11. Поняття операцій банків в іноземній валюті.

Відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і контролю” термін іноземна валюта означає: - іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу; - кошти у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових одиницях, що перебувають на рахунках або вносяться до банківських та інших кредитно-фінансових установ за межами України; - платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, інші фінансові та банківські документи), виражені в іноземній валюті або монетарних металах; - монетарні метали — золото і метали іридієво-платинової групи в будь-якому вигляді та стані, за винятком ювелірних, промислових і побутових виробів з цих металів і брухту цих металів.    Згідно з Декретом “іноземна валюта” — це як власне іноземна валюта, так і монетарні метали, платіжні документи та інші цінні папери, виражені в іноземній валюті або монетарних металах.    Згідно з Декретом до валютних операцій належать: - операції, пов’язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій між резидентами у валюті України; - операції, пов’язані з використанням валютних цінностей у міжнародному обігу як засобу платежу, з передаванням заборгованостей та інших зобов’язань, предметом яких є валютні цінності; - операції, пов’язані із ввезенням, переказуванням і пересиланням на територію України та вивезенням, переказуванням і пересиланням за її межі валютних цінностей.    Отже, операції, пов’язані з використанням як засобу платежу іноземної валюти і платіжних документів в іноземній валюті, а також з покладанням виконання зобов’язань в іноземній валюті на третю особу є валютними операціями.    Валютні операції можуть здійснюватися як громадянами України, так і громадянами іноземних держав. Відповідно до цього існують такі поняття, як “резидент” та “нерезидент”.    Резидентами є: - фізичні особи (громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства), які мають постійне місце проживання на території України, у тому числі ті, що тимчасово перебувають за кордоном;    (Постійне місце проживання — місце проживання на території України не менше одного року фізичної особи, яка не має постійного місця проживання на території інших держав і має намір проживати на території України протягом необмеженого строку, не обмежуючи таке проживання певною метою, за умови, що таке проживання не є наслідком виконання цією особою службових обов’язків або зобов’язань за договором (контрактом).) - юридичні особи, суб’єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо), з місцезнаходженням на території України, які здійснюють свою діяльність на підставі законів України; - дипломатичні, консульські, торговельні та інші офіційні представництва України за кордоном, які користуються імунітетом і дипломатичними привілеями, а також філії та представництва підприємств і організацій України за кордоном, що не здійснюють підприємницької діяльності.    Нерезидентами вважаються: - фізичні особи (іноземні громадяни, громадяни України, особи без громадянства), які мають постійне місце проживання за межами України, в тому числі ті, що тимчасово перебувають на території України; - юридичні особи, суб’єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо), з постійним місцезнаходженням за межами України, які створені і діють відповідно до законодавства іноземної держави, у тому числі юридичні особи та інші суб’єкти підприємницької діяльності з участю юридичних осіб та інших суб’єктів підприємницької діяльності України;    (Постійне місцезнаходження — місцезнаходження офіційно зареєстрованого головного органу управління (контори) суб’єкта господарської (зовнішньоекономічної) діяльності.) - розташовані на території України іноземні дипломатичні, консульські, торговельні та інші офіційні представництва, міжнародні організації та їхні філії, що користуються імунітетом і дипломатичними привілеями, а також представництва інших організацій і фірм, які не здійснюють підприємницької діяльності на підставі законів України.    Для резидентів і нерезидентів існують різні порядки відкриття і ведення рахунків в іноземній валюті, що регламентуються НБУ в межах валютного регулювання. У системі валютного регулювання поняття “резидент” і “нерезидент” визначають суб’єктів стосовно їх операцій з національною та іноземною валютою.    Операції з іноземною валютою поділяються на поточні і такі, що пов’язані з рухом капіталу, причому для здійснення останніх має бути спеціальний дозвіл НБУ.    Банківські операції з іноземною валютою за ступенем їх складності та ризикованості можна класифікувати таким чином: - ведення валютних рахунків клієнтів; - неторговельні операції; - встановлення прямих кореспондентських зв’язків з іноземними банками; - операції за міжнародними торговельними розрахунками; - операції з торгівлі іноземною валютою на внутрішньому валютному ринку; - операції із залучення та розміщення валютних коштів на внутрішньому ринку (здійснюються з резидентами України); - операції із залучення та розміщення валютних коштів на міжнародних ринках (здійснюється з нерезидентами України); - валютні операції на міжнародних грошових ринках; - операції з монетарними металами на внутрішньому ринку; - операції з монетарними металами на міжнародних ринках.    Валютні операції здійснюються уповноваженими банками, тобто банками, що мають ліцензії НБУ на здійснення цих операцій. Банки, котрі одержали ліцензію на здійснення операцій в іноземній валюті, виконують функції агента валютного контролю за операціями своїх клієнтів.    При проведенні валютних операцій банки керуються законодавчими та нормативними документами України