1.3.Техніки живопису.

Техніка живопису - сукупність прийомів, якими визначається эстетико-практическое знання художника, спрямоване до найкращого користування фарбами і іншими матеріальними засобами для найбільш досконалого виконання картини.

Акварель - техніка живопису акварельними фарбами. Зазвичай акварель виконують на папері круглими волосяними кистями, розчиняючи фарби водою. Характерними властивостями акварельного живопису є прозорість і м'якість щонайтоншого барвистого шару. Розрізняють:

- власне акварель, грунтовану на лесуваннях, без застосування білил; і

- корпусну техніку, що використовує криючі водяні фарби із застосуванням білил.

Аерографія - техніка мальовничого листа аерографом по трафарету. Аерографія використовується:

- в декоруванні кераміки;

- в розмальовуванні тканин і театральних декорацій;

- в книжковій графіці;

- у виготовленні великоформатних плакатів.

Трафарет для аерографії:

- виготовляється у вигляді пластинки зі свинцевої фольги або картону з отворами, відтворюючими малюнок; і

-розміщується на поверхні предмета.

Гуаш - техніка живопису на папері, картоні, полотні, шовку, кістки щільними матовими фарбами з тонко розтертого пігменту з водоклейовим єднальним(гуашевыми фарбами; гуашшю).

Гуаш застосовується в плакатній графіці, для декорацій і оформлювальних робіт.

Масляний живопис - різновид мальовничої техніки, заснований :

- на застосуванні рослинної олії в якості основної єднальної речовини; а також

- на певних прийомах роботи з фарбами.

Вважається:

- що масляному живопису властиві особливі можливості безпосереднього вираження авторського задуму, настрою, внутрішніх імпульсів;

- що масляний живопис дозволяє створювати багаті і тонкі варіанти колориту, ілюзію простору і об'єму на площині.

Пастель - техніка живопису і малювання по шорсткій поверхні паперу, картону і тому подібне спеціальними олівцями з сухого барвистого порошку з домішкою тих, що скріплюють або разбеливающих речовин(пастельними олівцями; пастеллю). При цьому:

- починають жестковатыми олівцями і закінчують м'якими;

- барвистий порошок розтирають пальцями або растушкой.

Для пастелі характерні:

- бархатисто-матова поверхня барвистого шару;

- звучний і чистий колір;

- м'якість фарб, що зберігають первинну свіжість.

Темпера - живопис фарбами, в яких єднальною речовиною є емульсії. Поширені емульсії:

- з води і яєчного жовтка; або

- з розлученого на воді рослинного або тваринного клею, змішаного з олією або масляним лаком.

Енкаустика - техніка живопису восковими розплавленими фарбами, що створюють блискучу, жирну, відчутну поверхню. Техніка енкаустики розроблена в Древній Греції в 5 ст. до н.е.

Розділ іі. Створення творчої роботи.

Історія слов’янських народів бере свій початок ще з сивої давнини. Не дивно,що в плині розвитку виникло безліч вірувань,легенд,казок,що не рідко граничили з реальністю і на їх базі з’являлись традиції, обряди. Художники, поети, письменники, музики,часто надихались образами народних легенд, і використовували сюжети обрядів.

Відгук в творах митців знайшло і всім відоме літне свято Івана Купала, яке є чи не найпопулярнішим традиційним «теплим» святом з тих,які збереглися в нашій країні ще з язичницьких часів. Надихнувшись прикладами таких творів,я вирішила тему своєї творчої роботи також присвятити цьому загадковому святу.

Працювати над жанровою картиною з сюжетом,що базується на народному святкуванні дуже цікаво і відповідально, оскільки художник в цьому випадку повинен дослідити історію обраної тематики, зібрати матеріал для сюжету. Тут необхідно ретельно добирати матеріал, щоб не схибити проти істини, адже те, дійство ,що ви хочете зображувати,має реальну історію, яку слід поважати..

Смотри, Петро, ты поспел как раз в пору:завтра Ивана Купала. Одну только эту ночь в году и цветет папоротник. Не прозевай! Н. В. Гоголь "Вечір напередодні Івана Купала"

Івана Купала (Купайла) — традиційне свято, яке відзначається в Україні, Білорусі, Польщі, Латвії, Литві, Естонії та Росії в ніч на 7 липня, тобто 24 червня за старим стилем.

Співпадає із церковним святом народження Різдва Івана Хрестителя, яке святкується церквою 7 липня. Внаслідок злиття християнських і язичницьких традицій й утворилося свято Івана Купала.

Це свято припадає на день літнього сонцестояння, тому символізує народження літнього сонця – Купала, і тим самим завершує панування весняного сонця – Ярила. В цей час небесне світило перебуває у куполі – найвищій небесній точці, тому дні тоді найдовші, а ночі – найкоротші.

Купальські обряди

Головні атрибути свята – Купало й Марена, які уособлюють чоловіче (сонячне) і жіноче (водяне) божества. Ці дві дійові особи обираються, відповідно, хлопцями й дівчатами або виготовляються як опудала.

В святі Купайла збереглося давнє поклоніння наших пращурів Воді і Вогню. Вони їх вважали всеочищаючими, всеоберігаючими і цілющими силами.

Основним стрижнем, довкола якого відбуваються дійства, є купальський вогонь. У надвечір’я дівчата гадають на судженого – кидають у воду свої вінки, а хлопці повинні їх дістати. Вінок – це символ щастя та одруження.

Чий вінок хлопець дістане, того й дівчина повинна поцілувати і мусить бути з ним у парі на це свято (як правило, вибір зарання узгоджують).Хлопці стрибали у парі з дівчатами, вінки яких вони щойно дістали з води.

Якщо дівчата примушують хлопців (вогонь) зайти за вінком у свою стихію (воду), то після запалення вогню при заході сонця хлопці перестрибують через вогонь спочатку самі, показуючи свою спритність, а потім, як стихне полум’я, у парі з тими дівчатами, вінки яких дістали.

Існують прикмети пов’язані з цим: якщо парубок найвище стрибнув – буде гарний урожай у його родини, вскочить у полум’я – чекай біди. Коли ж вдало перестрибнуть багаття юнак з дівчиною – вони неодмінно одружаться і проживуть у злагоді все життя.

Хлопці спускають з гори вогняне колесо-сонце (символ літнього сонцевороту), або ж розкручують його на стовпі під загальне пожвавлення і радість[17;45].

Цвіт папороті у ніч на Івана Купала

Наймарновірніші йдуть у ліс шукати цвіт папороті, як правило, парами. Хтось намагається знайти за її допомогою скарби, а хтось знаходить своє щастя – кохання.

Чи цвіте папороть насправді?

В цей час рослини набирались чарівних, лікувальних та цілющих властивостей. Лише в Купальську ніч на папороті, серед ночі розцвітала чарівна вогняна квітка щастя – кочедижник.

Хто її зірве, той усе на світі знатиме, дістане без труднощів усі скарби, матиме чудодійну силу робити все тією рукою, яка зірвала Квітку щастя. Той щасливець причарує найкращу дівчину, матиме найвищий урожай, не боятиметься лихих сил.

За легендами, квітка щастя розцвітає раз на рік – саме на Купайла – або раз на 3-5 років. А коли розцвітає, чується наче постріл, наче грім. Ліс зашумить, загуде… І висока стрілка вмить виросте.

А на ній з’явиться червона, невиданої краси вогняна квітка, яка розквітне, а пахощі підуть по всьому лісу. І навколо неї з’являться добрі духи-души предків, які також радіють. Жінкам ця квітка не трапляється, бо то великий страх її взяти.

Напевне не дарма найцікавіша частина гуляння на Івана Купала відбувається після заходу сонця,ніч скриває темною ковдрою учасників дійства,роблячи обряд ще більш чарівним та загадковим!

Для мене захід сонця завжди був одним із найпрекрасніших явищ,які поруч з людиною відбуваються кожного дня. Він такий помаранчевий, зовсім дитячий, але дуже приємний. Захід завжди привертає мою увагу. Він буває різних відтінків. Чи жовтуватий, або яскраво-помаранчевий або багряно-рожевий. Різнобарв’я заходу сонця можна порівняти з палітрою художника -з моєю палітрою! А те таїнство яке він несе в собі ,відповідає загальному настрою обряду, тому, мною вирішено обрати саме цей час доби для творчої роботи.

Обравши, тематику, я уявляю собі майбутню картину, не обмежуючись тільки одним її варіантом. Коли в уяві склалося декілька варіантів, я починаю роботу над ескізами.

До створення ескізів слід поставитись відповідально,адже це зменшений варіант майбутньої роботи. На невеликих аркушах паперу накидаю декілька грубих ескізів з різними варіантами композиції. Той варіант, який здається мені найбільш прийнятним, опрацьовую детальніше.

В процесі роботи над майбутньою картиною необхідно пам'ятати, що композицію бажано забезпечити візуальними орієнтирами, по яких ковзав би погляд глядача, охоплюючи усю картину.

Зупинившись на одному варіанті ескізу, слід обрати техніку виконання майбутньої роботи,і виконати кілька варіантів роботи в обраній техніці. Я для своєї обрала олійний живопис. Вибір було зроблено спираючись на широкі можливості даної техніки ,що дозволило б краще показати обраний сюжет.

Ще один важливий момент - створення картону в повний розмір майбутнього полотна. Цей крок дозволяє побачити який вигляд буде мати збільшена композиція.

Щоб картина була цікавою, потрібні контрасти форми, кольори і фактури світло - тіньові рішення. Працюючи над сюжетною картиною, я намагалась експериментувати з освітленням, оскільки від нього залежало, чи буде вона виглядати життєвою і динамічною або площинною і нудною. Отже, перший етап це створення малюнка, ескізу картини.

Орієнтуючись на малюнок, виконаний на картоні, переношу на полотно основні, великі елементи, опускаючи дрібні деталі. Після цього слід обрати спосіб у який будуть наноситись фарби.

Існує три основні підходи до масляного живопису. У першому випадку полотно покривається шаром прозорої фарби, а потім шляхом лесувань на нього наноситься зображення. Другий спосіб має на увазі живопис від темних тонів до світлих тонів або навпаки. Так ви можете почати з розподілу основних темних тонів, потім додати середні і завершити найсвітлішими тонами. Третій спосіб "alla prima", означає створення роботи за один сеанс, по сирому[18;98].

Залежно від того, які завдання ставить перед собою художник, він вибирає той або інший спосіб роботи над картиною. В даному випадку я хотіла щоб частини малюнку контрастували одне з одним,тому обрала для себе другий варіант.

Перенісши ескіз на полотно,обравши техніку і спосіб нанесення фарб, можна розпочинати роботу над малюнком!Тепер головним завданням стає створити необхідну атмосферу за допомогою колориту.

Колорит(від латів. color - колір) - загальна естетична оцінка колірних якостей витвору мистецтва ,характер взаємозв'язку усіх колірних елементів твору, його колірний лад. Головне достоїнство колориту - багатство і узгодженість кольорів. Колорит - найважливіший компонент художнього образу. Він - один із засобів художньої виразності в живописі, кольоровій графіці, у багатьох витворах декоративного мистецтва. Він допомагає художникові передати настрій сумний, тривожний, спокійний та ін. Колорит буває теплим і холодним, світлим і темним.

В моїй роботі колір має бути яскравим і в той же час спокійним - темним,поглинаючим,щоб показати магію дійства яке відбувається. Тут головною «декорацією» буде захід сонця – кінець хвилюючого дня,в який по водяній гладі,не спішно направляються різнобарвні дівочі вінки.

Та певне найголовніше на картині - це фігура дівчини-одинокий персонаж ,зачарований чи то рутою,чи може тим таки самим вечірнім вогняним колом.

Обличчя, душа людини, драма життя, враження природи, її життя і сенс, дух історії - ось наші теми... фарби у нас - знаряддя, вони повинні виражати наші думки, колорит наш - не витончені плями, він повинен виражати нам настрій картини, її душу, він повинен розташувати і захопити усього глядача, як акорд в музиці.

І. Е. Рєпін

Ці слова пояснюють моє бажання якнайкраще передати настрій зображуваної людини,її внутрішні переживання. Вона,в ореолі західного сонця, виглядає дещо драматично,нерішуче, і викликає очікування дії: зараз вона ще раз попрощається с сонячним диском,і певне покладе на воду свій пишний вінок,в надії,що він не плине в захід,а дістанеться комусь ,милому серцю.

Кольори є дратівливі і заспокійливі, кричущі, що сперечаються один з одним і живуть ласкаво один біля одного. У їхній боротьбі або злагоді і є вплив кольору на людину через почуття зору. Жанрова картина є зображенням сцен повсякденному житті народу, як відображення форм життя людей і навколишнього їх дійсності. Художник при цьому може малювати реалістичні сцени, вигадані або ж романтизовані.

К. Петров- Водкін

Хоча сюжет і композиція авторські,але при написанні живописного полотна слід керуватись ще й натуралістичними джерелами,якщо не можливе письмо з натури ,то необхідно забезпечити себе різними допоміжними матеріалами(ілюстрації, фото пейзажів, вбрання,репродукції робіт художників, що працювали в цьому напрямку(Див. Додаток 1). з елементами різних жанрів ,слід дуже добре володіти