34. Розкрийте потребу у нафтопродуктах і забезпеченість власною нафтою економічних районів країни.

Україна має три нафтогазоносні регіони: Східний (Дніпровсь-ко-Донецька область), Західний (Передкарпатська, Складчатих Карпат, Закарпатська, Волино-Подільська області), Південний (Пе-реддобруджинська, Причорноморсько-Кримська, Індоло-Кубансь-ка, Азово-Березанська області) .

Державним балансом запасів нафти на початок 2001 р. врахо­вано 140 родовищ (нафтових, нафтогазових, газонафтових, наф-тогазоконденсатних, газоконденсатонафтових), які в основному визначають можливості перспективного нафтовидобутку. Балан­сові видобуваємі запаси категорій А + В + Сі становлять 133 млн т, категорії Сг — 36 млн т, забалансові — 68 млн т. Залишок запасів категорій А + В + Сі, затверджених ДКЗ, перевищує 84 млн т (63 % розвіданих) (табл. 3.10)

Продуктивні горизонти в усіх нафтогазоносних регіонах Украї­ни виявлені на глибинах у значному інтервалі — від 0,1 до 5,7 км.

Українські нафтові родовища загалом належать до категорії дрібних, за винятком Бугруватовського (Сумська область) і Глин-сько-Розбишевського (Полтавська область) родовищ, кожне з яких за запасами категорій А + В + С1 + С2 — середнє (10—30 млн т). Серед дрібних нафтових родовищ найбільшими (з запасами кате­горій А + В + Сі + Сг), що перевищують 5 млн т, є лише 14.

У розробці перебувають 93 родовища (зі 140). Підготовлені для промислового освоєння 4 родовища, розвідується 40 родовищ.

Перспективні нафтові ресурси категорії Сз (на початок 2001 р.) враховані в обсязі 143 млн т, а прогнозні ресурси Ді + Дг — 723 млн т.

Початкові сумарні ресурси нафти (з урахуванням нафтовидо­бутку від початку розробки родовищ, запасів категорій А + В + Сі і Сг, перспективних ресурсів Сз, прогнозних ресурсів Ді + До) ста­новлять 1330 млн т.

Ступінь відпрацювання розвіданих запасів досягла 69 %, зок­рема на родовищах, що розробляються, — 72 %.

Розвіданість сумарних ресурсів (початкових та поточних) від­повідно 31 і 13 %, що дає підставу сподіватися на відкриття но­вих родовищ.

Майже третина прогнозних вуглеводневих ресурсів України зосереджена в українському секторі Чорного та Азовського морів (площа близько 150 тис. км²). Морські акваторії освоєні лише на 4 %. Тому Азово-Чорноморський регіон розглядається як пріоритет­ний з точки зору нарощування видобутку вуглеводнів.

Оскільки традиційні ресурси нафти (і конденсату) в Україні значно обмежені, певну роль у паливно-енергетичному балансі віддаленої перспективи може відіграти важка нафта. Існують ли­ше попередні оцінки її геологічних ресурсів: Східний регіон — 77 млн т, Західний — 14, Південний — 4 млн т. Для науково обґрун­тованого визначення можливостей використання цієї нафти необ­хідно вивчити геологічні умови, що її характеризують, провести дослідження щодо підрахунку балансових запасів та багато іншого.

В Україні вже давно склалася тенденція падіння обсягів наф­товидобутку. І тільки в 1996—2000 рр. цю тенденцію вдалося призупинити. Декілька останніх років видобуток нафти стабілі­зувався, однак на низькому рівні. Якщо за 1990 р. було видобуто 5,2 млн т нафти, то за 2000 р. — усього 3,7 млн т (зниження май­же на 29 %) (табл. 3.11).

В основному видобуток нафти зосереджений у Східному наф­тогазовому регіоні. Його питома вага в нафтовидобутку по Украї­ні становить понад 80 %.

35. Дайте характеристику розміщення нафтопереробної промисловості та її потужності. Визначте основні напрямки транспортування нафти. Покажіть розвиток нафтопровідного транспорту.

Для України характерна значна розбіжність між обсягами спо­живання нафти (переробки) та її власним видобутком (не мається на увазі споживання нафти у вигляді нафтопродуктів).

Обсяги нафтопереробки в Україні не відповідають наявним нафтопереробним потужностям. Потужності достатні (переви­щують 50 млн т у рік). При такій забезпеченості потужностями в 2000 р. перероблено трохи більше 15 млн т нафти (табл. 3.12). Це пов'язано з наявними можливостями (та їх реалізацією) щодо за­вантаження нафтопереробних заводів нафтою (власного видобут­ку та імпортованою).

Можливості України відносно власного нафтовидобутку вкрай обмежені. Вони зумовлені нафтовими запасами, їх харак­теристикою, масштабами проведення геологорозвідувальних ро­біт тощо. Через те питома вага української нафти в обсягах наф­топереробки низька. За 1990, 1995 та 2000 рр. вона становила відповідно 8,7, 23,7 та 24,8 %.

Забезпеченість потреб України у нафті за рахунок власного видобутку з орієнтацією на задоволення потреб у продуктах наф­топереробки орієнтовно становила: 1990 р. — 9 %, 1995 р. -- 18 %, 2000 р. — 25 % (табл. 3.13).

Забезпечення України привозною нафтою, гак само як і влас­ною, пов'язано з великими труднощами, перш за все $ відсутністю у нафтопереробних підприємств необхідних обігових КОПігів для за­купівлі нафтової сировини і слабкою диверсифікацією нафтодже-рел. За таких умов підприємствам доводиться вдовольняться да­вальною нафтою, що негативно впливає на рентабельність виро­бництва.

Нафтопровідна система, хоча й менш потужна та розвинена порівняно з газотранспортною системою, є значним надбанням України. По ній транспортується нафті на українські нафтопере­робні заводи, а також у країни І |,сіі гральної та І Іівдснної Європи.

Загальна протяжність системи магістральних нафтопроводів (на початок 2001 р.) становила 3894 км, а потужність — до 100 млн т на рік нафти на вході та 67 млн г на рік на миході. На нафтопрово­дах експлуатується 37 нафтоперекачувальних станцій (550 тис. кВт). Загальна місткість резервуарного парку 800 тис. м³. Обсяг транс­портування нафти українськими нафтопроводами за декілька остан­ніх років утримується на рівні, близькому до 60 млн т щорічно (екс­портний транзит — 53—55 млн т на рік). Однак нафтопроводи на 90 % відпрацювали амортизаційний строк експлуатації.

Виробничий потенціал нафтопереробки в Україні зосереджений на шести нафтопереробних заводах (Кременчуцькому, Лисичансь-кому, Херсонському, Одеському, Дрогобицькому та Надвірнянсь-кому). Основні показники цих заводів наведено в табл. 3.14 та 3.15.

Маючи достатню потужність з первинної переробки нафти (понад 50,0 млн т на рік), галузь, внаслідок поганого забезпечен­ня заводів нафтовою сировиною, використовує цю потужність лише частково (на 16,2 % у 2000 р.) при обсязі нафторереробки 8,5 млн т. Для задоволення потреб України в нафтопродуктах по­трібно було б переробляти щорічно орієнтовно 15 млн т нафти.

Технічний рівень вітчизняної нафтопереробної промисловості в цілому низький: використовуються застарілі технології, техніч­ні засоби, основні промислово-виробничі фонди істотно зношені.

У результаті цього та у зв'язку з вимушеною роботою на дава­льницькій сировині переробка нафти недосить ефективна, а наф­топродукти за якістю в більшості випадків поступаються вимо­гам світового ринку.