27. Поняття, характеристика та склад механізму держави.

Держава для виконання своїх завдань і функцій потребує створення різноманітних структур. Механізм держави — це система всіх державних організацій, які здійснюють її завдання і функції. Серед таких організацій виділяють державні підприємства, державні установи та органи держави. Державні підприємства — це державні організації, які здійснюють функції держави у сфері виробничої діяльності та надання послуг і функціонують на засадах самоокупності. Державні установи — це державні організації, які здійснюють функції держави у невиробничій сфері, виконують гуманітарні завдання і функціонують на основі бюджетного фінансування.

Органи держави — це державний службовець чи колектив державних службовців, котрі виступають від імені держави та наділені владними повноваженнями для виконання завдань і функцій держави. Органи держави утворюють єдину узгоджену систему, яка має особливе місце в механізмі держави. Систему всіх органів держави, які виконують її завдання та функції, називають апаратом держави.

Види органів держави:

1. За місцем у системі державного апарату:

— первинні — створюються шляхом прямого волевиявлення народу;

— вторинні — органи, що створюються первинними органами і підзвітні їм.

2. За характером і змістом діяльності:

— органи законодавчої влади;

— глава держави;

— органи виконавчої влади;

— органи судової влади;

— контрольно-наглядові органи (прокуратура, державні інспекції).

3. За способом утворення:

— виборні;

— призначувані;

— ті, що успадковуються.

4. За часом функціонування:

— постійні;

— тимчасові.

5. За територією, на яку поширюються їхні повноваження:

— загальні (центральні);

— місцеві (локальні).

6. За складом:

— колегіальні;

— одноособові.

До державних органів долучають і органи місцевого самоврядування, які на локальному рівні самостійно вирішують питання місцевого значення, хоча формально вони не є державними органами. їх повноваження чітко окреслені загальнодержавним законодавством.

28. Порядок застосування правових норм, види. Стадії застосування правових норм.

Застосування норм права - державно-владна, організаційна,здійснювана в процедурно-процесуальному порядку діяльність компетентних органів держави й посадових осіб у реалізації приписів правових норм стосовно до конкретних життєвих випадків через винесення індивідуально-конкретних правових наказів (приписів), іншими словами, це особлива форма реалізації норм права.

Ознаки застосування норм права

Має владний характер, бо це діяльність компетентного органу або посадової особи, і лише в рамках наданих йому (їй) повноважень,а їх правові приписи обов'язкові до виконання.

Здійснюється в чітко визначених законом процесуальних формах.

Має індивідуалізований, персоніфікований характер.

Має творчий, інтелектуальний характер, тому що це завжди розумова діяльність.

Підстави для застосування норм права

коли певні правовідносини повинні повинні бути проконтрольовані зі сторони правоохоронних органів.

у разі спору про суб'єктивні права і обов'язки, і певні сторони не можуть дійти консенсусу.

коли права і обов'язки членами суспільства виконуються неналежним чином.

коли потрібно офіційно встановити наявність чи відсутність конкретних фактів і визнати їх юридично значимими.

у разі,коли особа підлягає притягненню до юридичної відповідальності за скоєне правопорушення.

коли передбачені нормою суб'єктивні права і обов'язки можуть виникати лише з відповідного індивідуального акта державних органів чи інших юридичних осіб.

Форми правозастосовної діяльності

Оперативно-виконавча діяльність передбачає виконання приписів правових норм з метою позитивного результативного впливу на суcпільні відносини (наприклад, реєстрація шлюбу і народження, видання наказу про зарахування на навчання). Її не слід плутати з оперативно-розшуковою діяльністю, яка є частиною правоохоронної діяльності.

Правоохоронна діяльність є формою діяльності державних органів та деяких недержавних інститутів, спрямованою на охорону законності і правопорядку, захист прав і свобод людини, боротьбу зі злочинністю. Вона здійснюється органами прокуратури, органами внутрішніх справ, податковою міліцією, службою безпеки (наприклад, розслідування діянь, що містять ознаки злочину, нагляд за додержанням законів...).

Правосуддя — це форма державної діяльності, яка полягає в розгляді і вирішенні судом віднесених до його компетенції цивільних, кримінальних та інших справ. Вона здійснюється тільки загальними і спеціалізованими судами.

Стадії застосування нормативних приписів

В теоретичній літературі по-різному розглядають цей процес і виділяють в одних випадках три, а в інших — шість стадій. У нашому випадку, ми розглянемо 3 стадії.

Встановлення фактичних обставин справи. Ця стадія підготовча, але надзвичайно відповідальна, позаяк в перебігу цієї справи уповноважені органи виявляють факти і обставини, які встановлюються за допомогою доказів.

Встановлення юридичної основи справи — вибір і аналіз юридичних норм. Вона включає в себе дії з відшукання юридичної норми, що відповідає обставинам, встановленим на першій стадії, і підлягає застосуванню. Здійснюється перевірка дійсності тексту того акта, в якому міститься шукана норма, тобто встановлення офіційного тексту норми, а також проводиться аналіз норми з погляду її дії в часі, просторі і за колом осіб

Вирішення справи і документальне оформлення ухваленого рішення. Результат вирішення юридичної справи виражається в індивідуальному державно-владному велінні, розпорядженні, акті-документі, який називається правозастосовним актом.

А ще важливим елементом правозастосування на стадії кваліфікації (коли вибирається і з'ясовується легітимність правової норми) є тлумачення правової норми. До правильного застосування нормативних приписів висуваються 3 основні вимоги:

Вимога обґрунтованості.

Вимога правозаконності.

Вимога доцільності.

Акт правозастосування

Правозастосовний акт - індивідуально-конкретний,документ, що містить припис державно-владного характеру, винесений відповідним органом унаслідок вирішення юридичної справи, це підсумок застосування норм права. Це, до прикладу, вирок, рішення, визначення, висновок тощо. Елементи правозастосовного акта:вступна частина, констатуюча частина,мотивувальна частина, резолютивна частина.

Ознаки акта застосування норм права такі:

Приймається на основі нормативно-правового акта і спирається на певну норму права, тобто є законним і обґрунтованим.

Виходить від компетентних органів держави в особі їх посадових осіб і являє собою категоричне, офіційно-владне, обов'язкове для виконання веління, яке охороняється примусовою силою держави.

Адресується чітко визначеним суб'єктам, тобто є персоніфікованим, індивідуальним.

Поширює норму права на конкретну юридичну ситуацію (виключається поширення на подібні випадки), вичерпує себе одноразовим застосуванням, тобто розрахований на один раз.

Має певну, встановлену законом форму документа якщо це письмовий акт (а їх більшість). Містить чітко позначені реквізити, має сувору структуру.

Види правозастосовних актів:

за суб'єктами видання - акти органів державної влади та органів управління, судові акти, акти контрольно-наглядових органів і громадських організацій;

за способом організації суспільних відносин, які підлягають регулюванню, - регулятивні та правоохоронні;

за формою зовнішнього виразу - усні, конклюдентні та письмові.

за характером юридичних наслідків: правоконстатуючі, правовідновлюючі, правозмінюючі, правоприпиняючі;

за формою зовнішнього виразу: акти-документи, акти-дії.