48. Зміст та шляхи реалізації завдань розумового виховання. Культура розумової праці та культура мислення. В.О.Сухомлинський про розумове виховання.

Важливим складником всебічного розвиткуособистості є розумове виховання. Розумове виховання – цілеспрямована діяльність педагогів з розвитку розуміння і мислення учнів, прищеплення їм культури розумової праці. Мета – забезпечення застосування учнями основ наук, розвитку їх пізнавальних здібностей, формування на цій основі наукового світогляду. У процесі розумового виховання школяр мусить навчитися мислити. Мислення – процес опосередкованого й узагальненого пізнання предметів і явищ об*єктивної дійсності в їх істотних властивостях, зв*язках і відносинах. Особлива роль у розумовому вихованні належить формуванню інтелектуальних умінь. Цьому сприяє робота з різними типами завдань: дослідницькими(спостереження, дослідництво, підготовка експерименту, пошуки відповіді в науковій літературі, екскурсії та експедиції з метою збирання матеріалу); порівняльними (з*ясування подібності або відмінності понять,складних явищ); впорядкування мислительних дій, використання алгоритмів або самостійне їх складання; пов*язані з аналізом і узагальненням ознак для використання явища: певний клас чи вид. Успіх навчальної діяльності учнів, їх розумовий розвиток значною мірою залежать і від рівня сформованості в них таких навчальних умінь: 1.Уміння читати. 2.Уміння слухати. 3.Уміння усно формулювати і викладати свої думки. 4.Уміння писати. 5.Уміння працювати з книжкою. 6.Спеціальні уміння. Охоплюють уміння читати ноти, технічні креслення, карти, обчислювальні вміння з математики, вміння слухати музику, записувати числа, формули, нотні знаки, користування словником під час вивчення іноземних мов.7.Уміння культури розумової праці. Культура розумової праці передбачає знання ним загальних правил розумової праці та вміння дотримуватись їх у своїй навчальній діяльності; знання важливості оступового входження в роботу, її ритмічність, регулярність і чергування праці й відпочинку, роботи зі складним і легким матеріалом та ін. Виходячи із загальних правил, кожен учень розробляє власний стиль навчальної діяльності. Самостійна навчальна діяльність передбачає також в учнів уміння зосереджено та уважно долати труднощі, розвивати пам*ять використовувати різні її види, вести спостереження, володіти легкими раціональними способами розумових дій контролювати себе. Правильно організоване навчання, що передбачає залучення всіх учнів до активно-пізнавальної діяльності і використання спеціальних завдань на розвиток мислення, забезпечує належний розумовий розвиток і виковання школярів. Розширення кругозору учнів, розвиткові їхніх інтелектуальних сил і здібностей сприяють також різноманітні види позаурочної та позашкільної освітньо-виховної роботи з інтересами, самоосвіта.

49. Завдання, зміст та система трудового виховання в школі. Професійна орієнтація учнів.

Трудове виховання – це виховання свідомого ставлення до праці через формування звички та навиків активної трудової діяльності. Завдання трудового виховання зумовленні потребами існування, самоутвердження і взаємодії людини в суспільстві та природному середовищі. Воно покликано забезпечити: психологічну готовність особистості до праці (бажання сумлінно та відповідально працювати, усвідомлення соціальної значущості праці як обовязку і духовної потреби, бережливість щодо результатів праці та повага до людей праці, творче ставлення до трудової діяльності); підготовка до праці (наявність загальноосвітніх і політехнічних знань, загальних основ виробничої діяльності, вироблення умінь і навичок, необхідних для трудової діяльності, підготовка до свідомого вибору професії). У трудовому навчанні учні одержують загальнотрудову (оволодіння ЗУН спланування організації своєї праці), загально виробничу (освоєння науково технічного потенціалу основних галузей виробництва, основ економіки та організації права, природи й навколишнього середивища), загальнотехнічну (оволодіння знаннями з урахуванням специфіки галузі, в яку входить обраний профіль трудової підготовки) й спеціальну підготовку (передбачає формування початкових умінь і навичок праці з обраної спеціальності). Зміст трудового виховання визначається начальною програмою для кожного класу. Його особливості відображають поняття «трудова свідомість», «досвід трудової діяльності», та «активна трудова позиція». Трудова свідомість особистості містить уявлення про ставлення до праці, участі у сусп. корисній праці, усвідомлення необхідності трудового самовдосконалення, систему знань, трудових умінь і навичок, зясування ролі праці у виборі майбутньої професіії. Досвід трудової діяльності означає систему загальниї умінь і навичок, необхідних у повсякденному житті, праці, обєктивного оцінюваннярезультатів своєї праці та самооцінки, вмінь і навичок систематичної, організованої, посильної сусп. корисної праці, узагальнення набутого досвіду. Активна трудова позиція зумовлюється системою трудових потреб, інтересів, переконань, уподобань, прагнення до обдуманого вибору професії, продовження освіти у відповідному навчальному закладі. На всіх етапах трудового виховання учнів необхідно формувати потребу в праці, творче ставлення до неї, залучати до реальних виробничих відносин і формувати розвинуте, зорієнтоване на особливості ринкового господарювання, економічне мислення, розвивати загальні (інтелектуальні, психофізіологічні, фізичні та ін.) і спеціальні (художні, технічні, геотематичні) здібності, відроджувати національні традиції, народні промисли та ремесла, виховувати культуру особистості в усіх її проявах.