- •1. Концептуальні основи сучасної теоретичної економіки. Мікроекономіка як її складова частина.
- •2. Макро- та мікроекономіка як найважливіші складові сучасної теоретичної економіки, як методологічна, термінологічна, інструментальна база конкретних економічних дисциплін.
- •3. Предмет, об’єкт і методологія мікроекономіки.
- •5. Поняття корисності блага; сукупна та гранична корисність; принцип спадної граничної корисності.
- •6. Рівновага споживача: сутність та обґрунтування з кардиналістських позицій.
- •7. Рівновага споживача: сутність та обгрунтування з ординалістських позицій.
- •8. Бюджетне обмеження вибору сп-ча та його зміни під впливом зміни доходів і цін.
- •9. Залежність споживання благ від зміни доходу споживача. Лінії Енгеля.
- •10. Зміст поняття попит. Індивідуальний і ринковий попит. Закон попиту і обгрунтування його дії.
- •11. Аналіз змін у попиті й у розмірі (обсязі попиту). Чинники попиту.
- •12. Цінова еластичність попиту: суть, методика обчислення, чинники.
- •13. Поняття “пропозиція”: індивідуальна і ринкова пропозиція; закон пропозиції і обгрунтування його дії.
- •14. Аналіз змін у пропозиції й у розмірі пропозиції. Чинники пропозиції.
- •15. Взаємодія попиту і пропозиції. Ринкова рівновага
- •16. Реакція ринку на одночасні одно- та різнонаправлені зміни По і Пр.
- •1. Різнонаправлені зміни По і Пр.
- •2. Однонаправлені зміни По і Пр.
- •17. Мікроекономічна модель підпр-ва. Поняття виробничих факторів.
- •18. Поняття і параметри виробничої функції. Сукупний, середній та граничний продукт.
- •19. Віддача (продуктивність) змінного фактора в-ва.
- •21. Технічне заміщення факторів в-ва: поняття, допустимі межі, норма заміщення.
- •22. Рівноважний ввп на основі методу “Вилучення- ін”єкції” та його графічна інтерпретація.
- •23. Концепція витрат "втрачених можливостей". Поняття і склад альтернативних витрат. Сукупні, середні та граничні витрати.
- •24. "Економічний" та "бухгалтерський" підходи до визначення витрат та прибутку підприємства.
- •34. Поняття і види монополії. Характеристика бар’єрів до вступу конкурентів у монополізовану галузь.
- •36. Цінова дискримінація: поняття, умови, види.
- •37. Ознаки і поширення монополістич. Конкуренції (мк). Визначення в короткостроковому періоді.
- •38. Механізм установлення рівноваги п-ства в довгостроковому періоді за умов монополістичної конкуренції (мк).
- •39. Олігополістична структура ринку і взаємообумовленість дій партнерів
- •40. Ціноутворення за олігополії: загальна характеристика.
- •41. Можливі варіанти поведінки фірм за умови олігополістичного ринку. Причини і механізм “цінових війн”.
- •42. Картельні угоди: визначення квот, умови реалізації, суперечності, ефективність.
- •44. Капітал як фактор виробництва довготривалого користування. Поняття позичкового процента. Визначення ставки позичкового процента за умов досконалої конкуренції.
- •43. Праця як фактор виробництва: попит і пропозиція.
- •45. Інституціональна природа сучасної фірми. Загальні, специфічні, інтерспецифічні ресурси фірми. Трансакційні витрати.
- •25. Поняття "нормальний прибуток", чистий ек-й прибуток". Вплив зміни їх кільк-х значень на ділову акт-ть підпр-ва.
- •28. Рівновага виробника: технологічний та ек-й вибір.
- •29. Віддача від збільшення масштабів вир-ва і стр-ра галузі.
- •35. Деякі варіанти стану монополіста в короткому періоді. Визначення ціни і обсягу виробництва для мон-а.
- •30 Обгрунтування розширення вир-ва у довготривалому періоді часу. Побудова лінії експансії.
- •26. Типовий характер зміни витрат виробництва в короткостроковому та тривалому періодах.
- •33. Рівновага фірми, галузі, ринку в тривал періоді за умов досконал конкуренції.
- •4. Мета, роль і особливості функціонування мікросистем у ринковій економіці.
- •27. Ізокоста: поняття, графічна побудова, заміна положення під впливом варіацій цін виробничих факторів та бюджету.
17. Мікроекономічна модель підпр-ва. Поняття виробничих факторів.
Мікроекономіка розглядає підпр-во як цілісний об'єкт, що здійснює перетворення ресурсів на готову продукцію, як один з найважливіших різновидів мікросистем.
Підпр-во є ринково-виробничою системою. Воно водночас виступає у ролі споживача факторів вир-ва (купує ресурси на ринках факторів), виробника продукції та її продавця на ринках товарів і послуг.
Будь-яка система, за термінологією загальної теорії систем, має вхід, процесор та вихід. На вході підпр-ва — так звані прості елементи процесу вир-ва (фактори вир-ва): засоби праці, предмети праці, робоча сила, енергія, інформація тощо. Процесор — це трансформація факторів виробництва у готову продукцію, а саме — виробничий процес. Вихід — кінцеві результати вир-ва: товари або послуги у грошовому чи натуральному вимірі, вироблені підпр-вом за певний проміжок часу з використанням необхідних для цього ресурсів.
Ресурси, або фактори вир-ва, — це блага, які потрібно придбати підпр-ву для забезпечення випуску інших благ — готової продукції. Розрізняють такі групи факторів вир-ва: праця — всі розумові та фізичні витрати, що здійснюються людьми в процесі вир-ва; фізичний капітал, або просто капітал, — засоби вир-ва, зокрема будівлі, споруди, устаткування та ТМЦ, природні ресурси — все, що може бути використане у вир-ві в натуральному стані, т.б. без будь-якої обробки (земля, ліс, мінерали тощо); підприємницький хист.
З огляду на можливості підпр-ва змінювати обсяги використання ресурсів у процесі вир-ва, діяльність його як мікросистеми досліджують протягом певних періодів часу: миттєвого — період вир-ва, протягом якого жодний фактор не може бути змінений; короткострокового — період у виробничій діяльності підпр-ва, протягом якого один із факторів розглядається як змінний (наприклад, праця), ін. — як постійні; довгострокового — період у діяльності підпр-ва, достатній для зміни обсягів використання всіх без винятку факторів вир-ва, потрібних для випуску продукції.
За кількістю найменувань продукції підпр-во поділяють на монопродуктові та багатопродуктові. В мікроекономіці виходять з припущення, що кожне підпр-во випускає лише один вид продукції, т.б. монопродукт.
Гіпотеза про раціональність поведінки суб'єктів ринкових відносин означає, що фірма прагне приймати такі рішення, які б дозволили їй за умов обмеженості ресурсів максимізувати прибуток, т.б. основною метою діяльності підпр-ва є максимізація прибутку. Досягнення цієї мети вимагає здійснення вибору:
— що виробляти ?
—яким чином виробляти?
—для кого призначаються результати вир-ва?
Підпр-во володіє суверенітетом у прийнятті рішень щодо своєї діяльності. Припущення про єдину мету діяльності підпр-ва є певним спрощенням. Воно може мати й інші цілі, особливо у короткостроковому періоді, але домінуючою метою у довгостроковому періоді має бути саме максимізація прибутку, інакше підпр-во не зможе втриматись у своєму бізнесі та досягати ін. цілей.
Виробничі відносини на мікрорівні — це, передусім, технологічні відносини. Технологія — це сукупність знань про технічні засоби здійснення виробничого процесу, про те, як сполучити різні фактори вир-ва для забезпечення випуску певного блага.
До найважливіших параметрів підприємства як мікроекономічної моделі належать також витрати вир-ва, виторг і прибуток. Загальні обсяги витрат ресурсів (факторів вир-ва), або грошові витрати, здійснювані підпр-вом для вир-ва певного обсягу продукції, становлять його витрати вир-ва.
Валовий (сукупний, загальний) виторг — це сума коштів, яку одержала фірма від реалізації товарів за певний час. Він дорівнює ціні проданого товару, помноженій на обсяг продажу.
Сукупний прибуток — це величина, на яку валовий виторг підпр-ва перевищує його сукупні витрати.
Однією з головних умов отримання максимального прибутку є ефективність вир-ва. Слід розрізняти технологічну та економічну ефективність вир-ва.