8. Вимоги безпеки при виконанні механізованих вантажильних та землерийних робіт

Представлено вимоги безпеки при виконанні механізованих вантажильних та землерийних робіт. Ключові слова: підіймальний кран, екскаватор, вантажильні, землерийніроботи.

I.Вимоги безпеки при виконанні вантажильних робіт.

Для здійснення нагляду за безпечною експлуатацією вантажопідіймальних кранів їх власник наказом повинен призначити інженерно-технічного працівника (за наявності понад 50 вантажопідіймальних кранів -групу працівників) з нагляду за

вантажопідіймальними кранами, після перевірки у нього знань Правил, інструкцій для кранівників, стропальників, слюсарів (електрослюсарів) щодо ремонту та

обслуговуванню кранів, інструкцій заводів-виготівників та інших нормативних документів комісією за участі в ній інспектора котлонагляду. Цей працівник підпорядковується головному інженеру або заступнику керівника з охорони праці підприємства.

На цю відповідальну особу з нагляду не можуть бути покладені обов'язки осіб, відповідальних за утримання кранів в справному стані, або відповідальних за безпечне проведення робіт щодо переміщення вантажів кранами. Ця відвовідальна особа здійснює також нагляд за безпечною експлуатацією знімних вантажозахоплювальних пристроїв, тари, які використовуються при роботі вантажопідіймальних кранів, підкранових колій та колисок для підіймання людей.

Вантажильні машини, як об'єкти підвищеної небезпеки, повинні бути зареєстровані в органах Держенергонагляду. Це стосується всіх видів кранів та екскаваторів, призначених для роботи з гаком чи магнітом.

Разом з тим, не підлягають реєстрації: крани всіх видів з ручним приводом; керовані з землі чи за допомогою пульту керування однобалкові крани мостового типу, а також пересувні чи поворотні консольні; стрілові крани (з машинним приводом) з вантажепідіймністю до1т; акумуляторні та автомобільні навантажувачі.

Вантажильні машини та вантажезахоплювальні пристрої повинні проходити періодичний технічний огляд не рідше 1 разу за рік. Цей технічний огляд може здійснювати головний інженер і давати дозвіл на експлуатацію. Результати огляду потрібно занести у паспорт.

Відповідальність за утримання у справному стані вантажопідіймальних кранів покладається наказом власника на інженерно-технічного працівника відповідного фаху, якому підпорядковано персонал (крім стропальників), що обслуговує крани, після перевірки у нього знань Правил в установленному порядку, видачі відповідного посвідчення та посадової інструкції. Періодична перевірка знань особи, відповідальної за утримання вантажопідіймальних кранів у справному стані, проводиться кожні 3 роки.

Дата і номер наказу про призначення особи, відповідальної за утримання кранів у справному стані, а також прізвище, ім'я, по-батькові та підпис особи повинні міститись у паспорті крана.

Ці відомості заносять в паспорт крана до його реєстрації в інспекціях і територіальних управліннях Держнаглядохоронпраці, а також кожного разу після призначення нової особи, відповідальної за утримання кранів у справному стані.

Крім того на кожній дільниці роботи вантажопідіймальних кранів, в кожній зміні наказом (розпорядженням), повинна бути призначена особа, відповідальна за безпечне проведення робіт з переміщення вантажів кранами з числа інженерно-технічних працівників.

Вантажопідіймальний кран не повинен допускатися до роботи за наступних умов.

• обслуговуванні його неатестованими кранівниками, стропальниками, а також, якщо не призначено осіб, відповідальних за утримання крана у справному стані або безпечне проведення робіт щодо переміщення вантажів кранами;

• закінченні терміну технічного огляду або нормативного строку служби крана;

• невиконанні приписів органів Держнаглядохоронпраці;

• иявленні численних несправностей, які свідчать про відсутність нагляду за технічним станом кранів;

• наявності тріщин у розрахункових вузлах вантажопідіймальних кранів;

• недопустимому зношенні гаків, канатів та ланцюгів;

• несправності механізмів підіймання вантажу, зміни виставу стріли вантажопідіймального крану;

• несправності гальм механізмів вантажопідіймального крану;

• несправності приладів та пристроїв безпеки (обмежувачів вантажопідіймальності, висоти підіймання гака, механізмів пересування, блокувальних пристроїв, сигнальних пристроїв - тощо) вантажопідіймальних кранів;

• несправності кранової колії.

Вантажильні майданчики поділяють на постійні (наприклад біля елеваторів, баз) і тимчасові (механізовані зерноочисні токи, невеликі будівельні об'єкти). Вони повинні мати рівну горизонтальну поверхню, бути звільнені від сторонніх предметів, а також мати безпечні під'їздні шляхи з твердим покриттям. Ширина під'їздних шляхів при двобічному русі транспорту має бути не менше 6,2 м, при однобічному - не менше як 3,5 м. У зимовий період під'їздні шляхи необхідно очищати від снігу та льоду і посипати піском.

Автомобілі і пневмоколісні крани під час піднімання вантажів повинні бути встановлені на всі опори. Підкладки під опори повинні бути інвентарним приладдям крана. Маса підійманих вантажів не повинна перевищувати вантажепідіймність машини.

Якщо швидкість вітру перевищукє 12 м/с, то механізовані вантажильні роботи потрібно припинити.

На майданчиках для вантаження тарних штучних вантажів (тюків, мішків) естакади та рампи мають відповідати за висотою підлозі кузова автомобіля (причепа). Естакади повинні мати запобіговий брус (поперечний). Платформи та підмостки повинні бути сухими і чистими, можна їх посипати піском. Якщо існує перепад висот, то застосовують трапи і похилі площини.

Транспортні засоби, які розвантажують, потрібно загальмувати, щоб запобігти їх самодовільному рушанню. У місцях під'їзджання встановлюють відбійні бруски, щоб запобігти наїзду транспорту на підіймальні механізми.

Допущення до роботи кранівників та стропівників оформлюють наказом по господарству. Переатестація кранівників відбувається 1 раз на рік, а стропівників - 1 раз на півроку.

Потрібно правильно розподіляти вантаж у кузові. Необхідно, щоб він не виступав через борти. Поштучні вантажі, що виступають вище бортів кузова, надійно ув'язують міцними мотузками. Висота вантажу не повинна перевищувати допустиму висоту переїздів під шляхо- і трубопроводами і не може бути більшою 3,8 м.

Ящики, бочки укладають щільно, без проміжків, щоб вони не падали при відкриванні бортів. Сипні та малосипні матеріали не повинні підніматися над бортами. При

вантажильних роботах не можна допускати ударів балонів зі стисненим і зрідженим газом один об одний та об землю.

Вантаження міндобрив та інших пилоподібних матеріалів здійснюють з навітряного боку при зачиненій кабіні. Вантаження пестицидів дозволено лише у міцній та закритій тарі. Перед розливанням рідких азотних добрив і аміачної води потрібно детально перевіряти справність шлангових з'єднин та закривних пристроїв. Розсипані чи розлиті мінеральні добривата пестициди потрібно прибрати чи нейтралізувати. Вантажильний механізм потрібно очистити після закінчення робіт від залишків добрив. Вантаження пестицидів можуть займатися лише чоловіки.

Вантажильні машини і механізми необхідно розмістити так, щоб залишити вільними проходи не вужчі 0,8 м. Бункери - накоплювачі та завальні ями повинні мати огороджувальні решітки з засобами фіксування під час вантажильних робіт.

При перенесенні вантажів вручну граничні норми становлять: для дівчат (16-18 років)

- 10 кг; для юнаків (16-18 років) - 16 кг; для жінок - до 15 кг (якщо чергувати з іншими роботами) і 10 кг - якщо цілий робочий день. За день жінка не повинна переносити більше 7000 кг. Піднімати на висоту 1,5 м жінкам дозволено не більше 10 кг. Гранична норма при перенесенні вантажів вручну для чоловіків становить не більше 50 кг. Якщо необхідно переносити вантажі вагою 60....80 кг, то це виконують вдвох.

Вантажі в мішках укладають штабелями у перев'язку. Висота штабеля не повинна бути більше 3 м при ручному навантаженні і не більше 6 м при механізованому.

Щоб чистити кузови потрібно застосовувати шкребки з подовженими ручками.