65. Структура способу виробництва. Продуктивні сили. Виробничі відносини.

Суспільне в-во – це сукупна організовано д-ть людей із перетворення речовин і сил природи з метою створення матеріальних і нематеріальних благ необхідних для їх існування і розвитку.

Основні риси в-ва:

• В-во завжди виступає як суспільне в-во;

• Безперервний характер розвитку, тобто постійно повторюється і відновлюється;

• В процесі в-ва виникають виробничі відносини;

• Суспільне в-во є важливою складовою в суспільній економічній формації.

Структура суспільного в-ва:

1. Продуктивні сили – це сукупність особистих і речових факторів в-ва в їх взаємозв’язку і взаємодії.

   • Робоча сила – це сукупність фізичних та інтелектуальних здібностей людини.

   • Засоби в-ва – це предмети в сукупності з засобами праці. Засоби в-ва: знаряддя праці; предмети праці – це всі речовини природи на які спрямовано праця людини і які становлять матеріальну

основу майбутнього продукту.

2. Виробничі відносини - в процесі в-ва люди вступають у взаємодію з природою і між собою.

   • Організаційно – виробничі;

   • Соціально – економічні.

66.Необхідність державного регулювання економіки.Мета і форми державного втручання в регулювання економічного відтворення

Головною метою державного регулювання економіки є реалізація конституційного положення про те, що держава забезпечує її соціальну спрямованість.

Виходячи з цього, найважливіші завдання суб'єктів, що реалізують свої управлінські повноваження в сфері економіки, полягають у забезпеченні економічної стабільності, гармонійного розвитку в-ва і соц сфери, зміцненні наукового потенціалу, створенні сприятливих умов для ефективного господарювання й оптимальної реалізації як суспільних, так і приватних інтересів.

При цьому не можна не враховувати, що в перехідний період держава виконує ряд функцій, що не характерні для ринкових умов.

Так, вона залишається найбільшим суб'єктом ринку і регулює діяльність інших його суб'єктів, зберігає значний обсяг розподільчих функцій, активно впливає на розвиток самої людини, розглядаючи особистість як головний фактор суспільного прогресу і культури в широкому розумінні слова. Державне регулювання зачіпає інтереси, з одного боку, підприємств, установ, організацій, з другого — безпосередньо конкретних громадян. Держава активно пропонує їм різноманітні форми економічної взаємодії, а також визначає міру відповідальності за порушення правових установлень.

В основі адміністративно-правового впливу держави на економічну систему лежать відомі методи і форми державного управління, що подані відповідно до специфіки даної сфери. Це різноманітні сполучення прямих і непрямих регуляторів, що дозволяють зосередити ресурси на розвитку базових галузей, забезпечити швидку окупність засобів, мобільність виробництва, попередження диспропорцій і стимулювання попиту на товари та послуги.

Найбільш характерними з них є:

• демонополізація економіки — це здійснювана державою та її органами політика, спрямована на стримування монополізму (переважання на ринку одноосібного виробника, постачальника, продавця) й одночасно на розвиток конкуренції, шляхом сприяння створенню та існуванню конкуруючих підприємств, фірм, компаній;

• утворення вільних економічних зон;

• створення промислово-фінансових груп;

• залучення інвестицій (інвестування економіки);

• роздержавлення власності (приватизація).

Отже, регулювання є однією з функцій управління.