Замість висновків

Україна - потенційно велика аграрна держава. Проте земельні та інші права громадян України і, насамперед, селян ніколи не зможуть бути реально повністю забезпеченими, доки політично незалежна держава Україна не стане економічно процвітаючою державою світу. У свою чергу це неможливо без радикального зміцнення села.

Грубою методологічною помилкою було намагання провести всі економічні реформи в Україні відразу і "широким фронтом", охопивши всі сфери суспільного виробництва. Першим і базовим кроком мало стати сільське господарство: адже Україна - аграрна держава, а аграрна (земельна) галузь економіки є найскладнішою. Ще 18 грудня 1990 р. Верховна Рада України прийняла Постанову "Про земельну реформу", а від 15 березня 1991 р. всі землі (а не лише сільськогосподарського призначення) було оголошено об'єктом земельної реформи. Окрім того, до сфери економічного реформування почали швидко включатися суспільні відносини в усіх сферах господарювання. Але швидко можна лише руйнувати, а будувати, та ще й принципово нове, швидко неможливо, якщо передбачати позитивні наслідки.

У самому ж сільському господарстві ця швидкість виявилась особливо активною, а отже, і особливо болючою. Аграрна і земельна реформи проводились без науково обгрунтованої конкретної концепції її поступового розвитку і, переважно, не на базі законів, а на основі Указів Президента. Апофеозом останніх став Указ від 3 грудня 1999 р. "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектору економіки", яким протягом 4-ох місяців було зобов'язано реформувати колективні сільськогосподарські підприємства на засадах приватної власності (пригадаймо, що навіть сталінська суцільна колективізація проводилась більше двох років). За суттю йшлося про адміністративний спосіб ліквідації колективної форми власності, що суперечить ст. 92 Конституції України, відповідно до якої визначення правового режиму власності може бути здійснено виключно законом (а не Указом). Результатом такої політики стало те, що 'ситуація на селі набула кризового характеру".

Постанова Верховної Ради України "Про рекомендації парламентських слухань про хід реформування та заходи щодо поліпшення ситуації на селі"// Голос України. -2003, 25 лютого.

ЗАМІСТЬ ВИСНОВКІВ

ЗАМІСТЬ ВИСНОВКІВ

Вихід із цієї глибокої кризи не може бути здійснений лише тими заходами, які намічається провести в самому аграрному секторі економіки. Без загальної радикальної, конкретної і невідкладної державної і суспільної підтримки села ця складна проблема вирішена бути не може. А без її вирішення, відповідно, не може бути забезпечено і загальне економічне та соціальне процвітання України.

Необхідно розробити науково-обґрунтовану державну програму "Село України", в якій зафіксувати, насамперед, доктринально нові підходи до селянства як до потужної верстви громадян України, що забезпечують її продовольчу безпеку та сталий соціальний розвиток. Слід згадати і використати слова М. С. Грушевського про те, що "головного підставою Великої України, ще довго, якщо не завжди, буде селянство"¹.

Сьогоднішній селянин України здебільшого обездолений, безробітний, з низькою пенсією, без медичної і соціальної допомоги, а значна частина його полів не використовується. Так далі продовжуватися не може. Правильно вважає В. В. Носік, що "проведення земельної і аграрної реформ не враховує того факту, що в Україні прогресивний розвиток економіки і суспільства цілком залежить від селянства".²

Програма "Село України" повинна містити, на наш погляд, такі основні розділи, що забезпечують спеціалізацію конституційних прав громадян України для селян;

1. Підвищення соціального статусу селянина в суспільстві, зокрема, в таких напрямах:

• вільного розвитку особистості;

• забезпечення пільгового права на освіту;

• добровільного вибору організаційних форм використання земель сільськогосподарського призначення;

• державного гарантування мінімальної оплати праці;

• державного гарантування права на відпочинок;

• забезпечення реального соціального захисту;

• забезпечення в різних формах охорони здоров'я, медичної допомоги та медичного страхування;

• введення стабільного пільгового оподаткування та кредитування;

• державної допомоги в покращенні сільської інфраструктури.

¹ ГрушевськийМ. С. На порозі нової України. Гадки і мрії. - К-, 19$.-С. 36.

² Носік В. В. Науково-практичний коментар до Закону України "Про особисте селян ське господарство" / За ред. к.ю.н., доцента Носіка В.В.. - К.: Кондор, 2004. - с. б.

318

2. Окрім того, в "Програмі" слід передбачити:

• Пріоритетне бюджетне фінансування села.

• Пільгове державне кредитування потреб селян та усіх організа- цІЙно-правовлх аграрних структур: фермерських господарств, сільсько господарських кооперативів, особистих селянських господарств, при ватних аграрних підприємств тощо.

• Системне пільгове оподаткування сільськогосподарських това ровиробників.

• Збереження та відновлення також і раціональних крупних ко лективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів тощо відповідно до ст. ст. 93-110 Господарського кодексу

України.

♦ Розробку спеціальної державної програми "Молодий фермер України" зі стимулюючими умовами проживання та праці для молоді на

селі.

♦ Надання податкових пільг приватним бізнесовим формуванням, які функціонують в Україні і за її межами, за умов спонсорування ними

потреб села.

♦ Організацію простої і прямої державної та приватної форм реа лізації сільськогосподарської продукції (без посередників).

♦ Стимулюючу оплату вироблення екологічно чистої сільськогос подарської продукції.

Виконання цих та інших заходів відновлення та розвитку села повинно бути поставлено під постійний державний та громадський контроль.

Буде багатим село - буде багатою Україна

319

БІБЛІОГРАФІЯ

БІБЛІОГРАФІЯ

1. Земельне право. Академічний курс: Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів / За ред. докт. юрид. наук, проф., акад. Академії правових наук України, члена-кор. НАН України В. І. Семчика і канд. юрид. наук П. Ф. Кулинича. - К.; Видавничий дім "Ін Юре", 2001.

2. Земельне право України: Підручник / За ред. докт. юрид. наук М. В. Шульги. - К.: Юрінком Інтер, 2004.

3. Земельне право України: Підручник / За ред. О. О. Погрібного, 1.1. Каракаша. - К.: Істина, 2003.

4. Земельное право России: Учебник по специальности "Правове- дение" / Под ред. В. В. Петрова.-М., 1995.

5. Ерофеев Б. В. Земельное право. - М., 1998.

6. Земельное право.:Учебник для вузов / Отв. редактор проф. С. А. Боголюбов. - М.: НОРМА-ИНФРА, 1999.

7. Иконицкая И. А. Земельное право Россиискои Федерации. - М.: Юристь, 1999.

8. Крассов О. И. Земельное право: Учебник. - М.: Юристь. 2000.

9. Аграрное право: Учебник для вузов / Под ред. Г. Е. Бьістрова, М. И. Козьіря. - М.: Юристь, 1998.

10. Аграрне право України: Підручник. / За ред. В. 3. Янчука. - Київ: Юрінком Інтер, 2000.

11. Аграрне право України: Підручник / За ред. О. О. Погрібного. - К.: Істина, 2004.

12. Право власності в Україні: Навчальний посібник / За ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової. - К.: Юрінком Інтер, 2000.

13. ЯнчукВ.З., Статівка А. М. Аграрне право (оглядові лекції, практичні завдання, нормативні акти). - X.: Ксілон, 2000.

14. Аграрне право України: Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих закладів освіти / За ред. В. М. Гайворонського, В. П. Жушмана. - X.: Право, 2003.

15. Муитян В. Л. Деякі актуальні проблеми правового регулювання земельних відносин в Україні //Що робити?-2001. -№ 7-8.

16. Цемко В. П. Право сільськогосподарського використання землі в Українській РСР. - К., 1975.

17. Колбасов О. С. Ответственность за нарушение земельного зако- нодательства. Общая теория советского земельного права. - М., 1983.

18. Шємшученко Ю. С. Правовьіе основьі охраньї окружающей сре- дьі в сельеком хозяйстве. - К., 1984.

19. Самончик О. А. Ограничение права землепользования сельско- хозяйственньїх предприятий. -М., 1989.

20. Титова Н. И. Продовольственная проблема: земля, труд (право- вьіе аспектьі). - Львов, 1989.

21. Галятин М. Ю. США: Правовое регулирование использования земель. - М: Наука, 1991.

22. Погрібний О. О. Селянські господарства і оренда (організаційно- правові питання). - К,: Урожай, 1992.

23. Дмитренко И. А. Законодательньїе основьі земельних отноше- ний в Украине. - К., 1993.

24. Социальное государство и зацдита прав человека / Под ред. Е. А. Лукашевой. - М., 1994.

25. Разметаее С. В. Право собственности на природньїе ресурси в Украине. - Харьков, 1995.

26. Право собственности на землю в сельеком хозяйстве Россиискои Федерации. - М, 1996.

27. Стативка А. Н. Договорьі в агромьішленном комплексе Украи- ньі в условиях рьшка. - X.: Право, 1997.

28. Вівчаренко О. А. Право власності на землю в Україні (актуальні проблеми). - Івано-Франківськ, 1998.

29. Предпринимательская деятельность в сельеком хозяйстве Рос сии. Правовьіе вопросьі. - М., 1998.

30. Процєнко Т. П. Конституційні засади розвитку селянських (фер мерських) господарств. - К., 1998.

31. Титова Я. І. Фермерство в Україні: основні правові засади. Пи тання й відповіді. - Львів, 1998.

32. Шульга М. В. Актуальньїе правовьіе проблемьі земельних отно- шєний в современньїх условиях. - X.: Консум, 1998.

33. Аграрное и зкологическое законодательство в России и СНГ: Сравнительно-правовой анализ. - М.: Норма, 1999.

34. Андрейцев В. І. Правові засади земельної реформи І приватизації земель в Україні.:Навчально-практичний посібник. - К.: Істина, 1999.

35. Бьістров Г. Е. Земельная и аграрная реформа в зарубежньїх странах: правовая теория и практика. - Минск: БГЗУ, 1999.

36. Иконицкая И. А. Земельное право Россиискои Федерации: тео рия и тенденции развития. - М., 1999.

37. Конституція України: Офіц. текст. Коментар законодавства України про права та свободи людини і громадянина: Навч. посібник / Авт.-упоряд. М. І. Хавронюк. - К.: Парламент, 1999.

321

БІБЛІОГРАФІЯ

БІБЛІОГРАФІЯ

38. Гуревськип В. К. Право приватної власності громадян України на землі сільськогосподарського призначення: Монографія. - Одеса- Астро Принт, 2000.

39. Крассов О. И. Право частной собственности на землю. - М.. Юриста, 2000.

40. Устюкова В, В. Правовое положение крестьянского (фермер- ского) и личного подсобного хозяйства в условиях аграрной реформи. - М., 2000.

41. Бьістров Г. Е. Правовьіе проблеми земельной и аграрной ре форм в зарубежньїх странах: теория, практика, итоги, перспективи. - Минск:БГЗУ, 2001.

42. Земельні відносини в Україні. Організаційно-правовий механізм. / Під заг. ред. А. Даниленка. - К.: КІС, 2001.

43. Козьірь М. И. Аграрное право России; проблеми становлення и развития. - М, 2003.

44. Організаційно-правові питання аграрної реформи в Україні. Мо нографія / Колектив авторів. За ред. В. 1. Семчика. К.: Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2003.

45. КаракашИ. PL Право собственности на землю и право землелоль- зования в Украине: научно-практическое пособие. - К.: Істина, 2004.

46. Семчик В. І. Особливості права власності в сільському госпо дарстві // В. кн.: Проблеми права власності та господарювання у сільсько му господарстві. Монографія / Кол. авторів. Під ред. В, І. Семчика. - К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2003. - С. 7-41.

47. Мунтян В. Л. Правовьіе проблеми раціонального природополь- зования: Авторефер. дис... д-раюрид. наук: 12. 00. 06. -X., 1975.

48. Янчук В. В. Правовой режим пахотньїх угодий (на материалах Украинской ССР): Автореф. дисс... канд. юрид. наук. - М., 1982.

49. Носик В. В. Правовое регулирование рационального использова- ния земель сельскохозяйственньїх предприятий АПК (на материалах УССР): Автореф.. канд. дисс. -К., 1986.

50. Галиновская Е. А. Правовое регулирование земельних отноше- ний в крестьянском хозяйстве: Автореф. дисс... канд. юрид. наук. - М., 1995.

51. Федорович В. і Правове регулювання створення, реорганізації і ліквідації сільськогосподарських кооперативів: Автореф. дис... канд. юрид. наук. -Львів, 1998.

52. Ващишин М. Я. Земельні правовідносини у селянських (фермер ських) господарствах: Автореф. дис... канд. юрид. наук. - Львів, 2000. і 322

53. Устюкова В. В. Правовое положение крестьянского (фермер- ского) и личного подсобного хозяйства в Российской Федерации: Авто реф. дисс... докт. юрид. наук. - М., 2002.

54. Гаєцька-Колотіиіо Я. 3. Організаційно-правові форми сільсько господарської кооперації в Україні: Автореф. дис ... канд. юрид. наук. -

Київ, 2003.

55. Ільницька Н. В. Оренда земель сільськогосподарського призна чення: правові аспекти: Автореф. дис...канд. юрид. наук: 12.00.06/ Інс-т держави і права ім. В. М. Корецького. - Київ, 2001.

56. Гутьєва В. В. Емфітевзис у римському праві та його рецепція у праві України: Автореф. дис...канд. юрид. наук: 12. 00. 01 / Львівський національний університет ім. І. Я. Франка. - Львів, 2003.

57. Раянов Ф. М. Учет специфики сельского хозяйства в правовом регулировании аграрних отношєний // Сов. государство и право. - 1982.

-№4.

58. КулииичП. Ф. Щодо правової охорони родючих ґрунтів// Рад.

право.- 1988. -№3.

59. Иконицкая И. А. Аренда земли и совершенствование земельного законодательстза // Сов. государство и право. - 1989. - № 7. - С. 89-95.

60. Гайдуцький П. І. Оренда в агрокомплексі: Запитання і відповіді. -К.: Україна, 1991.

61. Жариков Ю. Г. Аренда земли и других средств сельскохозяйст- венного производства // Социалистическая законность. - 1991. - № 8. -

С 47-50.

62. Бьічкоеа Ц. В. Новьіе подходьі к решению продовольственной проблеми // Государство и право. - 1992. - № 7. - С. 36-45.

63. Краснов Н. И. Земельная реформа и земельное право в совре- менной России // Государство и право. - 1993. - № 12.

64. Будзилович /., Юрченко А. Оренда землі в Україні (історико-пра- вовий нарис) // Право України. - 1994. - № 10. - С. 63-67.

65. Краснов Н. И О соотношении земельного и гражданского права при переходе к рьшочной зкономике // Государство и право. - 1994. - № 7.

66. Башмаков Г. С, Беляева 3. С, Иконицкая И. А. Современньїе проб леми нового земельного законодательства // Государство и право 1995 № 8.

67. Голиченков А. Г., Козьірь О. М. Концепция развития земельного законодательства России /У Вестник Московского ун-та. - Серия 11 "Право". - 1995. - № 4. - С. 48-55.

68. Иконицкая И. А. О видах прав на землю в Российской Федерации // Вестник Московского ун-та. - Серия 11 "Право". - 1995. - № 5. - С. 39-41.

323

БІБЛІОГРАФІЯ

БІБЛІОГРАФІЯ

69. Татова Н. І. Проблеми кодифікації аграрного законодавства України // Стан кодифікаційного процесу в Україні: системність пріоритети, уніфікація. - К., 1995.

70. Чубуков Г. В. Земельная недвижимость в системе российского права // Государство и право. - 1995. - № 9.

71. Бичкова Ц. В. Регулювання сільськогосподарської діяльності і співвідношення цивільного І аграрного законодавства // Право України. - 1996.-№ 7.-С. 38-42.

72. Бьістров Г. Е, Правовое регулирование земельних реформ в за- рубежньїх странах//Государство и право. - 1996. -№9. -С. 92-103.

73. Самончик О. А. Земельная правосубьектность сельскохозяйст- венньїх коммерческих организаций // Право собственности на землю в сельском хозяйстве Российской Федерации. - М., 1996. - С. 36-51.

74. Опришко В. Конституція - фундаментальна основа подальшого розвитку законодавства і правової системи України // Право України. - 1996.-№9.

75. ПавловаЗ. И. Оргаиизационно-правовьіе формьі аграрних хо- зяйств во Франции // Реформирование сельскохозяиственньїх предприя- тий (правовьіе проблеми). - М., 1996. - С. 112-116.

76. Правові проблеми колективної власності в Україні (матеріали "круглого столу") // Право України. - 1996. - № 1. - С. 5-30.

77. 324

    Титова Н. І. Селянство; загально-соціальні та правові аспекти // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: - Матеріа ли II регіональної науково-практичної конференції. - Львів: ЛНУ, 1996. -С. 14-17.

78. Устюкова В. В. Земельная правосубьектность крестьянского (фермерского) хозяйства // Право собственности в сельском хозяйстве Российской Федерации. - М., 1996.

79. Будзилович І, Юрченко А. Конституція України і деякі проблеми земельного законодавства // Право України. - 1997. - № 11. - С. 19-20.

80. Вовк О. О гарантиях прав собственников земельних участков и землепользователей // Бизнес-Информ. - 1997. - № 15. - С. 33-34.

81. Кулинич /7. Право власності на землю в Україні // Сільське гос подарство реформується. - 1997. - № 4. - С. 13-14.

82. Новаковський Л. Я. Конституційні основи земельної реформи і проблеми її здійснення // Землевпорядний вісник. - 1997. - № 1. - С. 3-5.

83. Носік В. Конституційно-правові засади формування ринку землі // Землевпорядний вісник. - 1997. - № 1. - С. 13-16.

84. Рабінович П. М. Права людини і громадянина у Конституції України (до інтерпретації вихідних конституційних положень). - X.:

Право, 1997.

85. Семчик В. 1. Соціально-правові гарантії земельної власності і землекористування // Землевпорядний вісник. - 1997. - № 1. - С. 20-25.

86. Шульга М. Правовое обеспечение отношений арендьі земли // Предпринимательство, хозяйство и право. - 1997. - № 4. - С. 25-29.

87. Иконицкая И. А., Краснов Я. И, Права на землю сельскохозяист венньїх предпринимателей // Предпринимательская деятельность в сельском хозяйстве России.-М., 1998.-С. 112-134.

88. Каракаш І. Земельна реформа і реорганізація колективних сільськогосподарських підприємств // Право України. - 1998. - № 12.

89. Кулинич П. Ф. Ефективність правового забезпечення земельної реформи в Україні// Аграрне законодавство України: проблеми ефек тивності.-К., 1998.

90. Правовьіе проблеми рационального использования и охраньї сельскохозяиственньїх земель (материалльї "круглого стола") // Госу дарство и право. - 1998. - № 4.

91. Титова Я. Землі як об'єкт правового регулювання//Право

України.-1998.-№4.

92. Титова Н. І. Проблеми гарантування прав селянства України // Права людини і громадянина: проблеми реалізації. - К.: 1н Юре, 1998. -

С. 63-64.

93. Андрейцев В. Суверенній Україні - нову "Земельну Конститу цію" (концептуальні підходи до підготовки проекту Кодексу законів України про землю) // Право України. - 1999. - № 8.

94. БерлачА. Організаційно-правові проблеми становлення оренд них земельних відносин в Україні: історія і сучасність // Право України,

- 1999. -№ 2. -С. 15-18.

95. Краснов Н. И. О понятий рационального использования и охра ньї земли // Государство и право. - 1999. - № 10.

96. КулиничП. Договір оренди землі// Юридична енциклопедія/ Під ред. Ю. С. Шемшученка. - 1-е вид.- К.: "Укр. енциклопедія" ім. М. П. Бажана, 1999. - Т. 2. - С. 244-246.

97. Сошок В. Орендні правовідносини в структурі іпотечного пра ва // Право України. - 1999. - № 7. - С. 49-51.

98. Бепкун А. Співвідношення Конституції України та інших норма тивно-правових актів з питань регулювання аграрних та земельних відносин // Право України. - 2000. - № 3.

325

БГБЛЮГРАФШ

БІБЛІОГРАФІЯ

99. Бьістров Г. Е. Земельная реформа в России: правовая теория и практика // Государство и право. - 2000. - № 4. - С. 46-58.

100. Ващишин М. Земельні права осіб, які ведуть селянське (фермер ське) господарство // Вісник Львівського університету. Серія юрид. - 2000.-Вип. 35.

101.Глотова О. В. Земельні права та обов'язки селянських (фермерських) господарств та їх членів // Актуальні проблеми держави та права: 36. наук. пр. -Вип. 7. -Одеса: Астропринт, 2000. -С. 185-190.

102. Ільницька Н. Гарантії прав сторін за договором оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення: окремі аспекти // Предпринимательство, хозяйство и право. - 2000. - № 11. - С. 58-61.

103. Кулинич Павло. Науково-практичний коментар до Указу Прези дента України "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформуван ня аграрного сектора економіки" від 03. 12. 99 р. // Предпринимательст во, хозяйство и право, - 2000. - № 2. - С. 17-26.

104. Кулинич П. Новий Земельний кодекс України. Яким йому бути? // Право України. - 2000. - № 10.

105. Кулинич П. Правові аспекти прискорення реформування аграр ного сектора економіки // Право України. - 2000. - № 4.

106. Носік В., Коваленко Г., Щодо правової природи земельної частки (паю) // Право України. - 2000. - № 3. - С. 48-53.

107. Статівка А. Аграрні перетворення і роль особистих підсобних господарств громадян //Право України . -2000. - № 5. - С. 27-29.

Ю8.Титова Н. До концепції нового основного земельного закону України // Право України. - 2000. - № 4. - С. 68-73.

109. Титова Н. І. Права членів сільськогосподарських кооперативів; тенденції та проблеми їх законодавчого забезпечення// Право України. -2000. -№ 2.

ПО. Федорович В, Реформування земельних відносин у сфері сільськогосподарського виробництва// Вісник Львівського університету. Серія юридична. - Львів: Видавничий центр ЛНУ ім. І. Фрачка, 2000. -Вип. 35.

111. Адиханов Ф. X. Соотношение норм гражданского права и норм земельного права в регулировании земельньїх отношений в условиях рьшка земли // Государство и право. - 2001. - № 1. - С. 32-39.

ХМ.БагайН. Нові правові інститути аграрного права України (наукові підходи) // Держава і регіони: Науково-виробничий журнал. Серія: право. -2001. -№ 1. - С. 51-61.

326

113. Титова Н. Проблеми вдосконалення правової регламентації зе мельних відносин у селянських (фермерських) господарствах // Вісник Львівського університету. Серія юридична. - 2001. - Вип. 36. - С. 435-438.

114. Юрченко А. Д. Коментарі до Основних напрямів земельної рефор ми в Україні на 2001-2005 pp. // Землевпорядний вісник. - 2001. - № 4.

115. Ващишин М. Форми землевикористання у СФГ за новим Земель ним кодексом України // Вісник Львівського університету. Серія юри дична. - 2002. - Вип. 37. - С. 383-386.

\ 16. Кулинич П. Ф. Цільове призначення та цільове використання земель за новим Земельним кодексом України // Юридичний журнал. -

2002. -№3.

117. Кучерук К. /. Договір купівлі-продажу земельної ділянки: Авто-

реф. дис... канд. юрид. наук.: 12.00.03. - 2002.

118. Титова Н. Новий Земельний кодекс України: позитивні та негативні аспекти // Право України. - 2002. - № 4.

119.Федорович В. І. Конституційні засади земельного права// Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матеріали VII регіональної науково-практ. конференції (13-14 лютого 2002р.). - Львів,

2002.

120. Хвасенко А, Правове регулювання особистого селянського господарства громадян // Право України. - 2002. - № 4. - С. 40-42.

121.Бондар О. П. Про правовий режим землі як об'єкта права власності народу України // Забезпечення законності у сфері земельних правовідносин. - Львів, 2003. - С. 66-68.

122. Договорньїе отношения сельскохозяйственньїх товаропроизво-дителей / И. А. Иконицкая, 3. С. Беляева, Н. й. Краснов и др. / Под ред. И. А. Иконицкой, 3. С. Беляевой. - М.: Колосе, 2003.

123.Гринько С. В. Правові аспекти реєстрації прав на землю: Монографія. - К.: Видавничо-поліграфічний центр "Київський університет", 2004.

124.Жушман В. П. Аграрне право та законодавство України: Навчально-практичний посібник. Видання друге, доповнене та перероблене.

-Х.:ТОВ"Одіссей",2004.

327

125. Кулинич П. Правові питання створення та діяльності фермер ських господарств // Юридична Україна. - 2003. - № 11.

126. Кулинич П. Закон "Про оренду землі": нова редакція - нові проб леми // Юридична Україна. - 2004. - № 6. - С. 76-81.

БІБЛІОГРАФІЯ

127'. Кулинич П. Ф. Принцип пріоритету сільськогосподарського використання земель у земельному праві // Право України. - 2004. - № 8. -С. 4549.

\28. Носик В. Оформлення і переоформлення прав на землю: юридичний факт, право чи обов'язок? // Право України. - 2004. - № 5.

129. Титова Н. Співвідношення Земельного та Цивільного кодексів України: деякі проблеми // Право України. - 2004. - № 3.

130. Шульга М. В., Жушман В. П., Кулинич П. Ф., Уркевич В. Ю. Фермерське господарство: правові засади створення, функціонування : припинення: Навчально-практичний посібник /За ред. М. В. Шульги. Х.:ТОВ"Одіссей",2004.

131. Уркевич В. Про окремі правові аспекти земельних відносин в особистих селянських господарствах // Підприємництво, господарство, право. -2004. -№ 1.

132. Філюк 17. Захист прав власників орендованих земельних діля нок // Підприємництво, господарство, право. - 2004. - № 3.

133. Уркевич В. Ю. Становлення сільськогосподарських кооперативів в умовах ринкової економіки України: деякі правові аспекти: Монографія. - X.: ТОВ "Одісеся", 2004.

328

ЗАКОНОДАВСТВО

1. Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1996. -№36. -Ст. 164.

2. Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001р. // Відомості Вер ховної Ради України - 2002. - № 3-4. - Ст. 27 зі змінами та доповнення ми, внесеними Законами України від 20 грудня 2001 р. №2905-111. - ОВУ. - 2002. - № 2. - Ст. 50, від 3 квітня 2003 p. № 675-VI. - ОВУ. - 2003. - № 17. - Ст. 751, від 15 травня 2003 р. № 762-IV. - ОВУ. - 2003. - № 23. - Ст. 1021, від 5 червня 2003 р. № 898-IV. - ОВУ. - 2003. - № 28. - Ст. 1362, від 10 липня 2003 р. № 1103-IV. - ОВУ. - 2003. - № 31. - Ст. 1600, від 11 липня 2003 p. №1119-IV.-ОВУ.-2003.-№32.-Ст. 1687, від

11. вересня 2003 р. № U58-IV. - ОВУ. - 2003. - №41. - Ст. 2156, від 18 березня 2004 р. № 1626-IV. - ОВУ. - 2004. - № 15. - Ст. 1027, від

12. травня 2004 р. № 1709-IV. - ВВР. - 2004. - № 35, від 6 листопада 2004 р. № 2059-IV. - ВВР. - 2005. - № 2. - Ст. 25, від 14 грудня 2004 р. № 2229-IV. - ВВР. - 2005. - № 4. - Ст. 103.

3. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003р. - Київ: Атіка, 2003.

4. Господарський кодекс України від 16 січня 2003р. - Київ: Атіка, 2003.

5. Закон України "Про плату за землю" в редакції від 19 вересня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 45. - Ст. 238.

6. Закон України "Про сільськогосподарську кооперацію" від 17 липня 1997р. // Відомості Верховної Ради України. - 1997. - N° 39. - Ст. 261, зі змінами та доповненнями, внесеними Законами України від 2 листопада 2000 р. №2090-111, від 10 січня 2002 р. №2921-111, від 7 лютого 2002 р. № 3047-III, від 15 травня 2003 р. № 762-fV, від 11 грудня 2003 р.№1377-1V.

7. Закон України "Про фіксований сільськогосподарський податок" від 17 грудня 1998 p. № 320-XIV, зі змінами і доповненнями, внесеними Законами України від 3 лютого 1999р. №414-XIV, від 3 березня 1999 р. №466-XIV, від 1 червня 2000 р. № 1777-Ш, від 3 квітня 2003 р. № 659- TV, від 19 червня 2003 p. № 974-IV.

8. Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 30 червня 1999р. // Голос України. -1999, Зі серпня.

9. Закон України "Про стимулювання розвитку сільського госпо дарства на період 2001-2004 pp." від 18 січня 2001р. //Урядовий ку- Р'єр. - 2001, 20 лютого.

10. Закон України "Про особисте селянське господарство" від 15 трав ня 2003р. // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 29. - Ст. 232.

ЗАКОНОДАВСТВО

34. Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження По рядку зміни цільового призначення земель, які перебувають у власносї громадян або юридичних осіб" від 11 квітня 2002 р. // Офіційний вісниі України. - 2002.-№ 15.-Ст. 818. _ і

35. Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження міні мальних розмірів земельних ділянок, які утворюються в результаті поділ земельної ділянки фермерського господарства, що успадковується" вій 10 грудня 2003р. № 1908. // Офіційний вісник України. - 2003. - № 51. Ст. 2682.

36. Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Типового договору оренди землі" від 3 березня 2004р.//Урядовий кур'єр.- 2004, 12 березня.

З 7. Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку визначення і відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам" від 19 квітня 1993 р. № 284 // ЗП Уряду України. - 1993. - № 10. -Ст. 193.

38.Наказ Міністерства аграрної політики України, Міністерства праці та соціальної політики України "Про затвердження положення про порядок проведення професійного відбору з питань створення фермерських господарств" від 17 грудня 2003 р. № 452 /335.

39. Наказ Міністерства аграрної політики України "Про Український державний фонд підтримки фермерських господарств" від 31 січня 2004 р. № 26.

40. Постанова Пленуму Верховного Суду України "Про практику за стосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" від 16 квітня 2004р. // Вісник Верховного Суду України. - 2004.

41. Наказ Держкомзему від 12 серпня 2004 р. № 264 "Про затвердження граничних розмірів плати за виконання землевпорядних робіт" // Офіційний вісник України. - 2004. -№ 34.

332

АНОТАЦІЯ

Землі сільськогосподарського призначення (сільськогосподарські землі) є для України - великої аграрної держави - основним національним багатством. У зв'язку з цим вони завжди мали пріоритетний правовий режим. Проведення земельної та аграрної реформ у процесі входження України до системи ринкових відносин активізувало значення цих земель як першого крупного об'єкта в процесі виникнення та функціонування українського інституту права приватної власності на землі.

Від 1990 р. землі сільськогосподарського призначення стали в Україні не лише об'єктом вкладення праці, а і капіталу, оскільки були включені у сферу аграрного підприємництва.

Новий правовий режим сільськогосподарських земель став предметом дослідження багатьох представників науки земельного, аграрного, а також екологічного права України, зокрема, професорів В. І. Анд-рейцева, В, І. Семчика, М. В. Шульги, Н. І. Титової, В. Л. Мунтяна, О. О. Погрібного, В. 3. Янчука, Ю. С. Шемшученка, а також кандидатів юридичних наук 1.1. Каракаша, В. К. Гуревського П. Ф. Кулинича, В. В. Носіка, В. І. Федоровича, М. Я. Ващишин, Н. В. Ільків (Ільни-цької), Я. 3. Гаєцької-Колотило, Н. О. Багай та інших вчених.

В юридичних та аграрних навчальних закладах студентами вивчаються курси "Земельне право України" та "Аграрне право України". Вийшло кілька підручників з цих галузей права.

Проте як в науковій, так і в навчальній літературі України з земельного та аграрного права досі немає широкого комплексного дослідження їхнього провідного правового інституту - інституту земель сільськогосподарського призначення в сучасних умовах. Окрім того, більшість наукових авторських публікацій у цій сфері було зроблено до прийняття нового Земельного кодексу України 2001 р.

Отже, розгорнутий, всебічний за змістом науково-практичний посібник з правових проблем земель сільськогосподарського призначення розроблений групою авторів: кандидатів юридичних наук - Н. В. Ільків (Ільницькою), Я. 3. Гаецькою-Колотило, В. К. Гуревським, В. І. Федоровичем, М. Я. Ващишин, Н. О. Багай за науковим керівництвом доктора юридичних наук, професора Н. І. Титовою є першим в науковій і навчальній літературі України. Новелою такого роду посібників є намагання поєднати в ньому виклад юридичних І природознавчих (зокрема ґрунтознавчих) аспектів проблеми, у зв'язку з чим до Посібника включено Розділ "Ґрунти України та їхня оцінка", написаний доктором географічних наук професором С. П. Позняком, кандидатом географічних наук М. І. Котом та кандидатом юридичних наук Н. С. Гавриш.

АНОТАЦІЯ

Головною ж методологічною новизною иауково-практичного посібника є те, що правовий режим земель сільськогосподарського призначення розглядається "не сам по собі", як це робилося здебільшого раніше, а з позицій правового статусу громадян України -переважно селян як основних господарів на цих землях. Тому епіцентром змісту всього матеріалу Посібника є права громадян України на землі сільськогосподарського призначення. їхня законодавча регламентація і особливо - гарантування цих прав подаються переважно з критичних позицій, із врахуванням фактичного стану селянства України в сучасних умовах, у зв 'язку з прорахунками земельної та аграрної реформ; вносяться чисельні пропозиції виходу з кризи.

Архітектоніка Посібника побудована в такий спосіб, що спочатку всебічно аналізуються сучасні правові засади земель сільськогосподарського призначення, а потім, на цій основі, розглядаються права громадян України (селян) на ці землі, що реалізуються за допомогою різних організаційно-правових форм.

Науковий і в той же час, достатньо простий виклад матеріалу допоможе студентам, а також пересічним селянам його зрозуміти. А наявність "творчої частини" посібника, побудованої на актуальних спірних проблемах, здебільшого провокованих вадами сучасного Земель- ного кодексу України, спеціального земельного та аграрного законої давства, а особливо ряду Указів Президента України, дозволить студені там проявити свої аналітичні творчі здібності та добре підготуватися де майбутньої практичної праці в сфері юридичної допомоги громадянам' України і в першу чергу - селянам в процесі реалізації ними їхніх земельних прав.

РОЗДІЛ 1 "Землі сільськогосподарського призначення: поняття, особливості, склад (правові аспекти)" написано доктором юридичних наук професором Н. І. Титовою. Розкривається природниче, економічне, політичне і юридичне значення цієї категорії земель, зокрема за умов проведення земельної та аграрної реформ в Україні.

Аналізується правомочність поняття Земельного кодексу України "землі сільськогосподарського призначення" і пропонується замінити його на поняття "сільськогосподарські землі", прийнятого у багатьох державах світу (зокрема у США).

Автором розмежовуються поняття "земля" і "землі". Перше розуміється як відокремлена від природного середовища за допомогою праці людини частина (маса) речовини, поміщена в якусь місткість (вагони,

334

АНОТАЦІЯ

контейнери, мішки, пакети тощо). "Земля" - майновий, цивільно-правовий об'єкт. Друге поняття - "землі" означає природний компонент не вилучений з довкілля, а органічно в нього вплетений, взаємодіючий з Іншими природними компонентами (водами, лісами, атмосферним повітря тощо). Це (немаЙновиЙ) земельно-правовий, еколого-правовий та аграрно-правовий об'єкт.

З'ясовуються різноманітні функції земель: політична, економічна,

соціальна, екологічна.

Земельний кодекс України 2001 р. провів диференціацію поняття "землі сільськогосподарського призначення", виділивши в ньому такі аспекти, як "земельні ділянки", "ґрунти", "сільськогосподарські угіддя". Кожна з цих складових має свій спеціалізований правовий режим, який аналізується. Новелою сучасного земельного законодавства України є виділення ґрунтів як "об'єкта особливої охорони" (ст. 168 Земельного кодексу України).

Професор Н. І. Титова є одним з авторів земельно-правової (а не цивільно-правової) доктрини законодавчої регламентації відносин стосовно земель сільськогосподарського призначення. У науково-навчальному посібнику наводиться біля 20 позицій аргументації такої доктрини з використанням нового земельного, а також екологічного та цивільного законодавства України. Зокрема доводиться переважно земельно-правова природа договору купівлі-продажу земельної ділянки та її оренди.

Провідною ідеєю Посібника є доведення соціально персоніфікованого складу суб'єктів земельних правових відносин стосовно земель сільськогосподарського призначення громадян України в

особі селян.

Критично аналізуються істотні вади в процесі проведення земельної і аграрної реформ (зокрема на підставі Указу Президента України від З грудня 1999 р. "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки"), що призвело до порушення засад еволюцій-ності та демократичності цього процесу, непідготовленості більшості селян до ефективного використання приватних земельних ділянок і тим самим до знецінення позитивних засад приватного землевикористання.

Розкривається основна сутність різноманітних організаційно-правових форм реалізації громадянами України їхніх прав щодо використання земель сільськогосподарського призначення.

Як досвід для України коротко наводиться характеристика правового режиму сільськогосподарських земель у США {ТІге Code of the Law

of the USA. Title 7).

Подаються конкретні контрольні завдання, теми для дискусій та обговорення для студентів, а також література та законодавство по темі.

335

АНОТАЦІЯ

РОЗДІЛ 2 "Ґрунти України та їхня оцінка (географо-екологіц. ний аспект)" написано доктором географічних наук, професором С. П. Лозняком, кандидатом географічних наук М. Г. Котом та кандидатом юридичних наук Н. С. Гавриш. Вперше в юридичній навчально-методичній літературі реалізована потреба забезпечення правових та природничих взаємозв'язків, зумовлених тим, що земельне, аграрне і екологічне правота законодавство базуються на регламентації режимів саме природних об'єктів і, насамперед, земель сільськогосподарського призначення.

У Розділі подається характеристика основних видів грунтів України: чорноземів звичайних, південних, опідзолених, реградованих, дерново-підзолистих, буроземних та інших; визначається їхня бонітетна оцінка, фізико-хімічні властивості, аналізується використання земельного фонду в сільському господарстві у різних зонах України (станом на 2000 p.).

Автором робиться пропозиція визначити нормативну грошову оцінку земель і величину фіксованого сільськогосподарського податку за природними властивостями ґрунтів (за їхніми балами бонітету), а не за показниками урожайності сільськогосподарських культур.

Подається грошова оцінка земель України. При середньому балі бонітету, найвищою бонітетною оцінкою характеризуються ґрунти Черкаської області (55 балів), а найнижчою - Житомирської області (27 балів). Грошова оцінка 1 га сільськогосподарських угідь станом на 01. 01. 2002 р. становить 8 733 гривні.

Як ваду земельної та аграрної реформи в Україні автори вважають передачу у власність селян деградованих і малопродуктивних земель. Такі землі повинні підлягати, згідно з Земельним кодексом України, консервації (ст. ст. 171-172). Додається таблиця таких земель.

Наводиться порівняльна ефективність використання сільськогосподарських земель в Україні та в інших країнах світу (США, ФРН, Нідерланди, Бельгія, Данія, Фінляндія, Японія).

Критикується практична ситуація з охороною земель в Україні. Студентам поставлено 6 конкретних запитань, сформульована проблема для дискусії та обговорення; наведено список спеціальної літератури; рекомендовано вивчити Закон України від 11 грудня 2003 р. "Про оцінку земель".

РОЗДІЛ 3 "Особливості сільськогосподарської праці; проблеми правового регулювання" написано доктором юридичних наук, професором Н. І. Титовою. Автор послідовно продовжує аргументувати наукову

336

АНОТАЦІЯ

концепцію органічного нерозривного взаємозв'язку двох факторів: сільськогосподарських земель та праці на ній людини як симбіоз одержання споживчих вартостей у формі продукції рослинництва.

Природна родючість ґрунтів не може бути реалізована без їхньої економічної родючості (способу використання ґрунтів, властивостей вирощуваних культур, рівня агротехніки тощо). Кожен із цих факторів не може дати ефект без їхнього поєднання. З цим пов'язано розуміння принципу раціональності використання земель сільськогосподарського призначення як трудової діяльності, що є екологічно обґрунтованою та найбільш доцільною.

Сільськогосподарська праця - це не що інше, як землевикорис-тання. Це поняття має самостійне юридичне значення І відрізняється від поняття "землекористування", яке розуміється як одна з право-мочностей права власності та як самостійний правовий інститут постійного користування земельною ділянкою.

У зв'язку з зазначеними факторами виділяються особливості сільськогосподарської праці, які є настільки істотними, що потребують спеціалізованого правового регулювання і не можуть бути повністю забезпечені нормами законодавства про працю. Це сфера переважно аграрного законодавства з врахуванням екологічних правил у сфері сільськогосподарського виробництва.

Детально аналізуються найбільш характерні особливості такої сільськогосподарської праці, як землевикористання.

Робиться висновок, що єдині за суттю, земельно-трудові відносини аграрних суб'єктів (переважно - селян), у тому числі і з приводу їхніх прав, повинні регулюватися нормами спеціалізованої галузі аграрного, а не трудового права. Зараз вони регламентуються в законодавстві явно не в повній мірі.

Студентам поставлено конкретні контрольні завдання та дискусійні проблеми; наведена література та законодавство.

РОЗДІЛ 4 "Особливості правового режиму земель сільськогосподарського призначення" написано доктором юридичних наук професором Н. І. Титовою. Аналізується поняття правового режиму в загальній теорії права та правового режиму земель сільськогосподарського призначення. Виділено такі основні особливості останнього:

♦ центральне місце земель сільськогосподарського призначення у

складі земель України;

337

АНОТАЦІЯ

• пріоритетність земель сільськогосподарського призначення;

• необхідність їхнього цільового використання;

• спеціальна визначеність кола основних суб'єктів сільськогоспо дарського землевикористання переважно в особі громадян України (селян);

• право приватної власності на землі сільськогосподарського при значення стало головним наслідком земельної реформи в Україні і центральним правовим інститутом земельного права;

• паювання земель сільськогосподарського призначення стало но вим земельно-правовим і аграрно-правовим способом приватизації цих земель;

• земельні відносини стосовно земель сільськогосподарського призначення функціонують не ізольовано, а в органічному взаємозв'яз ку з трудовими відносинами аграрних суб'єктів і складають єдиний комплекс земельно-трудових відносин;

• земельні відносини є базовими для виникнення і функціонуван ня майнових та інших аграрних відносин;

• раціональність - провідний принцип сільськогосподарського землевикористання;

• наявність спеціального правового режиму для особливо цінних земель та юридичне визнання грунтів самостійним об'єктом правової охорони.

З цих питань студентам сформульовано ряд конкретних контрольних завдань, тем для дискусій та обговорень, подається список літератури та законодавства.

РОЗДІЛ 5 "Конституційні засади земельних прав громадян України" написано доктором юридичних наук професором Н. І. Ти-товою у співавторстві з кандидатом юридичних наук М. Я. Ващишин.

У Конституції України є кілька спеціальних норм, змістом яких є, встановлення загальних засад земельних відносин, соціальна оцінка землі як основного національного багатства, що перебуває під особливою охороною держави (ст. 14), що є юридичним свідченням високого нублічно-правового визнання цього об'єкта природи.

Автори вважають, що йдеться в першу чергу про землі сільськогосподарського призначення. На цій основі аналізуються конституційні норми про землі як об'єкт права власності, його гаранти, а також розкривається зміст норми ст. 13 Конституції про те, що "власність зобо-

АНОТАЦІЯ

в'язує", з чим пов'язана можливість обмеження прав власників земель сільськогосподарського призначення.

Розкривається сутність норми ст. 13 Конституції про "особливу охорону державою" земель через встановлення їхнього спеціального охоронного режиму, правил використання та юридичної відповідальності за порушення охоронних норм. Прослідковується зв'язок норм Земельного кодексу з конституційними нормами.

Аналізуються також норми Конституції, які опосередковано пов'язані з земельними та аграрними відносинами, зокрема ст. ст. 41,42. Вони є базовими для функціонування аграрних підприємницьких структур. Особлива увага приділяється нормам Конституції України щодо прав громадян на працю, вибір професії та роду трудової діяльності, відшкодування шкоди тощо. Вносяться пропозиції щодо законодавчої спеціалізації цих прав для селян.

Сформульовано ряд конкретних контрольних завдань та дискусійних проблем для студентів; подається список літератури І законодавства.

РОЗДІЛ 6 "Права громадян України на землі сільськогосподарського призначення як спеціалізована складова громадянських прав" написано доктором юридичних наук професором Н. І. Титовою. Йдеться про те, що конституційні права людини і громадянина слід розглядати не лише в загальнотеоретичному аспекті (як це переважно робиться), а і в спеціалізованих галузевих аспектах.

Реальна правосуб'єктність громадян України (переважно - селян) на землі сільськогосподарського призначення, виходячи з базових конституційних засад, повинна бути забезпечена нормами земельного та

аграрного права.

Проблеми ефективності функціонування аграрної економіки за умов нових форм власності на сільськогосподарські землі повинні бути сфокусовані на реальному забезпеченні прав селян як громадян України, як землевикористувачів, як аграрних підприємців та як носіїв найкращих соціальних та моральних традицій українського суспільства. І якщо перший аспект проблеми в основному врегульований земельним законодавством (хоч і неповно), то інші залишаються недостатньо юридично забезпеченими (особливо, якщо йдеться про соціальні права селян). Мало уваги цим аспектам приділяється в навчальній літературі.

338

339

АНОТАЦІЯ

Проводиться авторська ідея про необхідність органічного законодавчого поєднання суто земельних і соціальних прав громадян України, які професійно займаються сільським господарством. V

цьому аспекті йдеться про однобічність законодавства про земельну та аграрну реформи.

Аналізується загальна та земельна правосуб'ектність громадян України; а також загальна та спеціальна земельна правоздатність.

Правовий статус громадян України в особі селян, тобто тих з них, хто проживає в селі, постійно і професійно зайнятий обробітком земель сільськогосподарського призначення, повинен бути особливим. Наводиться низка конкретних ознак цього.

Пропонується, за аналогією з законодавством США, законодавчо закріпити поняття селянина як суб'єкта сільськогосподарського земле-використання і селянства, як соціальної групи громадян. Наводиться текст ст. 101 (17) 11 Зведеного (уніфікованого) Комерційного кодексу США (Uniform Commercial Code, U.C.C.), а також окремі положення титулу 7 "Agriculture", спеціалізованого зібрання законів США (The Code of the Law of the United States of America).

Пропонується прийняти Закон України "Про сільське господарство", в якому слід комплексно закріпити земельно-аграрні та соціальні права селян.

Як контрольні завдання та теми для дискусій студентам пропонується висловити свої творчі позиції щодо правосуб'єктиості селян, їхніх прав; а також стосовно Закону України "Про сільське господарство'". Наводиться література та законодавство.

РОЗДІЛ 7 "Право приватної власності громадян України на землі сільськогосподарського призначення" написано кандидатом юридичних наук, доцентом В. К. Гуревським. Автор виходить із того, що земельна власність є специфічною економічною категорією, яка зумовлена істотними природними особливостями земель. Землі сільськогосподарського призначення на сьогоднішній день є основною категорією земельного фонду України, яка забезпечує проведення земельної реформи.

Право власності на землі сільськогосподарського призначення має основні риси права власності взагалі, тому його можна розглядати в об'єктивному і суб'єктивному значенні. Розкривається зміст права

власності на земельну ділянку. ...

340

АНОТАЦІЯ

Йдеться про те, що право власності на земельну ділянку носить комплексний характер, тому що воно поширюється не тільки на саму земельну ділянку, але й на грунт і деякі інші природні ресурси: водні об'єкти, ліси і багаторічні насадження.

Визначається право приватної власності громадян України на землі сільськогосподарського призначення як право громадянина України на свій розсуд володіти, користуватися і розпоряджатися належною йому земельною ділянкою в межах (обсязі), встановлених законом, для здійснення сільськогосподарської товаровиробничої діяльності з метою одержання прибутку, або іншої діяльності, не забороненої законом, а також для задоволення особистих потреб (культурних, естетичних, рекреаційних тощо) з урахуванням правомірних інтересів інших осіб. Доводиться, що абсолютної земельної власності немає.

Аналізується питання обмеження права приватної власності громадян на землі сільськогосподарського призначення.

Ліквідація в умовах ринкової економіки права виключної державної власності на землю і перехід до різноманітних форм власності на земельні ділянки зумовив новий підхід до сутності землі як об'єкта земельних відносин. Автор вважає, що закріплення землі у власність або у користування окремих суб'єктів повинно здійснюватися за особливими законодавчими правилами, які враховують природні риси землі як об'єкта господарювання, а обіг земельної нерухомості повинен враховувати природні закони функціонування земель як об'єкта природи.

Аналізується обсяг земельної правоздатності і дієздатності суб'єктів права приватної власності на землі.

Визначається у яких організаційно-правових формах громадяни України можуть реалізовувати свої земельні права щодо земель сільськогосподарського призначення.

Сформульовано ряд конкретних контрольних завдань та дискусійних проблем для студентів. Наводиться література та законодавство.

РОЗДІЛ 8 " Оренда як форма реалізації громадянами їх земельних прав" написано кандидатом юридичних наук Н. В. Ільків.

Аналізуються юридичні ознаки та поняття оренди земель, з'ясовуються істотні особливості оренди земель сільськогосподарського призначення. Основні ознаки, які визначають оренду земель сільськогосподарського призначення, випливають із природних особливостей

.'. 341

АНОТАЦІЯ

сільського господарства. До цих особливостей віднесені наступні: орендодавцями земельних ділянок сільськогосподарського призначення можуть бути чітко визначені суб'єкти, які отримали земельні ділянки для визначених законодавством цілей; орендарі земельних ділянок сільськогосподарського призначення повинні відповідати певним вимогам, встановленим земельним законодавством України; передавати земельні ділянки сільськогосподарського призначення у користування (зокрема оренду) дозволено лише зі збереженням їхнього цільового призначення - для сільськогосподарського використання; спеціальний характер правомочностей суб'єктів даних земельних орендних відносин.

Проаналізоване чинне законодавство України в галузі регулювання земельних орендних відносин, зокрема, спеціальний Закон України "Про оренду землі", що діє в редакції від 2 жовтня 2003 р. Доводиться, що орендні земельні відносини набрали зараз значення окремого правового інституту земельного права України.

Дається всебічний аналіз поняття та умов договору оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, який є основним документом, що опосередковує відносини між орендарем і орендодавцем та в якому фіксується низка найістотніших аспектів, визначається його земєльно-правова природа. Характеризуються правові умови укладення договору, під якими розуміється система визначених законодавством заходів, дотримання і виконання яких є обов'язковими для породження договором юридично значимих наслідків.

Аналізується правове становище сторін за договором оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення. Розглядаються права та обов'язки орендодавця та орендаря за цим договором. Подається їхня класифікація на загальні та спеціальні, що дає можливість глибше пізнати зміст цих прав, виявити їхні спільні і відмінні риси. Досліджуються основні права сторін, закріплені у Земельному кодексі України, Законі України "Про оренду землі". Вносяться пропозиції щодо вдосконалення нормативно-правового регулювання окремих прав.

Автором також приділяється увага укладенню різновиду договору оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення в формі договору оренди земельного паю, яке здійснюється при реформуванні сільськогосподарських підприємств. Природа даного договору та порядок його укладення не є безспірними, про що Йде мова у розділі.

Сформульовано ряд конкретних контрольних завдань та дискусійних проблем для студентів; подається список літератури і законодавства.

342 ., .. ' ...

АНОТАЦІЯ

РОЗДІЛ 9 "Фермерські господарства як організаційно-правова форма реалізації громадянами України прав на землі" написано доктором юридичних наук професором Н. І. Титовою у співавторстві з кандидатом юридичних наук М. Я. Ващишин. Йдеться, що фермерські господарства в ринковій економіці повинні стати однією з основних організаційно-правових форм здійснення громадянами України (переважно селянами) їхніх земельних прав. В Україні зараз офіційно нараховується понад 43 тисячі фермерських господарств, і вони розглядаються як найбільш характерна аграрна підприємницька структура.

Важливе значення для створення та функціонування фермерського господарства має Земельний кодекс України, який спеціалізує загальні конституційні засади фермерських господарств.

Аналізується новий Закон України "Про фермерське господарство" від 19 червня 2003 p., шо визначає правові засади цих господарств як "прогресивної форми підприємницької діяльності громадян у галузі сільського господарства України".

Робиться висновок про те, що склад фермерського господарства с спеціальним. Аналізується порядок створення фермерського господарства та основи правового режиму земель фермерських господарств.

Структура земельних прав фермерських господарств і їхніх членів є неоднорідною. За моментом виникнення і часом їхньої реалізації автори виділяють дві групи відповідних земельних прав, а саме: земельні права в процесі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства та земельні права в процесі функціонування фермерського господарства.

Дається глибокий аналіз прав фермерських господарств та членів

ФГ.

Автори справедливо критикують законодавство за нечітке

розмежування земельних прав самих фермерських господарств та їхніх членів; вносять певні слушні пропозиції у зв'язку з цим.

Пропонується на державному рівні прийняти програму "Молодий фермер України", в якій слід передбачити створення сприятливих умов для реалізації молоддю ЇЇ суб'єктивних прав на використання земель сільськогосподарського призначення через інститут фермерства. Це мало би принципове значення для вирішення проблеми подальшого успішного розвитку фермерства в Україні.

У розділі сформульовано ряд конкретних контрольних завдань та дискусійних проблем для студентів; подається список літератури.

343

АНОТАЦІЯ

РОЗДІЛ 10 "Сільськогосподарські кооперативи як організаційно-правова форма реалізації громадянами України земельних прав" написано кандидатом юридичних наук Я. 3. Гаєцькою-Колотило. У ньому йдеться про те, що громадяни України - переважно селяни, можуть реалізувати свої земельні права не лише одноосібно, самостійно господарюючи на землі, а й шляхом об'єднання з іншими. Реалізація земельних прав громадян спільно з іншими особами можлива шляхом об'єднання їхніх земельних ділянок, майна, підприємницької діяльності, а також (у більшості випадків) і праці. У такий спосіб найдоцільніше громадянам організовуватись у сільськогосподарські кооперативи На підставі аналізу досвіду високорозвинених країн з ринковою економікою зроблено висновок про те, що сільське господарство є однією з основних сфер функціонування кооперативних організаційно-правових форм господарювання в силу своїх природно-економічіїих особливостей, які об'єктивно вимагають об'єднання трудових зусиль селян для ефективного ведення цього господарства.

Поняття та правовий статус сучасних сільськогосподарських кооперативів повинні виходити з двох принципових засад:

• врахування їхньої сутності як аграрних підприємців, що функціонують за умов переходу до ринкової економіки;

• з'ясування їхньої ролі для забезпечення за цих умов прав грома дян (переважно селян) на землях сільськогосподарського призначення.

Громадяни України можуть використовувати сільськогосподарські кооперативи для реалізації своїх земельних прав у різних формах, а саме: через створення сільськогосподарського виробничого кооперативу, або через вступ до вже діючого кооперативу.

Сучасне законодавство, зокрема Земельний кодекс, Закони України "Про кооперацію", "Про сільськогосподарську кооперацію" майже не регламентують земельних прав громадян України як членів сільськогосподарських кооперативів.

Робиться висновок про необхідність врегулювання земельних відносин у кооперативах у першу чергу у Земельному кодексі України шляхом його істотного доповнення нормами про умови та порядок набуття сільськогосподарськими кооперативами земельних ділянок у власність, а також про підстави, умови і процедуру повернення земельних паїв членам кооперативу у разі припинення ними членства в кооперативі.

344

АНОТАЦІЯ

Автор висловлює пропозиції, що в Законі України "Про сільськогосподарську кооперацію" необхідно передбачити самостійний розділ "Землі в кооперативі" і окремо врегулювати земельні відносини у сільськогосподарських виробничих і обслуговуючих кооперативах (як спеціалізацію відповідних норм ЗК).

Необхідно посилити також захист земельних прав членів сільськогосподарських кооперативів (у тому числі через локальні норми самих сільськогосподарських кооперативів) у їхніх Статутах, а також через державний судовий захист.

У розділі сформульовано ряд конкретних контрольних завдань та дискусійних проблем для студентів; подається список літератури і законодавства.

РОЗДІЛ 11 "Права членів особистого селянського господарства на землі" написаний доктором юридичних наук професором Н. І. Титовою.

Земельний кодекс України 2001 р. у главі 5, визначаючи суб'єктів використання земель сільськогосподарського призначення, передбачив можливість існування особистих селянських господарств, спеціальний закон про які було прийнято 15 травня 2003 р.

Особисте селянське господарство є новим і певною мірою суперечливим суб'єктом земельних та аграрних відносин в Україні. Слід зазначити, що сам Закон юридично некоректно визначає поняття суб'єкта (суб'єктів) особистого селянського господарства, зазначаючи, що останнє є господарською діяльністю. Вочевидь, йдеться про те, що це не "господарська діяльність", а - фізична особа (селянин) або кілька фізичних осіб (переважно селян), які ведуть сільськогосподарську діяльність. З цих позицій критично аналізується поняття особистого селянського господарства, визначаються його юридичні ознаки. Автор зазначає на його нетоварний характер виробництва, порівнює його з колгоспним двором (в історичному аспекті) та фермерським господарством, вказує, що з останнім особисте селянське господарство має ряд спільних рис, але істотно відрізняється у зв'язку з нетоварним характером виробництва сільськогосподарської продукції.

Вказується на правомірність закріплення у Земельному кодексі України громадян України як основних суб'єктів землевикорис-тання в особистих селянських господарствах (ст. 33 п. 1) та аналізує правові титули використання ними земель.

Водночас зазначається, що земельні права членів особистого селянського господарства Законом "Про особисте селянське господарст-

345

АНОТАЦІЯ

во" системно не розкрито. На них повною мірою поширюються загальні права власників земельних ділянок, які зафіксовано в ст. 90 Земельного кодексу України. Спеціальний закон мав би їх конкретизувати, але зробив це лише частково.

Ст. 7 Закону від 15 травня 2003 р. сукупно закріпила земельні, майнові та деякі інші права членів особистого селянського господарства. Стосовно безпосередньо земельних прав та органічно пов'язаних з ними майнових прав, Закон зазначає на наступні права членів господарства: самостійно господарювати на землі; укладати особисто або через уповноважену особу будь-які угоди, що не суперечать законодавству; реалізовувати надлишки виробленої продукції на ринках, а також заготівельним, переробним підприємствам та організаціям, іншим юридичним і фізичним особам; використовувати в установленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, лісові насадження, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі відповідно до закону; на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; вільно розпоряджатися належним майном, виробленою сільськогосподарською продукцією та продуктами її переробки.

У розділі подаються конкретні контрольні завдання, проблеми для дискусій та обговорень для студентів, а також література та законодавство по темі.

РОЗДІЛ 12 "Новели Земельного кодексу України 2001 року і земельні права громадян" написано кандидатом юридичних наук доцентом В. І. Федоровичем. Розкривається зміст новел Земельного кодексу України. Ці нововведення здебільшого торкаються безпосередньо прав громадян на землі сільськогосподарського призначення, а також співвідношення земельних прав різних громадян та в певних випадках обмеження цих прав.

Доцент В. І. Федорович зазначає, що важливим засобом забезпечення прав на землі є закріплення у законодавстві їхніх гарантій. Важливість гарантування прав на землю підкреслюється наявністю у Земельному кодексі України 2001 р. спеціального розділу "Гарантії прав на землю".

У системі гарантій прав на землю провідне місце займають конституційні гарантії. Конституційні положення у сфері гарантій та захисту земельних прав громадян конкретизуються у земельному законодавстві.

346

АНОТАЦІЯ

Автор поділяє основні гарантії прав на землю, які закріплені у Земельному кодексі України, іншому земельному законодавстві, на

кілька груп:

♦ гарантії у сфері захисту прав на землю, в т. ч. і права власності

на землю;

♦ гарантії при відшкодуванні збитків власникам землі та

землекористувачам;

• гарантії при вирішенні земельних спорів;

• інші гарантії прав на землю.

Аналізуються основні способи захисту земельних прав громадян.

Обґрунтовується, що з системи гарантій прав на землю необхідно виділити окремі гарантії права власності на землю.

Окрему увагу відведено праву земельного сервітуту, яке було невідоме попередньому законодавству.

Робиться висновок про те, що кардинальні перетворення відносин власності на землю створили умови для застосування земельних сервітутів на практиці. Особливо це стосується земельного устрою у сфері сільськогосподарського землевикористання, який склався в результаті здійснення приватизації та паювання земель.

Аналізуються характерні ознаки та особливості речових прав на

чужі земельні ділянки.

Одним з основних обов'язків власників землі та землекористувачів є дотримання правил добросусідства. Пояснюється поява інституту добросусідства у земельному праві тим, що останні кілька десятиліть характеризуються все більшим зближенням права та моралі, відображенням у правових нормах моральних засад суспільства.

Добросусідство (в земельних відносинах) визначається як правила поведінки, які регулюють відносини між власниками чи користувачами суміжних земельних ділянок.

Визначено ряд тем для дискусій та обговорення. Наводиться

література та законодавство.

РОЗДІЛ 13 "Проблеми забезпечення загал ьносоціальних прав селян" написано доктором юридичних наук професором Н. І. Титовою. Розкривається зміст загальносоціальних прав селян, вказується на відсутність у Земельному кодексі України та інших нормативно-правових актах регулювання соціальних прав селян, хоча останні є тією структурною детермінантою, від якої залежить добробут суспільства. З між-

347

АНОТАЦІЯ

народновизнаною високою соціально-економічною місією селянства, як зазначає автор, пов'язано, зокрема, і виникнення спеціальної багато-профільної науки "селянознавства", засновником якої вважається професор Манчестерського університету (Великобританія) Теодор Шанін.

Професор Н. 1. Титова зазначає, що принцип пріоритетності сільського господарства, як галузі господарювання, як глобальний, повинен бути закріплений на конституційному рівні, де він означатиме, перш за все, гарантування прав селянства як товаровиробників. Його розкриттю та спеціалізації повинно спричинитися, перш за все, земельне і аграрне законодавство України, а також інші галузі законодавства. РеалІзуючи цей принцип пріоритетності законодавство повинно враховувати принаймні два фактори: а) сільськогосподарська (аграрна) праця має істотні особливості, яких не має жодний інший вид праці; б) охорона земель сільськогосподарського призначення (які є основним і незамінним засобом виробництва) є не локальною, а загальносуспільною справою, оскільки з цим пов'язано забезпечення інтересів не лише безпосередніх виробників (селянства), а всього суспільства. Ось чому держава, з одного боку, повинна всіляко стимулювати працю селянина, враховувати її складність і виробничу ризикованість, а з другого - брати на себе основний тягар витрат на охорону земель сільськогосподарського призначення та на їхнє покращення.

Пропонується прийняти "Основи аграрного законодавства України", як базового нормативно-правового акту, який би, окрім Іншого, закріпив принципи земельного та аграрного устрою, загальні особливості сільськогосподарського землевикористання та сільськогосподарської праці в усіх організаційно-правових структурах аграрно-промислового комплексу України; базові спеціалізовані права та обов'язки суб'єктів цих структур, які б конкретизувалися в спеціальних законах про ці структури, а також закріпив спеціалізований зміст конститу- . цінних прав селян та обов'язки держави щодо їх забезпечення.

На думку професора Н. І. Титової гарантованість прав селянства знаходиться в прямій залежності від економічного, фінансового, соціально-культурного стану суспільства. Тому надзвичайне значення має зараз проблема виведення селянства з загального податкового та кредитного законодавства та встановлення для них стабільного єдиного і одного податку - земельного та встановлення державного пільгового кредитування.

Обґрунтовується, що в процесі здійснення земельної та аграрної реформ селяни, а не ті організаційно-правові структури, в яких вони працюють, повинні стати головними суб'єктами земельних і аграр-

348

АНОТАЦІЯ

них правовідносин. На законодавчому рівні слід підкреслити необхідність загальносуспільного сприйняття селян, які важко працюють на землі, як людей, які заслуговують на загальну повагу, як носіїв народних традицій, високої громадянської моралі та свідомості. Робиться висновок про те, що держава повинна дбати про піднесення соціального статусу селянина в суспільстві.

Визначено ряд тем для дискусій та обговорення. Наводиться література та законодавство.

РОЗДІЛ 14 "Правова регламентація режиму сільськогосподарських земель у США" написаний доктором юридичних наук професором Н. І. Титовою.

Аналізується досвід США стосовно регламентації земельних відносин, зокрема фермерського землевикористання, яке є пріоритетним, розкривається його зміст, вказується на Його позитивну рису - прив'язаність до природних властивостей сільськогосподарських земель. Визначення поняття останніх дається в Законі штату Флорида, яке є типовим і для інших штатів. Зокрема, важливим з огляду запозичення українським земельним законодавством є визначення поняття сільськогосподарських земель як таких, що характеризуються наявністю ґрунтового покриву, клімату, водних ресурсів і рельєфу у такому поєднанні і в такому взаємозв'язку, що вони, за умови їхнього раціонального використання і збереження природних характеристик, є придатними для вирощування сільськогосподарських культур.

Зазначається, що в загальному законодавстві США виділяється автономна підгалузь аграрного законодавства, яка (як і у Франції) функціонує на "спеціалізованій аграрно-правовій системі", а поширеним науковим мотивом для цього є висновок про те, що "сільське господарство вимагає спеціального правового регулювання і тлумачення".

Законодавча регламентація земельних відносин в США характеризується істотними елементами децентралізації, що дає можливість активно враховувати особливості окремих сільськогосподарських регіонів. При цьому відсутній певний комплексний єдиний законодавчий акт (на зразок Земельного кодексу України). Це породжує величезну кількість законодавчих актів, а також судових прецедентів (що є джерелами права), які не екчадають єдиної централізованої системи, хоча водночас вони підпорядковані певним загальним економічним і правовим принципам.

349

АНОТАЦІЯ

Робиться висновок, що земельні фермерські відносини в СЩд здебільшого зумовлені характером приватної власності на сільсько-господарські землі, а також значною мірою орендними земельними умовами, які в сучасний період зазнали істотних змін з позицій врахування соціальної функції цих земель.

Зазначається, що пріоритетне значення земельних відносин, врахування їх природних та соціальних особливостей стали підставою для відносного відокремлення сільськогосподарського законодавства в окремому титулі інкорпорованого законодавства СІЛА, яке включає і регулювання багатосторонніх земельних відносин.

У розділі сформульовано ряд конкретних контрольних завдань та дискусійних проблем для студентів; подається список літератури.

У завершальному- 15 розділі представлено, розроблений кандидатом юридичних наук Н. О. Багай, ґрунтовний наукознавчий аналіз доробку вчених України в сфері земельного та аграрного права. Це методологічна новела для науково-навчальних посібників і певний внесок у новий підрозділ українського юридичного наукознавства.

У заключенні "Замість висновків" професором Н. І. Тяговою констатується наявність глибокої економічної і соціальної кризи в сільському господарстві України і пропонується прийняти державну програму "Село України", в якій, окрім іншого, передбачити доктринально нові підходи до селянства як до потужної верстви громадян України, що забезпечують її продовольчу безпеку та сталий соціальний розвиток.

До науково-практичного посібника додається бібліографія та список законодавства.

350

SUMMARY

Lands of agricultural designation (agricultural lands) constitute for Ukraine, a large agricultural state, its maor national asset. In view of this, they have traditionally enoyed relatively favorable legal treatment. Undertaking agrarian and land reforms when Ukraine is making a transition to a market economy has redefined the role of these lands as the first maor commodity at a time when the Ukrainian institution of private land ownership is gradually evolving. Since 1990, having entered the domain of agricultural entrepreneurship, lands of agricultural designation have been the focus of not only labor investment, but also of capital investment.

The new legislative treatment of agricultural lands has attracted the attention of many researchers in the field of land, agrarian and environmental law of Ukraine, most notably Professors V. I. Andreitsev, V. I. Semchyk, M. V. Shulha, N. I. Tytova, V. L. Muntian, O. O. Pohribnyi, Yu. S. Shemshuchenko, V. Z. Yanchuk, and also Candidates of Law 1.1. Karakash, V. K. Hurevskyi, P. F. Kulynych, V. V. Nosik, V. I. Fedorovych, M. Y. Vashchyshyn, N. V. Ilkiv (Ilnytska), Ya. Z. Hayetska-Kolotylo, N. O. Bahay, etc.

Law and agrarian schools offer courses such as "Land Law of Ukraine" and "Agrarian Law of Ukraine". Recently, a number of textbooks in these two fields of Law have been published.

However, neither scholarly nor academic publications concerned with land and agrarian law have as yet offered a comprehensive in-depth look at their leading legal institution, i.e. the institution of the lands of agricultural designation in modern times. Besides, the bulk of academic publications in the field had come out prior to the adoption of the new 2001 Land Code of Ukraine.

The detailed comprehensive academic manual dealing with legal issues of lands of agricultural designation has been co-authored by: Candidates of Law N. V. Illdv (Ilnytska), Ya. Z. Hayetska-Kolotylo, V. K. Hurevskyi, V. I. Fedorovych, M. Ya. Vashchyshyn, N. O. Bahay under the scholarly supervision of Doctor of Law Professor N. I. Tytova. The manual is the first of its kind among the scholarly and academic publications in the field. The novelty of the book is an attempt to combine insights into both law- and natural-sciences-related issues (notably, areas to do with a study of soils). In view of this, the manual has been supplied with a chapter under the title "Soils of Ukraine and their Appraisal" written by Doctor of Geography Professor S. P. Pozniak, Candidate of Geography M. I. Kit and Candidate of Law N. S. Havrysh.

SUMMARY

SUMMARY

The main methodological novelty of the manual is that the legal treatment of the lands of agricultural designation is viewed not on its own, as was traditionally done before, but rather from a standpoint of the legal rights of citizens of Ukraine, primarily farmers as maor proprietors of these lands. Therefore, central to the entire subect-matter of the manual is Ukraine's citizens' rights to the lands of agricultural designation. Their legal regulation, especially guarantees of these rights, is considered from a critical perspective, by taking into account the actual well-being of farmers in today's Ukraine as well as certain omissions found in land and agrarian reform. The authors have also made a few practical suggestions of ways and immediate steps to resolve this.

The manual is structured in a way that makes it possible for the authors to give an in-depth and balanced analysis of the legal framework of the lands of agricultural designation, and then, on the basis of this, to carefully consider fundamental rights of Ukrainian citizens (farmers) as far as the lands are concerned. These rights can be exercised in a variety of organizational and legal forms.

The academic style but, at the same time, a reasonable accessibility of the text of the book should make it easy to follow for both students and farmers. On the other hand, the 'intellectual-challenge part¹ of the manual that draws heavily on controversial issues of today, mostly flaws found in the current Land Code of Ukraine, agrarian legislation and especially a series of Presidential Decrees, should enable students to develop their analytical skills and to prepare for the future challenge of doing legal counseling with citizens of Ukraine and, primarily, farmers.

CHAPTER 1 "Lands of agricultural designation: concepts, features and composition (legal aspects)" was written by Doctor of Law Professor N.I.Tytova. The author closely examines scientific, economic, political and legal meanings of this class of lands, especially at a time when the land and agrarian reforms are being put into effect.

She further analyzes the competence of the key term "lands of agricultural designation" in the Land Code of Ukraine and suggests replacing it with the term "agricultural lands", which is widely used in most countries of the world (the USA, in particular).

The author takes special care to make a distinction between the terms "land" and "lands". The former is understood as the actual soil removed from its natural environment as a result of human activity and subsequently placed in a container

352 •

(freight cars, bags, sacks, etc.). The term "land" is concerned with property; it is an obect of civil law. The term "lands", on the other hand, is used to designate a part of nature not removed from its natural environment, but, instead, "embedded" in it, i.e. closely interrelated with all the other elements of nature (water, forests, air, etc.). In this sense, the term constitutes a non-property obect of land law, environmental law and agrarian law.

In addition, the author identifies a range of functions that lands perform, notably political, economic, social and ecological.

The 2001 Land Code of Ukraine draws a clear distinction between different aspects of the "lands of agricultural designation", notably "parcels/plots of land", "soils", and "farmland". Every one of these enoys its own kind of legal treatment, which also comes under detailed examination in the manual. The novelty of the current Ukrainian land legislation is qualifying soils as "an obect of exceptional protection" (Article 168 of the Land Code of Ukraine).

Professor N. I. Tytova is one of those who developed the land-law (rather than civil-law) theory of the legislative regulation of relations between people involved in the cultivation of lands of agricultural designation. The manual cites twenty arguments in favor of this concept by invoking the new land, environmental and civil legislation of Ukraine. In particular, the author provides evidence for the predominantly land-law nature that the contract for the purchase or sale of a parcel of land and its rent reveals.

The main idea of the manual is the argument that the socially differentiated composition of the subects of legal land relations with respect to the lands of agricultural designation is those living on those lands.

The author points out and critically examines serious flaws in the way the land and agrarian reforms were implemented (notably, the analysis is made on the basis of the Presidential Decree of December 3, 1999, entitled "On Immediate Steps to Accelerate Reforms in the Agricultural Sector of the Economy"), which had an adverse effect on the democratic and continuity principles of this process, left most farmers unprepared to make efficient use of privately owned farmland, and by so doing led to the devaluation of the positive aspects of private land use.

The chapter is further concerned with a variety of ways in which citizens of

Ukraine exercise their rights with respect to the use of lands of agricultural

designation.

By way of background information and in order to use other countries" legal

expertise for the Ukrainian situation, the chapter includes an overview of the

353

SUMMARY

SUMMARY

legal treatment of the lands of agricultura designation in the USA (The Code of (he Law of the USA. Title 7).

At the end of the chapter, students are offered test assignments, suggested topics for discussion as well as a reference list that covers a range of issues pertaining to the topic under consideration.

CHAPTER 2 "Soils of Ukraine and their Appraisal (from a geographic and environmental perspective)" was authored by Doctor of Geography Professor S. P. Pozniak, Candidate of Geography M.H.Kit and Candidate of Law N. S. Havrysh. For the first time ever in academic literature on law, a need to ensure an interrelation between natural sciences and legal issues connected with them has been met. This interrelation is a result of the land, agrarian and environmental branches of law and legislation being based on the legal regulation of natural obects, primarily lands of agricultural designation.

The chapter outlines the main types of soils in Ukraine, which are mostly the chernozem (black soils) kind; it further identifies areas of Ukraine where each type predominates and describes their physical and chemical properties. In addition, the authors give a detailed analysis of how the total amount of land is being utilized for agriculture in various zones of Ukraine (as of 2000).

The authors propose determining the monetary value of the lands and the amount of a fixed agricultural tax according to the natural properties of soils (in accordance with their valuation score), rather than according to the volume of the yield of agricultural crops.

The chapter further offers a valuation of all the lands in Ukraine in monetary terms. According to the average valuation score, soils in Cherkassy oblast (region) receive the highest rating (55 points), while the soils in Zhytomyr oblast rate the lowest (27 points). As of 01.01.2002, one hectare of farmland has a valuation of 8,733 hryvnias.

It is seen as a serious drawback of the land and agrarian reform that even degraded, derelict and non-productive lands will now pass to farmers. Such farmland, in accordance with the Land Code of Ukraine, should be subect to conservation (Articles 171-172). A table of such lands is attached. Comparisons are drawn between the efficiency of farmland use in Ukraine and other countries of the world (the USA, Germany, the Netherlands, Belgium, Denmark, Finland, and apan).

354

Finally, the current situation with land protection in Ukraine is subected to some sharp criticism.

To test students' understanding of the problems covered in the chapter, it closes with six specific questions, a possible topic for discussion and a reference list.

CHAPTER 3 "Some Issues Concerning Farming; Problems of Legal Regulation" was written by Doctor of Law, Professor N. I. Tytova. The author consistently argues in favor of the concept of an inextricable link between two factors, those of farmland and human activity that comes as a result of producing consumer value through agriculture.

The natural fertility of soils hardly has any value if it is not accompanied by their economic "fertility": ways of soil utilization, intrinsic properties of crops that grow in them, technological level of land cultivation, etc. None of these factors can bring about a desired effect on its own. This has to do with the principle of rational use of farmland as human activity that is both environmentally and economically sustainable.

Agricultural activity is nothing other than land use or land utilization. This term has a legal meaning of its own and is quite distinct from landowning or land tenure, which is understood as strictly a property right and as an independent legal institution of long-term land use.

In view of the above-described factors, there arises a need to identify some issues to do with work on the land that are crucial enough to warrant a special legal regulation since they can hardly be covered by employment legislation. It is within the scope of predominantly agrarian legislation and should take into account environmental provisions with regard to agricultural production.

This is followed by an in-depth analysis of the most typical features of such

agricultural activity as land use or land utilization.

The author concludes that fanners' land and labor relations, including their rights,

should come under the regulation of a special branch of land law rather than

employment legislation. At present they are insufficiently regulated by Ukraine's

legislation.

At the end of the chapter, students are offered test assignments and problems for

discussion; they are also provided with a reference list of required literature and

legislation.

355

SUMMARY

SUMMARY

CHAPTER 5 "Constitutional rights of Ukrainian citizens to land" was

written by Doctor of Law Professor N. I. Tytova in co-authorship with Candidate of Law M. Ya. Vashchyshyn.

The Constitution of Ukraine contains several provisions which lay down the basic fundamentals of land relations and identify land as the main national asset which is under the protection of the state (Article 14); this is the legislative footing of public and legal recognition of this part of nature. The authors believe that these provisions concern primarily lands of agricultural designation. On the basis of this, they analyze provisions of the Constitution about lands as a property right, its guarantees and the contents of Article 13 of the Constitution to the effect that "property constitutes a commitment", which suggests a possibility of some restriction of land owners' rights.

356

CHAPTER 4 "Special characteristics of the legal status of agricultural lands"

was also written by Doctor of Law Professor N.I.Tytova. She examines the concept of legal status (of lands) in common law and the legal status of lands of agricultural designation. She singles out the following characteristics of the latter:

• the fact that lands of agricultural designation take a center stage among all other lands in Ukraine;

• priority they take over other lands;

• a clear definition of the key subects of agricultural production (farmers);

• private ownership of the land of agricultural designation has come as the main result of land reform in Ukraine and has become the primary legal institution of land law;

• parcelling has become a new way of land privatization;

• land relations with regard to lands for agricultural use operate not on their own, but are inextricably linked with labor relations involving agricultural activity and constitute a single entity with land and labor relations;

• land relations are fundamental to property relations and other agricultural relations;

• a rational approach is the key principle of farmland utilization;

• special legal treatment of especially valuable lands and a legal recognition of soils as an obect of protection in their own right.

On the basis of these issues students are offered a series of test assignments, topics for discussion and a list of references and legislative documents.

The chapter further elucidates a provision of Article 13 of the Constitution about a "special protection by the state" of lands of agricultural designation. According to the provision, protection is afforded on the basis of recognizing the lands' special protection status, formulating the rules and norms of their utilization, and determining legal liability for breach of these rules.

The author also analyzes provisions of the Constitution which are indirectly related to land and agrarian relations, notably Articles 41 and 42. They are fundamental to efficient operation of entrepreneurial proects in agriculture. Special attention is accorded to those provisions of the Ukrainian Constitution that deal with citizens' rights to work, to choose a profession and occupation, the right to redress land issues, etc. Several suggestions are made concerning a need for a greater legal specification of these rights for farmers. The chapter closes with a series of test assignments and suggested topics for discussion; these are followed by a list of references and legislative documents for suggested reading.

#

CHAPTER 6 "Rights of Ukrainian citizens to the lands of agricultural designation as a special component of civil rights" was written by Doctor of Law Professor N. I. Tytova. The author argues that the individual and civil rights laid down by the Constitution should be examined not only from a general theoretical perspective, but also considered within more specialized branches of law.

The actual rights of the citizens of Ukraine to the lands of agricultural designation, in accordance with basic Constitutional rights, should be secured by provisions of land and agrarian law.

To make the agrarian economy function efficiently at a time when there are new forms of land ownership, strong emphasis should be placed on securing rights of farmers as citizens of Ukraine, as land users and entrepreneurs and as members of society that have kept the best cultural traditions alive in Ukraine. And whereas providing for the rights of farmers as Ukrainian citizens is, by and large, adequately regulated by land legislation (albeit to an insufficient degree), all the other above-mentioned rights have been so far inadequately provided for by legislation (this is especially true of farmers' social rights). Besides, insufficient attention is being paid to these aspects in academic publications. The author makes a strong case for a legislative inseparability of purely land rights and social rights of Ukrainian citizens who are professionally involved in

357

SUMMARY

SUMMARY

agriculture. This suggests a certain one-sidedness of the land and agrarian legislation.

Those Ukrainian citizens who live on farms and are permanently and professionally engaged in land cultivation warrant a special legal status. The author cites a number of specific characteristics of such a status. The author makes a proposal to legally provide for, by analogy with the US legislation, the concept of a farmer as a legal subect of agricultural land use and that of farmers as a social group. To substantiate her argument, she invokes article 101 (17) 11 of the Uniform Commercial Code of the USA and also individual provisions of Title 7 of the Code of the Law of the United States of America.

The chapter also elaborates on a proposal to adopt a law of Ukraine "On Agriculture," which would comprehensively provide for land, agrarian and social rights of farmers.

By way of test assignments, students are asked to voice their views and suggestions as to the legal personality of farmers and their rights and also concerning the Law of Ukraine "On Agriculture". A list of suggested reading follows.

CHAPTER 7 "Private Ownership of the Lands oiAagricultural Designation and Ukraine's Citizens' Rights" was written by Associate Professor V.K. Hurevskyi, Candidate of Law. The author works on the assumption that land ownership is a unique economic category determined by the intrinsic properties of the land Lands of agricultural designation are, as of today, a fundamental category of the total amount of land in Ukraine which ensures the implementation of a land reform.

The right to land ownership has all the basic characteristics of the right to ownership or right to property in general; it can therefore be understood in both its obective and subective interpretations. The author further elaborates on the specifics of the right to land ownership, like small land ownership or the ownership of a plot of land

It is noteworthy, from the author's perspective, that land ownership is comprehensive in nature as it concerns not only the parcel of land itself, but also affects its soil and some other natural resources like water, trees, forests, etc. The author defines Ukrainian citizens' right to private ownership of agricultural land as the right to own, use and dispose of the parcel of land belonging to them at their own discretion and to do so within the rules laid 358

down by law in order to engage in productive agricultural activity with a view to making a profit; or some other activity not forbidden by law, and also to satisfy their own needs (cultural, esthetic, recreational, etc.) if they are not seen as contrary to legitimate interests of other individuals. The

author argues that there is no such thing as complete land ownership.

The right of private land ownership is also subected to a thorough analysis.

The abolition, under a market economy, of the sole state ownership of land and a

transition to multiple forms of land ownership have led to a new understanding of

land as an obect of land relations. The author believes that individuals' becoming

owners or users of the land should be regulated by special legislative norms

which would take into consideration intrinsic properties of the land as an obect

of economic activity, while the turnover of land should take into account natural

laws governing the functioning of lands as apart of nature.

Towards the end of the chapter the author analyzes the legal status and capacity

of those who liave the right to private land ownership. He also examines

organizational and legal forms in which Ukrainian citizens' land rights can be

exercised.

Finally, the chapter contains a series of test assignments and discussion topics for

students. A list of suggested literature and legislative documents follows.

CHAPTER 8. "The Lease as a Form of Implementing Citizens' Right to Land" is authored by N. V. Ilkiv, Candidate of Law. Legal attributes and notions of the land-lease are analyzed and essential characteristics of the agricultural designation lands clarified. The basic attributes determining the lease of the agricultural designation lands follow from the natural features of agriculture. These are: lessors of the plots of agricultural designation can be precisely certam individuals that received land plots for purposes determined by law; lessees of the plots of agricultural designation should meet certain requirements set by the land legislation of Ukraine; transfer of agricultural plots in use (leasing, in particular) is permitted solely with the preservation of their special-purpose designation for agricultural use; special-kind legal competence of the subects in the given land-rent relations.

The author analyzes the current legislation of Ukraine in the field of regulating the land-lease relations, notably the special Law of Ukraine "On the Lease of Land" in its issue of October 2, 2003. It is argued that the present-day lease-land relations have attained the significance of a separate legal institution in the Land Law of Ukraine. -• ^л - '

359

SUMMARY

The chapter provides a detailed analysis of the concept and terms of the contract on leasing a plot of agricultural designation, which is the basic document mediating the relations between the lessor and the lessee fixing a number of most essential aspects defining its land-legal nature. The legal terms of concluding a contract are cliaracterized These are understood as a system of law-prescribed measures, whose observance and enactment are obligatory for the contract to have legally significant consequences.

The legal situation of the parties under the contract of leasing a plot of the agricultural designation land is analyzed The rights and duties are examined for both the lessor and the lessee under this contract, the former falling under general and special rights, thus enabling a deeper penetration into the essence of these rights, their shared and distinctive features. The basic rights of the parties fixed in the Land Code of Ukraine, the Law of Ukraine "On the Lease in Ukraine" are researched Proposals, aimed at improving the standard-legal regulation of a number of rights, are made.

Due regard is also given to the conclusion of a modified contract on the lease of a plot of agricultural designation land in the form of a contract on leasing a land share carried out in the course of reforming agricultural enterprises. The nature of the given contract and procedure of its conclusion are not indisputable, which actually presents the topic of this chapter.

The chapter also offers a number of test assignments and debatable issues for students. It includes a list of literature and that of legislation.

CHAPTER 9. "Farms as an Organizationally Legal Form of Implementing the Rights to Land by the Citizens of Ukraine" is written by Professor N. I. Tytova, Doctor of Law, in cooperation with M. Ya. Vashchyshyn, Candidate of Law. It is stated that under the conditions of a market economy the farm should become one of the basic organizationally-legal forms of implementing the land-rights by the citizens of Ukraine (predominantly farmers). There are more than 43,000 farms in Ukraine, and this type is considered to be the most common entrepreneurial structure.

The Land Code of Ukraine summarizing some general constitutional fundamentals for farming, is of paramount importance for creating an agricultural entity like this one.

The new Law of Ukraine "On Farming" (une 19, 2003) specifying the legal basis for this entity as 'a progressive form of entrepreneurial activity of the citizens in the sphere of Ukrainian agriculture' is under analysis here. 360

SUMMARY

It is concluded that the structure of the farm system is specific. The chapter includes an analysis of the farm-formation process and the legal support for it.

The structure of the farms' land-rights and those of their members is non-uniform. In accordance with the moment of occurrence and the time of their implementation, the authors distinguish between two groups of the appropriate land rights, via:

1. Land rights at the time of granting a plot for farming;

2. Land rights at the time of the farm's functioning;

The chapter provides a deep analysis of the rights of forms and those of their

members.

The authors subect to ustified criticism the current legislation for insufficient

delimitation of the land-rights of the farms and those of their members, making

certain reasonable proposals in this connection.

It is proposed that "The Young Farmer of Ukraine" Program necessitating a provision of favorable conditions for implementing by the youth of their personal rights to use agricultural lands through the institution of farming should be adopted It would be instrumental in facilitating a further successful development of farms in Ukraine.

This chapter also includes a number of certain test assignments and debatable issues for students. A catalogue of related publications and legislative regulations is presented as well.

CHAPTER 10. "Agricultural Cooperative Societies as the Organizationally-Legal Form of Implementing their Land-Rights by the Citizens of Ukraine"

was written by Ya. Z. Hayetska-Kolotylo, Candidate of Law. This chapter emphasizes that the citizens of Ukraine can implement their rights to land not only by managing the land on their own, but also by associating with one another. Implementation of the citizens' land-rights together with other persons is possible by association of their plots in entrepreneurial activity, property and, also, in most cases, through work. In such a way, it is expedient to organize the citizens of Ukraine into agricultural cooperative societies. On learning some experience in a number of highly-developed countries with a market economy, the author has arrived at the conclusion that agriculture is one of the basic areas of functioning of cooperative organizationally-legal forms managed by virtue of natural-economic features obectively demanding a unification of the farmers' labor effort with the aim of conducting this activity effectively.

361

CHAPTER 11. "Rights of the Members of a Personal Subsidiary Land-Farm" is written by Professor N. I. Tytova, Doctor of Law. Chapter 5 of the Land Code of Ukraine in its issue of 2001 delineating the users of agriculturally-designated lands, stipulates the possibility of existence of

362

362

SIM MARY

The concept and legal status of present-day agricultural cooperative societies

should proceed from the following maor principles, viz.:

1. Taking into account of their essence as agrarian businessmen functioning under the conditions of transition to a market economy.

2. Clarifying their role in maintaining, under these conditions, the citizens' (mainly farmers') rights to lands of agricultural designation.

Citizens of Ukraine can use agricultural cooperative societies for implementing their land-rights in various forms, such as a) through founding an agricultural production society; b) by oining an already functioning cooperative society, etc. The present-day legislation (the Land Code, the laws of Ukraine "On Cooperation", "On Agricultural Cooperation") hardly regulate any land-rights of Ukraine's citizens, particularly farmers as members of agricultural cooperative societies.

The author concludes that there exists the necessity of regulating the land

relations in cooperative societies, primarily in the Land Code of Ukraine

through complying with the regulations on terms and order of

appropriating by agricultural cooperative societies of the plots, as well as the

grounds, terms and procedures of returning land plots to the members of a

cooperative society in case of discontinuing their membership in that society.

The Law of Ukraine "On Agricultural Cooperation" is, according to the author, to

provide a separate chapter "Lands in the Cooperative Society" and to settle,)

accordingly, the land relations in agricultural production and servicing cooperative

societies (as specifications to the relevant regulations in the Land Code).

It is also necessary to consolidate protecting the land-rights of the members ofl

agricultural cooperative societies (through the local regulations of most

agricultural cooperative societies, laid down in their Rules), and through the state

legal protection.

This chapter also includes a number of particular test assignments and debatable issues for students. A catalogue of related publications and legislative regulations is presented as well.

SUMMARY

personal subsidiary farms, the relevant law on which was adopted on May 15, 2003.

The personal subsidiary farm is a new and, to a certain degree, contradictory subect of the land and agrarian relations in Ukraine. It is to be admitted that the Law itself incorrectly, in legal terms, delineates the subect of a personal subsidiary farm, designating the latter as an economic activity. Evidently, the point is that it is not 'economic activity¹, but an individual (fanner) or some individuals (predominantly fanners) conducting an agricultural activity. Viewed from this angle, the concept of a personal subsidiary farm is analyzed critically, its legal attributes being defined The author emphasizes a non-commodity character of a production like this, comparing it to the collective-farm (in the historical retrospect) and the farm, specifying that the personal subsidiary farm has a number of shared characteristics with the latter, differing, at the same time, essentially in connection with the non-commodity character of agricultural production.

The propriety of fixing in the Land Code of Ukraine of the citizens of Ukraine as basic subects of land-use on personal subsidiary farms (Article 33.1) is

maintained and analysis of the legal titles concerning their use of land is made.

Simultaneously, it is underlined that the land-rights of the members of a personal subsidiary farm are not systematically explicated in the Law "On the Personal Subsidiary Farm". They are fully entitled to the general rights of the plot-owners fixed in Article 90 of the Land Code of Ukraine. The ad hoc law was supposed to particularize them, but did it only partially.

Article 7 of the Law effective as of May 15, 2003 has ointly fixed the land, property and some other rights of the members of a personal subsidiary farm. As regards directly the land rights and those of property, intrinsically related to them, the Law distinguishes the following rights of the members of a subsidiary farm: to independently manage land; to conclude, personally or through an authorized person, any agreements that do not contradict law; to realize the surplus of their produce on the market, as well as to procuring, processing enterprises and organizations, other artificial and natural persons; to use, - in accordance with established procedure, for their own needs, - the prevailing minerals available on the land area, peat, wood-planting, water obects, and also other useful properties of land in accordance with law; on the reimbursement in cases stipulated by law; to freely dispose of appropriate property, agricultural produce and products of its processing.

This chapter also includes a number of test assignments and debatable issues for students. A catalogue of related publications and legislative regulations is presented here as well.

363

CHAPTER 12. "Novelties in the Land Code of Ukraine (2001) and the Citizens' Land Rights" This chapter is written by Associate Professor V. I. Fedorovych, Candidate of Law. It discusses the contents of novelties in the Land Code of Ukraine. These innovations, for the most part, concern directly the rights of the citizens to agricultural lands, and also the co-relations of different citizens' land - rights and, in certain cases, restrictions on these rights. Associate Professor V.I. Fedorovych argues that the important means of ensuring the rights to land is a legislative fixation of their guarantees. The importance of guaranteeing the rights to land is emphasized by the presence in the Land Code of Ukraine (2001) of the relevant chapter "Guarantees of the Rights to Land".

In the system of guaranteeing the rights to land a place of importance is occupied by constitutional guarantees. The constitutional rules in the sphere of guarantees and protection of citizens' land-rights are specified in the land legislation.

The author divides the basic guarantees of the rights to land, fixed in the Land Code of Ukraine and other land legislation, into the following groups:

1. Guarantees in the sphere of protecting the rights to land, including the property right to land;

2. Guarantees of reimbursement to land-owners and land users;

3. Guarantees of settling land disputes;

4. Other guarantees of the rights to land;

Basic ways of protecting the citizens' land-rights are analyzed.

The necessity of differentiating between separate guarantees of the property right to land and the system of guarantees of the rights to land is stressed.

Particular attention is given to landed servitude absent from the previous legislation.

It is concluded that the significant transformations of the relations of property to land have created conditions for translating landed servitudes into practice. In particular, it concerns the land-use in the sphere of agricultural land, developed as a result of a privatization and in-kind sharing of lands.

Characteristics and features of the material rights to other owners' plots are analyzed.

364

SUMMARY

One of the basic duties of land-owners and land-users is observance of good neighborliness rules. The rise of the institution of good-neighborliness in the Land Law is accounted for by the fact that the most recent decades have seen an increasingly greater rapprochement between law and morals, reflection of society's moral tenets in the rules of law.

The good neighborliness (in the land relations) is defined as rules of behavior adusting the relations between the owners or users of adoining plots. This chapter also includes a number of test assignments and debatable issues for students. A catalogue of related publications and legislative regulations is presented as well.

CHAPTER 13. "Issues of Securing the Farmers' Social Rights" is written by Professor N. I. Tytova, Doctor of Law. The structure of the farmers' social rights is discussed. It is underlined that they are not stipulated in the Land Code of Ukraine and other standard-legal acts of regulation of the farmers' social rights, in spite of the fact that the farmers are the structural determinant on which the well-being of society depends. The internationally recognized, lofty social and economic mission of the farmers, the author argues, is related to the origination, in particular, of the special, multi-profile science - Farmer Science - whose founder is believed to be Theodore Shanin, Professor of Manchester University (Great Britain).

Professor N. I. Tytova states that the principle of priority of Agriculture as a branch of managing, a global principle should be fixed at the constitutional level, where it will imply, first of all, guarantees of the farmers' rights as commodity producers. The land and agrarian legislation of Ukraine, as well as a number of other legislative fields should contribute to disclosing and specifying them. While meeting this priority, the legislation should take into account at least two factors: a) agricultural (agrarian) work has a number of essential features which are not to be found in any other kind of human activity; b) protection of agricultural lands (which are the basic and irreplaceable means of production), is a national, rather than local issue, as the maintenance of not only the producers' (fanners') interests, but those of the entire society depends on it. Therefore, the state, on the one hand, should in every possible way stimulate the farmers' work, taking into account its complexity and production risk and, on the other hand, bear the brunt of expenses, connected with the protection of agricultural lands and their reclamation.

It is proposed that the "Foundations of the Agrarian Legislation of Ukraine", as a general standard-legal act, which unlike others, has fixed the principles of the

365

SUMMARY

SUMMARY

land and agrarian set-up, general features of agricultural land-use and agricultural work in all organizationally-legal structures of the agro-industrial complex of Ukraine; the basically specialized rights and duties of the subects of these structures, particularized in the appropriate laws on these structures, and also has fixed the specific contents of the farmers' constitutional rights and the duty of the state with respect to their guarantees.

According to Professor N. I. Tytova, the state of guaranteeing these rights is directly dependent on the economic, financial, as well as social and cultural conditions of society. Therefore, it is of paramount importance now to solve the problem of exempting the farmers from the tax and credit obligations and establishing for them a stable and unified tax—that on land—as well as instituting a state preferential crediting.

It is argued that in the course of implementing land and agrarian reforms, the farmers, instead of those organizationally legal structures they work in, should become the main subects of the land and agrarian relations. On legislative level, it is necessary to emphasize the necessity of a national recognition of the farmers' hard work on the land, acknowledging them as the ones who deserve a universal respect, bearers of the national traditions, high civic morals and consciousness. It is concluded that the state should take care of raising the farmers' social status in society,

A number of discussion topics are outlined. A catalogue of related publications and legislative regulations is presented here, too.

unctions in "a specific agrarian-legal system", whereas the widespread scientific reason for this is the conclusion that "agriculture requires a special legal regulation and interpretation".

The legislative regulation of the land relations in the USA is characterized by essential elements of decentralization, which makes it possible to reflect the particular agricultural areas in a wide range of their specificity. Thus, a complex uniform act (such as the Land Code of Ukraine) is absent from the US legal system. It creates a large number of legal regulations, as well as legal precedents (considered to be a separate source of Law), which do not constitute a umfied centralized system, and, simultaneously, are subordinated to certain general economic and legal principles.

The conclusion arrived at is that the land-farmer relations in the USA are conditioned, for the most part, by the nature of private ownership of agricultural land, and, to a great extent, by the land-lease terms that have currently undergone radical changes in terms of the social function of these lands. It is maintained that the priority of the land-relations, taking into consideration their natural and social specificity, has provided the basis for relative separation of agricultural legislation into a distinct title of the US incorporated legislation, including the regulation of multilateral land-relations, too.

This chapter also contains a number of test assignments and debatable issues for students. A catalogue of related publications and legislative regulations is presented as well.

CHAPTER 4. "Legal Regulation of Ways to Maintain Agricultural Lands

in the USA" The chapter is written by Professor N. I. Tytova, Doctor of Law. It analyzes the US experience in regulating the land relations, particularly the farmers' land-use, which is a priority, its contents being covered, and, as a result, the strong point - attachment to the natural properties of agricultural lands - is indicated. The concept of the latter is defined in the Law of the State of Florida, typical of the other states as well. Of particular interest to Ukrainian legislation is. in terms of borrowing, the delimitation of the notion of agricultural lands as those characterized by soil cover, climate, water resources and relief in such a combination and in such an interrelationship that they, on condition of rational use and preservation of the natural characteristics, are favorable for growing agricultural crops.

It is maintained that in the general legislative system of the USA there is an independent branch of Agrarian legislation, which (like that in France) 366

The final chapter, - Chapter 15, - elaborated by N. O. Bahay, Candidate of Law, presents a thorough analysis of Ukrainian scientists' publications in the field of Land and Agrarian Law, which presents a methodological novelty in relation to other scientific-educational manuals and is a certain contribution to the new section of the Ukrainian Science of Law.

In the conclusion, entitled "Instead of Conclusions" and written by Professor N. I. Tytova, the existence of a deep economic and social crisis in the agricultural industry of Ukraine is stated. It is proposed that "The Village of Ukraine" State Program should be adopted. It stipulates, among other things, conceptually new approaches to the farmers, as a powerful stratum of Ukraine's citizenship ensuring its food security and sustainable social development. A list of references and that of legislative regulations are supplemented to this scientific and practical manual.

367

Наукови-навчальний посібник

ЗЕМЛІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПРИЗНАЧЕННЯ:

ПРАВА ГРОМАДЯН УКРАЇНИ

Науковий керівник та відповідальний редактор -

доктор юридичних наук, професор

Н, І. Титова

і Літературний редактор - Г. В. Камінська

Коректор - М. С. Бохінський Комп'ютерний набір -Я. 3. Ґаєцька-Колотило, Н. В. Ільків

Комп'ютерна верстка - С. Б. Костенко Переклад - У. О. Потятиник, І. М. Теплий

Підписано до друку 18.03.2005

Фопмат 60x84/16. Умови, друк. арк. 23.

Папір офсетний. Друк офсетний.

Тираж 1000 прим. Зам. № 5.

Видавництво "ПАІС"

Реєстраційне свідоцтво ЛВ №97 від 11 грудня 2000 року

пул. Гребінки 5, оф. І, м. Львів, 79007

Тел.: (032) 296-60-14, (0322) 72-83-98

е-ггзії: pais@mail.lviv.ua www.pais.com.ua