39. Дайте екологічну оцінку сировинної бази. Вкажіть райони та центри розміщення легкої промисловості.

Характерною рисою сучасного розміщення виробництв лег­кої промисловості є орієнтація на вітчизняну сировину. При­кладом такої орієнтації може слугувати Карпатський регіон, де виробляється 21,1 % продукції легкої промисловості країни, у тому числі: Закарпатська область — 3,4 %, Івано-Франківсь­ка — 6,8, Львівська — 8,6, Чернівецька — 2,3 %. Серед вели­ких промислових центрів залишається Київ, частка якого в 2000 р. становила 14,3 %. Серед областей — Миколаївська, де виробництво товарів легкої промисловості досягло 9,9 % від загальнодержавного рівня. Концентрація легкої промисловості в обмеженій кількості міст і областей призводить до нераціо­нального перевезення готової продукції, а також негативно впливає на використання трудових ресурсів, у першу чергу жі­ночих.

Тривалий час провідне місце серед підгалузей легкої промис­ловості належало текстильній, але за останні 2 роки вона втра­тила свої позиції. До складу текстильної промисловості входять: первинна обробка текстильної сировини, шовкомотальна, бавов­няна, лляна, вовняна, шовкова, виробництво нетканих матеріалів, конопледжутова, сітков'язальна, виробництво текстильної галан­тереї, трикотажна та валяльно-повстяна. Підприємства текстиль­ної промисловості розташовані в усіх областях України. На них зосереджено третина всіх працюючих у галузі, виробляється 26,4 % всієї продукції, вони мають найбільш вагому виробничо-гехнічну базу — майже 64 % галузевих промислово-виробничих фондів.

Вовняна промисловість розміщена в 14 областях України. Се­ред підприємств з виробництва вовняної пряжі та тканин найбіль­ші розташовані: у Чернігові — концерн ВАТ «Чексіл», Сумах — суконна фабрика ЗАТ «Сумкамволь», Дунаївцях (Хмельницька обл.) — ВАТ «Дунаєвецька суконна фабрика», Богуславі (Київ­ська обл.) — ВАТ «Богуславська суконна фабрика», Луганську — тонкосуконна фабрика. Кривому Розі — вовнопрядильна фабрика, вовняні фабрики у Харкові, Одесі, Кременчуці, Донецьку, Лубнах.

Підприємства шовкової промисловості розташовані в шести областях та Києві. Шовкові тканини виробляє: шовковий комбі-Мит ВАТ «Волтекс» у Луцьку, ЗАТ «Черкаський шовковий комбі-Мит», ЗАТ «Київський шовковий комбінат», ЗАТ «Дарна» у Києві, ЧАТ «Текстильеластотехніка» у Лисичанську. Для цієї підгалузі хирактерне розміщення підприємств поряд з підприємствами, які виробляють хімічні волокна та нитки. Наприклад, розміщення поряд Дарницького шовкового комбінату і Київського ВАТ «Хім­волокно», Черкаського шовкового комбінату і Черкаського ВАТ «Хімволокно».

Підприємства з первинної обробки льону наближені до райо­нів вирощування сировини та розташовані у 8 областях України. Більшість підприємств розміщені у Поліському регіоні: Волинсь­кій, Житомирській, Рівненській, Чернігівській областях.

Підприємства лляної промисловості розміщені у Волинській, Житомирській, Івано-Франківській, Рівненській областях та у Києві. Переробка льоноволокна на пряжу та тканини зосереджена переважно на підприємствах: льонокомбінаті ВАТ «Рівнельон» у Рівному, льонокомбінаті ВАТ «Льонотекс» у Житомирі, ВАТ Коростишівський льонозавод у Житомирській області.

Підприємства з виробництва нетканих матеріалів розташовані в 16 областях та Києві, найбільше — ВАТ «Рівненська фабрика нетканих матеріалів» у Рівному.

Підприємства конопледжутової промисловості розташовані в Житомирській, Київський, Кіровоградській, Одеській, Харківсь­кій, Херсонській областях та Києві. Найбільші серед них: канат­ний завод у Харкові та джутова фабрика в Одесі.

Підприємства трикотажної промисловості розташовані в усіх областях України, крім Волинської. Найбільші підприємства, які виробляють панчішно-шкарпеткові вироби, розташовані: у Жи­томирі — АТЗТ «Україна», Чернівцях — ЗАТ «Мальва», Черво-нограді (Львівська обл.) — ВАТ «Веста», Харкові — ЗАТ «Дер-жавінська мануфактура», Нікополі (Дніпропетровська обл.) — цех < виробництва трикотажу ВАТ «Нікопольський завод феросплавів» (торгова марка «Ніка»).

Виробництво білизняних трикотажних виробів в 2000 р. порів няно з попереднім роком збільшилося на 29,6 %, але від рівня 1995 р. становило — 35,6 %, а 1990 р. — 2,1 %. Обсяг виробницт­ва верхнього трикотажу в 2000 р. зріс у 2,15 раза порівняно з по переднім роком та перевищив рівень 1995 р. на 17,7%. В Україні налічується велика кількість підприємств, які випускають і біли зняний, і верхній трикотаж. Найбільші підприємства розташова

606

МІ у Львові — ЗАТ «Промінь», Луганську — ЗАТ «Лутрі», Му-мічсві — ВАТ «Мрія», Миколаєві — ВАТ «Аура», Києві — А'ГЗТ «Роза», Дніпропетровську — КП «Дніпрянка», у Київській області — АТЗТ «Тіко». Характерно те, що трикотажні виробницт-на розміщені не тільки у великих промислових центрах, а майже у кожному обласному центрі, а також у малих містах та сільських населених пунктах.

Підприємства швейної промисловості розміщені по всій терито­рії країни та переважно у великих населених пунктах. Основними центрами є Київ, Львівська, Харківська, Донецька, Вінницька та Лу­ганська області. Найбільші швейні підприємства розташовані: у Львові — ВАТ «Маяк», спільне українсько-швейцарське АТ «Вес­на», Харкові — АТВТ ім. Тінякова, Луганську — фірма «Стиль», Дніпропетровську — ЗАТ «Дніпро» та КП ВТФ «Славутич», Черні­вцях — АТВТ «Трембіта», Києві — ВАТ «Ластівка», Вознесенську (Миколаївська обл.) — ВАТ ПТФ «Вікторія», Вінниці — ВАТ «Во­лодарка», Запоріжжі — ЗАТ «Селена». У Києві є підприємства, що спеціалізуються на пошитті певних видів готових виробів: Київське АТЗТ «Каштан», що спеціалізоване на виготовленні сорочок та блуз, швейна фабрика ВАТ «Желань» — на виготовленні чоловічих костюмів, АТЗТ «Україна» та ЗАТ ВТФ «Дана» на пошиття верх­нього одягу, а саме пальт, плащів, курток.

Шкіряно-хутрово-взуттєва промисловість — це одна з найваж­ливіших підгалузей легкої промисловості. До неї належить вироб­ництво натуральних шкір, штучних шкір і плівок, штучного хутра, шкіряно-галантерейна, хутрова, взуттєва, щетинно-щіткова промис­ловості. Підприємства цієї підгалузі розміщені в усіх областях Україні. Частка продукції, яка ними виробляється, становить 34,6 % від загального обсягу виробництва легкої промисловості.

Шкіряні підприємства розташовані як у великих, так і в малих містах. Найбільші: ЗАТ «Возко» у Вознесенську (Миколаївська обл.), ЗАТ «Чинбар» у Києві, ВАТ «Світанок» у Львові, КП «Ва­сильківська шкіряна фірма», ВАТ «Плай» в Івано-Франківську. Штучну шкіру виготовляють ЗАТ «Искож-2000» у Запоріжжі, а також у Луцьку, Тернополі, шкірозамінники - - ТОВ «Искож» в Одесі.

Підприємства з виробництва взуття розміщені в кожній облас­ті України. Найбільшими виробниками є: Київ, Сумська, Жито­мирська, Львівська та Дніпропетровська області. У Києві функціо­нує АТ «Київ», що спеціалізується на виробництві взуття з тек­стильних матеріалів та взуття військового призначення, АТ «Сла­вутич», яке виробляє жіноче та дитяче взуття, ВАТ «Кияни», яке ви­робляє взуття різних видів; у Дніпропетровську — АТ «Орель», у Донецьку — ТОВ ВТФ «Контур», у Миколаєві — ВАТ «Ніко», у Ромнах — КВТО «Талан», у Чернігові — ЗАТ «Берегиня».

Підприємства хутряної промисловості розташовані в усіх об-МСТЯХ України, крім Луганської та Сумської. Відомі хутряні під­приємства України: ЗАТ «Тисмениця» (Закарпатська обл), ВАТ «Ьалтська хутрова фабрика» (Одеська обл), ЗАТ «Українське хут­ро» у Харкові; з обробки штучного хутра: ВАТ «Фабрика штуч­ного хутра» у Жовтих Водах (Дніпропетровська обл.) та «Хутро» у Ясині (Закарпатська обл).

Розміщення підприємств легкої промисловості по регіонах, і відповідно випуск продукції, вкрай неоднорідне і переважно за­лежить від наявності сировини в регіоні, а також від рівня розвит­ку господарської діяльності та профілю господарств. До уваги беруться природні, економічні, соціально-демографічні та історико-етнічні умови і чинники, які так чи інакше випливають на виробництво різних товарів. Потреби населення регіону є найва­жливішим чинником при виробництві тих чи інших товарів. Сут­тєве значення має можливість найбільш повного використання природних, матеріальних і трудових ресурсів окремих регіонів.

Здебільшого підприємства легкої промисловості розміщують­ся поблизу підприємств хімічної галузі, яка постачає сировину для виробництв легкої промисловості, зокрема, для текстильної, швейної та взуттєвої. Також доцільне розташування підприємств легкої промисловості, на яких працюють переважно жінки, поруч з підприємствами важкої промисловості, де працюють переважно чоловіки. Зміни в розміщенні продукції легкої промисловості зу­мовлені ліквідацією розриву між сировинними районами та ра­йонами виробництва, а також наближення виробництва до спо­живача і трудових ресурсів.

Для найбільш повного забезпечення товарами населення регі­онів доцільно розміщувати підприємства не тільки у великих міс­тах, а й у селах, малих містах, віддалених від промислових центрів районах. Це дасть змогу залучити у виробництво якомога більше місцевого населення, а також нарівні з привізною сирови­ною використовувати для випуску продукції місцеву сировину сільськогосподарського і промислового виробництв. У цьому на­прямку велике значення має створення нових і підтримка вже ді­ючих малих підприємств, орієнтованих на випуск товарів народного споживання