10.Типи неповних речень.

НР − реч-ня без одного або кількох членів, які потрібні для смислового завершення реч-ня, підказуються його грам. буд. і смислом і зрозумілі із сусідніх речень, з обстановки, розмови, із внутр. лекс.-грам. буд./Десь за морями земля[знаходиться]./НР поділ. на: контекстуальні, ситуативні, еліптичні. Контекст-ні (далі НКР) − НР із неназваними членами, які були згадані в контексті (у тому ж реч-ні, якщо воно складне або найближчих). НКР можуть бути частиною СПР, ССР, БСР. /Нема цвітіння − більшого нема [цвітіння]./Ситуативні НР (далі СНР) − такі реч-ня з неназваними членами, які зрозумілі з ситуації, підказані обстановкою (Валгіна) Х-ні для усного діалогічного мовлення. Еліптичними є НР (далі ЕНР), в якому уявлення про пропущений член безпосередньо встановлюється зі змісту та будови, зі знач. та ф. синт. залежного слова. (Загнітко).

Найчастіше зустрічаються ЕНР з еліпсисами присудків, вираж. дієсл. з такою сем-кою: руху/І друга ніч[пройшла]./; мовлення/Зустріла матір десь біля криниці. Про грім, про дощ, про курку, про бичка[говорили]; сприймання (побачити, почути, запримітити, відчути, роздивитися); буття/Сивина − на скронях[знаходиться]; інфін. /Час на роботу [йти]. Є ЕНР, що вираж. вітання, прощання, прохання, побажання і не містять присудка./Води [дайте]/

11.Неповні еліптичні речення.

Еліптичними є такі неповні речення, у яких уява про пропущений член речення безпосередньо встановлюється із власного змісту та будови, насамперед зі значення та форми синтаксично залежного слова. Еліптичні речення (від ст.-гр. еііеірзіз «нестача», «пропуск») надзвичайно емоційно насичені, експресивно забарвлені: Попрощався — й надвір (І. Гнатюк) — пропущено поспішив, кинувся, пішов, побіг; У Львові — нове товариство (3 газ.) — пропущено створилося, постало. М. У. Каранська підкреслює: «Невичерпним джерелом еліптичних речень є усне народне мовлення: Удачі тобі, майстре! (З преси)» Еліптичні речення розглядають як різновид неповних, але їх специфіка полягає в тому що вони семантично повні,а структурно -неповні.

Дехто з учених трактує їх самостійні речення окремого типу, особливістю структури яких є відсутність дієслівного присудка, що не встановлюється з контексту.

Приклад:"Для нього, для Баглая-молодшого, тут епіцентр життя" (О.Гончар)- у цьому двоскладному реченні не вжитий присудок, що засвідчується наявністю обставини тут, який може бути заміщений дієсловом міститься, перебуває, є. Водночас за інформативною семантикою це речення повне.

12.Типи речень за способами вираження граматичної основи.

За структурними ознаками речення поділяються на прості й складні. Просте речення містить у собі одну предикативну одиницю. Складне речення характеризується наявністю двох або кількох предикативних одиниць, що становлять смислову, граматичну та інтонаційну єдність. Кожна частина складного речення має свої граматичні центри. Наприклад, речення Автомобілі бігли по мосту, сміялись люди, цокотіли коні, округлі хмари танули на сонці (М. Р.) складається з чотирьох частин; у кожній частині е свої граматичні центри. Двоскладне речення має два граматичні центри – підмет і присудок (або групу підмета і групу присудка). Односкладне речення має один граматичний центр, тобто один головний член (поширений або непоширений), співвідносний або з підметом, або з присудком.

1. За будовою:

• двоскладні (граматична основа складається з підмета і присудка):

Йшов невеликий дощ.

• односкладні (граматична основа має або підмет, або присудок):

Дощило. Означено-особові речення, в яких головний член вказує на те, що дія виконується або виконуватиметься певним предметом чи особою, і який виражений дієсловом у формі 1-ої або 2-ої особи однини чи множини теперішнього або майбутнього часів дійсного способу (Поїдемо поговорити з лісом … — Л. Костенко; Відмикаю світанок скрипічним ключем. Неозначено-особові — це такі речення, в яких дійова особа мислиться неозначено, більша увага зосереджена на дії, на події. Присудок у неозначено-особових реченнях виражається дієсловом у 3-ій особі множини теперішнього чи майбутнього часів або у формі множини минулого часу:

У газетах детально описують події тижня. Узагальнено-особові речення, в яких присудок виражається формою 2-ої особи однини теперішнього чи майбутнього часів (рідше — 3-ої особи множини та наказового способу), але виконувач дії не називається, бо дію може виконувати кожен. Узагальнено-особові речення вживаються переважно у приказках та прислів'ях, а також у художньому стилі мовлення:

Шилом моря не нагрієш. Безособові речення, в яких дійова особа граматично не виражається. Головний член у безособових реченнях буває виражений:

безособовим або особовим, що має безособове значення, дієсловом: Смеркалося… Огнем кругом запалало (Шевченко). А на небі зчинилась гуркотнява: кидало колоддям, ламало, трощило (Васильченко). дієслівними формами на -но, -то:

Ранено в груди тяжко, а волосся тільки обсмалено порохом азивні речення, в яких стверджується наявність предметів чи явищ. Головний член виражається іменником у називному відмінку (Хвилини. Дні. Роки)