16. Характеристика походження слів. Запозичені слова: шляхи, умови, наукові підходи до процесів запозичення іншомовних слів. Засвоєння ін. Слів зі стилістичного погляду.

Зі стилістичного погляду давно засвоєні українською мовою

іншомовні запозичення нічим не відрізняються від питомих українських

слів. Широко використовують іншомовні слова в офіційно-діловому,

науковому й публіцистичному стилях (як терміни, як компоненти термінологічних словосполучень). Тут вони здебільшого виконують номінативну функцію й не мають стилістичного навантаження, хоча й мають стилістичне забарвлення (відтінок книжності) . Крім того, в публіцистичному стилі іншомовні слова виконують такі функції:

• уживаючись у переносному значенні, є засобом іронії, засобом

створення комічного ефекту;

• стають компонентом стилістичних фігур та тропів, зокрема в текстах

контрастного спрямування;

• використовуються для створення піднесеного чи, навпаки, зниженого

забарвлення висловлювання як такі, що справляють враження

більш високих, урочистих, небуденних, "вишуканих" порівняно з

українськими словами;

• є засобом створення образності, певного колориту .

У мові художньої літератури іншомовні слова використовують переважно

в номінативній функції чи в ролі стилістичного засобу. Іншомовні

слова "потенційно несуть у собі колорит книжності", "стилістично цілком

вкладаються в систему нехудожніх стилів"4. У публіцистичних і художніх

текстах знерідка для створення колориту зображуваного середовища

вживають екзотизми й варваризми.

Варваризми (від грец. barbarismos - властивий іноземцеві) - іншомовні

слова та звороти, що не стали загальновживаними, повністю не засвоїлися

в мові: уїк-енд, віва, альма-матер. Варваризми використовують

під час описування чужоземних звичаїв, звичок та ін. Часто варваризми

зберігають іншомовну графічну форму слова1 : pro domo, vivere memento.

Екзотизми (від грец. e x ö t i k o s - ч у ж и й , іноземний)-слова, запозичені

українською мовою з інших мов для позначання реалій життя іншого

народу чи країни2 : меджліс, тореадор, гейша, фазенда, сарі, барбекю.

Проте надмірне захоплення іншомовними словами, "не вмотивоване

ні номінативними, ні стилістичними міркуваннями"3 , свідчить про те, що

людина або не знає української мови, або ставиться до неї байдуже чи

недбало. В тих випадках, коли іншомовного лексичного запозичення,

ще достатньо не засвоєного українською мовою, в журналістському

творі не можна уникнути, треба використовувати різні способи введення

іншомовного слова в текст, що полегшать читачам (слухачам, глядачам)

його сприйняття:

-після малозрозумілого іншомовного слова в дужках подати український відповідник за першого вживання цього слова в тексті;

о б і г р а т и іншомовне слово в тексті, з'ясувавши його значення для читачів (слухачів, глядачів);

подати дефініцію (визначення) прямо в тексті;

обдати посилання внизу колонки (сторінки) в газеті чи рухомим рядком

на телеекрані;

з а насиченості тексту порівняно новими іншомовними лексичними запозиченнями подати в кінці його короткий словничок іншомовних слів тощо.