1.Предмет і завдання синтаксису. Основні одиниці синтаксису.

Синтаксис – розділ науки про мову, що вивчає будову словосполучень і речень, смислові відношення в них та засоби Їх вираження. Одиницями синтаксису є словосполучення і речення. Речення є основною синтаксично одиницею, оскільки воно виражає повідомлення. Словосполучення входить у речення як його складова. За змістом і граматично речення об’єднуються в текст.

Предметом синтаксису є система синтаксичних одиниць, формальна і семантична структура цих одиниць, синтаксичні зв’язки і семантико-синтаксичні відношення в них і між ними.

Основною синтаксичною одиницею є речення як сукупність, як система обов’язкових лексичних і морфологічних зв’язків між словами, як повторювана, типова і відносно незмінна у різних ситуаціях мовна структура. Структурно-організаційною одиницею речення є член речення, що виконує передусім структуро твірну функцію – утворює неавтономні мінімальні синтаксичні структури – словосполучення, з яких і виникають речення – автономні найбільші мовні структури.

2.Поняття про словосполучення. Словосполучення і слово. Словосполучення і речення.

Словосполучення - це смислове й граматичне поєднання двох або більше повнозначних слів, пов'язаних підрядним зв'язком.

Словосполучення входить до речення як його складова частина, є будівельним матералом для речення і може вичленовуватися з речення. Наприклад, у реченні Дівчина рвала з дерева червоні вишні є два словосполучення: червоні вишні - вишні які? - смислове відношення (предмет і його ознака) означальне; рвала з дерева - рвала де? - смислове відношення (дія і місце) обставинне або рвала з чого? - смислове відношення додаткове. Зв'язок між словами у словосполученні виражається за змістом і граматично(зелене листя, а не, скажімо, "зеленої" листя; розв'язати задачу, а нерозв'язати "задач") або тільки за змістом (наполегливо працювати). Тільки за змістом пов'язуються з головним ті залежні слова, що не мають здатності змінюватись (прислівники і дієприслівники), а також неозначена форма дієслова.

Словосполучення — це поєднання двох або кількох слів, пов’язаних між собою за змістом і граматично. У словосполученні виділяють головне і залежне слово. До словосполучення не належать поєднання підмета і присудка, іменників або займенників із прийменниками, а також незалежних одне від одного слів (очі заграли, на сході, пшениця і ячмінь).

Словосполучення не виражає думки, не має інтонаційного оформлення. Воно, як і слово, служить матеріалом для побудови речень. Речення — синтаксична одиниця, що виражає думку про реальні, бажані, можливі явища дійсності, відзначається смисловою та інтонаційною завершеністю. Характерною особливістю речення є наявність у ньому граматичної основи — одного або двох головних членів.

3.Лексичні, фразеологічні та вільні словосполучення.

1. Лексичні сполучення слів. Становлять лексико-граматичну єдність двох чи

більше повнозначних слів (часто ускладнених службовим словом), яка синтаксично

не членується, виражає одне поняття, виступає одним членом речення: Львівська

область. Атлантичний океан, Далекий Схід, білий вірш, мовний апарат людини,

неозначена форма дієслова, чорне золото, космічний корабель.

2. Фразеологічні (ідіоматичні та інші) сполучення слів. Подібно до синтаксично

нерозкладних лексичних сполучень слів фразеологічні сполучення слів виражають

одне цілісне, нерозкладне поняття, виконують роль одного члена речення, загалом

належать до образних засобів мови, мають здебільшого тропеїчне значення,

семантично можуть дорівнювати окремому слову: покласти зуби на паличку

(голодувати), бити байдики (байдикувати, нічого не робити), піймати обяизня, пасти

задніх, збити з пантелику, накивати п ятами, пекти раки, замилювати очі, ні пари з

уст, обстріляний птах (бувала людина), святий та божий (непогрішний; іронічне) І

брати (взяти) участь, крутити носом.

Лексичні та фразеологічні словосполучення:

• не членуються на головне і залежне слово;

• не мають питань між собою;

у реченні виступають одним членом речення: Люди зібралися біля Верховної Ради. Доки він байдики битиме?

3.Синтаксично вільні словосполучення характеризуються тим, що кожен їх компонент виступає як окремий член речення.

Синтаксичні (вільні) словосполучення виникають у процесі мовлення при збереженні лексичного значення слів, від яких вони утворюються (мамина казка, говорити пошепки) зелений тролейбус, працюючий телевізор, написати листа.