вчинення дрібного хуліганства. Постановою судді невідбутий строк виправних робіт може бути замінено штрафом від 3-х до 7 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або адміністративним арештом з розрахунку один день арешту за три дні виправних робіт, але не більш як на п’ятнадцять діб.

Порядок виконання виправних робіт встановлений ст.ст. 41-46 КВК України і деталізований „Інструкцією про порядок виконання покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, та здійснення контролю щодо осіб, засуджених до таких покарань”, затвердженою наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань та Міністерства внутрішніх справ України 19 грудня 2003 року № 270/1560.

На практиці при виконанні вироків і постанов суду ще допускаються порушення законності, як правило, пов’язані з веденням обліку, контролю за своєчасним і правильним утриманням сум із заробітку засуджених до виправних робіт у доход держави і, особливо, з обчисленням строку відбування покарання. Деякі вироки судів починають виконуватися ще до набрання ними законної сили або звернення до виконання. Частиною 1 ст. 43 КВК України визначено, що початком строку відбування покарання у виді виправних робіт слід вважати день, з якого фактично розпочато відрахування із заробітку засудженого, а ч.2 ст.45 КВК України встановлює, що такі відрахування починаються з наступного дня після надходження з кримінально-виконавчої інспекції вироку та повідомлення на підприємство, в установу чи організацію, але не раніше ніж вирок набрав чинності. Однак окремі працівники бухгалтерій за місцем роботи засуджених починають відрахування з першого числа того чи іншого місяця.

Прокурор у межах своєї компетенції вправі і зобов’язаний:

- знайомиться з документами, на підставі яких особа відбуває кримінальне покарання;

- проводить опитування засуджених;

- перевіряти відповідність постанов службових осіб кримінально-виконавчої інспекції вимогам законів, що регламентують порядок і умови виконання покарань у виді громадських і виправних робіт. Вживати заходів до скасування тих із них, що суперечать закону.

Прокурор здійснює нагляд не лише за додержанням законів кримінально-виконавчою інспекцією, але й за виконанням визначених законом обов’язків, пов’язаних з виконанням виправних чи громадських робіт, адміністрацією підприємств, установ, організацій за місцем роботи засуджених ( контроль за поведінкою засуджених, їх ставленням до праці, проведенням з ними виховної роботи та інше), а також за виконанням передбачених кримінально-виконавчим законодавством обов’язків самими засудженими.

Завдання зміцнення законності при виконанні кримінальних покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, посилення їх виховного та профілактичного впливу вимагають подальшої активізації прокурорського нагляду, підвищення його ефективності.

Практика свідчить, що найбільш поширеними причинами та умовами, що сприяють порушенням законності, є передусім недостатній рівень професійної підготовки, недисциплінованість окремих працівників інспекцій, відсутність належного контролю за їх діяльністю з боку регіональних управлінь і відділів Держдепартаменту, а також невиконання або неналежне виконання працівниками органів внутрішніх справ вимог п.7 ч.1 ст. 10 Закону України “Про міліцію”.

Одним з основних засобів прокурорського нагляду є перевірка додержання законів у діяльності кримінально-виконавчій інспекції, а також на підприємствах, в установах і організаціях, де працюють засуджені.

Для кваліфікованого проведення перевірки прокурору необхідно знати вимоги основних законів та підзаконних нормативно-правових актів, що регулюють виконання кримінальних покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, у тому числі у виді громадських та виправних робіт. Ознайомитися з матеріалами попередніх перевірок, проведених у кримінально-виконавчій інспекції. Вивчити наявні в прокуратурі скарги і звернення громадян, інші матеріали з інформацією про порушення законності при виконанні кримінальних покарань у виді громадських чи виправних робіт. У бесіді з головою спостережної комісії з’ясувати, які є претензії до працівників кримінально-виконавчої інспекції, органів внутрішніх справ та адміністрації підприємств за місцем відбування покарань засудженими.

Вивчити кримінальні справи та матеріали на осіб, які вчинили повторні злочини в період відбування покарання, а також на осіб, яким покарання у виді виправних робіт замінено судом на інший вид покарання відповідно до ч.3 ст.59 КК України (особам, які стали непрацездатними після постановлення вироку суду, виправні роботи суд може замінити штрафом із розрахунку 3-х встановлених законодавством неоподаткованих мінімумів доходів громадян за 1 місяць виправних робіт).

У залежності від спрямованості перевірки, із місцевого суду, кримінально-виконавчої інспекції, районного (міського) управління (відділу) внутрішніх справ прокурор запитує відповідну інформацію: зокрема про кількість осіб, яким призначені такі види покарання (у розрізі видів та з зазначенням П.І.Б.); перелік підприємств, де засуджені відбувають покарання у виді виправних чи громадських робіт; кількість засуджених, які ухиляються від відбування покарання і розшукуються органами внутрішніх справ, тощо. У разі необхідності проводить взаємозвірки.

Прокурор повинен проаналізувати стан додержання законності в інспекції, а також на підприємствах і в організаціях, де відбувають покарання засуджені до виправних робіт чи громадських робіт, зробить висновок про причини порушень законності, що найбільш часто виявлялися, визначити коло питань, на які слід звернути особливу увагу при проведенні перевірки. На підставі аналізу складається план перевірки.

Відповідно до вимог ст. 403 КПК України вироки, ухвали і постанови суду, що набрали законної сили, є обов’язковими для всіх державних і громадських підприємств, установ і організацій, посадових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Вирок, що набрав законної сили, звертається до виконання судом, який постановив вирок, не пізніше як через три доби з дня набрання ним законної сили або повернення справи з апеляційної чи касаційної інстанції. Суд разом із розпорядженням про виконання обвинувального вироку надсилає копію вироку тому органу, на який покладено обов’язок виконати вирок. Своєчасне звернення до виконання вироку, який набрав законної сили, покладається на суддю або голову відповідного суду, який постановив вирок (ст.404 КПК України).

Інструкцією з діловодства в місцевому загальному суді, затвердженої наказом Державної судової адміністрації від 27.06.2006 №68, (п.16.1.9.) передбачено направлення копій вироку до кримінально-виконавчої інспекції за місцем проживання засудженого до громадських робіт для виконання (дві копії вироку разом з розпорядженням про виконання вироку, що набрав законної сили, і підпискою засудженого про явку до КВІ), а також органу внутрішніх справ за місцем проживання засудженого для проведення індивідуально-профілактичної роботи.

Якщо особу засуджено до виправних робіт копії вироку надсилаються до кримінально-виконавчої інспекції за місцем роботи засудженого (дві копії вироку разом з розпорядженням про виконання вироку, що набрав законної сили, і підпискою засудженого про явку до КВІ) , а також органу внутрішніх справ за місцем проживання засудженого для проведення індивідуально-профілактичної роботи.

Значно ускладнюється контроль за виконанням вироків щодо засуджених через несвоєчасне направлення їх судами до кримінально-виконавчих інспекцій. Тому частина засуджених тривалий час залишається по за увагою кримінально-виконавчих інспекцій та органів внутрішніх справ, а вироки щодо них не виконуються. Суди також не завжди своєчасно розглядають подання та матеріали про звільнення засуджених від відбування покарання.

Враховуючи вимоги закону, прокурору слід розпочинати перевірку із з’ясування в суді питань про кількість постановлених вироків, що набрали чинності, скільки з них не направлено в інспекції для виконання у встановлений термін і причини цього. При ознайомленні в кримінально-виконавчій інспекції з документами, долученими до особових справ засуджених, прокурору слід звертати увагу на законність вироків.