- •У чому полягає сутність теорії розміщення виробництва й. Тюнера? Накресліть модель територіальної структури сільського господарства за й. Тюнером.
- •Хто започаткував теорію розміщення промисловості? у чому її сутність?
- •Розкрийте особливості теорії розміщення виробництв Льоша.
- •3. (Повторно)
- •У чому сутність концепції територіальних обмежень та її модифікацій?
- •2.2.1. Влияние территориального разделения труда на структуру хозяйства
- •Охарактеризуйте економічні методи обґрунтування розміщення продуктивних сил: системний аналіз; балансовий; нормативний; картографічний; економіко-математичний.
- •Визначте критерії оцінки продуктивних сил. Дайте характеристику оцінки ефективності розміщення підприємств і галузей народного господарства.
- •2.1. Экономическое обоснование размещения производства
- •2.1.1. Анализ эффективности размещения производства
- •“Система шестиугольников” Кристаллера - Леша
- •Розкрийте сучасну концепцію розміщення продуктивних сил. Що таке індекс рівня районної спеціалізації? Яка методика його обчислення?
- •1.2.1. Закономерности размещения производительных сил
- •1.2.2. Факторы размещения производительных сил
- •1.2.3. Основные принципы региональной политики в Украине
- •1.2.4. Экономическое районирование территории Украины
- •Дайте визначення “природні ресурси” й “природні умови”.
- •Hаведіть характеристику відомих вам природних ресурсів.
- •10. Дайте характеристику економічних методів оцінки природних ресурсів і природних умов.
- •Наведіть характеристику мінеральним ресурсам.
- •Дайте визначення ресурсному потенціалу і приведіть методи оцінки.
- •Визначить показники розвитку економічної ситуації в Україні.
- •Назвіть заходи по раціональному використанню природо-ресурсного потенціалу України.
- •Приведіть основні напрямки ресурсозабезпечення.
- •Охарактеризуйте чисельність населення України, його динаміку і віково-статеву структуру.
- •Дайте визначення “трудового потенціалу”, назвіть його кількісні і якісні показники.
- •Безробіття в Україні, проблеми й перспективи. Центри зайнятості населення та їх призначення.
- •Структура балансу трудових ресурсів та його аналіз.
- •Визначте роль паливно-енергетичного комплексу в народному господарстві.
- •Охарактеризуйте структуру паливно-енергетичного комплексу.
- •Визначте галузі паливно-енергетичного комплексу як фактор районування та їх вплив на розвиток і територіальну організацію народного господарства.
- •Вкажіть вплив науково-технічного прогресу на розвиток і розміщення паливно-енергетичного комплексу України.
- •Назвіть енергетичні програми.
- •Охарактеризуйте розміщення галузей паливної промисловості.
- •Дайте характеристику паливного балансу та його структури.
- •Покажіть оптимізацію паливного балансу на сучасному етапі та у довгостроковій перспективі.
- •Визначте джерела надходження в Україну енергоносіїв. Покажіть зв’язки України з державами снд та іншими країнами.
- •32. Охарактеризуйте перспективи розвитку вугільної промисловості.
- •34. Розкрийте потребу у нафтопродуктах і забезпеченість власною нафтою економічних районів країни.
- •36. Охарактеризуйте проблеми й перспективи розвитку нафтової та нафтопереробної промисловості і забезпечення країни нафтопродуктами.
- •37. Визначте місце газової промисловості у паливному балансі країни.
- •38. Вкажіть особливості розміщення газових ресурсів і забезпеченість ними економічних районів.
- •Назвіть основні газовидобувні райони. Які основні напрями транспортування газу? Розкажіть про підземні газосховища.
- •Визначте проблеми та перспективи розвитку газової промисловості, екологізацію галузі.
- •Охарактеризуйте роль електроенергетики у розвитку народного господарства.
- •Розкрийте умови, фактори і наукові основи розміщення об’єктів електроенергетики. Створення єдиної енергетичної системи.
- •Вкажіть основні райони концентрації теплових, атомних і гідравлічних станцій.
- •Визначте сучасний стан електроенергетики. Назвіть обсяги виробництва електроенергії та електробаланс країни.
- •Охарактеризуйте проблеми енергопостачання і шляхи їх вирішення. Які перспективи розвитку електроенергетики?
- •Визначте значення будівельного комплексу в народному господарстві.
- •Охарактеризуйте структуру будівельного комплексу.
- •Розкрийте вплив науково-технічного прогресу на розвиток і розміщення будівельного комплексу.
- •Охарактеризуйте промисловість будівельних матеріалів. Значення і структура галузі.
- •Розкрийте умови і чинники розміщення цементної промисловості, промисловості залізобетонних виробів і конструкцій, стінових, покрівельних та інших матеріалів.
- •Дайте кількісну та якісну характеристику капітального будівництва.
- •Охарактеризуйте підрядний та господарський спосіб ведення капітального будівництва.
- •Визначте проблеми та перспективи розвитку капітального будівництва в умовах ринкової економіки.
- •Охарактеризуйте значення галузей, що виробляють предмети споживання непродовольчого характеру.
- •Розкрийте пріоритетність розвитку виробництва та підвищення якості непродовольчих товарів і насичення ними ринку країни. Галузева структура комплексу. Умови і чинники розміщення.
- •Визначте галузеву структуру легкої промисловості.
- •Дайте екологічну оцінку сировинної бази. Вкажіть райони та центри розміщення легкої промисловості.
- •Визначте обсяги виробництва окремих видів продукції і забезпеченість ними населення країни.
- •Охарактеризуйте міжгалузеві зв’язки легкої промисловості. Які основні проблеми та перспективи розвитку і розміщення цих галузей?
Дайте екологічну оцінку сировинної бази. Вкажіть райони та центри розміщення легкої промисловості.
Характерною рисою сучасного розміщення виробництв легкої промисловості є орієнтація на вітчизняну сировину. Прикладом такої орієнтації може слугувати Карпатський регіон, де виробляється 21,1 % продукції легкої промисловості країни, у тому числі: Закарпатська область — 3,4 %, Івано-Франківська — 6,8, Львівська — 8,6, Чернівецька — 2,3 %. Серед великих промислових центрів залишається Київ, частка якого в 2000 р. становила 14,3 %. Серед областей — Миколаївська, де виробництво товарів легкої промисловості досягло 9,9 % від загальнодержавного рівня. Концентрація легкої промисловості в обмеженій кількості міст і областей призводить до нераціонального перевезення готової продукції, а також негативно впливає на використання трудових ресурсів, у першу чергу жіночих.
Тривалий час провідне місце серед підгалузей легкої промисловості належало текстильній, але за останні 2 роки вона втратила свої позиції. До складу текстильної промисловості входять: первинна обробка текстильної сировини, шовкомотальна, бавовняна, лляна, вовняна, шовкова, виробництво нетканих матеріалів, конопледжутова, сітков'язальна, виробництво текстильної галантереї, трикотажна та валяльно-повстяна. Підприємства текстильної промисловості розташовані в усіх областях України. На них зосереджено третина всіх працюючих у галузі, виробляється 26,4 % всієї продукції, вони мають найбільш вагому виробничо-гехнічну базу — майже 64 % галузевих промислово-виробничих фондів.
Вовняна промисловість розміщена в 14 областях України. Серед підприємств з виробництва вовняної пряжі та тканин найбільші розташовані: у Чернігові — концерн ВАТ «Чексіл», Сумах — суконна фабрика ЗАТ «Сумкамволь», Дунаївцях (Хмельницька обл.) — ВАТ «Дунаєвецька суконна фабрика», Богуславі (Київська обл.) — ВАТ «Богуславська суконна фабрика», Луганську — тонкосуконна фабрика. Кривому Розі — вовнопрядильна фабрика, вовняні фабрики у Харкові, Одесі, Кременчуці, Донецьку, Лубнах.
Підприємства шовкової промисловості розташовані в шести областях та Києві. Шовкові тканини виробляє: шовковий комбі-Мит ВАТ «Волтекс» у Луцьку, ЗАТ «Черкаський шовковий комбі-Мит», ЗАТ «Київський шовковий комбінат», ЗАТ «Дарна» у Києві, ЧАТ «Текстильеластотехніка» у Лисичанську. Для цієї підгалузі хирактерне розміщення підприємств поряд з підприємствами, які виробляють хімічні волокна та нитки. Наприклад, розміщення поряд Дарницького шовкового комбінату і Київського ВАТ «Хімволокно», Черкаського шовкового комбінату і Черкаського ВАТ «Хімволокно».
Підприємства з первинної обробки льону наближені до районів вирощування сировини та розташовані у 8 областях України. Більшість підприємств розміщені у Поліському регіоні: Волинській, Житомирській, Рівненській, Чернігівській областях.
Підприємства лляної промисловості розміщені у Волинській, Житомирській, Івано-Франківській, Рівненській областях та у Києві. Переробка льоноволокна на пряжу та тканини зосереджена переважно на підприємствах: льонокомбінаті ВАТ «Рівнельон» у Рівному, льонокомбінаті ВАТ «Льонотекс» у Житомирі, ВАТ Коростишівський льонозавод у Житомирській області.
Підприємства з виробництва нетканих матеріалів розташовані в 16 областях та Києві, найбільше — ВАТ «Рівненська фабрика нетканих матеріалів» у Рівному.
Підприємства конопледжутової промисловості розташовані в Житомирській, Київський, Кіровоградській, Одеській, Харківській, Херсонській областях та Києві. Найбільші серед них: канатний завод у Харкові та джутова фабрика в Одесі.
Підприємства трикотажної промисловості розташовані в усіх областях України, крім Волинської. Найбільші підприємства, які виробляють панчішно-шкарпеткові вироби, розташовані: у Житомирі — АТЗТ «Україна», Чернівцях — ЗАТ «Мальва», Черво-нограді (Львівська обл.) — ВАТ «Веста», Харкові — ЗАТ «Дер-жавінська мануфактура», Нікополі (Дніпропетровська обл.) — цех < виробництва трикотажу ВАТ «Нікопольський завод феросплавів» (торгова марка «Ніка»).
Виробництво білизняних трикотажних виробів в 2000 р. порів няно з попереднім роком збільшилося на 29,6 %, але від рівня 1995 р. становило — 35,6 %, а 1990 р. — 2,1 %. Обсяг виробництва верхнього трикотажу в 2000 р. зріс у 2,15 раза порівняно з по переднім роком та перевищив рівень 1995 р. на 17,7%. В Україні налічується велика кількість підприємств, які випускають і біли зняний, і верхній трикотаж. Найбільші підприємства розташова
606
МІ у Львові — ЗАТ «Промінь», Луганську — ЗАТ «Лутрі», Му-мічсві — ВАТ «Мрія», Миколаєві — ВАТ «Аура», Києві — А'ГЗТ «Роза», Дніпропетровську — КП «Дніпрянка», у Київській області — АТЗТ «Тіко». Характерно те, що трикотажні виробницт-на розміщені не тільки у великих промислових центрах, а майже у кожному обласному центрі, а також у малих містах та сільських населених пунктах.
Підприємства швейної промисловості розміщені по всій території країни та переважно у великих населених пунктах. Основними центрами є Київ, Львівська, Харківська, Донецька, Вінницька та Луганська області. Найбільші швейні підприємства розташовані: у Львові — ВАТ «Маяк», спільне українсько-швейцарське АТ «Весна», Харкові — АТВТ ім. Тінякова, Луганську — фірма «Стиль», Дніпропетровську — ЗАТ «Дніпро» та КП ВТФ «Славутич», Чернівцях — АТВТ «Трембіта», Києві — ВАТ «Ластівка», Вознесенську (Миколаївська обл.) — ВАТ ПТФ «Вікторія», Вінниці — ВАТ «Володарка», Запоріжжі — ЗАТ «Селена». У Києві є підприємства, що спеціалізуються на пошитті певних видів готових виробів: Київське АТЗТ «Каштан», що спеціалізоване на виготовленні сорочок та блуз, швейна фабрика ВАТ «Желань» — на виготовленні чоловічих костюмів, АТЗТ «Україна» та ЗАТ ВТФ «Дана» на пошиття верхнього одягу, а саме пальт, плащів, курток.
Шкіряно-хутрово-взуттєва промисловість — це одна з найважливіших підгалузей легкої промисловості. До неї належить виробництво натуральних шкір, штучних шкір і плівок, штучного хутра, шкіряно-галантерейна, хутрова, взуттєва, щетинно-щіткова промисловості. Підприємства цієї підгалузі розміщені в усіх областях Україні. Частка продукції, яка ними виробляється, становить 34,6 % від загального обсягу виробництва легкої промисловості.
Шкіряні підприємства розташовані як у великих, так і в малих містах. Найбільші: ЗАТ «Возко» у Вознесенську (Миколаївська обл.), ЗАТ «Чинбар» у Києві, ВАТ «Світанок» у Львові, КП «Васильківська шкіряна фірма», ВАТ «Плай» в Івано-Франківську. Штучну шкіру виготовляють ЗАТ «Искож-2000» у Запоріжжі, а також у Луцьку, Тернополі, шкірозамінники - - ТОВ «Искож» в Одесі.
Підприємства з виробництва взуття розміщені в кожній області України. Найбільшими виробниками є: Київ, Сумська, Житомирська, Львівська та Дніпропетровська області. У Києві функціонує АТ «Київ», що спеціалізується на виробництві взуття з текстильних матеріалів та взуття військового призначення, АТ «Славутич», яке виробляє жіноче та дитяче взуття, ВАТ «Кияни», яке виробляє взуття різних видів; у Дніпропетровську — АТ «Орель», у Донецьку — ТОВ ВТФ «Контур», у Миколаєві — ВАТ «Ніко», у Ромнах — КВТО «Талан», у Чернігові — ЗАТ «Берегиня».
Підприємства хутряної промисловості розташовані в усіх об-МСТЯХ України, крім Луганської та Сумської. Відомі хутряні підприємства України: ЗАТ «Тисмениця» (Закарпатська обл), ВАТ «Ьалтська хутрова фабрика» (Одеська обл), ЗАТ «Українське хутро» у Харкові; з обробки штучного хутра: ВАТ «Фабрика штучного хутра» у Жовтих Водах (Дніпропетровська обл.) та «Хутро» у Ясині (Закарпатська обл).
Розміщення підприємств легкої промисловості по регіонах, і відповідно випуск продукції, вкрай неоднорідне і переважно залежить від наявності сировини в регіоні, а також від рівня розвитку господарської діяльності та профілю господарств. До уваги беруться природні, економічні, соціально-демографічні та історико-етнічні умови і чинники, які так чи інакше випливають на виробництво різних товарів. Потреби населення регіону є найважливішим чинником при виробництві тих чи інших товарів. Суттєве значення має можливість найбільш повного використання природних, матеріальних і трудових ресурсів окремих регіонів.
Здебільшого підприємства легкої промисловості розміщуються поблизу підприємств хімічної галузі, яка постачає сировину для виробництв легкої промисловості, зокрема, для текстильної, швейної та взуттєвої. Також доцільне розташування підприємств легкої промисловості, на яких працюють переважно жінки, поруч з підприємствами важкої промисловості, де працюють переважно чоловіки. Зміни в розміщенні продукції легкої промисловості зумовлені ліквідацією розриву між сировинними районами та районами виробництва, а також наближення виробництва до споживача і трудових ресурсів.
Для найбільш повного забезпечення товарами населення регіонів доцільно розміщувати підприємства не тільки у великих містах, а й у селах, малих містах, віддалених від промислових центрів районах. Це дасть змогу залучити у виробництво якомога більше місцевого населення, а також нарівні з привізною сировиною використовувати для випуску продукції місцеву сировину сільськогосподарського і промислового виробництв. У цьому напрямку велике значення має створення нових і підтримка вже діючих малих підприємств, орієнтованих на випуск товарів народного споживання
