24. Назвіть енергетичні програми.

Шляхи розвитку паливно-енергетичного комплексу України виз­начено в Національній енергетичний програмі (НЕП) України. В її основу покладено схвалену Верховною Радою Концепцію розвитку паливно-енергетичного комплексу України на період до 2010 р.

На жаль, жодна з прийнятих програм розвитку галузей паливно-енергетичного комплексу, енергозбереження та власне Націона­льна енергетична програма України не виконується в повному обсязі. Проблеми з енергопостачанням, які склалися в країні, зу­мовлюють необхідність розробки нової Енергетичної програми України, яка б дала змогу, по-перше, зупинити поглиблення енер­гетичної кризи і, по-друге, забезпечити енергетичну безпеку Украї­ни в умовах переходу до сталого розвитку.

Таким чином, головне завдання розвитку паливно-енергетич­ного комплексу — це ефективне і надійне забезпечення потреб країни в енергії високої якості з прийнятними техніко-економічни-ми показниками за рахунок нарощування власного видобутку (ви­робництва) палива, проведення реструктуризації паливно-енер­гетичного комплексу під контролем держави, реалізації програм з енергозбереження, диверсифікації джерел паливозабезпечення, особливо щодо природного газу та нафти.

24. Охарактеризуйте розміщення галузей паливної промисловості.

24. Дайте характеристику паливного балансу та його структури.

Сукупність економічних показників, які характеризують обся­ги, територіальне розміщення та структуру видобування, вироб­ництва, розподілу та використання палива і енергії в країні та її областях, являє собою паливно-енергетичний баланс (ГІЕБ). Па­ливно-енергетичний баланс складається з прибуткової та витрат­ної частин .

У прибутковій частині балансу зафіксовані такі показники: видобуток природного палива — вугілля, газу, нафти, торфу, дров (природні ресурси); виробництво природних енергетичних ре­сурсів, які включають виробництво електро- і теплоенергії на теп­лових (ТЕС) і атомних електростанціях (АЕС). Крім того, до цієї частини балансу зараховують нетрадиційні природні енергетичні ресурси (енергія вітру, сонця, геотермальна, низькопотенційне теп­ло та ін.), а також відбір газу з підземних сховищ газу, імпорт енер­горесурсів та залишок ресурсів на початок року.

Друга частина балансу (витратна) включає споживання енер­гетичних ресурсів і складається з таких статей витрат:

• перетворення в інші види енергії — електро- і теплоенергію, стиснене повітря і доменне дуття;

• виробничо-технологічні потреби, включаючи втрати під час збереження, транспортування і формування держрезерву;

• закачка природного газу в підземні сховища газу;

• експорт;

• залишок у постачальників і споживачів на кінець року.

У структурі виробництва (видобутку) природного палива в Україні переважає вугілля. В 2000 р. питома вага вугілля в струк­турі видобутку становила 57,7 %, тоді як на нафту припадало 7,2 %, на природний газ — 26 %. Разом з тим у споживанні палив­но-енергетичних ресурсів домінуюча роль належить природному газу. Питома вага природного газу в загальному споживанні палив­но-енергетичних ресурсів становила 41,8 %, тоді як вугілля — лише 25,2 %, топкового мазуту — 1,5 %.

Таким чином, якщо в структурі виробництва власних енерге­тичних ресурсів переважає вугілля, то в структурі споживання провідна роль належить природному газу.

Паливно-енергетичний баланс і еволюція його структури ха­рактеризують не лише певний рівень використання тих чи інших енергоносіїв, а й науково-технічні, соціальні, організаційні та ви­робничі зрушення в промисловості, сільському господарстві, на транспорті, в побутовому обслуговуванні населення.

Головне завдання розроблення і дотримання паливно-енергетич­ного балансу — це ефективне і надійне забезпечення потреб країни в паливі та енергії високої якості з прийнятними техніко-економічними показниками, що визначають його тісний зв'язок з масштаба­ми, структурою і темпами розвитку всього народного господарства. Структурна перебудова виробництва і науково-технічний прог­рес повинні привести до істотного зменшення питомих норм вит­рат енергетичних ресурсів на одиницю продукції і сприяти змен­шенню обсягів їх споживання в країні.