зації — це скасування міжнародних торговельних бар'єрів для того, щоб підприємства мали змогу вільно здійснювати експорт­но-імпортні операції. Але, мабуть, найважливіший момент про­цесу лібералізації — це надання підприємствам права змінювати профіль своєї діяльності, навіть якщо це призводить до жорсткі­шої конкуренції у сфері економіки. Сутність політики самоуп­равління підприємства зводиться до того, що підприємство має мати можливість діяти так, як йому підказують зіставлення світо­вої ціни на його продукцію з ринковою собівартістю виробницт­ва. Політика підприємства може мати три сценарії.

Три сценарії політики підприємства

Ч> якщо світова ціна і виробнича собівартість його продукції забезпечують йому мінімальний прибуток, то підприєм­ство зберігатиме цей стан виробництва і шукатиме шляхів зниження собівартості;

-У якщо світова ціна і собівартість виробництва продукції за­безпечують йому від'ємну рентабельність, тобто збит­ковість, воно неминуче проводитиме політику зниження собівартості, зміни виду продукції, зміни профілю вироб­ництва і т. ін., тобто поки не вийде зі стану збитковості; якщо світова ціна і ринкова собівартість виробництва про­дукції забезпечують йому достатній прибуток, воно не­минуче шукатиме можливість здійснення капіталовкладень у розширення виробництва, ринків збуту продукції для зро­стання його прибутків.

Усе це свідчить про те, що підприємство мусить формувати свою політику на основі даних розрахунку граничних витрат, або граничної собівартості його продукції за різних обсягів ви­робництва. Річ у тому, що разом із збільшенням обсягів вироб­ництва починає зростати й собівартість кожної додаткової оди­ниці продукції. Адже оскільки підприємство починає виходити на все вищу потужність, то йому дедалі важче виробляти додат­кову продукцію. Граничною межею виробництва додаткової про­дукції є рівність між світовою ціною і ринковою собівартістю продукції підприємства. За низького обсягу виробництва граничні 122

витрати будуть низькими, за високого рівня вони почнуть зрос­тати в міру того, як підприємство почне виходити на граничну потужність. Для отримання максимального прибутку підприєм­ство буде організовувати виробництво в такому обсязі, щоб гра­ничні витрати відповідали ринковій ціні продукції.

Свою економічну політику підприємство формує з оцінки співвідношення ринкових цін і граничних затрат. З переходом до лібералізації нове співвідношення цін і затрат може стати повною несподіванкою для багатьох підприємств. Лібералізація веде за собою великі зміни відносно цін у міру того, як ліквідується ціно­вий контроль, скорочуються державні субсидії, і світові ціни по­чинають впливати на ціни внутрішнього ринку. Незважаючи на те, що під впливом інфляції зростають усі ціни, деякі зростають, однак, швидше за інші. Тому на одних підприємствах ціна про­дукції зростає порівняно з граничними витратами, а на інших — падає.

Наприклад, в Україні багатьом підприємствам важкої промис­ловості довелося зазнати підвищення собівартості виробництва стосовно до ринкової ціни продукції. Отже, ринок підказує їм, що треба скоротити обсяг випуску або знайти спосіб скорочення виробничих витрат. Якщо граничні витрати перевищують ціну продукції, то це означає, що ринкова вартість прямих витрат (ма­теріалів та заробітної платні), необхідних для випуску продукції, перевищує вартість самої продукції, тобто такі підприємства є збиткові. За даними статистики на 2004 р. збиткових підприємств в Україні налічувалась понад 40 %.

За таких обставин підприємства мусять мати можливість про­водити політику внутрішньої реорганізації. Річ у тому, що про­цес лібералізації призводить не лише до скорочення чи розширен­ня тих чи інших секторів економіки, а й примушує підприємства переглядати характер і методи свого виробництва, найкращим чином пристосовуючи його до ринкових умов. Воно має мати можливість пристосовуватись до ринку. За ринкових-умов під­приємству потрібні нові цілі й нові організаційні форми, кредитні ресурси і прямі капіталовкладення для досягнення цих цілей. При­пустімо, що підприємство приватизується, у нього з'являються реальні господарі, реальна економічна свобода, реальна підтримка