Тема 7
МІЖНАРОДНИЙ ФОНДОВИЙ РИНОК ТА РИНОК ДОРОГОЦІННИХ
Металів
7.1. Поняття та структурні сегменти міжнародного фондового ринку
Важливим сегментом світового фінансового ринку є міжнародний ринок цінних паперів. Його роль останніми роками значно зросла. За високих темпів економічного піднесення багатьох промислово розвинутих країн світу традиційні джерела фінансування вже не повною мірою задовольняють потреби великих корпорацій у капіталі. Тому такі компанії не обмежуються послугами національних банківських систем і, покладаючись на свій високий кредитний рейтинг, залучають дешеві фінансові ресурси шляхом емісії цінних паперів. Зростання попиту з боку емітентів, збільшення пропозиції в результаті інтеграції національних ринків, конкуренція як наслідок відкритості та глобалізації економіки призводить до зменшення ролі банківського сектору як механізму перерозподілу фінансових ресурсів на національному та міжнародному рівнях і до одночасного посилення інвестиційної та позичкової діяльності на міжнародному фондовому ринку.
Міжнародний фондовий ринок - це складова частина міжнародного фінансового ринку, на якому здійснюються операції з цінними паперами між емітентами та інвесторами та/або тільки інвесторами, які є резидентами різних країн. Результатом цих операцій, як і операцій з іншими інструментами фінансового ринку, є переміщення капіталів між країнами.
Економічними ознаками існування міжнародного фондового ринку є:
переміщення капіталів у формі цінних паперів між країнами;
наявність центрів міжнародної торгівлі цінними паперами на базі національних фондових бірж;
існування міжнародних цінних паперів, які не підпадають під юрисдикцію окремої держави.
Міжнародний фондовий ринок функціонує не відособлено від національних ринків, адже базується на національних фондових біржах і організаціях інфраструктури фондового ринку. З іншої сторони, - на міжнародних організаціях - міжнародних фондових біржах, міжнародних системах клірингу, розрахунків і депозитарного обслуговування тощо. Таким чином, міжнародний фондовий ринок не має чіткої територіальної базованості, а операції і діяльність його суб'єктів регулюється як національним законодавством, так і нормами, встановленими різного роду міжнародними організаціями та об'єднаннями учасників ринку.
Світовий фондовий ринок у своєму розвитку пройшов чотири етапи.
Перший етап охоплює період 1860 - 1914 рр. На цьому етапі бурхливо розвиваються національні фондові ринки, поширюється міжнародне переміщення капіталів, починає формуватись глобальний ринок капіталів.
На формування світового фондового ринку в цей час вплинули такі чинники: зміна структури і складу позичальників на ринку капіталу; виробничий характер переважної частини запозичень; переважно довгостроковий характер здійснюваних запозичень; зростання взаємодії учасників фондового ринку; впровадження новітніх засобів комунікації і зв'язку; становлення фондових бірж у якості ключового елементу світового ринку капіталів.
Другий етап охоплює період 1920 - 1945 рр. На цьому етапі починається розпад світового фондового ринку і зникнення умов забезпечення розвитку світового ринку капіталів у довоєнний час.
Після Першої світової війни змінюється розстановка сил на світовому ринку капіталів. Країни Західної Європи перетворюються з експортерів на імпортерів капіталу. Головним кредитором на світовому ринку капіталів стають США. Однак наприкінці 20-х років експорт капіталу зі США у зв'язку з економічним піднесенням уповільнився.
Світова економічна криза 1929 - 1933 рр. і введення валютних обмежень з поточних і капітальних операцій на початку Другої світової війни призвели до дезінтеграції світового фондового ринку.
Третій етап охоплює період 1945 - 1972 рр. Розвиток валютних і фінансових відносин визначили Бреттон-Вудські угоди 1944 р. Міжнародний рух капіталу в перші повоєнні роки здійснювався переважно по державних каналах, а переміщення приватного капіталу знаходилось під жорстким державним контролем. Через жорсткі валютні обмеження міжнародна діяльність національних ринків капіталу практично була відсутньою. Формування світового ринку капіталів пішло шляхом розвитку євровалютного ринку, ринку єврооблігацій.
Світовий фондовий ринок на цьому етапі був представлений двома рівнями:
на верхньому рівні функціонував облігаційний ринок;
на нижньому діяли замкнуті, відособлені національні ринки, на котрих операції з цінними паперами жорстко регулювались з боку національних органів.
Четвертий етап охоплює період з 1973 року по даний час. В цей період відбуваються радикальні перетворення національних фондових ринків розвинутих країн:
створюється ринок банківських послуг;
ринок державних запозичень;
ринок корпоративних цінних паперів.
До основних тенденцій сучасного розвитку світового фондового ринку відносяться:
> зростання валютного чинника в операціях світових фондових ринків. Нестабільність валютних курсів справляють істотний вплив на рух фінансових потоків між ринками розвинутих країн;
>• сек'ютеризація фінансових операцій з акцентом на розвиток
посилення взаємозалежності національних фондових ринків. Це проявляється насамперед у практично синхронному підвищенні або падінні курсів цінних паперів на національних ринках капіталів різних країн;
зростання амплітуди коливань курсів цінних паперів. Синхронне коливання руху котировок цінних паперів на національних ринках створює умови для збільшення масштабів їх коливань і тривалості циклів руху курсів;
посилення впливу ринку капіталів на економіку;
зміна інфраструктури фондового ринку;
уніфікація нормативної бази регулювання операцій на фондових ринках;
розвиток інфраструктури транскордонних операцій з фінансовими інструментами.
Міжнародному фондовому ринку властиві ряд функцій:
перерозподільча - полягає у перерозподілі національних капіталів між компаніями і приватними інвесторами різних країн;
спекулятивна - визначаться можливістю отримання доходів від коливання цін інструментів міжнародного фондового ринку;
хеджування - пов'язана з необхідністю убезпечення суб'єктів ринку від різного роду ринкових ризиків, що виникають в процесі міжнародної фондової торгівлі;
диверсифікації активів - ґрунтується на оптимальному розподілі капіталів між активами міжнародного фондового ринку.
В організаційному плані міжнародний фондовий ринок не має чіткої структури. Це складна система міжнародних фінансових інструментів та інститутів, що функціонує цілодобово та здатна генерувати різноманітні коротко і довгострокові фінансові активи.
У структурі міжнародного фондового ринку в залежності від класифікаційних ознак прийнято виділяти декілька елементів. Загалом міжнародний ринок цінних паперів об'єднує два великі умовні сегменти:
Іноземні фондові ринки - це національні ринки, де здійснюються угоди з фінансовими активами нерезидентів. Такі ринки є традиційними міжнародними фінансовими ринками, регулювання діяльності яких відбувається в межах правового поля тієї чи іншої країни.
Євроринок - це частина світового фінансового ринку, операції на якому проводяться у євровалютах, тобто у валютах, розміщених на депозитах банків поза межами країни, якою вона була випущена. Як частина міжнародного фондового ринку євроринок представлений ринком єврокапіталів, операції на якому здійснюються шляхом емісії та продажу європаперів.
Європапери (єврооблігації, євроакції, євродепозитні сертифікати, комерційні європапери) - це цінні папери, що номіновані у валюті, яка є іноземною для емітента. Розміщуються переважно серед інвесторів, для яких валюта цінних паперів також є іноземною.
За типом фінансових прав у складі міжнародного фондового ринку можна виокремити міжнародний ринок боргових цінних паперів (інструментів запозичення) та міжнародний ринок прав власності (рис. 1).
Міжнародний фондовий ринок
М
іжнародний
ринок боргових цінних
паперів
Міжнародний ринок прав власності
Ц
інні
-папери
грошового
ринку
Середньо-строкові ноти
Міжнародні облігації
Міжнародні (глобальні)
акції
Депозитні розписки
Рис. 1. Структура міжнародного ринку цінних паперів
На міжнародному ринку боргових цінних паперів здійснюються операції з міжнародними облігаціями, середньостроковими нотами та цінними паперами
ГППТТТГ*КҐЇГҐ> ТТЬГиТЛЧ/ Папі іиртптшгатіппті пплшптппп,т
позичальниками (емітентами) та кредиторами (інвесторами). На міжнародному ринку прав (титулів) власності реалізуються угоди, що підтверджують права на співволодіння корпорацією-емітентом. Ринок представлений в основному міжнародними акціями корпорацій та похідними від них інструментами, зокрема депозитарними розписками.
Міжнародний ринок цінних паперів поділяється на первинний і вторинний. На первинному ринку здійснюється початкове розміщення емітованих цінних паперів. Інвесторами на первинному ринку в основному виступають інвестиційні та комерційні банки різних країн, страхові та фінансові компанії, а також приватні особи.
На вторинному ринку перепродаються уже розміщені раніше цінні папери, на які існує стійкий попит. Перепродаж здійснюється як на біржовому, так і позабіржовому ринку. При цьому різниця між ними не є суттєвою. Біржовий сегмент ринку виділяється більш жорсткими правилами і регламентом здійснюваних операцій купівлі продажу міжнародних цінних паперів. Правила позабіржового ринку не є настільки жорсткими.