23. Методи визначення функціонального стану дихальної системи.

Тісний функціональний взаємозв’язок між дихальною системою та фізичною працездатністю дозволяє використовувати низку показників зовнішнього дихання в умовах напруження цієї системи для оцінки адаптації організму до м’язової роботи.

Важливе значення для стану легеневої вентиляції має сила дихальних м’язів. Особливо це стосується м’язів видиху, оскільки на видиху опір повітроносних шляхів набагато більший за опір на вдиху. Це пояснюється тим, що під час видиху діаметр бронхів і бронхіол зменшується. Сила м’язів, які приймають участь у видиху, вимірюється при натужуванні. Чим більший тиск створюється при цьому у ротовій порожнині, тим сильніші м’язи видиху. Тиск у ротовій порожнині вимірюється за допомогою пневмотонометру.

Важливим показником зовнішнього дихання є величина ЖЄЛ. Чим вона більша, тим більшою може бути глибина дихання і тим легше досягається збільшення об’єму вентиляції легень. Останнє дуже важливо для пристосування організму до фізичного навантаження або нестачі кисню в атмосферному повітрі, наприклад, при підйомі на висоту.

Функціональне значення ЖЄЛ полягає ще й в тому, що вона дозволяє непрямо оцінити максимальну величину площі дихальної поверхні легень. Чим більша ЖЄЛ, тим більша дихальна поверхня. Все зазначене дає підстави характеризувати ЖЄЛ як величину , що відбиває функціональні можливості людини щодо зовнішнього дихання.

Найповнішу інформацію про стан тренованості дихальної системи спортивний педагог може отримати шляхом вивчення характеру змін ЖЄЛ під час фізичних навантажень, які включають весь опорно-руховий апарат (динамічна спірометрія).

Під тренованістю дихальної системи розуміють прогресивне підвищення її резервів (потужності, мобілізації та економічності), вироблення моделей оптимальних дихальних стереотипів, удосконалення механізмів саморегуляції і довільного керування рухами. Постановка вірного дихання вимагає систематичного контролю легеневої вентиляції, рівня аеробної працездатності, динаміки їх змін в процесі занять. Визначення показників на початковому етапі занять дозволить скласти для тих хто займається фізичними вправами науково обґрунтовану оздоровчу програму тренувань. Повторні дослідження допоможуть виявити міру зростання тренованості дихальної системи та ефективності занять. Для цього рекомендується використовувати такі функціональні проби.

Дослід № 1. Проба Шафрановського.

Етапи проби:

Виміряти ЖЄЛ у стані спокою.

Виміряти ЖЄЛ після бігу на місці протягом 3хв у темпі 180 кроків за 1хв.

Виміряти ЖЄЛ в кінці 1, 2, 3 хвилин відпочинку.

Отримані дані записують в таблицю.

Результати проби оцінюють як задовільні, якщо показник ЖЄЛ не змінився, незадовільні – при зменшенні величини ЖЄЛ більше ніж на 200мл і добрі, якщо показник ЖЄЛ збільшився більше ніж на 200мл.

Дослід № 2. Визначення сили дихальних м’язів.

А. Проба Розенталя. Досліджуваний 5 разів з інтервалами для відпочинку 15с визначає ЖЄЛ. За отриманими показниками креслять спірометричну криву. При доброму функціональному стані дихальної системи величина ЖЄЛ в процесі послідовних вимірів збільшується, при задовільному – лишається без змін, а при незадовільному – зменшується.

Дослід № 3. Проба Серкіна.

Етапи проби:

1. Визначити час затримки дихання на вдиху. Для цього виконують глибокий вдих, видих і знову вдих на 80% від максимально можливого. Закривають рот і ніс, включають секундомір.

2. Виконують 20 присідань за 30с і повторюють затримку дихання.

3. Відпочивають 1хв після чого повторюють затримку дихання.

Отримані показники заносять до таблиці

Дана проба дає певну інформацію про стан дихального центру. Істотне скорочення часу затримки дихання свідчить про погіршення функції дихання. При регулярних і вірно спланованих тренуваннях час затримки дихання повинен збільшуватися.

Результати роботи: проаналізувати показники кожної проби і зробити висновки. Протокол лабораторного заняття закінчується загальним висновком щодо функціонального стану дихальної системи обстежуваного.