7. Відповідальність бухгалтерії бюджетних установ

Виділяють такі види відповідальності бухгалтерів бюджетних установ:

• адміністративна;

• дисциплінарна;

• кримінальна;

• матеріальна.

Дисциплінарну відповідальність передбачено статтею 147 Кодексу законів про пра­цю (КЗпП), якою встановлено заходи відповідальності за порушення трудової дисципліни у вигляді:

• догани;

• звільнення.

Під трудовою дисципліною розуміють виконання працівником трудових обов'язків у межах правил внутрішнього трудового розпорядку установи. Пору­шення трудової дисципліни, тобто невиконання чи неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов'язків спричиняє застосування заходів дисциплінарного або громадського впливу, а також вживання інших за­ходів, передбачених чинним законодавством.

Треба розглядати як порушення трудової дисципліни спізнення на роботу або прогул працівника.

Згідно з п. З ст. 40 КЗпП трудовий договір може бути розірвано, якщо неви­конання трудових обов'язків було:

• систематичним;

• без поважних причин;

• такі трудові обов'язки встановлено у трудовому договорі чи правилах внут­рішнього трудового розпорядку.

Якщо протягом року з дня накладення дисциплінарного стягнення бухгал­тера не буде накладено нове дисциплінарне стягнення, то його вважають таким, що не мав дисциплінарного стягнення. Якщо ж рік не закінчився, а цей бухгал­тер знову допустив порушення трудової дисципліни, керівник має право звіль­нити його на підставі пункту 3 ст. 40 КЗпП.

Якщо працівник не допустив нового порушення трудової дисципліни і до того ж проявив себе як сумлінний працівник, то стягнення може бути зняте до закінчення одного року. Упродовж строку дії дисциплінарного стягнення заходи заохочення до працівника не застосовують.

Як дисциплінарне стягнення розглядають також звільнення в інших випа­дках, передбачених ст. 40 КЗпП:

1. прогулу (зокрема відсутності на роботі більше від трьох годин упродовж робочого дня) без поважних причин;

2. появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння;

3. вчинення за місцем роботи розкрадання (зокрема дрібного) майна влас­ника, встановленого вироком суду, що набрав законної сили, чи постановою ор­гану, до компетенції якого входить накладання адміністративного стягнення або застосування заходів громадського впливу.

Наявність вини для застосування дисциплінарного стягнення є обов'язко­вою. Якщо в діях працівника не вбачається вина, притягати його до дисципліна­рної відповідальності неможливо. Наприклад, бухгалтер не здав своєчасно звіт в зв'язку з тимчасовою непрацездатністю — у такому разі бухгалтер не винен (відпо­відає несе керівник, який відповідальний за організацію бухгалтерського обліку).

До застосування дисциплінарного стягнення керівництво установи пови­нне зажадати від порушника трудової дисципліни письмових пояснень.

За кожне порушення трудової дисципліни може бути накладено лише одне дисциплінарне стягнення.

Стягнення оголошують в наказі (розпорядженні) і повідомляють працівни­кові під розписку.

Дисциплінарне стягнення застосовує керівництво установи не пізніше ніж через місяць з дня виявлення проступка, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи внаслідок тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше ніж через 6 місяців з дня вчинення проступка.

Дисциплінарне стягнення може бути оскаржене працівником у порядку, встановленому чинним законодавством (ст. 150 КзпП).

Працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну уста­нові внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків.

Розрізняють два види відповідальності матеріальної відповідальності:

• повна;

• обмежена.

Повну матеріальну відповідальність накладають на працівників, з якими укладено договір про повну матеріальну відповідальність. Постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 28.12.77 р. № 447/24 затверджено перелік посад працівників, з якими можна укладати договори про повну матеріальну відповідальність. З працівників бухгалтерії до такої категорії працівників мо­жна зарахувати касирів, всі інші працівники не є матеріально відповідальними особами, оскільки їхні посади не передбачають виконання робіт, безпосередньо пов'язаних зі зберіганням, обробленням, продажем (відпусканням), перевезен­ням чи застосуванням у виробництві переданих йому цінностей.

Обмежена матеріальна відповідальність, яка накладається на працівників, з ранга яких заподіяно шкоду під час виконання трудових обов'язків, встановлена нету Міністрів України від 08.02.95р. № 100.

Згідно із ст. 133 КЗпП обмежену матеріальну відповідальність несуть керів­ники структурних підрозділів (головні бухгалтера) в установах та їхні заступни­ки, якщо шкоду заподіяно:

• зайвими грошовими виплатами;

• неправильною постановкою обліку і зберігання матеріальних чи грошо­вих цінностей;

• невжиттям необхідних заходів для запобігання простоюванням, розкра­данню, знищенню та псуванню матеріальних або грошових цінностей.

Адміністративну відповідальність регламентує Кодекс України про адміні­стративні правопорушення .

Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнають протиправну, винну і умисну або необережну) дію або бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління та за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративне стягнгння може бути накладено не пізніш як через два мі­сяці з дня вчинення порушення. а якщо правопорушення триває — два мі­сяці з дня його виявлення

У разі вчинення винною особою двох чи більше правопорушень адміністра­тивне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо. Якщо особа вчинила декілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядає той самий орган (посадова особа), стягнення накладають у межах сан­кції, встановленої за серйозніше правопорушення із вчинених.

Кримінальну відповідальність регламентує Кримінальний кодекс України (ККУ). Відповідно до статті 2 ККУ підставою для кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, пе­редбаченого Кримінальним Кодексом. Особу вважають невинною у вчиненні зло­чину і вона не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Тобто:

1. не сама особа повинна доводити свою невинність, а навпаки, слідчі ор­гани зобов'язані довести її вину;

2. засудити до кримінальної відповідальності може тільки суд.

Як свідчить судова практика, стосовно працівників бухгалтерії (головно­го бухгалтера, бухгалтерів) найчастіше порушують, розслідують та розглядають справи за такими статтями:

• Стаття 212. Ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів.

• Стаття 364. Зловживання владою або службовим становищем.

• Стаття 367. Службова недбалість.