> економіки (господарства) країни: відношення вартості ва­лового внутрішнього продукту (сІ()ц) до затрат на його вироб­ництво або випуску (()ц) до затрат.

Визначення продуктивності задіяних праці та капіталу завж­ди потребує аналізу ефективної (оберненої до продуктивної) функції. Метою є зниження затрат на виробництво одиниці про­дукції.

4.4. Реґіонально-економічна діагностика

Перед урядом країни, органами управління регіонами, суб'єк­тами виробництва постають проблеми, котрі потребують забез­печення систематизованою інформацією, яка відображає реаль­ний стан певної господарської системи. Ці питання вирішують за допомогою економічної (стосовно окремого виробничого об'єкту) чи територіально-економічної (стосовно регіону) діагностики.

& Реґіонально-економічна діагностика — процес вивчення територіальної економічної системи, її структури, дина­міки, внутрігосподарських і міжгосподарських зв 'язків, ви­значення стану функціонування її окремих аспектів і систе­ми загалом.

Об'єктами територіального економічного аналізу є промисло­ве (виробниче) підприємство, район міста, населений пункт, адмі­ністративний район, адміністративна область, країна загалом. Територіальний економічний діагноз — це: ^процес досліджен­ня об'єкта; ^стан досліджуваного об'єкта; ^висновки про стан об'єкта; ^рекомендації щодо заходів, спрямованих на поліпшен­ня стану об'єкта.

Економічна діагностика потребує відповідних фахівців, засо­бів, логічної послідовності тощо. її загальний алгоритм форму­ють: >постановка цілі та вибір об'єкта; >побудова системи інди­каторів (критеріїв, показників); 5>розроблення якісних і кількісних шкал; > збір і оброблення інформації; > виявлення і класифікація реґіональних економічних, соціальних патологій та симптомів; У обґрунтування причин і систематизація чинників економічних

Розділ 4. Наукові методи аналізу регіональної економіки і соціальних патологій; > узагальнення соціально-економічного стану і рекомендації щодо його оздоровлення.

Якість територіально-економічного діагнозу значною мірою залежить від добору і використання системи індикаторів, які зорієн­товані на певні цілі.

Цілі системи індикаторів

■> пошук і систематизацію патологій розвитку територі­ально-економічної системи; Ь виявлення "вузьких місць ";

Ь з'ясування механізму формування виробничих зв'язків; ~> встановлення належності об'єкта до певного класу тощо. Важливе значення у розробленні високоякісного територіаль­но-економічного діагнозу має вибір системи проведення діагно­стичного дослідження. Залежно від особливостей аналітико-дос-лідницьких процедур вирізняють такі види діагнозу в регіональній економічній діагностиці: ^тестовий; ^функціональний; ^моде­лювання об'єкта; ^експертна оцінка; ^ретроспективний.

Регіональний економічний аналіз та оцінку стану системи про­водять безконтактним (функціональний і ретроспективний аналіз) і контактним методами (експертна оцінка, тестове опитування, моделювання об'єкта).

Результати територіально-економічної діагностики залежно від цілей, отриманих результатів зводять у єдину схему та викори­стовують за призначенням. Напрямами практичного використан­ня результатів регіональної економічної діагностики можуть бути: виявлення закономірностей територіальної концентрації та використання продуктивних сил для комплексного розвитку те­риторії, формування агломерацій, промислових вузлів, технополісів, технопарків, урбанізованих зон, вільних економічних зон;

^> обґрунтування комплексного економічного й соціального роз­витку;

^ поєднання інтересів країни та регіону;

Ч> наближення матеріале-, енерго-, водомістких галузей до джерел палива, енергії, води та забезпечення дотримання прин­ципів комплексного, раціонального розміщення виробництва; зба-

~11

лансованості та пропорційності; збереження рівноваги між ви­робничою діяльністю людини та природою.

Територіально-економічна діагностика — дуже складний про­цес, який вимагає від виконавців глибокого пізнання дії економіч­них законів, закономірностей розвитку економічних і соціаль­них процесів, уміння підбирати відповідні методи аналізу, систе­му критеріїв та показників, узагальнювати економічні та соці­альні явища.

РОЗДІЛ 5
	РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІЧНА ПОЛІТИКА

План викладу і засвоєння матеріалу:

5. /. Економічна політика в умовах ринку.

1. Структура економічної політики і її суб'єкти.

1. Політика самоуправління і ефективності підприєм­ства.

2. Регіональна економічна і соціальна політика.

3. Державна національно-економічна політика.

5.2. Політика структурної оптимізації регіональної економіки.

1. Пріоритети політики оптимізації регіональних еко­номічних структур.

2. Політика оптимізації взаємодії підприємств регіону і органів регіональної влади.

3. Політика власності на капітал і узгодження інте­ресів суб'єктів регіональної економіки.

4. Політика впутрірегіональної диверсифікації виробницт­ва і формування замкнутих технологічних циклів.

Регіональну політику розуміють по-різному. З одного боку, це чітко опрацьована в законодавчому аспекті практична діяль­ність держави в усіх регіонах країни. З іншого — це соціально-економічна політика, яка здійснюється на базі державного зако­нодавства самими регіонами для досягнення тих чи інших регіональних і місцевих цілей і завдань.

Аналізуючи ці підходи щодо розуміння регіональної політики, можна виявити, що далеко не всі заходи, що їх реалізують держа­ва чи місцеві органи влади, є вираженням практичного втілення певного виду політики як системи дій, орієнтованих на досягнен­ня поставлених цілей. Що стосується формування ринкової еко-