26

Тема 4. Операції банків з обслуговування платіжного обороту. Лекція 7 (2 год.)

План

1. Безготівковий оборот грошей та роль банків у його організації. Платіжні системи.

2. Ведення рахунків клієнтів.

3. Основи організації безготівкових міжгосподарських розрахунків.

4. Характеристика окремих форм безготівкових розрахунків.

Рекомендована література: 1, 2, 15, 17, 31, 46, 50, 61, 62, 63, 91

Семінарське заняття №4 (2 год.)

Тема 4. Операції банків з обслуговування платіжного обороту

Тема заняття: Операції банків з обслуговування платіжного обороту.

Мета заняття: поглибити та конкретизувати знання, оцінити якість засвоєння матеріалу теми заняття в напрямах: організації безготівкового обороту грошей, функціонуванні платіжних систем та платіжних інструментів, організації міжбанківських розрахунків.

План

1. Безготівковий оборот грошей та роль банків у його організації. Платіжні системи.

2. Ведення рахунків клієнтів, відкриття, обслуговування поточних рахунків у банках, специфіка поточних рахунків типу «Н» і «П»

3. Суть кореспондентського рахунку, рахунки «ностро» і «лоро».

4.Основи організації безготівкових міжгосподарських розрахунків, характеристика окремих форм безготівкових розрахунків.

5. Організація та роль міжбанківських розрахунків.

Рекомендована література: 15, 17, 31, 46, 50, 61, 62, 63, 91

Питання для самостійного опрацювання

Тема 4. Операції банків з обслуговування платіжного обороту (10 год.)

1. Відкриття, обслуговування поточних рахунків у банках.

2. Специфіка поточних рахунків типу «Н» і «П»

3. Суть кореспондентського рахунку, рахунки «ностро» і «лоро».

4. Організація та роль міжбанківських розрахунків.

Рекомендована література: 15, 17, 31, 46, 50, 61, 62, 63, 91

3. Основи організації безготівкових міжгосподарських розрахунків.

Безготівкові розрахунки - розрахунки, що проводяться без участі готівки, тобто в сфері безготівкового грошового обороту. Безготівкові розрахунки поділяються на міжгосподарські та міжбанківські, які обслуговують, відповідно, відносини між клієнтами банків та між банками.

Безготівкові розрахунки поділяються за об'єктами розрахунків, тобто залежно від призначення платежу, на дві групи:

• розрахунки за товарними операціями — платежі за товарно-матеріальні цінності, надані послуги і виконані роботи;

• розрахунки за нетоварними операціями — сплата податків та перерахування інших платежі в до бюджету, одержання і повернення банківських позик, страхових сум тощо.

Основне місце в цих розрахунках займають платежі за матеріальні цінності та послуги.

Залежно від місця проведення безготівкових розрахунків поділяють:

1) внутрішньодержавні (внутрішньоміські, що здійснюються в межах одного населеного пункту, і міжміські — за межами цього пункту);

2) міждержавні розрахунки (між господарськими суб'єктами, які знаходяться на територіях різних держав).

Принципи організації безготівкових розрахунків:

1. Грошові кошти всіх господарських, суб'єктів (як власні, так і залучені) підлягають обов'язковому зберіганню на поточних та інших рахунках в установах банків

2. Безготівкові розрахунки між підприємствами, фізичними особами здійснюються через банки шляхом перерахування коштів з поточних рахунків платників на поточні рахунки одержувачів коштів

3. Розрахунки з постачальниками за товарно-матеріальні цінності і послуги проводяться, як правило, після відпуску продукції або надання послуг. На практиці застосовується також попередня оплата.

4. Банки списують кошти з рахунків підприємств тільки за розпорядженнями їх власників, крім випадків, у яких безспірне списання (стягнення) коштів передбачене законом України и також за рішенням суду, арбітражного суду та виконавчими приписами нотаріусів.

5. Доручення підприємств на перерахування коштів приймаються банками до виконання тільки в межах наявних коштів наїх рахунках або за рахунок платіжного кредиту банку.

6. Зарахування коштів на рахунок одержувача відбувається після списання відповідних грошових сум із рахунків платника.

7. Банк на договірній основі здійснює розрахунково-касове обслуговування своїх клієнтів і .виконує їх розпорядження щодо перерахування коштів із рахунків.

8. Підприємства самостійно обирають форми розрахунків та вказують їх при укладенні між собою договорів.

9. Взаємні претензії за розрахунками між платником та одержувачем коштів розглядаються сторонами в претензійно-позовному порядку без участі банку.

Організація безготівкових розрахунків повинна відповідати конкретним вимогам, які обумовлені інтересами розвитку економіки. Головна з них — забезпечувати своєчасне отримання кожним підприємством грошових коштів за поставлену ним продукцію та надані послуги, чим сприяти прискоренню обігу оборотних коштів у розрахунках.

У сучасних умовах застосовуються такі основні форми безготівкових розрахунків:

• платіжними дорученнями;

• платіжними вимогами-дорученнями;

• чеками;

• акредитивами;

• векселями;

• платіжними вимогами;

• інкасовими дорученнями (розпорядженнями).

Безготівкові розрахунки за товари та послуги можуть здійснюватися за допомогою банківських платіжних карток. Порядок використання карток визначається НБУ.

Правові основи застосування перелічених документів та організації безготівкових міжгосподарських розрахунків визначені чинним банківським законодавством України та Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою Правлінням НБУ 21 січня 2004 р. Вимоги їх поширюються на підприємства всіх форм власності, фізичних осіб, банки та інших суб'єктів платіжної системи.

Розрахунковими документами звичайно називають викладені на папері за встановленою формою документи, які подаються банкам юридичними та фізичними особами з дорученням (чи з вимогою) переказати з їхніх рахунків (чи зарахувати на їхні рахунки) певну суму грошей. Вони строго уніфіковані, мають єдину для всієї країни стандартну форму, визначений набір реквізитів. Значна частина реквізитів є спільною і обов'язковою для всіх документів.

До обов'язкових реквізитів належать:

—назва документа;

—номер, число, місяць та рік виписки документа;

—повна та скорочена назва платника й одержувача грошей, номери їхніх рахунків та ідентифікаційних кодів за ЄДРПОУ; якщо платник є нерезидентом, то вказується країна його реєстрації;

—назва та місцезнаходження банків платника й одержувача, умовні номери (коди) банків;

—сума платежу (словами та цифрами);

—призначення платежу — для перерахування чи одержання грошей, посилання на документ, на підставі якого здійснюється платіж (договір, рахунок тощо);

—підписи керівника та головного бухгалтера платника (чи одержувача) та відбиток печатки;

—коди бюджетної класифікації та строк платежу (при перерахуванні коштів до бюджету);

—сума податку на додану вартість або напис «без податку на додану вартість».

Правильному оформленню розрахункових документів банківські установи приділяють велику увагу, щоб захистити інтереси учасників платіжних відносин. Чинним положенням про безготівкові розрахунки визначені основні вимоги до їх оформлення:

—мають бути заповнені всі реквізити кожного документа;

—кількість виписаних копій документів має відповідати (дорівнювати) числу учасників розрахунково-платіжного процесу;

—жодні виправлення і підчистки, факсимільні підписи не допускаються;

—у даті документа число і рік проставляються цифрами, а місяць — словами;

—назва платника має точно збігатися з зазначеною в його зареєстрованому статуті;

—розрахунковий документ повинні підписувати особи, яким надано таке право статутом і підписи яких є в картці зразків, поданій банку при відкритті рахунку.

Порушення будь-якої з цих вимог може свідчити про недостовірність розрахункового документа і незаконність платіжної операції, що дає банку підстави не брати таких документів до виконання. Сам банк не має права вносити виправлення в розрахункові документи.

За кожною формою безготівкових розрахунків можуть застосовуватися кілька способів платежу. Кожний із них визначається порядком та умовами виконання підприємствами взаємних грошових зобов'язань.

Спосіб платежу характеризує порядок списання коштів із рахунків платників.

У сучасній системі безготівкових розрахунків господарські суб'єкти використовують такі основні способи платежу:

1. Перерахування грошових коштів (безпосередньо не пов'язано з банківським кредитом) з поточного рахунку платника.

2. Надання позики банком шляхом прямого перерахування грошей із кредитного рахунку платника на банківський рахунок постачальника.

3. Розрахунок шляхом заліку взаємних вимог платників коштів та їх одержувачів, пов'язаних між собою поставкою товарів чи наданням послугу процесі обміну діяльністю, з перерахуванням на відповідні рахунки учасників заліку лише непокритої суми.

4. Гарантована оплата постачальнику з попереднім депонуванням коштів на окремих банківських рахунках в установах банку за місцем находження платника і з наступним їх списанням з цього рахунку після зарахування грошей на рахунок одержувача в установі банку, де йому відкритий поточний рахунок.