З етичних і соціальних міркувань держава повинна допомага­ти таким людям, надаючи їм допомогу грішми та іншу підтримку.

Для компетентного уряду ці три функції є завданням великої складності, і практика показує, що у справі забезпечення загаль­ного добробуту навіть держава не завжди досягає успіху там, де виявився безсилим механізм ринку. Добре відомо, як часто влада потрапляє до рук корумпованих або некомпетентних урядів, що діють задля інтересів впливових політичних сил на шкоду інте­ресам усього суспільства.

Уряд вирішує питання законності діяльності всіх владних і ринкових інститутів. Життя поза законом може виявитися не лише ризикованим, а й невигідним. В усіх країнах ринкової економіки урядові відводиться центральна роль у створенні національної валюти, органів правопорядку та судової системи. Безперечно, якісь уряди роблять це краще або чесніше, якісь — гірше, однак функції і політика забезпечення законності і контролю над кре­дитно-грошовою системою є загальновизнаними, як політика і функції будь-якого уряду. Економічне законодавство різних країн відмінне одне від одного за конкретним' змістом, однак сутність їх зводиться ось до чого: закон визначає права приватної влас­ності і способи укладання та забезпечення виконання контрактів, шляхи створення підприємств та корпорацій.

У більшості країн уряд запроваджує у життя закони, що спри­яють створенню на ринку чесної конкуренції. Політика в галузі конкуренції передбачає цілу низку різноманітних заходів. Най­простіший з них — ухвалення законів про сумлінне ведення ко­мерційної діяльності. Підприємцям і підприємствам, об'єднанням підприємств та корпораціям заборонено здобувати прибуток за рахунок інших через тиск, погрози або шахрайство.

Уряд веде політику недопущення монополій, використовуючи декілька способів:

Ч> відкриває зовнішні торговельні кордони;

% ухвалює постанови для встановлення цін та здійснення мо­нопольної діяльності;

Ч> запроваджує правила, що ґарантують новим підприєм­ствам вихід на вже освоєний ринок;

ч> забороняє злиття компаній, якщо воно може призвести до ішиикнення монополії або олігополії;

*Ь розукрупнює існуючу монополію або олігополію, поділивши її па дрібніші частини.

Уряд мусить вести політику формування ринкового механіз­му, який найкраще функціонує за умов енергійної конкуренції. Вона стимулює підприємства реагувати на підвищення ринко­вих цін розширенням виробництва, створенням нових підпри­ємств. Якщо ціна на товар перевищує затрати на виробництво додаткової одиниці продукції, виробник намагатиметься здобу­ти прибуток за рахунок розширення виробництва цього товару і його продажу за високою ринковою ціною. Отже, підприємство отримує стимул до збільшення випуску продукції, яка має попит.

У цьому ж плані працює і регіон: місцеві органи влади забез­печують швидку реєстрацію нових підприємств і фірм, які зна­ходять своє місце на ринку і вироблятимуть продукцію чи нада­ватимуть послуги, на які є попит. Держава лише створює відпо­відну правову основу, а регіональні органи — необхідні інститу­ти для вирішення цих питань та активізації ділової активності в регіоні.

5.2. Політика структурноїоптимізації регіональної економіки

Розв'язання важливих економічних, соціальних, фінансових та екологічних проблем регіону відводиться поєднанню дій місце­вої влади із суб'єктами виробництва товарів і послуг на даній території. Особлива роль у реалізації цих завдань належить регіо­нальним виробничим системам, до складу яких у різних пропор­ціях у різних регіонах входять промислові підприємства з різни- • ми видами і формами власності; сільськогосподарські підприєм­ства і комплекси; об'єкти соціальної інфраструктури; система підприємств енерго-, газо-, водо-, теплопостачання; підприємства інженерного благоустрою промислових зон і житлових масивів; складське господарство, міжгалузеві виробництва, ремонтно-бу­дівельні організації; приватні і спільні підприємства, ринки тощо.

129

Усі вони мали б функціонувати продуктивно, ефективно й задо­вольняти потреби населення якісними послугами.

5.2.1. Пріоритети політики оптимізації регіональних економічних структур

Регіональна економіка як єдиний господарський комплекс, складові якого функціонують продуктивно та ефективно, є ме­тою будь-якого уряду. Тим паче в цьому є зацікавлені органи місцевого самоврядування. Ефективна регіональна економічна система створює фінансові передумови асигнування соціальних, виробничих і екологічних проектів та програм. Тому політика центральної і місцевої влад має полягати лише в тому, щоби ство­рити механізм, тобто правову та економічну основу розвитку регіональної економіки як єдиного господарського комплексу. Така модель регіональної економіки мала б забезпечувати її пев­ний рівень економічної самодостатності.

Теорія економічної самодостатності регіону є похідною загаль­ної теорії розширеного відтворення і описує механізм ефектив­ності функціонування суб'єктів виробництва і органів управлін­ня на окремій адміністративно організованій території. Особли­вістю теорії регіональної економічної самодостатності є те, що вона опирається на положення теорії розширеного відтворення на мікрорівні й обґрунтовує особливості регіонального само­відтворення за наявності декількох суб'єктів управління і регу­лювання. Теорія економічної самодостатності регіону ставить низку складних територіальних проблем, які можна розв'язувати лише на основі дотримання положень мікроекономічного розши­реного відтворення. Це проблема соціального, економічного, еко­логічного й іншого плану. Хоч механізм розширеного відтворен­ня і механізм регіонального управління — явища різнорівневі, але повинні розглядатися як взаємозумовлені. Теорія регіонального економічного управління обґрунтовує і відповідні економічні ка­тегорії, що їх описує теорія розширеного відтворення: ^мікроеко-номіка — регіональна економіка; ^трудовий капітал підприєм­ства — трудовий капітал регіону; ^основні виробничі і невироб­ничі фонди підприємства — основні виробничі і невиробничі фон-

ди регіону і т. д. З розгляду реґіонально-економічних категорій ішдно, що вони виражають економічні й соціальні процеси не лише покальних виробничих об'єктів, а й продуктивних сил і економіч­них відносин на певній території. Унаслідок розвитку поділу праці в даному регіоні, відповідних рівнів спеціалізації, кооперації і комбінування виробництва, стабільних обмінних процесів внутрі регіону і їх вихід за його межі перетворює регіон в єдиний вироб-пичо-соціальний організм. Таким чином регіон з його виробничи­ми чинниками стає суб'єктом виробництва товарів і послуг сто­совно до інших регіонів рівно ж як підприємець до інших підпри-( мців. Притому регіональний виробничо-соціальний механізм має лише йому притаманну якісну специфіку, сформовану історично під впливом природних, етнічних, політичних і інших чинників, що, звісно, вимагає і адекватної системи регіонального управлі­ння. Тому теорія регіональної економічної самодостатності опи­сує модель регіональної економічної системи як взаємозумов­леність і співвідношення трьох її складових: механізму розшире­ного відтворення, системи управління і результатів регіонально­го виробництва (рис. 5.1).

^ ^	Об'єктивні економічні
	закони

Наявні ресурси праці і капіталу

Наявність структур управління і їх рівнів

Виробництва товарів і послуг в регіоні

Рівень адекватності правової бази вимогам

дії об'єктивних економічних законів

Рівень споживання на душу населення в регіоні

Рис. 5.1. Модель регіональної економічної системи

Механізм розширеного відтворення

Регіональні результати

Система управління

Рівень адекватності організації виробництва вимогам об'єктивних економічних законів

Усвідомленні дії об'єктивних економічних законів

Усі вони мали б функціонувати продуктивно, ефективно й задо­вольняти потреби населення якісними послугами.

5.2.1. Пріоритети політики оптимізаціїрегіональних економічних структур

Регіональна економіка як єдиний господарський комплекс, складові якого функціонують продуктивно та ефективно, є ме­тою будь-якого уряду. Тим паче в цьому є зацікавлені органи місцевого самоврядування. Ефективна регіональна економічна система створює фінансові передумови асигнування соціальних, виробничих і екологічних проектів та програм. Тому політика центральної і місцевої влад має полягати лише в тому, щоби ство­рити механізм, тобто правову та економічну основу розвитку регіональної економіки як єдиного господарського комплексу. Така модель регіональної економіки мала б забезпечувати її пев­ний рівень економічної самодостатності.

Теорія економічної самодостатності регіону є похідною загаль­ної теорії розширеного відтворення і описує механізм ефектив­ності функціонування суб'єктів виробництва і органів управлін­ня на окремій адміністративно організованій території. Особли­вістю теорії регіональної економічної самодостатності є те, що вона опирається на положення теорії розширеного відтворення на мікрорівні й обґрунтовує особливості регіонального само­відтворення за наявності декількох суб'єктів управління і регу­лювання. Теорія економічної самодостатності регіону ставить низку складних територіальних проблем, які можна розв'язувати лише на основі дотримання положень мікроекономічного розши­реного відтворення. Це проблема соціального, економічного, еко­логічного й іншого плану. Хоч механізм розширеного відтворен­ня і механізм регіонального управління — явища різнорівневі, але повинні розглядатися як взаємозумовлені. Теорія регіонального економічного управління обґрунтовує і відповідні економічні ка­тегорії, що їх описує теорія розширеного відтворення: ^мікроеко-номіки — регіональна економіка; трудовий капітал підприєм­ства — трудовий капітал регіону; ^основні виробничі і невироб­ничі фонди підприємства — основні виробничі і невиробничі фон-

130

пі регіону і т. д. З розгляду реґіонально-економічних категорій ммдно, що вони виражають економічні й соціальні процеси не лише шкальних виробничих об'єктів, а й продуктивних сил і економіч­них відносин на певній території. Унаслідок розвитку поділу праці Н даному регіоні, відповідних рівнів спеціалізації, кооперації і комбінування виробництва, стабільних обмінних процесів внутрі регіону і їх вихід за його межі перетворює регіон в єдиний вироб-шічо-соціальний організм. Таким чином регіон з його виробничи­ми чинниками стає суб'єктом виробництва товарів і послуг сто­совно до інших регіонів рівно ж як підприємець до інших підпри­ємців. Притому регіональний виробничо-соціальний механізм має лише йому притаманну якісну специфіку, сформовану історично під впливом природних, етнічних, політичних і інших чинників, що, звісно, вимагає і адекватної системи регіонального управлі­ння. Тому теорія регіональної економічної самодостатності опи­сує модель регіональної економічної системи як взаємозумов­леність і співвідношення трьох її складових: механізму розшире­ного відтворення, системи управління і результатів регіонально­го виробництва (рис. 5.1).

	Усвідомленні дії об'єктивних економічних	Л Ь-	Об'єктивні економічні
	законів	4 —	закони

Наявність структур управління і їх рівнів

Наявні ресурси прані і капіталу

Механізм розширеного відтворення

Виробництва товарів і послуг в регіоні

Рівень адекватності організації виробництва вимогам об'єктивних економічних законів

Рівень споживання на душу населення в регіоні

Рис. 5. /. Модель регіональної економічної системи

¡=13

Регіональні результати

Система управління

Рівень адекватності правової бази вимогам дії об'єктивних економічних законів

Представлена ілюстративна модель регіональної економічної системи є досить схематична, однак вона містить у собі основні елементи виробництва, управління і кінцевих результатів. Це дає змогу теоретично обґрунтувати представлену модель з погляду її самодостатності, тобто економічної самостійності та визначи­ти основні пріоритети політики її розвитку:

по-перше, як і будь-яка суспільна система, реґіональна еко­номічна система є відображенням прояву і дії об'єктивних еконо­мічних законів, зокрема закону товаровиробництва, закону то­варообміну, закону господарської збалансованості, які й визна­чають механізм розширеного відтворення узагалі, тобто як для окремого підприємства, так і для регіону; водночас для здійснен­ня виробництва в регіоні мають бути наявними ресурси живої праці, основного й оборотного капіталів, об'єднані в організаційні форми (підприємства, об'єднання підприємств), функціонування яких відповідало б вимогам розширеного відтворення і самозро­стання усіх видів капіталів;

-> по-друге, об'єктивні економічні закони, характер їх прояву, дії і вимоги мають бути усвідомлені суб'єктами виробництва і уп­равління та відображені в системі управління локальним і регіональ­ним виробництвом; така система управління повинна відповідати передусім вимогам механізму розширеного відтворення і самозро­стання капіталів на мікрорівні, кількості і рівням управлінських структур, які повинні лише посилювати дію механізму розшире­ного відтворення капіталів, чим і будуть визначатися їхні доціль­ність і необхідність; важливою умовою самодостатності і само­стійності регіональної економічної системи є відповідність право­вої бази вимогам дії об'єктивних економічних законів і соціальних процесів, яка повинна посилювати стимули, економічні інтереси щодо високоефективного виробництва;

по-третє, регіональні результати насемперед виробництва повинні відповідати вимогам розширеного відтворення капіта­лу:

йч = Я„ч+<іОц,

де 2 — фізична кількість товарів і послуг, вироблених підприєм­ствами регіону; ()_п — фізична кількість товарів і послуг, яка ви-

користовується на проміжне споживання; сІ{2 — фізична кількість юварів і послуг, яка споживається населенням; ц — ціна одиниці мшару і послуг; при тому обсяг вироблених товарів і послуг, їх структура повинні задовольнити потреби виробників (сировина, матеріали, енергії, палива та ін. —. <2_П) та потреби населення (їжа, одяг, житло, послуги, заощадження і ін. — сІСУ);

по-четверте, регіональному обсягові виробництва товарів і послуг Оц повинна відповідати платоспроможність виробників-г ,Г_и і населення — \'/ІГ_ЛІ, де Г_м — грошова маса, \_г — коефіцієнт оборотності грошей, тобто споживачі виробленого продукту по­винні володіти платоспроможним попитом, який можна виразити рівнянням:

>'Л,= *г(Г_м + *Г_и). Для збалансованості регіональної економічної системи необхід­но забезпечити пропорції:

> регіонального попиту ч_гГ_м і пропозиції Оц:

»Л = Ом;

• гуртового попиту Г_м і гуртової пропозиції <2_пц у регіоні:

• споживчого попиту сІГ і споживчої пропозиції 4йЧ У регіоні:

У₂сіГ_м - сІОц ;

по-п'яте, збалансовані регіональний попит і реґіональна про­позиція \Т - £)ц забезпечують безінфляційні товарообмінні про­цеси:

■=> на рівні регіону:

на гуртовому ринку: на споживчому ринку:

4й