
- •7. Характеристика наукового стилю (визначення, підстилі, жанри, сфера використання, загальні особливості, особливості на мовних рівнях).
- •8. Характеристика худ стилю (визнач, підстилі, жанри, функції, сфера викор, загальні особл, особл на мовних рівнях)
- •9. Характеристика епістолярного стилю (визначення, сфера використання, загальні особл., особл. На мовних рівнях)
- •10. Характеристика офіційно-ділового стилю (визначення, підстилі, жанри, сфера використання, загальні особливості, особливості на мовних рівнях)
- •11. Характеристика розмовного стилю (визнач, сфера використ, загальні особливості, особливості на мовних рівнях)
- •12. Див. Пит. № 9 (повторюється)
- •15. Змінність лексичного складу (архаїзми, історизми, неологізми). Різноріднісь функц-ня таких лексем у стилях сум.
- •16. Характеристика походження слів. Запозичені слова: шляхи, умови, наукові підходи до процесів запозичення іншомовних слів. Засвоєння ін. Слів зі стилістичного погляду.
- •17. Лексика за сферою вживання (визначення, класифікація)
- •18. Стилістичні можливості жаргону та арго у функціональних стилях сучас. Укр. Літ. Мови.
- •19. Стилістичні можливості поетизмів та емоційно-експресивної лексики у функціональних стилях сучас. Укр. Літ. Мови.
- •20. Стилістичні можливості термінів у функціональних стилях сучас. Укр. Літ. Мови.
- •31. Визначення понять «евфемізм» та «дисфемізм». Соціальні та мовні умови виникнення. Стилістичні можливості.
- •32. Явище антонімії. Класифікація антонімічних пар (семантичні, структурні, контекстуальні). Стилістичні прийоми на основі антонімії: антитеза та енантіосимія. Стилістичні функції антонімії.
- •33. Омонімія. Класифікаційні ознаки омонімів. Питання розмежування полісемії та омонімії. Стилістичні функції омонімії. Міжмовна омонімія та її стилістичні можливості.
- •34. Визначення поняття «паронімія». Класифікаційні ознаки паронімів. Стилістичні функції паронімів.
- •36. Трансформація фразеологізмів. Сфера їх функціонування. Способи трансформації.
- •43. Короткі та повні форми прикметника,стягнені та нестягнені форми,ступені порівняння:стилістичні настанови
- •44. Стилістичне можливості займенників та числівників. Омонімічне функціонування займенників. Стилістичне можливості займенників
- •45. Стилістичні можливості дієслівних категорій
- •Стилістичні ресурси і можливості синтаксису
- •2.Функціонально-стилістична диференціація синтаксичних засобів на книжно-письмові та усно-розмовні
- •Стилістичні можливості синтаксису у функціональних стилях сучасної української мови
- •47. Стилістичні можливості простого речення
- •48. Стилістика головних та другорядних членів речення
- •49. Стилістика односкладних речень
- •50. Стилістичні можливості ускладненого речення
- •51. Стилістика складних речень
- •52. Стилістичні прийоми
- •55. Стилістичні фігури та їх види (фото в папці). Стилістичні можливості.
- •56. Синтаксична синонімія. Види синтаксичної синонімії: стилістичні можливості.
- •57. Текст. Властивості тексту. Напруга та напруженість тексту. Різновиди напруженості. Причини напруженості.
- •58. Модальність. Різновиди модальності.
- •59. Виклад та способи викладу.
- •60. Стилізація. Розрізнення стилізації від інших дотичних до неї термінів. Види стилізації. Стилістичні функції стилізації.
43. Короткі та повні форми прикметника,стягнені та нестягнені форми,ступені порівняння:стилістичні настанови
Стилістичні властивості повних і коротких форм прикметників.
Прикметник - це частина мови, що виражає ознаку предмета і відповідає на питання який? чий? (зелений, мудрий, сміливий).
Прикметники виражають ознаку: запаху (п’янкий, запашний),кольору (білий, зелений), віку (старенький, давній), розміру (величезний, середній), матеріалу (діамантовий, дерев’яний), якості (твердий, гнучкий), принадлежності (зятів, сестрин), простору (далекий, близький), часу (ранній, вчорашній)внутрішні властивості (добрий, щедрий), зовнішні прикмети (смаглявий, чепурний), ознаки за відношенням до місця (міський, районний).
СИНТАКСИЧНІ ОЗНАКИ ПРИКМЕТНИКА
У реченні прикметник найчастіше виступає як означення, що є його основною синтаксичною роллю (наприклад, у реченні: Над лісом раптом запанувала абсолютна тиша прикметник абсолютна- означення).
Значно рідше прикметник виступає як іменна частина складенного присудка Наприклад, у реченні: Яка важка у вічності хода! (Л. Костенко).
ПОВНІ ТА КОРОТКІ ПРИКМЕТНИКИ
В українській мові прикметники мають повну (відмінювану) і коротку (невідмінювану) форми.
Прикметники, які мають закінчення в усіх відмінках, називаються повними.
Прикметники, які не мають закінчень називаються короткими.
В сучасній українській мові вживаються переважно повні прикметники.
Лише незначна кількість прикметників чоловічого роду поряд із загальновживаною повною формою має коротку форму.
Повні прикметники поділяються також на дві форми: стягнену і нестягнену.
Стягнені форми є загальновживаними (синя, синє, сині).
Нестягнені форми прикметників (лише жіночого і середнього роду) можливі у називному і знахідному відмінках однини і множини (синяя, синєє, синіі). Найчастіше вони зустрічаються в народній поезії та етнографії.
Наприклад, прикметники повної форми: синій, жіноча, блакитне, кохані, радісні;
прикметники короткої форми: срібен, зелен, повен, красен, винен.
СТУПЕНІ ПОРІВНЯННЯ ПРИКМЕТНИКІВ
За мірою названої ознаки якісні прикметники поділяються на ступені:
звичайний: рішучий, далекий; вищий: рішучіший, дальший; найвищий: найрішучіший, найдальший.
Форми прикметників вищого і найвищого ступенів, що виражаються, як у наведених прикладах, одним словом, називаються простими. Вони утворюються: вищий ступінь – за допомогою суфіксів -іш-(у більшості випадків) та -ш- (від слів, у складі яких є суфікси -ге-, -ок-, -ек-, що під час утворення форми вищого ступеня пропускаються): глибший, тонший. найвищий – за допомогою префікса най-від форми вищого ступеня.
Внаслідок утворення ступенів порівняння відбуваються чергування та інші зміни приголосних звуків: г, ж, з + ш –>жч (дорогий, дорожчий, найдорожчий; дужий, дужчий, найдужчий; близ кий, ближчий., найближчий; с + ш –> щ([шч]): високий, вищий, найвищий.
Для підсилення можуть уживатися форми найвищого ступеня з префіксами як- і що-:якнайзручніишй, щонайврожайніший.
Найвищий ступінь ознаки інколи виражається додаванням до простої форми вищого ступеня сліввід усіх, над усе: дорожчий над усе, ближчий від усіх.
Примітки
Прикметники, що називають абсолютну якість, тобто таку, що не може виявлятися в більшій чи меншій мірі (вона або є, або її нема), ступенів порівняння не мають: босий (не можна бути "босішим" чи "найбосішим"), порожній (слова "порожніший"чи "найпорожніший" позбавлені будь-якого сенсу).
Не мають ступенів порівняння прикметники зі суфіксами -еньк-, -есеньк-, -езн-, -єни-, -уват-:біленький, гарнесенький, грубезний, широченний, тіснуватий. Із такими прикметниками не можна вжити слів, що вказують на міру ознаки, — дуже,надзвичайно.
Ступені порівняння деяких прикметників утворюються від інших основ: гарний — кращий;добрий — ліпший; поганий — гірший.
Іноді можливі паралельні форми, утворені від тієї ж основи: здоровший і здоровіший, або від різних основ: кращий і гарніший.
Крім простих, є ще складені форми ступенів порівняння, які виражаються не одним, а двома словами. Творяться вони додаванням до звичайного прикметника слів більш або менш, найбільш або найменш: більш, (менш) точний; найбільш (найменш) переконливий.
Значенням прості і складені форми зі словами більш і найбільш, збігаються, але прості вживаються в усіх стилях, а складені — переважно в офіційно-діловому і науковому.