40.Роздержавлення і приватизація, їх суть і відмінність

Роздержавлення – це зменшення ролі державної власності шляхом перетворення держ. підприємств у такі, що засновані на інших формах власності та стимулювання розвитку приватного підприємства.

Під приватизацією розуміють відчуження майна, що перебуває у загальнодержавній і комунальній власностях, на користь фізичних та недержавних юридичних осіб.

Відмінності між роздержавленням і приватизацією полягають у тому, що перше постає як сукупність перетворень існуючої господарської системи, спрямованих на руйнацію в ній монополізму та диктату держави, формування умов для функціонування і розвитку економічної системи на засадах її відносної незалежності від держави.

41.Закон вартості, його суть та функції.

Закон вартості – це закон, який передбачає, що виробництво і обмін товарів мають здійснюватися на основі їхньої вартості, тобто як обмін еквівалентів механізмом дії закону вартості є коливання цін.

Функції: регулює пропорції суспільного виробництва(через механізм коливання цін навколо вартості відбувається розподіл роб. сили і капіталу між різними галузями виробництва внаслідок чого стихійно досягається певна пропорційність,збалансованість між сферами суспільного виробництва);стимулює розвиток продуктивних сил(спонукає товаровиробника вводити нову техніку і вдосконалювати методи організаційного виробництва);обумовлює диференціацію товаровиробників(збагачення одних і банкрутство інших).

42. Грошовий обіг та його закони.

Грошовий обіг – це рух грошей у готівковій і безготівковій формах, який обслуговує реалізацію товарів і нетоварні платежі у господарстві.

Закон грошового обігу передбачає, що протягом певного періоду в обігу має бути певна об’єктивно зумовлена грошова маса(він зясовує внутрішні зв’язки між кількістю грошей в обігу і масою товарів, рівнем цін, швидкістю обороту грошей

КГ =(СЦ-К+П-ВР)/0 КГ – кількість грошей в обігу; СЦ – сума цін товарів; К – сума цін товарів проданих в кредит; П – платежі, за якими настав термін оплати; ВР – взаємні розрахунки; О – число оборотів однойменної грошової одиниці.

43.Домогосподарства, як суб’єкти ринкових відносин.

Домогосподарство – це особа, або група осіб, поєднаних з метою забезпечення всім необхідним для життя, тобто об’єднаних спільним веденням господарства.

До домогосподарства відносять: сім’я; населення, яке перебуває в різних колективах – вихованці дитбудинків, інтернатів, військовослужбовці строкової служби, будинки інвалідів.

Функції домогосподарств: є постачальником ресурсів(роб. сила, особиста праця); ресурс - капітал; постачання грошових ресурсів.

44.Доходи домогосподарств та їх розподіл. Головне джерело доходів – це доходи від факторів в-ва.

Статті доходів населення: оплата праці членів сім’ї, пенсії, стипендії, допомоги, субсидії, дотації(санаторно-курортний відпочинок).

Сукупний дохід домогосподарства – це вся сума доходів, які воно отримує в грошовій чи натуральній формі з будь-яких джерел.

Сукупний дохід домогосподарства не повинен бути нижчим прожиткового мінімуму.

Розподіл доходів:розподіл грошового доходу на ЗП, ренту, %, прибуток; володіння нерухомістю, щасливий випадок.

45.Витрати на споживання. Заощадження домогосподарства. Витрати на споживання: на товари довгострокового користування, на товари короткострокового користування, витрати на послуги.

Заощадження — частина грошових доходів населення, яка витрачається на споживання і призначена для забезпечення потреб у майбутньому. За характером мобілізації заощадження домогосподарств поділяють на організовані та неорганізовані. Організовані заощадження — заощадження населення, мобілізацію і розміщення яких здійснює банківська система або небаяківські фінансово-кредитні установи. Неорганізовані грошові заощадження населення — заощадження, що зберігаються безпосередньо у населення готівкою у національній та іноземній валютах. Виділяють мотивовані і немотивовані заощадження домогосподарств. Основні мотиви для здійснення заощаджень можна об'єднати в такі групи:1) придбання дорогих товарів;2)непередбачувані витрати;3)витрати майбутніх періодів (весілля, освіта та ін.);4) звичка заощаджувати кошти;5)заощадження з метою отримання прибутку.

Немотивовані заощадження домогосподарств виникають внаслідок перевищення платоспроможності над рівнем потреб. Це може відбуватися у таких випадках: 1) рівень доходів досить великий, тобто домогосподарство має змогу задовольнити нинішні потреби; 2)рівень пропозиції та якість пропонованих товарів або послуг не може задовольнити попит споживачів; 3)У державі реалізується ефективна політика, спрямована на підвищення рівня заощаджень домогосподарств.