повідає найкращим вітчизняним і зарубіжним зразкам або перс важає їх та відповідає запитам споживачів;

■=> забезпечення планомірного і пропорційного розвитку всього виробничо-господарського комплексу, підвищення продуктивності праці й ефективності виробництва на основі концентрації капі тилу, спеціалізації, кооперації виробництва, максимального ви­користання внутрішніх резервів, інтенсифікації виробництва, а \ також ефективного використання усіх видів капіталу, вкладень,

зниження собівартості продукції і підвищення рентабельності виробництва.

Завдання і функції банків.

Передусім в умовах ринку діє дворівнева банківська система:! національний банк і комерційні банки. Крім того, чітко розмежо­вуються функції грошової політики (Національний банк) і фінан­

сової політики(Міністерство фінансів). Основним завданням цих двох структур є забезпечення стабільного курсу національної гро­шової одиниці — гривні (Національний банк), бездефіцитне фінан­сування бюджетних установ (Міністерство фінансів) та надійне кредитування виробництва, послуг і торгівлі (комерційні банки), причому всі названі структури виконують лише свої функції, тобто діють самодостатньо і незалежно вертикально від інших державних структур.

Для того Національний банк законодавчо має бути незалеж­ний від уряду і парламенту, позаяк основним завданням його діяль­ності є:

> стабільність і зростання курсу національної грошової оди­ниці гривні;

> стабільність і зниження цін на товари, послуги, кредити. Дотримання позитивних тенденцій цих важливих макроеконо-

мічних критеріїв потребує:

# чіткого розмежування грошової та фінансової політики. Для того треба, щоб фінансові (Міністерство фінансів) та кредитні (комерційні банки) були спроможні самостійно виконувати свої галузеві функції, а Національний банк був звільнений від обов'язку фінансувати дефіцит Державного бюджету та забезпечувати кредитними ресурсами комерційні банки; 168

Розділ 6. Механізм реалізації регіональної економічної політики * чіткого розмежування мізіс грошовою політикою і підприє­мницьким сектором та звільнити Національний банк від прямо-і¹ і/)інансування окремих великих підприємств або галузей. Це' Можливо лише за умов ефективного використання основного, трудового й обігового капіталів у галузях виробництва і послуг.

Результати аналізу діяльності кредитних установ показують, піп недостатньо сформована дворівнева банківська система, пні итуційно не розмежовані функції тих, хто ухвалює рішення з 11'шиової та фінансової політики, та тих, хто виконує ці рішення. Це с свідченням того, що комерційна банківська система зага-Юм працює настільки неефективно, що неспроможна перейняти п;і себе функції кредитування галузей економіки, тому мусить 1¹' іучатися до кредитування і Національний банк.

6.1.4. Методи державного управління і регулювання економікою у реґіоні

В сучасних умовах, коли національна економіка України ідійснює перехід до ринку, докорінно змінюються вимоги до ме-юдів регулювання економічного і соціального розвитку. Основ­ною вимогою є передавання державою функцій управління і регу-ніовання виробництва безпосереднім виробникам на рівні підприємств, розв'язання регіональних проблем — на рівні регіонів.

* Методи управління і регулювання — це система адміні­стративних, правових та економічних важелів, за допомо­гою яких здійснюються координації та коригування процесів виробництва, розподілу, обміну і споживання.

Серед методів державного регулювання регіонального розвит­ку можна виділити дві основні групи: >прямі і >непрямі.

До прямих методів належать: =*■ державні капіталовкладення, дотації і субсидії; регулювання цін та заробітної платні; ' >фінансування через спеціальні (фонди розвитку і бюджети різних рівнів; ^державна контрактна система (у перехідний період — державне замовлення).

До непрямих методів належать: ^грошово-кредитна політи­ка; ^амортизаційна політика; ^стимулювання територіально-

169

го розвитку через формування фондів економічного і соціально, і саморегулювання регіонів; ^стимулювання виробництва підпри смств через формування у них фондів економічного і соціально,'!

саморозвитку.

Запропонована система прямих і непрямих методів характе ризує лише потенційно можливі економічні й економіко-політичн

важелі, за допомогою яких можна досягнути високого рівня зай

нятості та економічного зростання. Самі по собі перелічені ва> желі не можуть діяти. їхня дія має бути результатом професій­ності, патріотизму, сконцентрованості інтелекту і зусиль кадро­вого складу центральної і регіональної державної адміністрації для забезпечення фінансової самодостатності всіх суб'єктів рин­ку: підприємств, регіонів, держави.

Дефіцит бюджетів усіх суб'єктів ринку появляється від не­вмілого центрального і регіонального державного управління і регулювання економіки, результатом якого є неефективна діяль­

ність виробничих підприємств або їхня збитковість. Цю негатив­ну рису управління і регулювання і, як наслідок, неефективного функціонування економіки треба долати через:

~> формування новаційного мислення у всіх кадрів і на всіх рівнях управління і регулювання економікою;

створення інноваційних фондів та інноваційних програм, ре­організації виробництва;

-> стимулювання капітальних вкладів та інноваційних про­цесів на рівні виробничих підприємств.

Капітальні вкладення дуже важливий чинник регулювання еко­номіки, але в умовах ринку централізовані державні капіталовкла­дення зменшуються, а приватні збільшуються. З досвіду розви­нутих країн співвідношення державних капіталовкладень до при­ватних є у пропорції 1:9, тобто 10 % державні капіталовкладен­ня, а 90 % капіталовкладення приватного сектора.

Отже, треба створювати передумови диверсифікації приват­ного підприємництва, його ефективного функціонування, маю­чи на меті, створення ресурсів для здійснення приватних і регіо­нальних інвестицій та підвищення коефіцієнта зайнятості.

Централізовані державні капіталовкладення доцільно вико­ристовувати переважно для розвитку тих чи інших регіонів, ви-170

Розділ 6. Механізм реалізації регіональної економічної політики рнішичої і соціальної інфраструктури, науково-технічного потен-ні.іпу та на необхідні структурні зміни.

Дотації і субсидії доцільно використовувати для підтримки

її ремих підприємств, галузей і регіонів задля розвитку приват­ний) підприємництва, змішаних видів і форм власності в реґіо-

і і . пріоритетного розвитку. Вони можуть спрямовуватися на по-і риття збитків малоприбуткових, але соціально потрібних під­приємств, створення додаткових робочих місць, стимулювання розвитку регіонів та ін. У нашій країні і за кордоном субсидії ие-реважно використовуються у сільському господарстві, житло-пі >му будівництві, на транспорті і в окремих галузях видобувної промисловості.

Регулювання цін здійснюються державою з окремих соціально Важливих видів товарів і послуг державного сектора економіки через установлення різних тарифів.

Спеціальні бюджетні фонди є важливим джерелом регулюван­ня фінансування цільових регіональних програм. Ці фонди підви­щують маневреність і мобільність фінансово-бюджетної систе­ми. Мобілізуючи додаткові засоби, уряд країни чи регіональна державна адміністрація отримують резерв на випадок можливих фінансових труднощів.

Державна контрактна система, а в перехідний період, наприк­лад, державне центральне або регіональне замовлення на това­ри, які поставляється за міжурядовими чи міжрегіональними уго­дами. По товарах, які поставлені на експорт чи в інший регіон відповідно до держзамовлення, з бюджету організації, яка вида­ла держзамовлення, підприємству повинні виділятися дотації у разі збитковості експорту, або внутрішньою ціною реалізації, якщо йдеться про імпорт. Для того доцільно сформувати фонд зовнішньоекономічних операцій.

Для фінансування державних контрактів доцільно залучати, крім засобів Державного бюджету, засоби цільових фондів, бан­ківські кредити і т. ін.

Бюджети різних рівнів є важливим чинником регулювання регіонального розвитку за умови:

■=> якщо економічний і податковий механізм забезпечують без­перервне наповнення їх дохідної частини;

■=> переданая функцій розподілу регіональних бюджетних рс сурсів регіональним державним органам управління і регулювання;

<=> створення фінансової мозісливості підприємства здійснювач ти самовідтворення власного основного й оборотного капіталу;

^ економічної, фінансової, правової і соціальної компетенції, знання і уміння керівників регіонального і локального рівня вирі­шувати питання економічного зростання, зайнятості і добро­буту населення.

У даний час бюджетна система України реформується. Єди­ний державний бюджет країни замінюється комплексом само­стійних бюджетів: України загалом та її регіонів. Це означає, що окремі регіони беруть на себе значну частину витрат на забезпе­чення відповідного рівня і якості життя населення, виконання регіональних програм розвитку і т. ін.

Підтримка підприємництва органами регіонального регулюван­ня. У країнах з ринковою економікою поряд з інтеграційними про­цесами спостерігається і тенденція децентралізації регіональних програм і фондів. Регіональні органи влади отримують відповідні повноваження щодо стимулювання регіонального розвитку і за­безпеченості зайнятості населення.

Підтримка підприємництва в регіоні можлива за умови ство­рення спеціальних бюджетних фондів. Важливість створення спеці­альних фондів як інструмента регулювання регіонального роз­витку полягає у тому, що тут залучаються додаткові джерела фінансування. Ці засоби можуть оперативно використовуватися для розвитку того чи іншого регіону. Сприяючи створенню спеці­альних бюджетних фондів, держава певною мірою впливає на регіональну економіку, що особливо важливо за нестабільного

економічного стану й необхідності здійснювати спеціальні регіо­

нальні програми розвитку.

Крім того, засоби фондів, які мають активне сальдо, можуть бути використані через кредитні операції і для покриття дефіци­ту різних регіональних бюджетів.

Регулювання через кредитну систему. В умовах ринкової еко- номіки кредит охоплює усі стадії процесу інвестування і міжга- лузевого переливу капіталу та живої праці до реалізації товару, розподілу і перерозподілу доходів. Регулюючи кредитний про- 172^^ —

Розділ 6. Механізм реалізації регіональної економічної політики цент, держава тим самим впливає на нагромадження реального і і ротового капіталів, їх переміщення, на рівень інфляції, на дина­міку цін і заробітної платні, на валютний курс, на експорт та імпорт капіталу і товарів. Кредитні відносини стають важливим і-цементом руху фінансів держави, регіонів та підприємств. Рівень кредитного регулювання економіки, особливо його територіаль­ний аспект, значною мірою визначається можливостями само­фінансування підприємств. Більша частка кредитних засобів підприємств зумовлює і її більшу залежність від джерел кредиту­вання, та відповідно, і можливість регулювання їх розвитку з боку центральних чи регіональних органів управління.

Регулювання через податковий механізм, який застосовується передусім для впливу на інвестиційну діяльність, виробництво, юргівлю і міграцію живої праці. При регулюванні регіонального розвитку податки можна використовувати як стимули або анти-стимули розміщення виробництва. Наприклад, зменшення по­датків на придбання устаткування у нових районах може стиму-шовати залучення засобів, а податок з нових підприємств у біль­шому розмірі, ніж з уже існуючих, обмежує концентрацію вироб­ництва. Крім різних видів прямих і непрямих податків, які збира­ються на державному рівні, велике значення мають і різні подат­кові пільги. Це може бути відтермінування сплати податку на прибуток чи диференційовані пільги по регіонах або повне ска­сування податку. Наприклад, у США не оподатковується дохід у вигляді відсотка за місцевими позиками.

До методу податкового регулювання належить і сплата мита, яке повинно захистити єдину митну територію країни, забезпе­чити національні інтереси України і кожного регіону у сфері зов­нішньої торгівлі.

6.2. Регіональна система управління і регулювання

Регіон як господарська система формується об'єктивно на ос­нові поділу праці і взаємозалежності виробничих і соціальних зв'язків на даній території. Здебільшого саме виробничі системи територій є в основі територіально-адміністративного поділу в

— 173