24. Аудит грошових коштів. Мета і завдання аудиту безготівкових розрахунків.

Аудит грошових коштів дуже актуальний при проведенні операційних перевірок, якщо власник відділений від керівництва підприємства і його цікавить не тільки відповідність БО існуючим вимогам, а законність і обґрунтованість витрат безготівкових коштів чи порушення в обігу готівки, які можуть стати, причиною застосування штрафних санкцій, аудитор виявляє факти шахрайства. Немаючі права кваліфікувати їх аудитор зобов’язаний повідомити про виявлені порушення власника і керівника. яким належить прийняти рішення за результатами перевірки.

Методика аудиту грошових коштів передбачає послідовність дій: аудит ВК; розробка програми аудиту на підставі даних аудиту ВК; здійснення обраних процедур з метою збору аудиторських доказів; формув. висновків на підставі зібраних доказів.

При призначенні аудиторів на перевірку доцільно розподіляти завдання таким чином, щоб весь цикл операцій, пов'язаних з готівковим обігом, перевіряв один виконавець. До такого циклу операцій можна умовно віднести: касові операції; операції на поточних рахунках у банках; розрах. з підзвітними особами.

При наявності операцій в іноз. валюті доцільно розділити процес аудиту на два етапи: аудит операцій у нац. валюті та аудит операцій в іноз. валюті.

Щодо визначення межі суттєвості при аудиті операцій з коштами існують різні підходи. У процесі проведення обов'язк. аудиту вона може бути визначена аналогічно до межі, застосованої до аудиту ін. активів; при операційній перевірці з метою дотрим. законод. про обіг готівки - у розмірі встановл. ліміту залишку в касі. Незначні порушення, що допускаються неодноразово, певним чином хар-ють виконавців, але не роблять суттєвого впливу на достовірність звітності і фін. стан під-тва.

Метою аудиту безготівкових розрах. е підтвердж. ауд-ким висновком інф. щодо повноти, достовірності, законності та об'єктивності здійснених і відображених у б/о й звітності безготівково-розрах. операцій та дебіт. і кредит. заборгованості.

Осн. завданням аудиту безготівкових розрах. операцій є встановл. об'єктивної істини щодо інф. про безготівково-розрах. операції, дебіторську і кредиторську заборгованість, складання думки аудитором про достовірність, законність, повноту та об'єктивність відображ. у б/о і фін. звітності операцій, донесення цієї думки через аудиторський висновок до користувачів інф.

25. Аудит дебіторської заборгованості.

Одним із численних завдань аудиту є встановлення достовірності сум дебіторсь­кої заборгованості, відображених у фінансовій звітності.

Програма аудиту дебіторської заборгованості та зобов'язань:

1. Контроль наявності, якості та реєстрації укладених договорів.

2. Звірення залишків по розрахунках за даними Головної книги, синтетичного і аналітичного обліку.

3. Перевірка правильності створення і використання резерву сумнівних боргів.

4. Контроль повноти й реальності відображення господарських операцій по безготівкових розрахунках у первинних документах.

5. Контроль правильності розрахунків у первинних документах (і за кількістю, і за вартістю).

6. Контроль відповідності й своєчасності облікової реєстрації (аналітичний, синтетичний, зведений синтетичний облік).

7. Перевірка розрахунків за товарообмінними операціями.

8. Перевірка безнадійної дебіторської та кредиторської заборгованості.

9. Перевірка розрахунків за претензіями та з відшкодування заподіяних збитків.

10. Перевірка розрахунків із зовнішньоекономічної діяльності.

11. Перевірка забезпечення зобов'язань.

12. Перевірка претензійної роботи й роботи внутрішнього аудитора.

13. Інші питання, що стосуються аудиту дебіторської заборгованості й зобов'язань.

Особливу увагу необхідно приділити аудиту дебіторської заборгованості, тому що суми дебіторської заборгованості — це вилучені з обороту засоби суб'єкта гос­подарювання.

У зв'язку з тим, що дебіторська заборгованість поділяється на довгострокову та поточну, аудитор перевіряє правильність проведеної класифікації. Зокрема до дов­гострокової дебіторської заборгованості (рядок 050 нового Балансу) треба віднести: майно в оренді (довгострокова оренда) (рядок 050), інші необоротні активи (рядок 060) та дебіторську заборгованість за векселями одержаними (довгостроковими) (рядок 160).

Аудитор повинен також з'ясувати, чи існує операційна дебіторська заборгова­ність, строк погашення якої перевищує терміни позовної давності. На рис. 7 показано балансовий підхід до оцінки безнадійності дебіторської заборгованості.

Особливу увагу слід приділити контролю розкриття інформації про дебіторську заборгованість у примітках до фінансової звітності, де наведено: перелік дебіторів і суми довгострокової дебіторської заборгованості; перелік дебіторів і суми дебіторської заборгованості пов'язаних сторін із ви­діленням внутрішньогрупового сальдо дебіторської заборгованості; склад і суми статті Балансу "Інша дебіторська заборгованість"; метод визначення резерву сумнівних боргів; суму поточної дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, по­слуги в розрізі її класифікації за строками непогашення.

У Звіті про фінансові результати аудитор перевіряє правильність заповнення рядка 090 "Інші операційні витрати" в частині віднесення сумнівних і безнадійних боргів, а у Звіті про рух грошових коштів — рядка 080 "Зменшення (збільшення) оборотних активів" у частині зміни сальдо операційної поточної дебіторської забор­гованості.

Аудитор повинен також переконатися у зіставності даних бухгалтерської і не бух­галтерської звітності по дебіторах (звіт директора, голови правління, фінансовий огляд).

Найтиповіші помилки бухгалтерів та факти зловживань щодо безготівкових розрахунків і зобов'язань дебіторської заборгованості: заміни виписок банку іншими або виправлення відповідних сум, що свідчать про погашення дебіторської заборгованості (для виявлення цих фактів слід зробити запит у банк та до підприємств-дебіторів); зарахування отриманих сум дебіторської заборгованості на погашення заборгованості не відповідних дебіторів-платників; неправомірне здійснення бартерних операцій для погашення дебіторської за­боргованості; списання недостач та крадіжок за рахунок збільшення дебіторської заборго­ваності; невідповідність даних синтетичного й аналітичного обліку дебіторської за­боргованості та зобов'язань; неправильне визначення (оцінка) сум дебіторської заборгованості та зо­бов'язань у зв'язку з коливанням курсу валют на дату складання Балансу при розрахунках в іноземній валюті; неправильний розрахунок суми резерву безнадійної дебіторської заборгова­ності; відображена дебіторська заборгованість не належить підприємству; зарахування дебіторської заборгованості у валюту Балансу не за чистою реалізаційною вартістю, а за початковою вартістю виникнення (наслідком є за­вищення активів).