Психологічна готовність дитини до спілкування з учителем і однокласниками

Психологічна готовність дитини до спілкування передбачає певний рівень сформованості у дитини вміння будувати свої взаємини з однолітками та вчителем. Систематичне спостереження за поведінкою в ст.. гр.. і перших класах дають можливість вихователю, вчителю з’ясувати:

1. Хто з дітей стійко і по діловому вміє звертатися до дорослого із запитанням, попросити у товариша допомоги, запропонувати свою, узгодити інтереси з партнером у діяльності.

2. Хто бере найпривабливіші риси у грі, і завжди цього домовляється умовлянням, примусом через конфлікт, хто буває задоволений будь-якою роллю не вміючи обстоювати свої інтереси, себе.

3. Не вміє брати учать через боязкість, пасивність у спілкуванні з дорослим, однолітками.

Амонашвілі Ш.О. зазначає, що в житті дітей, як і в житті дорослих, багато складних проблем, які важко, не можливо розв’язати, що примушує дітей переживати, страждати, радіти, долати труднощі. Складні взаємини складаються між дітьми, дитиною і дорослим. Те, що для дорослих вважається дрібницею, для дитини у певний момент складає смисл життя.

Мухіна вважає, що в ст. гр. та на початку навчання серед дітей виявляються лідери. Лідер – це той, хто може повести за собою групу, користується любов’ю і популярністю, вміє домовлятися, враховувати побажання інших, залагоджувати непорозуміння, дружити, допомагати. Лідер може бути агресивним, фізично сильним, розпоряджатися за інших, вразі непокори вдається до фізичної розправи.

Отже, в групах є певна ієрархія мотивів і стосунків, згідно якої є лідер та основна маса активних дітей, з вільним самопочуттям, з добрим ставленням один до одного. Таким чином, психологічна готовність – це різнобічна характеристика і вирішальний вплив на ставлення дітей один до одного починає справляти ставлення до вчителя, до тієї чи іншої дитини від ставлення один до одного, від психологічної культури педагога, від його педагогічного такту, здатності розуміти дітей, залежить чи будуть здатні його вихованці до спільних радощів, чи вмітимуть прощати, допомагати, проявляти незадоволення, нетерпимість до інших.

Функціональна готовність до навчання в школі.

Кожен вихователь, педагог повинен знати фізіологічні та психологічні особливості розвитку дітей і враховувати їх в організації навчання та життєдіяльності. Організм дитини розвивається як цілісність, однак його окремі органи і системи розвиваються і формуються нерівномірно та неоднорідно. Існує певна по черговість найбільш інтенсивного розвитку.

Розвивається певна по черговість функціонування організму, що зумовлює його життєдіяльність, готовність до діяльності в конкретний віковий період.

Одна з фізіологічних основ здійснення вікової періодизації на підставі визначення провідного виду діяльності, що породжує в дитини психологічне новоутворення.

« Вибірковість» фізичного розвитку базується на фізіологічних особливостях, зумовлює підвищену чутливість організму до впливу тих чи інших чинників, тому в цей період для інтенсивного розвитку мозку необхідна велика кількість білків для розвитку мовної функції, необхідне повноцінне спілкування, а для розвитку фізичних функції – рухова активність.