Функції макроекономіки, взаємозв’язок з економічною політикою
Макроекономіка як наука виконує такі функції: 1) теоретико-пізнавальну (гносеологічну), зміст якої полягає в пізнанні економічних явищ, процесів і поведінки макроекономічних суб’єктів та створенні теоретичних моделей, відповідних об’єктам дослідження; 2) прогностичну, яка полягає в оцінці економічної кон’юктури та передбаченні перспектив економічного розвитку країни; 3) світоглядно-виховна, яка полягає у формуванні економічного мислення, економічної психології та економічної культури у людей; 4) методологічна: макроекономіка як складова економічної теорії є теоретичним фундаментом для цілого ряду економічних наук і навчальних дисциплін. Однак основною функцією макроекономіки є практична, яка виявляється через розробку практичних рекомендацій та реалізацію заходів економічної політики країни.
Економічна політика – це цілеспрямований вплив держави на виробництво, прибутки, зайнятість, інфляцію та інші макроекономічні параметри за допомогою зміни пропозиції грошей, рівня податків і державних витрат. Варто зауважити, що рівень розвитку країни значною мірою залежить від її економічної політики, фундаментом якої є макроекономічна теорія.
Основними цілями макроекономічної політики є: 1) економічне зростання; 2) повна зайнятість; 3) стабільний рівень цін; 4) зовнішньоекономічний баланс; 5) економічно-ефективне виробництво; 6) справедливий розподіл доходів; 7) соціальний захист; 8) економічна свобода; 9) екологічна безпека; 10) продовольча забезпеченість громадян. Перших 4 вищезгаданих цілей мають назву «цілі магічного чотирикутника». Сучасні дослідники зводять ці 10 цілей в 2 основних: 1) забезпечення економічного зростання; 2) забезпечення стабільного рівня цін. Центральною проблемою економічної політики є встановлення економічної рівноваги.
Основними макроекономічними інструментами є: 1) фіскальна політика (податково-бюджетна): урядові витрати, здійснюючи вплив на загальні витрати в країні, стимулюють чи стримують обсяги виробництва в країні; 2) монетарна політика: пов’язана із можливостями центральних банків змінювати кількість грошей в обігу; 3) зовнішньоекономічна політика: на основі регулювання тарифів, квот у зовнішній торгівлі та управління обмінним курсом, регулюються обсяги експорту та імпорту і, відповідно, корегуються обсяги виробництва в країн
Моделювання макроекономічного кругообігу
В основу макроекономічного аналізу покладено модель кругових потоків (або модель кругообороту ресурсів, продуктів і доходів). Залежно від того, скільки і які суб’єкти макроекономіки охоплює модель, розрізняють просту та ускладнену моделі закритої приватної економіки (двохсекторна економіка), закриту модель за участю держави ( трьохсекторна економіка) та відкриту модель (чотирьохсекторна економіка) кругообороту ресурсів, продуктів і доходів.
Розглянемо коротко основних учасників кругообігів: 1) сектор домогосподарств представлений усіма приватними господарствами країни, діяльність яких спрямована на задоволення їх власних потреб; 2) підприємницький сектор – це сукупність усіх підприємств (фірм), зареєстрованих в межах країни, діяльність яких спрямована на отримання прибутку; 3) державний сектор представлений усіма державними інститутами, метою яких є задоволення суспільних благ; 4) сектор «закордон» представляє всіх економічних суб’єктів, що перебувають за межами певної країни, включаючи іноземні державні інститути. Також варто виділити фінансовий ринок – той опосередкований механізм, за допомогою якого заощадженні кошти домогосподарств можуть набути форми інвестиційного ресурсу для підприємницького сектору.
Проста модель кругообороту ресурсів, товарів і
послуг та доходів у закритій приватній
економіці виходить із взаємовідносин
двох основних приватних
суб’єктів
сектору домогосподарств та під-
приємницького сектору.
Ускладнена модель кругообороту у закритій
приватній економіці до двох названих вище включає
посередників (фінансовий ринок)(1).
Закрита економіка з участю держави передбачає доповнення її ще одним суб’єктом – державним сектором. Відкрита економіка, окрім названих вище, включає сектор «закордон».(2)
