Тема 2.8.

Підготовка дитини до школи як напрям роботи

Соціального гувернера

План

1.Особливості та зміст навчання дітей-дошкільників.

2.Дошкільне навчання й виховання як основа соціокультурного становлення особистості. Освітньо-виховна діяльність гувернера в контексті “Базового компонента дошкільної освіти в Україні”.

3.Принципи, методи й форми організації навчання дітей дошкільного віку вдома.

4.Особливості підготовки гувернера до виконання освітньої функції.

5.Характеристика новітніх методик індивідуального навчання дітей.

6.Проблема готовності дітей до шкільного навчання.

Основна література: 8,11,13.

Додаткова література: 6,10,16,21,22,24.

 

Для батьків, які бажають підготувати свого малюка до нового, серйозного етапу в його житті і зробити це заздалегідь до першого шкільного дзвінка, гувернер може запропонувати комплексну програму підготовки до школи, що включає:

* цікаві завдання з формування навичок мовлення та читання;

* вправи з підготовки руки до письма;

* ефективні методики розвитку мислення, пам'яті, уваги;

* ігровий метод розвинення елементарних математичних уявлень та логіки;

* ознайомлення з навколишнім світом;

* досвід пізнання першої іноземної мови;

* серії цікавих пізнавальних дослідів та експериментів

Програма не лише розвиває інтелектуальні здібності  дитини, вона дає можливість заздалегідь змоделювати ситуацію навчальної діяльності, коли дитина потрапляє в нове, незнайоме середовище, де вона повинна навчитися спілкуватися з однолітками і дорослими, де від неї вимагатиметься посидючість і концентрація уваги. Крім того, дитина отримує конкретні знання, які значно підвищують рівень її готовності до школи. Відвідуючи подібні заняття, перехід дитини до шкільного навчання плавним, стане безболісним і радісним.

 

 

ТЕСТ. Чи готова Ваша дитина до школи?

 

1. Чи хоче ваша дитина йти до школи?

2. Чи може ваша дитина самостійно займатися будь-якою справою, що вимагає зосередженості протягом 30 хвилин (наприклад, збирати конструктор*?

3. Чи соромиться ваша дитина в присутності незнайомих людей?

4. Чи вміє ваша дитина складати розповіді по малюнку не коротше ніж з п'яти речень?

5. Чи може вона розповісти напам'ять кілька віршів?

6. Чи вміє вона змінювати іменники по числах?

7. Чи вміє ваша дитина читати по складах?

8. Чи вміє ваша дитина рахувати до 10 і назад?

9. Чи може вона вирішувати прості задачі на віднімання і додавання одиниці?

10. Чи готова рука дитини до письма?

11. Чи любить вона малювати, розфарбовувати картинки?

12. Чи може ваша дитина користуватися ножицями, клеєм?

13. Чи може вона зібрати розрізану картинку з 5-ти частин за одну хвилину?

14. Чи знає дитина назви диких і домашніх тварин?

15. Чи може вона узагальнювати поняття (наприклад, назвати одним словом «овочі» помідори, морква, цибуля*?

16. Любить Чи ваша дитина займатися самостійно - малювати, збирати мозаїку і т.д.

17. Чи може вона розуміти й точно виконувати словесні інструкції?

 

Питання для співбесіди.

 

1. Назви, будь ласка, своє прізвище, ім'я, по батькові.

2. Назви ПІБ мами, тата.

3. Ти дівчинка чи хлопчик? Ким будеш, коли станеш дорослим, чоловіком чи жінкою?

4. Скільки тобі років .Скільки буде через рік .Через два?

5. Зараз день чи ранок?

6. Коли ти снідаєш - ввечері чи вранці? Обідаєш - вранці чи вдень? Що буває раніше - обід чи вечеря?

7. Де ти живеш? Назви свою домашню адресу.

8. Ким працює твій батько, мати?

9. Ти любиш малювати? Якого кольору цей олівець (стрічка, плаття*?

10. Які казки ти знаєш, перекажи улюблену казку, розкажи вірш.

11. Яка зараз пора року? А чому ти так вважаєш?

12. Коли можна кататися на ковзанах - взимку чи влітку?

13. Чому сніг буває взимку, а не влітку?

14. Що робить листоноша, лікар, вчитель, будівельник, космонавт ...?

15. Дзвінок і парта у школі потрібні навіщо?

16. Ти сам(а* хочеш піти в школу?

17. Покажи своє праве око, ліве вухо. Для чого потрібні, вуха, ноги, голова?

18. Яких домашніх і диких тварин ти знаєш?

19. Яких ти знаєш птахів, комах, назви дерев, квітів?

20. Які міста ти знаєш, моря, океани, континенти?

21. У якому місті ти живеш, в якій країні, намалюй прапор своєї країни

22. Хто більше: корова чи коза? Птиця чи бджола? У кого більше лап: У собаки або у півня? Що спільного у корови та вівці; назви дитинчат корови, собаки, вівці, курки...

23. Опиши лимон, вогонь, лисицю, правду...

24. Назви протилежності словам: «зима», «добро», «правда», «гора», «широкий», «довгий», «мокрий»…

25. Рахунок від 1-20, зворотний рахунок від 10-1. Що більше: 8 чи 5? 7 чи 3? Порахуй від 3 до 6. Від 9 до 2.

26. Що потрібно зробити, якщо ненароком зламав чужу річ?

 

 

 

Нова Державна програма «Я у Світі» — продукт багаторічних творчих пошуків колективу розробників, який не має аналогів, відрізняється від попередніх програм змістом, гуманістичними цілями, новою світоглядною позицією, лексикою, логікою структурування матеріалів. У процесі творення Базової програми зростали, змінювалися на краще ми самі — творча група науковців-розробників та когорта сміливців-педагогів, яким випало впродовж двох років експериментально її апробовувати. Ми вдосконалювалися як професіонали, особистості, громадяни своєї держави, представники НОВОЇ ЕПОХИ. Висока мета нас об'єднала, згуртувала, зробила відданими прибічниками ідеї дитиноцентризму.

Суб'єктивно Базова програма як нормативний документ, що втілює компетентнісну парадигму, орієнтує на впровадження у практику особистісної моделі виховання і навчання дітей перших шести (семи* років життя, вразлива для критики тих, хто звик до традиційної системи дошкільної освіти.

Сьогоднішні наші вихованці — діти нової епохи, з відмінними від їхніх однолітків з попередніх поколінь цінностями, пріоритетами, життєвими установками. Багатьом з них складно уявити, що можна жити без електричного світла, гарячої води, теплого туалету, мобільного телефону, комп'ютера. Вони легко вправляються зі складною технікою, прагматичніші у взаєминах з однолітками, індивідуалістично налаштовані, менш довірливі й наївні, занадто рано долучені до проблем і стандартів дорослого життя.

Кумирами сучасних малюків стали не герої високої моралі, а вельми агресивні персонажі сучасних мультфільмів, телесеріалів та комп'ютерних ігор. Наші вихованці— діти радше віртуальної, комп'ютерно-телевізійної, штучно створеної, ніж реальної дійсності. Дорослі рідко розмовляють із сучасними хлопчиками й дівчатками про сенс людського буття, його проблеми, про вічне й плинне.

Створюючи Базову програму, науковці прагнули, з одного боку, наблизити малюків до реалій сьогодення, а з другого — повернути дошкільний заклад до дитячого за своєю суттю існування. Програма орієнтована на педагогіку нового часу, пропонує визнати пріоритет педагогіки розвитку, є дороговказом в запровадженні у практику інноваційних освітніх технологій, містить показники розвитку — компетентності та позиції "Я у Світі" як системи ціннісних ставлень дошкільників до природного, рукотворного, соціального довкілля та самих себе.

З огляду на зазначене вище, виділяємо принципово важливі, відсутні у попередніх програмах аспекти навчально-виховної роботи, до яких хотіли б привернути особливу увагу педагогів, дещо конкретизувати їх.

Філософія життя

Програма "Я у Світі" орієнтує на реальне оволодіння дорослими й дітьми законами повноцінного життя, вдосконалення себе як ЛЮДИНИ. Цей аспект навчально-виховної роботи акцентує увагу на важливості прищеплення дітям з малих років елементарної життєвої мудрості, плекання доступних їхньому вікові уявлень про загальні закони розвитку природи, суспільства, людського мислення. Маємо говорити з п'яти-шестирічними про те, як співвідноситься реальне життя з нашими уявленнями: формувати в них систему поглядів на світ і власне місце в ньому; виховувати свідоме ставлення до довкілля та власного "Я"; плекати систему морально-духовних цінностей. Цим допоможемо юній особистості відповідально самовизначатися в житті.

Життя неймовірно цікаве, і кожен з нас  - його господар

Сьогодні, як і раніше, ми, дорослі, занадто поспішаємо штучно поділити таке важливе для формування здорової свідомості дитини цілісне уявлення про світ на окремі предмети. Внаслідок цього малюк раніше дізнається від нас про те, що таке заняття з математики та мовлення, ніж про життя як реальність. Увійшовши у нього, дитина очікує від дорослого пояснень багатьох незрозумілих речей: що таке людське життя; в чому його сенс; чому одні живуть правильно, а інші — ні, багато й бідно; чому земне життя починається народженням і закінчується смертю; навіщо існують чоловіки і жінки, чим вони різняться; для чого створюється сім'я; що таке щастя, правда, добро, зло, любов, краса, совість, душа, справедливість, гідність...

Десять років тому з метою оновлення змісту та гуманізації цілей національної дошкільної освіти Базовим компонентом був заявлений пріоритет науки і мистецтва життя над засвоєнням дитиною знань, умінь, навичок з окремих наук. А ще раніше Л. Венгер та В.Мухіна писали: "Важлива особливість психічного розвитку дитини полягає в тому, що знання, дії, здібності, яких вона набуває, мають загальний, неспеціалізований характер, — вона ще не готується стати інженером або письменником, робітником або артистом. Поки що вона стає просто людиною, набуває того, що необхідно будь-якому членові людського суспільства в будь-якій сфері життя та праці". Проте й сьогодні у нашій дошкільній сфері, на жаль, домінує шкільна орієнтація. Математика і мовлення замість засобів, інструментів, що допомагають дитині освоювати загальні закони життя, залишаються спеціально організованими заняттями-уроками, з приводу форми організації яких точаться суперечки. Сказане зовсім не означає, що математики й мовлення має стати менше. Йдеться лише про їх обслуговуюче призначення. Лічити можна не лише предмети, а й добрі вчинки, позитивні та негативні якості, кількість висаджених разом з батьками рослин, нагодованих у негоду птахів тощо. Мовлення можна використовувати для налагодження довірчих стосунків, вираження своїх бажань, прихильності до когось, захоплення красою, визнання власних помилок, освоєння етичних категорій тощо.

Дитячий світогляд

Цей напрям навчально-виховної роботи пов'язаний з попереднім. Ми виділили його як окремий аспект з огляду на важливість та необхідність пояснення його сутності. В жодній програмі не йшлося про формування дитячого світогляду, хоча саме він є особистісним новоутворенням дошкільного віку! Оптимістичне світобачення — важливий показник життєвої компетентності дошкільника, його життєздатності, спроможності правильно орієнтуватися в життєвих реаліях та допомагати собі розв'язувати проблеми.

Що ж таке дитячий світогляд? Це — цілісне уявлення дошкільника про природу, предметне довкілля, суспільство, людей, культуру. Сукупність життєвосмислових знань про світ, які визначають його світорозуміння. На основі цих знань виробляється звичка поводитися певним чином у різних життєвих ситуаціях, формується індивідуальний життєвий досвід.

Важлива складова світогляду — світосприйняття, яке виражається в образах реального життя, ідеалах дитини позначається на її практичній діяльності, виборах, рішеннях, планах, вчинках. Дитячий світогляд завжди насичений емоціями, переживаннями, ставленнями. Він може свідчити про гармонію дошкільника зі світом чи розлад з ним, задоволеність або незадоволеність своїм життям. А чи завжди ми, дорослі, цікавимося, чи задоволена дитина своїм життям і якщо ні, то чому?

Для оцінки дитячого світогляду радимо використати такі його "вимірники", як правдивість (реалістичність*, широта охоплення реалій життя, осмисленість (усвідомленість дитиною*, ефективність (можливість з його допомогою розв'язувати конкретні життєві проблеми*.

Важливо знати, який — оптимістичний чи песимістичний — світогляд притаманний кожному вихованцеві. Застерігаємо: не варто поспішати оцінювати його як "хороший" чи "поганий". Усе не так просто. Наприклад, песимістичний світогляд відображає ставлення дитини до недоліків реального життя (а їх спочатку треба побачити, усвідомити, що зовсім не мало для вироблення конструктивної життєвої позиції!*. Він гальмує особистісний розвиток, якщо дошкільник занадто концентрується на життєвих проблемах, боїться, що не зможе їх розв'язати, невпевнений у своїх можливостях, не довіряє власному життєвому досвіду, всіляко намагається уникати неуспіху. Водночас чітке усвідомлення проблем та складностей, що існують, розумний скептицизм, критичність, певна доля сумніву можуть стимулювати розвиток, сприяти зосередженню зусиль на подоланні труднощів, мобілізації можливостей задля перемоги.

Оптимістичний світогляд є підґрунтям для повноцінного особистісного буття дитини, задоволеності своїм життям, відчуття комфорту. Важливо виховувати в неї бадьоре, радісне світовідчуття, впевненість у досягненні успіху, довіру до довкілля та власного досвіду. Проте оптимістичний світогляд може не співвідноситися з життєвими досягненнями, бути абстрагованим від реальних проблем. У такому разі він може дезорієнтувати в пошуку оптимального виходу зі складної ситуації. І на це варто звертати увагу.

Абсолютна впевненість дитини у правильності всього, що вона робить, ігнорування критичних зауважень на свою адресу, як і звичка постійно в усьому сумніватися, або плинність, невизначеність світоглядної позиції, блокують можливість спертися на свій життєвий досвід. Ось чому важливо не лише підтримувати в дошкільників оптимістичний настрій, але й намагатися "прив'язувати" до життєвих реалій, щоб уявлення про світ та власне "Я" відповідали об'єктивному стану речей. Світоглядна позиція (хай поки що й елементарна* має бути більш-менш визначеною, реалістичною, обґрунтованою, досить сталою й водночас динамічною, відкритою для нового досвіду. Вона є фундаментом духовної культури юної особистості, визначає спрямованість її життєвої позиції, базується на совісті як внутрішній етичній інстанції.

Картина світу

Картина, або образ світу, є відображенням внутрішнього погляду дитини на довкілля та саму себе, що безпосередньо пов'язаний із системою її цінностей, з тим, що має для неї особливе значення, набуло особистісного смислу. Чи так уже часто ми, дорослі, цікавимося тим, що цінують наші вихованці, що саме становить фонд їхніх "хочу"? Чи знаємо, яким бачить сучасний дошкільник навколишній світ? Якою є його панорамна, широка, цілісна картина? І чи є вона взагалі? Нехай діти пояснять своїми словами, що таке широкий світ, з чого він складається, для чого живе людина, що таке життя. Запропонуйте їм такі теми для малювання: "Світ, в якому я живу", "Життя моєї родини", "Світ зовнішній і внутрішній" тощо. Зрозуміло, це робота вельми складна. Не лише для малюка, а й для дорослого. Проте якщо над цим замислюватися частіше, приділяти час, не поспішати, як ми це звично робимо, радитися з досвідченими людьми, ознайомлюватися з літературою відповідної спрямованості (а її, навіть дитячої, достатньо* — уявлення розширяться, збагатяться, життєві враження конкретизуються, повнішим стане образ світу.

Що таке "образ світу"? Уточнимо: це — цілісне утворення пізнавальної сфери, результат будь-якого пізнавального акту. Він існує та функціонує у вигляді неперервної генерації гіпотез — моделей життя. Щоб побудувати точний і достовірний образ світу, слід організувати спеціальну діяльність спостереження, пізнання, оцінки здобутої інформації, її обговорення з іншими, відображення в художніх образах. Оскільки дошкільник, який лише починає свій життєвий шлях, не може жити в безладі, він намагається все впорядкувати, пояснити, побачити закономірні зв'язки й залежності, в які вкладається складний і швидкоплинний навколишній світ. Так, явища природи він найчастіше обґрунтовує моральним змістом (наприклад, сонце для того, щоб усім було тепло й світло*.

У дошкільному віці в кожної дитини починає складатися своя власна картина світу. Успішність її становлення залежить від того, наскільки дорослий допоможе органічно "приміряти" широкий світ до невеликого життєвого досвіду малюка, викликати приємні почуття, зацікавити пізнанням нового. Отже, щоб виховати у дошкільника свідоме ставлення до світу, його треба спочатку навчити бачити, відчувати, роздивлятися, віднаходити, порівнювати, аналізувати, а потім і розуміти сенс і цінність світу як різнобарвної й багатомірної цілісності. Невипадково спостережливість визначено у Програмі як одну з базових якостей. Пам'ятаймо: перше враження від відкритого у дитинстві залишає незгладний слід у свідомості на все життя, а здатність розуміти й приймати його моральні основи слугуватиме підґрунтям для подальшого особистісного становлення.

Будуючи картину світу, дошкільник придумує, винаходить схеми глобального характеру. Існує парадокс між низьким рівнем його інтелектуальних можливостей та високими пізнавальними потребами. Юну особистість цікавлять відповіді дорослих на глобальні, світоглядні, філософські питання, пов'язані із народженням та смертю, дитинством — дорослістю — старістю, сенсом життя, минулим і майбутнім (власним та рідних людей*, війнами та катаклізмами, мандрівками, різними видами людської діяльності тощо. У дошкільному закладі, а потім і в школі, дитина змушена від такої життєво важливої для неї широкої картини світу переходити до елементарних речей, конкретних знань з окремих предметів. Саме тоді проявляється невідповідність між пізнавальними потребами дитини п'яти-семи років і тим, чого її навчають.

Побудова дитиною образу зовнішньої реальності актуалізує в неї образ світу, що вже існує, та водночас уточнює, виправляє або кардинально його перебудовує. На педагогові лежить відповідальність за те, які саме корективи вносить дитина в свій образ світу, чим саме його наповнює, з якими життєвими враженнями пов'язує нову інформацію. Чим молодша дитина, тим більше її образ світу є відображенням образу, прийнятого від значущих людей. А ми можемо не лише розширювати й збагачувати, а й обмежувати, фільтрувати, подавати інформацію в суб'єктивній інтерпретації.

Важливо, щоб дошкільник поступово вдавався до елементарних форм власної роботи над образом світу — уточнював, видозмінював, збагачував, деталізував його. Маємо розуміти: між картиною світу, яка задається дошкільникові в сім'ї (наприклад, релігійній*, й тією, яка пропонується в дошкільному закладі (наукова* і яку юна особистість будує певною мірою самостійно, під впливом певних життєвих вражень (казкова, міфологічна* можуть існувати істотні суперечності. Узгодити їх —складна, але водночас надзвичайно важлива річ.

У різних соціальних групах домінують різні уявлення про світ, сенс життя, цінності. Різні стереотипи визначають побудову в різних дітей істотно відмінних образів світу. Розрив між реальним світом та його образом може продукувати деструктивну, асоціальну поведінку, прояви нервовості. Тож украй важливо приділити питанню формування дитячої картини світу належну увагу в змісті навчально-виховної роботи. Адже саме в дошкільному віці малюк вперше дістає уявлення про образи Землі і Неба, Любові, Краси, Правди, Добра, Природи, Культури, Людей, власного "Я". Про зовнішнє та внутрішнє життя людини.

Оптимістичне ставлення до власних можливостей — запорука життєвого успіху

Реалістичний образ "Я"

Важлива умова формування в дошкільника адекватної світоглядної позиції — його реалістичні уявлення про самого себе — своє фізичне (зовнішність, організм, практичні вміння, розвиток рухової активності*, психічне (думки, почуття, бажання, наміри, плани, ідеали, інтереси* та соціальне "Я" (соціально-моральні якості, вміння спілкуватися, розв'язувати конфлікти, ставити себе на місце іншого, поводитися совісно, орієнтуватися в своїх правах та обов'язках, визначати власний статус у колі однолітків*. Компетентність щодо себе означає здатність орієнтуватися у власних чеснотах і вадах, уміння розуміти і любити себе.

Така дитина:

♦оптимістично ставиться до власних можливостей, довіряє собі, покладається на власні сили;

♦володіє адекватними способами підтримки себе у складних ситуаціях;

♦має позитивний Я-образ, орієнтується у власних чеснотах, цінує позитивні якості, вважає себе достатньо хорошою;

♦радіє своєму існуванню, власній зовнішності, статевій належності, досягненням; насолоджується всім, що пропонує життя;

♦поводиться щодо себе чесно й правдиво;

♦завжди знаходить для себе час, дбає про себе, власні інтереси та потреби;

♦цікавиться собою: спостерігає, аналізує свої дії, досягнення, вчинки; придивляється до зовнішності, замислюється про внутрішнє життя; чутлива, сприйнятлива до власного самопочуття;

♦схвалює себе за певні здобутки, поважає за позитивні якості, вчинки, високі досягнення в якихось сферах життя;

♦знає, що їй вдається краще, а що — гірше; усвідомлює, що жодна людина не може бути бездоганною й успішною в усьому;

1 відстоює власну гідність, не допускає приниження, зневажливого ставлення до себе інших, не погоджується з несправедливими оцінками;

♦приймає себе такою, якою є: не ненавидить за недоліки, не підносить за чесноти;

♦прагне до самовдосконалення, докладає зусиль, щоб стати кращою;

♦не займається самобичуванням, не наговорює на себе зайвого, не вдається до постійної самокритики, висміювання, звинувачень; вибачає собі недоречності, огріхи, помилки; не перебуває довго у стані напруження;

♦усвідомлює свою цінність та значущість для рідних, близьких, товаришів;

♦ намагається  самостійно розв'язувати власні проблеми;  звертається  по допомогу лише  в разі об'єктивної необхідності;

♦покладається не лише на оцінки авторитетних людей, а й на реальні кількісно-якісні показники результатів своєї діяльності, довіряє власній самооцінці;

♦поводиться совісно за відсутності контролю дорослого та його впливів;

♦має амбіції, прагне визнання своїх чеснот авторитетними іншими, домагається уваги значущих людей;

♦проявляє свої почуття на повну силу;

♦не нудьгує на самоті; вміє розпорядитися своїм часом, зайняти себе, прийняти власне рішення, здійснити вибір;

♦диференційовано ставиться до людей, що оточують: охоче спілкується з приємними дорослими та однолітками, легко налагоджує з ними взаємодію; здатна відмовити у прихильності неприємним для неї особам, може опиратися негативним впливам навколишнього середовища, уникає небажаних контактів тощо.

Любов до себе розуміємо — не як егоїзм, а як свідоме та відповідальне ставлення до визначення свого місця в житті.

Актуальні проблеми у відносинах особистості та колективу:

♦співвідношення понять "моє" і "наше";

♦згуртованість особистостей у колективі;

♦колектив як добровільне та організоване дорослими об'єднання;

♦колектив як єдність різних дитячих угруповань, їх взаємодія;

♦можливість особистості реалізувати в колективі свої здібності, індивідуальні нахили;

♦суперництво, змагальність як засоби виборювання "місця під сонцем";

♦кооперація і співпраця дошкільників, які симпатизують, байдужі один до одного, ставляться з пересторогою або відразою;

♦фактичне й формальне лідерство;

♦витоки майбутньої "дідівщини", причини виникнення, шляхи запобігання та корекції; дитячі скарги, типологія "скаржників", мотиви скарг

♦особливості спілкування у різновіковій групі;

♦взаємодія одно- та різностатевих угруповань у колективі;

♦радість спільної праці, діяльності, свята;

♦уміння стати на місце іншого;

♦дитячі конфлікти, причини виникнення, способи запобігання, шляхи розв'язання;

♦миролюбність та войовничість, їх вплив на згуртованість колективу;

♦егоїзм і альтруїзм як механізми функціонування спільноти;

♦позитивний і негативний впливи колективу на особистість і особистості на колектив.

Перелік аспектів, пов'язаних з формуванням гармонійного і продуктивного дитячого колективу, пропонуємо продовжити самим. Головне усвідомлювати: колективізм — не атавізм, а вельми бажана моральна якість. Культивувати її сьогодні актуально, як ніколи.

Організація життєдіяльності дошкільників

Оскільки в традиційних програмах центром відліку був педагог як організатор навчально-виховного процесу, саме про нього йшлося насамперед. Базова програма пропонує змістити акценти на дитину, її життєдіяльність. Життєдіяльність дитини — це різні аспекти її життя, форми активності, всі види діяльності. В них проявляється її енергійність, життєва сила, прагнення заявити про себе іншим та самій собі. Дошкільник є суб'єктом пізнавальної, предметно-практичної та комунікативної діяльностей, завдяки чому задовольняє свої потреби у фізичному, психічному та соціальному зростанні. Як суб'єкт життєдіяльності він активно орієнтується у довкіллі, пристосовується й впливає на нього, розвивається, вчиться чинити опір зовнішнім негативним впливам.

Буття дитини — послідовний перебіг певних його складових, які нормують чергування активної діяльності та відпочинку. Основні з них:

♦ранкові, денні, вечірні прогулянки;

♦гігієнічні процедури;

♦харчування (сніданок, обід, підвечірок, вечеря*;

♦ігри (самостійні та організовані*;

♦спілкування (з дорослими та однолітками*;

♦заняття (колективні, підгрупою, індивідуальні, самостійні*;

♦відпочинок (релаксація*, сон.

Детально й жорстко запрограмувати буття дітей украй важко, а то й неможливо. Цьому перешкоджають різноманітні життєві події, обставини, нагальні потреби, що вносять корективи у заплановану діяльність. Водночас заради створення розміреного, ритмічного буття слід дотримуватися стабільності найважливіших елементів життєдіяльності, підтримувати звичні для дітей організаційні моменти. Водночас доцільно вносити у повсякденне життя дошкільників (а не лише під час святкових ранків*, елементи сюрпризності, експромти, урізноманітнюючи їхні враження, демонструючи таким чином імовірність та природність життєвих змін, їхню динаміку, певну непередбачуваність. Навчати дітей приймати це, ставитися до змін з розумінням та інтересом.

Те, що провідною діяльністю дошкільника є гра, усвідомлюють сьогодні всі педагоги. Проте як специфічна дитяча діяльність вона не однорідна, кожний її вид (дидактична, сюжетно-рольова, режисерська тощо* виконує свої функції. Покладання на гру суто дидактичних завдань, стирання грані між навчальними та ігровими прийомами й самодіяльними іграми може призвести до зникнення самостійних ігор як таких. До того ж умови організації та результати ігрової та навчальної діяльностей істотно різняться. Тож не варто покладати на гру функції навчання, підміняти навчальну діяльність з використанням ігрових прийомів ігровою діяльністю.

Організація навчального процесу — складова буття дошкільника, особливо старшого. Правильно побудований процес навчання зберігає самобутність та специфіку дошкільного дитинства, передбачає різноманітність форм організації, він орієнтований на повернення первинного значення слову "заняття" як цікавого, змістовного, корисного для розвитку дитини.

Поринувши в цікаве заняття, мудро продумане педагогом, дитина навчається і розвивається.

Планування має базуватися на аналізі вікових та індивідуальних особливостей вихованців, підпорядковуватися принципам доцільності (здорового глузду* й системності. Педагог планує освітню роботу як з усіма вихованцями, так і з окремими дітьми ("новачками", з тими, хто часто хворіє і не відвідує через це садок, а також з вихованцями, які з різних причин мають проблеми в особистісних досягненнях тощо*. Варто час від часу застосовувати диференційований підхід у доборі різних за змістом, складністю, умовами організації завдань; надавати вихованцям можливість самостійно обирати зміст, матеріали, варіант виконання.

У плануванні важливо не стільки скласти "сітку занять", скільки конкретизувати та визначити зміст і форми роботи з дітьми, передбачити умови для їх самостійної діяльності. За варіативності організації життєдіяльності дітей та проектування педагогічної діяльності у планах (у тому числі й тематичних* завжди мають бути відображені три основні блоки:

♦задачі розвитку дітей;

♦зміст і форми роботи з ними;

♦організація розвивального життєвого простору.

Цьому питанню у Базовій програмі присвячено окремий розділ.

Оптимізація взаємодії з батьками

Ефективне впровадження Базової програми "Я у Світі" потребує оновлення стратегії й тактики взаємодії педагогів (гувернерів* з батьками, зміни її векторів та акцентів, осучаснення предмета розмов, розширення спектра життєво важливих проблем, надання більшої щирості й відвертості зустрічам, їх конструктивності, неформалізованості. Об'єднання сприятиме створенню широкого розвивального простору для повноцінного буття дитини в родині й дошкільному закладі, розкриття нею своїх сутнісних сил, становлення як активного суб'єкта індивідуальної та колективної діяльності.

На часі — складна й відповідальна просвітницька робота дошкільного закладу, спрямована на розширення й поглиблення уявлень членів родин про сучасні освітні завдання, ролі вікових та індивідуальних особливостей дитини в її особистісному становленні, сутності компетентності як інтегративної якості особистості. Украй важливо узгодити позиції та очікування педагогів і батьків, принаймні по основних напрямах, гуманізувати взаємодію, налаштуватися на необхідність професійного та особистісного самовдосконалення.

Умови оптимізації взаємодії з батьками вихованців:

♦відмова від проголошення батькам загальновідомих істин, готових рецептів; налаштованість на спільне розв'язання життєво важливих проблем, які реально існують;

♦створення в процесі спілкування атмосфери довіри;

♦уміння уважно вислуховувати матір і батька, адекватно реагувати на почуте, брати до уваги, запитувати про незрозуміле, висловлювати сумніви, співпереживати у складних ситуаціях;

♦здатність поставити себе на місце конкретних батьків, подивитися на проблему їхніми очима;

♦уміння домовлятися, узгоджувати позиції, знаходити компроміс, укладати угоди; дотримуватися обіцянок;

♦розуміння того,  що основна функція батьків — захисна; підтримка матері і батька в їхніх чеканнях щодо своєї дитини, її можливостей, відстоюванні її інтересів, розкритті здібностей, радості з приводу її успіхів;

♦уміння регулювати власний емоційний стан, утримуватися від імпульсивної поведінки та негативно забарвлених висловлювань; зберігати врівноваженість як важливу складову культури взаємодії;

♦використання під час спілкування з батьками запитувальної форми звернень; зменшення кількості окличних речень, висловлювань-вердиктів, однозначних оцінок;  надання переваги бесідам розмірковувального характеру; здатність визнавати власні помилки, вибачатися в разі потреби перед дитиною та її батьками;

♦активізація та урізноманітнення педагогом форм взаємодії з батьками ("вечори запитань та відповідей", тематичні бесіди, тренінги, рольові ігри, організація спільного відпочинку, пізнавально-ігрові   вікторини,   спортивні   свята   та   змагання, індивідуальні консультації, відвідування місця роботи батьків, використання скриньки "зауважень і побажань",  адресні "пам'ятки для батьків"*; осучаснення наочних та інформаційних матеріалів, адресованих сім'ї;

♦створення сприятливих умов для конфіденційного спілкування батьків з різними фахівцями — психологом, медичним працівником, музичним керівником, інструктором з фізичного виховання, викладачем іноземної мови тощо; створення консультативної кімнати для батьків, яка б налаштовувала на довірчу розмову, де батьки мали б можливість ознайомитися з доступною психологічною та художньою літературою.