7.2. Міжнародні ринки облігацій

Для мобілізації фінансових ресурсів корпорацій, державні і муніципальні органи випускають в обіг на ринок цінних паперів облігації.

Облігація - це борговий інвестиційний цінний папір, який засвідчує внесення її тримачем грошових коштів і підтверджує зобов'язання відшкодувати йому в передбачений у ній строк номінальну вартість зі сплатою фіксованого відсотка від номінальної вартості облігації. Тримач облігації (інвестор) не є співвласником акціонерного капіталу, він - кредитор і має право на отримання твердого доходу і повернення у певний строк номінальної вартості облігації або іншого майнового еквіваленту.

Таблиця І Види облігацій

ознака
Залежно від емітента	Державні облігації (випускаються центральними органами управління, як правило, Міністерством фінансів. Залучені кошти спрямовуються на покриття бюджетного дефіциту чи на фінансування певних інвестиційних проектів)
	Облігації місцевих позик (випускаються місцевими органами управління)
	Інституційні облігації (випускаються суб'єктами підприємницької діяльності, фінансовими товариствами)
Залежно від способу виплати доходу	Процентні облігації (передбачають виплату доходу у вигляді річного процента, що встановлюється до номінальної вартості)
	Дисконтні (дохід формується у вигляді різниці між номінальною вартістю і цінами купівлі)
	Конвертовані облігації (передбачають не виплату доходу, а обмін їх на нові. При цьому, номінальна вартість придбаних облігацій збільшується, тобто дохід утворюється за рахунок різниці між номінальною вартістю нових і попередніх облігацій)
За терміном випуску	Строкові облігації, безстрокові та облігації з правом довгострокового погашення
За умовами обігу	Облігації з вічьним і обмеженим обігом залежно від прав на їх перехід від одного до іншого власника
За надійністю	Забезпечені облігації (передбачають гарантії на їх погашення і виплату доходу з дотриманням установлених термінів)
	Незабезпечені облігації (не передбачають встановлення їх забезпечення, на що вказується в умовах випуску)

Привабливість облігацій для інвестора полягає в тому, що в них вищий ступінь надійності порівняно з акціями, хоча дохідність ^- нижча. Найнадійнішими вважаються облігації державних і місцевих позик, котрі гарантуються владою і забезпечуються відповідним майном. Недоліком облігацій є те, що фіксована купонна ставка являє собою періодичну виплату відсотків через певні проміжки часу без врахування інфляції. Для підвищення привабливості облігацій для інвесторів емітуються облігації з плаваючою відсотковою ставкою, котра змінюється разом із зміною доходності і позичкового відсотка, облігації з індексованим відсотком за рівнем цін на товар. Деякі облігації надають право на частину майна корпорації у випадку її ліквідації.

Міжнародний ринок облігацій відіграє важливу роль у світових фінансах

як джерело середньо- та довгострокового капіталу.

Н

Ринок міжнародних облігацій складається з трьох основних елементів, а саме ринків іноземних облігацій, єврооблігацій та глобальних облігацій. До початку 60-х років випуск міжнародних облігацій був обмежений випусками лише іноземних облігацій у США, Швейцарії, Західній Німеччині та Великій Британії. У 60-х роках виник новий компонент міжнародного ринку облігацій -єврооблігації. І тільки останнім часом, наприкінці 90-х років XX ст., виникли глобальні облігації.

Усі види міжнародних облігацій поділяють на три групи: < 1) облігації з фіксованою відсотковою ставкою прибутку (займають 75 % ринку міжнародних облігацій);

2. прості облігації з плаваючими відсотковими ставками (займають 20 % ринку міжнародних облігацій);

3. короткострокові зобов'язання із відсотком, що змінюється (становлять 5 % від загального обсягу міжнародних облігацій). Термін погашення таких облігацій 5-7 років, а відсоткова ставка за ними змінюється залежно від умов на ринку.

Іноземні облігації випускаються на внутрішньому ринку • облігацій позичальниками-нерезидентами в місцевій валюті даного ринку облігацій. Наприклад, американська корпорація може продавати облігації у швейцарських франках на швейцарському ринку іноземних облігацій. Розміщення цих облігацій гарантовано, головним чином, швейцарськими банками. Найбільш важливими центрами торгівлі іноземними облігаціями є Цюріх, Нью-Йорк, Токіо, Франкфурт, Лондон та Амстердам. Найбільш популярні іноземні облігації мають загальновживані найменування - "янкі-бони" (облігації в американських доларах, емітовані іноземними компаніями та розмішені на ринках облігацій у США), "самурайські" (облігації* в японських ієнах, емітовані іноземними компаніями та розміщені на ринках облігацій в Японії), "бульдожі" (облігації в англійських фунтах стерлінгів, емітовані іноземними компаніями та розміщені на ринках облігацій у Великій Британії). Облігації можуть бути

деноміновані як в окремій валюті, так і в будь-якій комбінації будь-якої кількості валюти. Такі облігації називають валютними коктейлями.

Як правило, іноземні облігації випускаються на тривалий термін (20-30 років). їх емісія здійснюється за допомогою механізму андеррайтингу. Відповідно до механізму андеррайтингу позичальник узгоджує з управляючим банком усі деталі випуску облігацій. Створюється також група, яка буде здійснювати цю процедуру. Ця група складається з інвестиційних банків з різних країн, для котрих характерні певний розмір, досвід андеррайтингу, здатність розмістити випущені облігації серед місцевих інвесторів. За здійснення такої процедури банки, які входили до групи за андеррайтингом, одержують винагороду.

Іноземні облігації випускаються на окремих національних ринках довгострокового позичкового капіталу, тому відсоткові ставки по них, як правило, визначаються рівнем відсоткових ставок даного ринку облігацій.

Доступ до ринків іноземних облігацій ускладнений для всіх позичальників, які не мають достатньо високого рейтингу кредитоспроможності.

Єврооблігацїї відрізняються від іноземних тим, що вони випускаються відразу на декількох національних ринках облігацій, причому валюта, у якій вони деноміновані, не є місцевою для більшості інвесторів, які їх купують. Ринки єврооблігацій не мають конкретного географічного місцезнаходження, але нові їх випуски часто здійснюються в Лондоні та Люксембурзі. Ринок єврооблігацій забезпечує інвестору високий рівень анонімності, тому що вони випускаються у формі "на пред'явника".

Ставки відсотка за єврооблігаціями мають тенденцію визначатися ставками за тією самою валютою на внутрішньому ринку капіталу, але вони не відповідають суворо відсотковим ставкам на цих ринках.

Терміни погашення єврооблігацій коротші за терміни іноземних облігацій і становлять 5, 10 та 15 років. Іноді випускають трирічні єврооблігації.

Єврооблігації можуть бути придбані як інституціональними, так і індивідуальними інвесторами.

Єврооблігації* також випускаються на основі механізму андеррайтингу. Андеррайтинг єврооблігацій - це міжнародне підприємство за участю банків з декількох країн у синдикатах з емісії та продажу єврооблігацій.

Єврооблігації мають ряд цінових властивостей:

2. вони надають право вибору валюти вираження. Валютний чинник відіграє велику роль у випуску єврооблігацій. Але не будь-яка валюта підходить для вираження єврооблігацій. Валюта повинна бути вільноконвертована і в ній повинні без ризику виражатись обкладені платежі. Надто стійкі валюти небажані з точки зору позичальника, а стійкі - з точки зору кредитора. При виборі між двома варіантами вираження єврооблігацій існує компроміс між відсотковою ставкою і стійкістю валюти. В деяких випадках єврооблігації випускаються в декількох валютах, що дозволяє кредитору вимагати сплати в одній з декількох валют, що знижує ризик, пов'язаний з обмінними курсами, і розширює коло інвесторів. Разом з тим у більшості випадків і відсотки, і основна сума за єврооблігаціями виплачується в доларах США;

3. облігації мають високий ступінь валютної еластичності як за складом валют вираження, так і за часткою єврооблігацій, виражених у тій чи іншій валюті в їхній загальній масі;

4. єврооблігації забезпечують більшу мобільність капіталу в міжнародному масштабі, оскільки забезпечують більшу кількість позичальників та інвесторів, ніж інші міжнародні фінансові інструменти;

5. єврооблігації забезпечують інвесторам більшу диверсифікацію портфелів і вищі доходи, ніж вкладення у вітчизняні облігації;

6. існує тісний зв'язок між міжнародним євровалютним ринком і ринком єврооблігацій. Наприклад, дилери єврооблігацій можуть отримувати позики для фінансування своїх операцій в євровалютах;

6) доходи, отримані за єврооблігаціями, не обкладаються податком. Єврооблігації особливо привабливі для інвесторів, котрі платять відносно високі податки на свої оголошені доходи і мені - для інвесторів, діяльність яких не обкладається податками (страхові компанії, пенсійні фонди).

7.3. Міжнародний ринок акцій

_с Міжнародний ринок акцій залежно від рівня економічного розвитку країн поділяється на зрілі ринки та ринки, що розвиваються.

Зрілі ринки - це ринки акцій розвинутих країн, які характеризуються високою часткою організованої торгівлі через біржі, високим рівнем ринкової капіталізації, розвинутою системою організаційного та правового забезпечення торгівлі акціями. Зрілими ринками акцій вважаються ринки СІЛА, Японії, країн ЄС, Канади, Австралії та ін.

Сукупний показник капіталізації (показник, що відображає ринкову вартість всіх компаній, які беруть участь в операціях на фондовому' ринку. Ринкова вартість компанії визначається як добуток курсової різниці її акцій на кількість акцій, що перебувають в обігу) зрілих ринків становить 93% від загального обсягу світового ринку акцій.

Ринки, що розвиваються (формуються) - це ринки акцій країн, що розвиваються, та країн з перехідною економікою, які характеризуються високими темпами зростання, високим ризиком, низьким рівнем ринкової капіталізації і механізмом правового регулювання, який ще формується.

Серед ринків, що розвиваються, розрізняють три типи ринків акцій:

• старі, давно створені (Греція, Іспанія, Аргентина, Бразилія, Індія);

• ринки, які розвиваються внаслідок особливих специфічних ситуацій (Гонконг, Сінгапур);

• новітні ринки, які виникли на базі швидкого економічного зростання

Міжнародний ринок акцій поділяється на ринок іноземних акцій та ринок єероакцій.

Іноземні акції - це акції, які випущені корпорацією-нерезидентом на фондовий ринок іншої країни.

На ринку іноземних акцій знаходяться в обігу: акції компаній-нерезидентів, які випущені або котируються на національному фондовому ринку певної країни в її валюті; акції, які випущені та отримали біржовий лістинг лише в країні випуску, але продаються на фондових ринках кількох країн, та акції, які отримали крос-лістинг на біржах різних країн через систему взаємного котирування цін і, відповідно, якими торгують на біржовому та позабіржовому ринках цих країн.

Основні переваги та недоліки іноземних акцій наведені в таблиці 2.

Таблиця 2 Переваги та недоліки емісії іноземних акцій

Переваги	Недоліки
1. Відпадає потреба здійснювати обмін валюти при купівлі/продажу акцій і таким чином зменшується валютний ризик	1. Наявність певної регламентації до іноземних акцій в країні емісії
2. Інвестори уникають певних податків та обмежень	2. Жорсткі вимоги до іноземної компанії щодо розміру, частоти відображення та якості фінансової звітності
3. Знижується політичний, економічний ризик та ризик ліквідності

Євроакції - це акції, які розміщуються одночасно на кількох національних фондових ринках міжнародним синдикатом фінансових установ, який продає їх за евровалюти.

Ринок євроакцій виник у 1983 році. Євроакції продаються на євроринках, котируються в світових фінансових центрах (переважно в Лондоні), а доходи, отримувані за ними, не підлягають будь-якому національному оподаткуванню.

Мобілізацію фінансових ресурсів за допомогою євроакцій, як правило, здійснюють ТНК розвинутих країн, частка яких у загальному обсязі емісії

становить близько 50%.

/0

Ринок євроакцій характеризується збільшенням обсягів емісії, розширенням складу та кількості учасників, але його масштаби порівняно незначні (4 - 7% сукупного обсягу емісій на євроринках цінних паперів).

Емісія євроакцій позитивно впливає на діяльність компанії, яка патентує експорт на іноземні ринки та розвиток зарубіжного виробництва, оскільки вона стає широко відомою за кордоном, що сприяє просуванню її продукції на цьому ринку. Випуск євроакцій часто поліпшує кредитну репутацію фірми-емітента, що спрощує для неї доступ до інших ресурсів, а також є непрямою рекламою за кордоном.

Однак емісія євроакцій може бути ризиковою через можливості переходу контрольного пакету акцій компанії до акціонерів іншої країни.

Особливо швидким зростанням міжнародного ринку акцій характеризувалася друга половина 90-х років.

Головними чинниками інтернаціоналізації ринку акцій в сучасних умовах є:

інтернаціоналізація корпоративної власності;

розширення компаніями-нерезидентами свого володіння акціями шляхом реєстрації своїх акцій на ринках інших країн. Це пов'язано з тим, що реєстрація акцій на іноземному ринку, як правило, передує випуску акцій на цьому ринку з метою одержання додаткового капіталу. Нерезиденти використовують ліквідність іноземних ринків і в такий спосіб збільшують наявні для інвестування кошти й зменшують вартість капіталу для фірми. Розміщення акцій на іноземному ринку полегшує придбання іноземних компаній у майбутньому;

іноземними акціями компанія-нерезидент може скористатися для оплати праці місцевих менеджерів, службовців; володіння ними допомагає створити позитивний образ компанії в очах місцевих споживачів та постачальників інвестиційного капіталу;

зменшення фінансового ризику шляхом диверсифікації своїх портфелів