78. «Глобалізація як тенденція соціально-економічного розвитку.»

Глобалізація – всеохопний процес трансформації світового співтовариства у відкриту цілісну систему інформаційно-технологічних, фінансово-економічних, суспільно-політичних, соціально-культурних взаємозв’язків і взаємозалежностей.

Глобалізація:

Пов’язана з переходом від індустріальної до постіндустріальної стадії економічного розвитку.

Означає якісно новий етап поглиблення взаємозв’язків в економічній, політичній, культурній сферах на основі підвищення мобільності капіталу, робочої сили, інформації, ідеї у світовому масштабі.

Втілюється у зростаючій взаємозалежності країн світу в результаті інтенсифікації міжнародних переміщень товарів, послуг, капіталів,швидкої і широкої дифузії технологій тощо.

Потребує спільних зусиль урядів держав і міжнародних організацій, регулювання на світовому рівні.

Найважливіші соціально-економічні передумови глобалізації:

• Подальша інтернаціоналізація економіки, посилення її транс націоналізації та формування мандрівних інтернаціональних відтворювальних ядер, які перетворюють цілі країни у країни-системи, здатні контролювати величезні господарські зони;

• Формування між корпоративного поділу праці в глобальному масштабі та становлення нового геоекономічного простору, що контролюється транснаціональним капіталом;

• Деконцентрація виробництва, пов’язана зі зниженням частки стандартизованих масових товарів і зростанням обсягу індивідуального, гнучкого, диверсифікованого виробництва, заснованого на новітніх технологічних укладах;

79. «Світове господарство: зміст, об’єктивні передумови виникнення та етапи розвитку».

Світове господарство – це внутрішньо суперечлива єдність національних економік пов’язаних міжнародним поділом праці торгівельно-виробничими, фінансовими та науково-технічними зв’язками.

Етапи розвитку:

1. Кінець ХІХ – початок 20-х р.р. ХХ століття;

2. Друга третина 20-х р.р. – кінець 80-х р.р. ХХ століття;

3. Кінець 80-х – початок 90-х р.р. ХХ століття – наш час.

Характерні риси світового господарства.

1. Зростання інтернаціоналізації економіки на основі поглиблення міжнародного поділу праці;

2. Створення багатогранної системи міжнародних економічних відносин;

3. Формування міжнаціональних механізмів регулювання економічних взаємовідносин між країнами.

Структура сучасного світового господарства:

1. Розвинуті капіталістичні країни;

2. Країни капіталістичної орієнтації з малоефективною економікою;

3. Країни соціалістичної орієнтації.

Економічні засади функціонування світового господарства: Міжнародний поділ праці; Інтернаціоналізація економіки; Міжнародна конкуренція.

80. «Міжнародний поділ праці і спеціалізація. Теорія порівняльних переваг.»

Міжнародний поділ праці (МПП) – спеціалізація краї на виробництві певних видів товарів відповідно до їх природно-кліматичних, історичних та економічних умов.

Форми міжнародного поділу праці.

1. Загальний поділ праці (ґрунтується на галузевій спеціалізації)

2. Частковий поділ праці ( на спеціалізації у виробництві готових виробів)

3. Одиничний поділ праці (на подетальній спеціалізації)

Показник участі країни у міжнародному поділі праці.

Експорт = Обсяг експорту/обсяг ВВП*100%

Сучасний етап розвитку МПП характеризується:

1. Розвиток спеціалізації та кооперування виробництва наукомісткої продукції прогресивних технологій.

2. Поглиблення спеціалізації у сфері науково-технічних знань та інформації.

3. Інтернаціоналізація у сфері послуг.

4. Загострення конкуренції на міжнародних ринках.